В Інституті сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук уже не перший рік проводять наукові дослідження, спрямовані на розробку дієвих механізмів відтворення родючості радіоактивно забруднених ґрунтів. Наукова установа розташована в Житомирській області, де тисячі гектарів землі виявилися забрудненими внаслідок аварії на ЧАЕС. Однак з часом ситуація змінюється, і нині вчені вже працюють над технологіями, що забезпечать повернення принаймні частини цих ґрунтів у сільськогосподарське виробництво. Про це повідомляє офіційний сайт установи.
– З огляду на радіоекологічну ситуацію в межах Житомирської області уже на 2012 рік, за даними Національної комісії з радіаційного захисту України, із 700 населених пунктів не відповідали критеріям зонування, тобто могли бути виведені із зон радіоактивного забруднення, 555 у дев’яти адміністративних районах, – говорить головний науковий співробітник відділу рослинництва, первинного та елітного насінництва Інституту сільського господарства Полісся НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор Петро Надточій. – Для цього потрібно провести аналіз усіх агроекологічних характеристик вилучених земель, на основі яких і має формуватися пріоритетність їх реабілітації. Проте в нас застаріла експериментальна база та гострий дефіцит радіологів. Альтернативи поверненню безпечних у радіаційному відношенні територій, а точніше, земельних ресурсів, до аграрної сфери – наразі немає.
Вчені інституту вже мають напрацювання, за результатами яких стверджують, що, за умов застосування певних технологій, можна вирощувати радіаційно безпечні врожаї навіть в зонах добровільного гарантованого відселення і частково – в зоні безумовного (обов’язкового) відселення. Більше того, така рослинницька продукція матиме рівень забруднення цезієм-137 і стронцієм-90 навіть значно нижчий, ніж це передбачено державними гігієнічними нормативами.
Для того, щоб досягти таких результатів, необхідно проводити правильний обробіток ґрунту, застосовувати певні добрива і спеціально розроблені сівозміни, вирощувати культури, які мають здатність до мінімального накопичення радіоактивних речовин.
Зокрема, значною мірою зменшує ризики відмова від глибокої оранки. Полісся – регіон, де оранку використовують досить широко. Крім того, тут великі площі традиційно відводять під картоплю. Тому для експериментів з різними видами обробітку ґрунту обрали саме цю культуру. Виявилося, що заміна оранки на глибину 20–22 см мілкою оранкою або безполицевим обробітком призводила до зменшення в бульбах питомої активності цезію-137 у середньому на понад 30%, а стронцію-90 – більше ніж на 17%.
Цікавим є той факт, що стронцій активніше переходить із землі у продукцію рослинництва, коли врожай отримують на кислих ґрунтах. Тому вчені радять застосовувати вапнування таких площ.
Також знижує можливість потрапляння в рослини радіонуклідів використання певних видів добрив. Так, калійні добрива зменшують у ґрунті концентрацію радіоактивного цезію, а фосфорні – стронцію.
Щодо здатності культур накопичувати радіонукліди існує чимало праць. В тому числі ще в 2016-2018 роках, працюючи над кандидатською дисертацією, науковець Житомирського національного агроекологічного університету Олександр Лопатюк провів оцінку екологічних та соціально-економічних умов проживання сільського населення Полісся України у віддалений період після аварії на ЧАЕС. Був здійснений масштабний моніторинг у восьми районах Житомирської області, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Вчений визначав ряд параметрів, серед яких – і вміст у продукції рослинництва цезію-137. Найвища його концентрація виявилася у квасолі й столовому буряку, найнижча – у цибулі й плодах томатів. Картопля, морква і зерно пшениці розташувалися приблизно посередині цього списку. Також у квасолі зафіксовано найвищий коефіцієнт переходу цезію-137 з ґрунту у продукцію. Отже, плануючи посіви у радіаційно забруднених зонах, слід брати до уваги і цей фактор, віддаючи перевагу культурам, які накопичують радіоактивні елементи найменше.
Зараз група науковців Інституту сільського господарства Полісся на чолі з Петром Надточієм продовжує дослідження, працюючи над темою «Теоретико-методичні основи відтворення родючості радіоактивно забруднених ґрунтів Житомирського Полісся». Робота запланована на 2021-2025 роки. В її рамках вивчатимуть, якою повинна бути структура сівозміни і система внесення добрив на радіоактивно забруднених дерново-підзолистих ґрунтах регіону в залежності від їх агроекологічного стану з врахуванням змін клімату і екологічних обмежень.
– Сівозміна, як науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур в часі, на радіоактивно забрудненій території повинна відповідати наступним вимогам: можливості проявлення потенційної продуктивності адаптованих до погодно-кліматичних умов сільськогосподарських культур; здатності культур сівозміни до біологічної боротьби з забур’яненістю; сприяння постійному покращенню фізичних властивостей ґрунту; запобігання поверхневої ерозії; оптимізації поживного режиму ґрунту; мінімально можливе накопичення радіонуклідів в урожаї культур за ротацію; еколого-економічна ефективність, – пояснює Петро Надточій.
У підсумку вчені мають розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо ведення сільськогосподарського виробництва на землях, які зазнали впливу радіації. Завдяки цьому великі території знову можна буде використовувати для вирощування безпечної для людей продукції.
Поділитись в соцмережах:
