Повноваження органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548. Абзац 30 пункту 12 цієї Постанови КМУ встановив, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) … “граничний рівень цін на зерно сільськогосподарських культур”.
Проте крім граничного рівня цін на зерно (ДК 021:2015: 03211000-3), що визначається обласними державними адміністраціями, є ще й державне цінове регулювання. Яким чином працює державне цінове регулювання? Розглянемо детальніше інфраструктуру державного цільового регулювання, як об’єкти, так і регуляторів.
1) Щодо об’єктів державного цінового регулювання.
Відповідно до п. 3.3.1. Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI “Про державну підтримку сільського господарства України, “об’єктами державного цінового регулювання є такі види cільськогосподарської продукції (товарів):
Що таке сільськогосподарська продукція? Відповідно до п. 2.15 статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року №1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України”, “сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) – товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД ( 2371а-14 ) згідно із Законом України “Про Митний тариф України” ( 2371-14 ), якщо при цьому такі товари (продукція)
вирощуються,
відгодовуються,
виловлюються,
збираються,
виготовляються,
виробляються,
переробляються
безпосередньо виробником цих товарів (продукції),
а також продукти обробки
та переробки цих товарів (продукції),
якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах)”.
Відповідно до абзацу третього пункту 2.15 статті 2 Закону України, “до сільськогосподарської продукції (товарів) також належать відходи, отримані при виробництві сільськогосподарської продукції (товарів), визначених у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України “Про Митний тариф України”, а саме:
органічні добрива (гній, перегній, пташиний послід, а також полова, бадилля тощо),
суміші органічних та мінеральних добрив, у яких частка органічних добрив становить більше 50 відсотків від загальної ваги таких сумішей,
а також усе біологічне паливо та енергія, отримані при переробці та утилізації сільськогосподарської продукції (товарів) та їх відходів (біогаз, біодизель, етанол, тверде біопаливо, у виробництві якого була використана сільськогосподарська продукція (її відходи) в розмірі більше 50 відсотків від усієї використаної продукції, електрична енергія, пар, гаряча вода тощо)”.
2) Щодо двох Аграрних фондів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2005 р. № 543 “Про Аграрний фонд”, прийнятої на виконання статті 9 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, було створено Аграрний фонд України, який є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки, що здійснює операції, пов’язані з державним ціновим регулюванням, на Аграрній біржі.
Паралельно з державною спеціалізованою бюджетною установою Кабінетом Міністрів Україїни 2013-го року було створено ПАТ “Аграрний фонд” ( http://agrofond.gov.ua), на формування статутного капіталу якого Урядом було виділено 5 млрд. грн. Очікується передача всіх вимог і зобов’язань державної спеціалізованої бюджетної установи у процесі її очікуваної ліквідації на баланс ПАТ “Аграрний фонд”.
Головним завданням аграрних фондів є продовольча безпека. Тому стосовно кожного об’єкта цінового регулювання повинен створюватись Державний інтервенційний фонд, який не може бути меншим, ніж 20% обсягів річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період. Тобто у випадку зростання цін на об’єкти державного цінового регулювання, Аграрний фонд повинен реалізовувати створені в Державному інтервенційному фонді запаси за цільовими (граничними) цінами, нижчими від ринкових. Проте з такими видами діяльності публічне акціонерне товариство навряд чи може отримувати прибуток.
Також територіальними підрозділами Аграрного фонду України в регіонах обліковуються перехідні запаси сільськогосподарської продукції. Зокрема, у складі запасів зерна:
1. фонд споживання,
2. насіння,
3. корми,
4. переробка на нехарчові цілі,
5. втрати.
3) Щодо продовольчої безпеки.
Пункт 2.13 статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року N 1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України” визначив, що “продовольча безпека – захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності”.
Відповідно до Закону України від 4 липня 2002 року N 37-IV, “зерно продовольче – зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів”. Тому лише фонд споживання є продовольством.
Сільськогосподарська та продовольча організація ООН (FAO) у міжнародних нормативно-правових документах виділяє такі складові продовольчої безпеки:
1) наявність продовольства,
2) доступність продовольства,
3) використання (харчування),
4) стабільність.
4) Щодо Аграрної біржі, де забезпечується державне цільове регулювання.
Аграрну біржу було створено з метою підвищення рівня продовольчої безпеки Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285 “Про створення Аграрної біржі” (ЄДРПОУ: 33947314, вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ 01001). Засновником Аграрної біржі став Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду (
https://agrex.gov.ua/).
Розрахунково-кліринговий центр Аграрної біржі (ЄДРПОУ ВП: 36947427, місцезнаходження ВП: 04073, м.Київ, Подільський район, вул. Копилівська, буд. 67, корпус 5, к. 308, тел.: 044 468-68-12) є відокремленим підрозділом Аграрної біржі.
Аграрна біржа – єдине місце, до можна продавати товари Аграрного фонду.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285, “14. Предметом діяльності Біржі є:
1) належна організація біржових торгів (аукціонів) товарами, товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними, створення розрахунково-клірингових систем для обслуговування укладених біржових договорів (контрактів);
2) формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов’язані з нею послуги) та інші біржові товари;
3) дослідження кон’юнктури організованого аграрного ринку та вивчення суспільної думки щодо такого ринку, надання консультацій з питань комерційної діяльності;
4) надання біржових послуг, необхідних для проведення Аграрним фондом товарних або фінансових інтервенцій з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін об’єктів державного цінового регулювання;
5) виконання рішень Аграрного фонду про запровадження режиму адміністративного регулювання ціни окремого об’єкта державного цінового регулювання у випадках, передбачених законом;
6) організація біржових торгів з придбання та продажу об’єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву, а також з продажу об’єктів державного цінового регулювання, що були конфісковані або підлягають продажу, відповідно до Закону ( 1877-15 ). Порядок продажу та придбання таких товарів підлягає узгодженню з Аграрним фондом;
7) надання фінансових та інших консультацій, пов’язаних з розрахунково-кліринговою діяльністю;
8) створення програмного забезпечення з питань біржової діяльності;
9) надання послуг з поширення інформації про результати біржових торгів (аукціонів), рекламних послуг;
10) провадження діяльності у сфері інформатизації, навчання та підвищення кваліфікації біржових брокерів (дилерів) та
працівників Біржі;
11) випуск біржових бюлетенів, довідників та інших інформаційних і рекламних видань з питань, пов’язаних з біржовою діяльністю”…
16. Біржа зобов’язана:
1) створювати умови для проведення біржової торгівлі на засадах рівноправності та недопущення дискримінації учасників біржової діяльності, установлення ціни рівноваги (фіксингу) виключно на підставі збігу ціни пропонування окремого товару з ціною попиту на нього;
2) виконувати рішення Кабінету Міністрів України та Аграрного фонду;
3) надавати членам Біржі організаційні, інформаційні та інші послуги, забезпечувати збирання, оброблення і поширення інформації, що стосується кон’юнктури ринку біржових товарів;
4) контролювати дотримання учасниками біржової діяльності вимог законодавства, цього Статуту, Правил біржової торгівлі, рішень органів управління Біржі;
5) створити за погодженням з Аграрним фондом котирувальну комісію, положення про яку та персональний склад якої затверджується Аграрним фондом.
Також Аграрна біржа надає біржові послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції.
Закон України від 10 грудня 1991 року № 1956-XII “Про товарну біржу” та статті 279-282 Господарського кодексу України від 2003-го року відкрили можливість об’єднанням юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, надавати послуги в укладенні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.
А Законом України від 4 липня 2002 року N 37-IV “Про зерно та ринок зерна в Україні” визначено, що “1) акредитовані біржі – товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;…”.
5) Щодо корупції в діяльності Аграрного фонду.
Попри те, що Аграрна біржа – єдине місце, до можна продавати товари Аграрного фонду, навколо діяльності Аграрного фонду у ЗМІ накопичувалось багато корупційних скандалів.
Один тип скандалів – це фінансування Аграрним фондом за форвардними контрактами не фермерів та дрібних і середніх товаровиробників, а великих агрохолдингів, наприклад, “Укрлендфармінг” у 2014-2015-му роках.
Другим типом були звинувачення Асоціації “Укрцукор”, оприлюднені у 2016-му році, про те, що в Аграрному фонді були проблеми з товаророзпорядчими документами, тобто там було “вкрадено 30 тис. тонн цукру із загальної кількості 130 тис. тонн цукру, заскладованих в Аграрному фонді”. Варто зазначити, що 30 тис. тонн – 600 тис. мішків, або 1,5 тис. вантажних автомобілів, або 500 залізничних вагонів з цукром. Також Асоціація “Укрцукор” заявляла, що вкрадений в Аграрному фонді цукор продавався в регіонах у період посіву цукрових буряків по ціні 8,00 грн. за кілограм, що спричинило істотне скорочення посівних площ під цукровий буряк.
Третій тип скандалів стосується розміщення грошових коштів ПАТ “Аграрний фонд” у комерційних банках приватної форми власності.
Любич Андрій, голова
ГО “Інститут фінансів та права”.
Поділитись в соцмережах:
