Бентамки Сибрайта – старовинна мініатюрна порода декоративних курей, що завоювала популярність птахівників-аматорів завдяки своїй вишуканій зовнішності та унікальному орнаменту оперення. Ці витончені, підкреслено красиві птахи вважаються справжніми перлинами декоративного птахівництва.
Історія породи
Історія бентамок Сибрайта розпочалася в перші роки XIX століття в Англії. Автором породи став сер Джон Сибрайт, ентузіаст і селекціонер, який присвятив понад 15 років свого життя створенню особливої, не схожої на жодну іншу, декоративну породу. Джон Сибрайт поставив перед собою амбітну мету – вивести мініатюрну породу з унікальним оперенням, що нагадує золоте або срібне мереживо.
Для досягнення своєї мети він схрестив деякі декоративні та місцеві породи. Схема виведення була такою. Найдрібніших із наявних в Англії півнів-бентамок він спаровував із золотистими гамбурзькими курками, що мають обідок на пір’ї, і з польськими курками, які теж мають чорний обідок на пір’ї. Помісі першого покоління, які успадкували мініатюрні розміри від батьківської породи і обідок на пір’ї від материнської, Сибрайт розводив «в собі» протягом близько 10 поколінь, постійно піддаючи отримане потомство жорсткому відбору за бажаними ознаками і вибраковуючи особин, що не відповідають його стандарту.
Після стабілізації головних ознак (мініатюрності та наявності чіткої чорної облямівки на кожному пері) нове стадо бентамок складалося з курей двох типів – золотистого та сріблястого кольору. Сибрайт розділив їх на різні групи і розводив кожну окремо, допускаючи до подальшого розмноження лише те потомство, що відповідає масті своєї групи.
В результаті багаторічної селекції з’явилася порода, яка має компактне тіло і два варіанти забарвлення оперення з характерним малюнком на кожному пері.
Бентамки Сибрайта були офіційно визнані породою 1815 року. Вони стали першою декоративною породою курей, названою на честь конкретної людини. Сам сер Джон Сибрайт походив з відомого аристократичного роду і мав високе соціальне становище у суспільстві. Завдяки його впливу володіння мініатюрними курочками стало модним серед аристократів того часу.
Мода на породу значно вплинула на ціну бентамок Сибрайта. Вартість однієї особини була вищою за середній місячний заробіток простого англійця. Попит серед багатих людей і висока ціна робила розведення цих курей справою прибутковою і престижною. Тому дуже швидко порода стала численною.
У середині ХІХ століття було створено клуб любителів породи «Sebrightclub». Більшість заводчиків та членів клубу були впливовими аристократами.
Пізніше бентамки Сибрайта поширилися Європою. З того часу ці птахи незмінно залишаються популярними серед любителів декоративного птахівництва по всьому світу.
Стандарт породи
Для бентамок Сибрайта встановлений дуже суворий стандарт породи. Його розробив сам сер Джон Сибрайт. Під час офіційного визнання породи стандарт був затверджений і залишається обов’язковим для розведення чистопорідних курей.
Більшість представників породи характеризуються міцною чи сухою конституцією. Бентамкам Сибрайта властиві дуже дрібні риси будови тіла, які надають птиці виражену декоративність і навіть деяку штучність. Але загалом тіло пропорційне, гармонійно складене.
Жива маса дорослого півня становить близько 450–600 г, вага дорослої курки – 400–500 г.
Статевий диморфізм виражений середньою мірою. Півники незначною мірою крупніші за курочок. Представники обох статей мають однакове оперення і за забарвленням, і за пишністю. Яскравою відмінністю є розмір та форма гребеня. У курочок він блідий, дуже маленький, у деяких особин ледь помітний, а у півнів – великий, яскраво-червоний, шишкоподібної форми. У півнів на ногах ростуть довгі шпори, а курей шпор немає. У півнів загалом грубіші пропорції тіла і більша голова, ніж у курок.
Голова пропорційна, легка, клиноподібна, з ледь вигнутим профілем. Дзьоб середньої довжини, зі злегка загнутим кінцем. Колір дзьоба збігається з основним тоном оперення. Він може бути сірим, світло-коричневим або жовтим, з темно-сірою основою. Очі великі, виразні, темні чи майже чорні. Сережки середнього розміру, яскраво-червоні. У півнів вони розвинені сильніше. Мочки середнього розміру, можуть бути будь-якого кольору, але у більшості представників породи – червоні.
Шия тонка, довга, поставлена високо і вертикально. Корпус похило поставлений, компактний, короткий. Подовжений корпус не допустимий для племінних особин. Груди м’язисті, випнуті вперед, у півнів часто роздвоєні. Живіт підтягнутий, маленький. Спина коротка, помірно широка. Лінія спини рівна, без прогину.
Крила пишно оперені, з довгим маховим пір’ям, до корпусу прилягають не щільно, злегка опущені, землі не торкаються. Щільно притиснуті до боків крила вважаються недоліком будови і є причиною вибраковки для племінної птиці. Ноги тонкі, середньої довжини. Цівка не оперена, сірого кольору. Пальці ніг і кігті середньої довжини, сірого або блакитно-сірого кольору. На кожній лапі по чотири пальці.
Хвіст довгий, пишно оперений. У представників обох статей пір’їни хвоста рівні, із закругленими кінцями, по 7 з кожного боку. У півнів косиці не допустимі. У півнів перші (центральні) пір’їни хвоста можуть бути довшими за решту не більше, ніж на 2 см.
Оперення пишне, гладеньке, блискуче. Пір’я щільно прилягає до тіла, що надає птаху витонченого вигляду. Головна прикраса та особливість породи – мереживний малюнок на кожному пері. Стандарт породи допускає два варіанти забарвлення: сріблясте та золотисте. Кожне перо має основний золотистий або сріблястий колір із рівномірною чорною окантовкою.
Особливості утримання
Для утримання бентамок Сибрайта необхідний сухий, теплий і добре вентильований курник. Ці кури погано переносять сильні морози, тому їх складно утримувати у регіонах із тривалою суворою зимою. Важливо, щоб у зимовий час температура в курнику залишалася не нижче +5°C. В ідеалі температура повітря має бути близько +18…+20°С. Підлогу курника бажано застилати м’якою підстилкою (соломою, тирсою), яку потрібно регулярно міняти або використовувати спеціальні культури мікроорганізмів для утилізації посліду безпосередньо в курнику.
Бентамки Сибрайта миролюбні птахи, вони добре уживаються з іншими мешканцями курника, лише зрідка півні можуть починати бійки. Причиною бійок може бути тіснота у приміщенні або недостатня кількість самок. Але для чистопорідного розведення їх потрібно обов’язково утримувати окремо від інших свійських птахів і особливо від курей інших порід.
Для підтримки міцного здоров’я стада необхідна регулярна профілактична обробка від зовнішніх паразитів (воші, кліщі) та забезпечення птахам постійного доступу до ванн з попелу чи піску.
Якщо господарство перебуває у регіоні, неблагополучному по якихось інфекційних захворюваннях, то необхідно всій птиці своєчасно зробити відповідні щеплення.
Площа курника повинна відповідати розміру стада. На одну особину рекомендується виділяти щонайменше 0,5 м². Сідала краще розташовувати на висоті. Бентамки Сибрайта добре літають і охоче підіймаються на самий верх. На одну дорослу особину потрібно не менше 20 см довжини сідала.
Розмір вигульного майданчика має бути достатнім для активного руху всього стада одночасно. Його влаштовують з таким розрахунком, щоб на одну дорослу особину припадало не менше 1,5–2 м² площі вигулу. Обладнуючи вигул, слід враховувати, що ці бентамки досить добре літають і можуть перелітати навіть високі огорожі. Краще, якщо вигул для них буде закритий сіткою зверху.
Щоб курочки неслися в зимовий період, потрібне додаткове освітлення та повноцінна годівля.
Годівля
Бентамки Сибрайта дуже активні та рухливі кури, тому споживають досить багато корму (відносно до їхньої маси). Краще, якщо основу раціону складатимуть високоякісні спеціалізовані комбікорми для декоративних порід курей. Але якщо такої можливості немає, то годувати їх можна зерновими сумішами, вареними чи сирими овочами та зеленню. Для підтримки здоров’я та яскравості оперення рекомендується додавати до раціону мінеральні добавки та вітаміни. Орієнтовно добовий раціон може мати наступний вигляд.
Кукурудзяна дерть грубого помелу – 15 г, пшенична дерть – 4 г, ячмінна дерть – 5 г, вівсяна дерть – 8 г, просо – 4 г, макуха соняшникова – 5 г, висівки пшеничні – 2 г, варена картопля – 15 г, сирі коренеплоди або трава – 15 г, кормова ракушка або крейда – 4 г, сіль – 0,15 г, кормові дріжджі – 2 г, корми тваринного походження – 4 г.
Особливості розведення
Розведення бентамок Сибрайта – процес, що вимагає уважності та терпіння, оскільки порода має низку особливостей. Бентамки Сибрайта відносно пізньостиглі у репродуктивному розумінні. Яйцекладка у молодих курочок починається у віці 6–8 місяців залежно від умов утримання та якості годівлі. Для високої заплідненості яєць на 7–8 курок у батьківському стаді потрібно мати одного півня, не старшого півторарічного віку.
Бентамки Сибрайта несуть невеликі яйця вагою близько 35 г. Колір шкаралупи залежить від масті курки і може бути білим або білим зі світло-жовтим відтінком. За наявності достатньої кількості мінеральних речовин у раціоні шкаралупа дуже міцна. За рік одна курка може знести 60–90 яєць.
Бентамки цієї породи часто мають недостатньо сильний інстинкт насиджування, на відміну більшості інших порід бентамок. Тому для виведення курчат є сенс використовувати інкубатор або підкладати їх яйця під квочок інших порід. При успішній інкубації із запліднених яєць пташенята вилуплюються через 21 день.
Догляд за молодняком нічим не відрізняється від вирощування курчат інших порід. Курчатам потрібне профілактичне випоювання таких ветеринарних препаратів як 5% розчин глюкози, «Енрофлоксацин», «Чиктонік», «Байкокс» або аналогічних, за стандартною схемою.
5%-й розчин глюкози додасть пташенятам сил і прискорить процес розсмоктування залишкового жовтка. Глюкозу достатньо дати один раз у перші години життя пташеняти.
У перші три дні життя курчатам бентамки Сибрайта в питну воду потрібно додати препарат «Енрофлоксацин 10%» (або «Байтрил», або «Норофлокс 10%») із розрахунку 0,5 мл на 1 літр води.
З четвертого дня життя пташенят і до сьомого включно додаємо їм у питну воду аскорбінову кислоту (1 грам речовини на 1 літр води). Це допоможе підняти загальний тонус організму та сприятиме зміцненню імунітету.
З сьомого по дванадцятий день у питну воду пташенятам треба додавати вітамінний препарат «Чиктонік» або «Вітатонік» (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води). Ці препарати стимулюють обмінні процеси та є джерелом необхідних амінокислот.
З чотирнадцятого по шістнадцятий день настає час для профілактики кокцидіозу. Для цього додаємо в питну воду препарат «Байкокс 2,5%» або «Толкокс 2,5%» (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води) протягом трьох днів.
Крім того, курчата потребують турботливої квочки або теплого брудера (з температурою близько +30°C) в перші тижні життя.
Годувати краще розпочати з дрібного стартового комбікорму, пізніше поступово вводиться зелень та подрібнене зерно.
При правильній годівлі та дбайливому догляді молодняк цих мініатюрних курей швидко оперюється та росте. Розміру дорослих особин вони досягають у віці 5,5–6 місяців. Півні бентамки Сибрайта дуже голосисті. Вони починають співати після досягнення ними 6–7,5 місяців.
М’ясна продуктивність не є цільовою для породи, але не потрібних для розмноження молодих півнів можна відправляти на забій після досягнення ними віку 8 місяців. Забійний вихід становить близько 70%. М’ясо соковите, ніжне, воно містить мало жиру, а на смак схоже на м’ясо куріпок.
Бентамки Сибрайта – це справжній витвір мистецтва у світі декоративного птахівництва. Вишуканий зовнішній вигляд та спокійний темперамент роблять їх ідеальними для утримання у приватних господарствах. Однак ця порода вимагає підвищеної уваги до умов утримання та догляду. Завдяки зусиллям любителів та селекціонерів, бентамки Сибрайта залишаються затребуваними у всьому світі, радуючи власників своєю підкресленою красою.
Успішного вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
