Альпака (лат. Vicugna pacos, родина верблюдові) – це травоїдна свійська тварина, приручена людиною понад 6000 років тому. На відміну від лам, що використовувались стародавніми індіанськими племенами як в’ючні тварини, альпаки здавна слугували джерелом цінного хутра й вовни для виготовлення теплого одягу та взуття.
Предками альпак вважаються парнокопитні ссавці вікуньї (лат. Vicugna vicugna), поширені в Андах, на території Перу, Болівії, Еквадору, Чилі. За своїми розмірами вони значно поступаються гуанако (тваринам, що є прабатьками лам), проте зовні дуже схожі з ними.
Характерною особливістю вікуній, властивою виключно цьому виду, є пара нижніх різців, що мають здатність постійно відростати (як і в гризунів) упродовж всього життя тварин. Дикі стада вікуній мешкають на високогірних плато, розміщених на висоті до 4500–5500 м. Ніжна й надзвичайно щільна вовна допомагає тваринам виживати в умовах високогір’я, де постійно відбувається контрастна зміна температур.
Якщо середня вага вікуній становить близько 50 кг, то в їхніх нащадків, альпак, вона сягає 70 кг. Зріст альпак рідко перевищує один метр. Тварини не придатні для перевезення вантажів, але їхня вовна за своєю якістю визнана найкращою у світі.
Розрізняють два підвиди альпак: сурі (лат. Suri) та уакайя (лат. Huacaya), відмінність між якими полягає в довжині й щільності вовняного покриву. Сурі легко впізнати за довгими, шовковистими локонами вовни, що звисають майже до землі. В уакайя вовна не така довга, вона більше нагадує дуже м’який і ніжний плюш. За рік одна тварина продукує від 3 до 6 кг сирої шерсті, з якої можна отримати 1–3 кг цінної пряжі.
Альпаки вважаються довгожителями. Середня тривалість їх життя складає від 20 до 25 років, а продуктивний період становить 14 років. Кількість альпак в їх природному ареалі налічує сьогодні близько 3,5 мільйонів. Тварини живляться трав’янистими рослинами, бур’янами, листям і пагонами багаторічників. На фермах до їхнього раціону додають овочі, фрукти та мінеральні добавки, що позитивно впливає на якість руна.
Потреба в кормі у альпак є значно меншою, ніж у решти сільськогосподарських тварин: для випасу 25 голів знадобиться пасовище площею 1 га. А ще вони постійно відчувають потребу у свіжій воді. Фізіологічною особливістю цих тварин є відсутність верхніх різців, тому вони зривають стебла трави губами.
Альпаки ведуть денний спосіб життя. У вечірній час вони пережовують їжу. Оскільки в дикій природі тварини звикли до стадного існування, зазвичай вони тримаються невеликими групами, що складаються з кількох самок з дитинчатами й одного ватажка. Самки альпак виношують малюків трохи довше 11 місяців. Зазвичай на світ з’являється один малюк (двійня трапляється один раз на 1000 народжень), вага якого не перевищує 1 кг.
Альпаки мають дуже милу та лагідну вдачу. Зовні вони нагадують довгоногих і довгошиїх овечок. Особлива будова їхньої ступні, як і в усіх представників родини верблюдових, сприятливо позначається на збереженні природного ландшафту: альпаки не здатні витоптувати трав’яний покрив, оскільки у них немає копит.
Спроби переселити альпак з Анд до інших гірських регіонів (Європи, Африки) не були вдалими. Але у фермерських господарствах США, Канади, Європи та Австралії, куди тварин вивезли задля одомашнення й розведення, зараз перебуває значна кількість альпак. Нині поголів’я альпак у Великій Британії налічує близько 10 тисяч тварин, у Німеччині та Швейцарії – близько 4 тисяч, а в Австралії – до 60 тисяч.
Утримання альпак і догляд за ними є зовсім нескладними: необхідно забезпечити тваринок кормом, водою і спорудити загороду з навісом, або надати інше укриття (чисте, неопалюване приміщення) на випадок негоди.
Найбільше господарське значення має вовна альпак. Вона вирізняється чистотою, тонким волокном і міцністю. Природне забарвлення вовни варіюється від білого, кремового, бежевого до коричневого і чорного кольору. Згідно з класифікацією в Перу, вона налічує до 52 відтінків.
Вовна альпаки надзвичайно стійка до атмосферного впливу, тому здатна тривалий період не забруднюватись. Вона не містить ланоліну, їй властиві легкість, міцність, високі теплоізоляційні та водовідштовхувальні показники, а також гіпоалергенні характеристики. З такого волокна виготовляють високоякісні предмети домашнього текстилю (ковдри, пледи, покривала), що вирізняються легкістю, м’якою текстурою і чудовим зігрівальним ефектом, тканини, пряжу та теплий одяг.
Окрім вовни надзвичайно цінними є шкіра й хутро цих тварин. Чудові смакові якості м’яса альпаки також не залишаються поза увагою. Цей продукт отримав визнання дієтологів і кулінарів як найсмачніший, найкорисніший та найбільш дієтичний: у 100 г м’яса міститься 23 г білка і незначна кількість жирів. Одна доросла тварина забезпечує до 23 кг м’яса, половина з якого використовується для приготування ковбас, шинки, сосисок.
Альпак часто тримають як хатніх улюбленців. Вони дуже довірливі, поступливі, доброзичливі, розумні та цікаві тварини. Можуть брати участь в іграх з дітьми-інвалідами, розрадити самотність людей похилого віку, бути засобом психотерапії для тих, хто страждає на депресивні розлади.
Поділитись в соцмережах:
