Цикл вирощування сільськогосподарських культур, зокрема зернових, зернобобових та олійних, що завершується збиранням врожаю, не можна вважати успішним без забезпечення оптимальних умов зберігання продукції. Як стверджує народна мудрість: не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. Згідно з агротехнічними стандартами, вологість зерна, призначеного для тривалого зберігання, не повинна перевищувати 14%, тоді як у щойно зібраного цей показник зазвичай становить від 20 до 30%.
Щоб уникнути втрат зерна під час зберігання, його попередньо просушують. Серед існуючих технологій зниження вологості зерна найпоширенішим є застосування конвективного сушіння з використанням зерносушарок. У цих обладнаннях відбувається обдування оброблюваного продукту теплим, сухим потоком повітря або повітряно-газової суміші з одночасним видаленням зернового пилу.
Принцип дії сучасних зерносушарок може ґрунтуватись як на обробці (безперервному завантаженні, обдуванні, охолодженні та вивантаженні) зерна, що надходить поточно, так і на обробці певного об’єму продукту, котрий завантажується й обробляється в обладнанні дозовано. Відповідно до цього розрізняють зерносушарки поточні й циклічні (або порційні). Також усі зерносушарки за режимом їхньої роботи можна поділити на установки безперервної та періодичної дії. Кожна з цих груп має властиві їй певні переваги, але також і певні недоліки.
Поточні зерносушарки призначені для якісної та продуктивної обробки значної кількості зерна, вологість якого в кращому випадку складає 25–26%, і використовуються переважно в середніх і великих сільськогосподарських підприємствах.
Головний недолік поточних сушарок безперервної дії – це обмежене видалення вологи (4–6%) із зерна за період однократної обробки (час проходження зерна від бункера засипки до виходу із зерносушарки), тому для сировини з високим рівнем вологості використання такої установки є проблематичним: зерно нагрівається та просушується нерівномірно, видалення надлишкової вологи заповільнюється, а пропускна здатність зерносушарки суттєво знижується.
Циклічні зерносушарки популярні завдяки простоті своєї конструкції та високій ефективності, проте водночас вони потребують додаткового часу на завантаження i вивантаження зерна, а також на стартовий підігрів сушарки після завантаження.
За технологічною схемою зерносушарки поділяють на прямоточні та рециркуляційні. Якщо в прямоточних зерно обробляється впродовж одноразового проходження через сушильну камеру, то в рециркуляційних є можливість повторної та багаторазової обробки продукту.
Відповідно до типу палива, яке використовується для нагрівання теплоносія, розрізняють зерносушарки, що працюють на твердому паливі (дровах, кам’яному вугіллі, торфі), зрідженому або природному газі, а також дизельному паливі.
За виробничою потужністю їх класифікують на малопотужні, продуктивність яких складає 2,5–10 т/год (призначені для невеликих фермерських господарств), зерносушарки середньої потужності, здатні переробляти від 10 т/год до 50 т/год (для малих та середніх сільгосппідприємств) тв високоотужні установки з продуктивністю до й понад 100 т/год (для великих агропромислових підприємств із власним зернопереробним комплексом).
Зерносушарки малої та середньої потужності бувають як стаціонарними, так і мобільними. І якщо перші відрізняються простотою конструкції (наприклад, мають циркулярний рециркуляційний бункер), то середньопотужні сушарки виконані в широкому діапазоні конструкторських рішень (бункерні, барабанні, шахтні та ін.).
Зерносушарки також класифікуються за конструкцією сушильної камери, яка буває: барабанною, камерною, шахтною, трубною та конвеєрною. У сільськогосподарському виробництві найбільшого поширення набули барабанні та шахтні зерносушарки. Це установки стаціонарного або мобільного типу, безперервної дії, з потоковим проходженням зерна, примусовою подачею теплоносія, механізованим завантаженням і вивантаженням.
У поточній шахтній зерносушарці зерно подається вертикально, зверху вниз, і обробляється тепловим потоком агента, що надходить з бокових камер перпендикулярно напрямку руху оброблюваного продукту. Зазвичай це двокамерні установки. У них передбачається паралельна (одночасне проходження двох потоків зерна через дві камери сушарки) і послідовна (почергове пропускання зернової маси через шахти) подача зерна. Зниження вологості оброблюваного продукту в першому випадку сягає 6%, у другому – 12%.
Шахтні сушарки – універсальні, у них можна сушити зерно будь-яких культур. Виробнича потужність шахтної зерносушарки знаходиться в межах від 2 до 100 т/год, робоча температура теплоносія становить +100…140°С (для продовольчо-фуражного зерна) і +65…90°С (для насіннєвого матеріалу), температура нагрівання зерна при цьому досягає +50°С, а насіння – не більше +45°С.
Барабанна поточна зерносушарка складається з барабана, топки (камери згоряння) та охолоджувальної камери. Сушильна камера виконана у вигляді циліндричного барабана, оснащеного шнеками або лопатями, які допомагають перемішувати зернову масу в процесі сушіння для більш рівномірної її обробки. У барабанній зерносушарці зерно переміщається в спрямованому потоці теплоносія, температура якого регулюється в межах +90…210°С. Зернова маса залежно від призначення прогрівається відповідно до +40…45°С та +50…55°С. За один прохід зерна через барабанну сушарку вологість оброблюваного продукту вдається знизити на 8%.
Найпростіша конструкція – в камерної зерносушарки. Це установка періодичної дії, яка може складатися з однієї або декількох камер різної форми, де зернова маса під час обдування теплоносієм знаходиться в нерухомому стані. Температура теплового агента та оброблюваного продукту не перевищує +45°С, тому висушування зерна може тривати від 15 до 30 годин. Продуктивність камерної сушарки становить 2–3 т/год. Попри низьку продуктивність та недостатню механізацію, м’які, щадні режими сушіння в камерних зерносушарках дозволяють отримати на виході зерно високої якості.
Конвеєрні зерносушарки знаходять широке застосування в промисловості, але в сільському господарстві їхня популярність сьогодні невелика. Це стаціонарні та великогабаритні установки, в яких можна сушити зерно високої вологості (до 30%) або в невеликій кількості. Вони не вимагають попереднього очищення зернової маси від пилу, а також видалення із сушарки залишків попереднього продукту в разі зміни його типу на інший. Належать до високопродуктивних та екологічно безпечних (здійснюється фільтрація теплоносія). Їх продуктивність становить від 6–8 т/год й більше.
Трубні зерносушарки представлені як стаціонарними, так і пересувними установками вертикального або горизонтального типу. Вони складаються з однієї чи декількох перфорованих труб, крізь які відбувається циркуляція теплового агента. Маючи просту і довговічну конструкцію, що не потребує складного обслуговування, трубні зерносушарки є доступними для покупців за ціною та достатньо простими в експлуатації.
Під час вибору зерносушильного агрегату необхідно враховувати можливість обробляти широкий асортимент зерна, а також рівень продуктивності та споживання енергії. Важливим є фактор надійності й довговічності самої конструкції зерносушарки, зручність її експлуатації (зокрема механізоване завантаження та вивантаження зернової маси) та можливість безпроблемного технічного обслуговування. Для продовження терміну експлуатації установки та щоб уникнути авральних ситуацій вибирати рекомендується зерносушарку з потужністю в 1,5–2 рази більшу, ніж необхідно для переробки запланованого об’єму зерна.
Поділитись в соцмережах:
