Як продовження теми хвороб свійської птиці, розглянемо ще кілька небезпечних інфекційних захворювань, з якими нерідко доводиться мати справу власникам присадибних пташників. Одне з них – хвороба Ньюкасла.
Це широко розповсюджене в усьому світі, надзвичайно заразне вірусне захворювання птахів. Клінічна картина нагадує пташиний грип, тому серед фахівців хворобу Ньюкасла називають також атиповим пташиним грипом та псевдочумою. Вперше це захворювання виявили на Яві (Індонезія) у 1926 році. В Європі воно з’явилось у 1927 році, в місті Ньюкасл-апон-Тайн, або просто Ньюкасл, розташованому на північному сході Англії.
Хворіти можуть усі представники ряду Куроподібні. Насамперед збудник захворювання вражає курей та індиків різного віку, але іноді також голубів, гусей, качок, фазанів, куріпок, перепілок і страусів. Хвороба Ньюкасла може також виникнути у пінгвінів, круків, папуг і канарок. Спричинює це захворювання вірус хвороби Ньюкасла (NDV) роду Orthoavulavirus, родини Paramyxoviridae.
Вірус NDV легко передається від однієї особини до іншої через продукти життєдіяльності чи внаслідок безпосереднього контакту. У людини вірус в окремих випадках викликає кон’юнктивіт.
Найвірогідніші джерела поширення інфекції – це хворі або заражені птахи, трупи ураженої хворобою і загиблої внаслідок цього птиці, тушки та боєнські відходи інфікованих особин, їхні яйця, пір’я, послід.
У довкіллі за звичайних умов вірус надзвичайно стійкий: в обсіменілих кормах він може зберігатися до півтора місяця; у воді – близько трьох місяців. У сухій пилюці, на поверхні вентиляційних каналів птахівничих приміщень вірус залишається життєздатним близько 157 діб, у посліді та інших виділеннях хворого поголів’я – до 120 днів. Заморожування консервує його надовго: у замороженому м’ясі, в яєчних меланжованих сумішах вірус зберігає свою патогенність декілька років.
Перераховані властивості вірусу роблять можливими джерелами зараження цим збудником інфіковані приміщення, вигульні майданчики, клітки, тару для яєць, інвентар, предмети догляду, годівниці та поїлки з їхнім вмістом, спецодяг обслуговуючого персоналу, продукцію птахівництва, отриману від зараженого поголів’я, та багато інших предметів, що були в контакті з хворими птахами.
Кип’ятіння вбиває збудника миттєво. 2%-вий розчин їдкого натру чи хлорного вапна – за три години. Дезінфікувати повітря можна за температури +18…20°С шляхом використання аерозолю формаліну в дозі 35 мл на 1 м3 приміщення.
Після інфікування здорового птаха одним із зазначених способів, перші симптоми з’являються через 4–12 діб. Птах стає млявим, втрачає апетит і активність. Дихання його в цей період утруднюється, з’являються хрипи, кашель, чхання. Потім із ніздрів, дзьоба, очей починає виділятися слиз. Змінюється голос – його звуки нагадують каркання. З’являється пронос із зеленуватим відтінком калу і домішками крові. Дзьоб через наповненість носових ходів слизом часто залишається відкритим.
У міру розвитку хвороби гребінь і сережки інфікованого птаха набувають синюватого відтінку, хода стає хиткою, іноді проявляються паралічі та парези кінцівок і шиї. (Параліч – це повна нездатність опорно-рухової системи до рухів, а парез – лише істотне зменшення сили м’язів та обмеження виконання довільних рухів.) Початкове пригнічення поступово прогресує і переходить у сонливість, яка пізніше змінюється коматозним станом або повним паралічем. Смертність становить від 10% до 100% і залежить від форми перебігу захворювання.
Хвороба може протікати в кількох формах. У разі блискавичного перебігу згадані вище клінічні ознаки не встигають проявитись, і заражена птиця гине зненацька за декілька годин. У такій ситуації смертність є найвищою і складає від 90 до 100%. За гострого перебігу птах хворіє кілька днів, температура його тіла в цей період підвищується до +44°С, спостерігаються всі або частина з перелічених симптомів. Смертність захворілого поголів’я також є значною і нерідко сягає 85%.
Якщо хвороба Ньюкасла набула підгострої форми, у птаха спостерігаються лише судоми, ураження слизової оболонки очей, дихальної та травної систем, а парези і паралічі є менш вираженими. Гине близько 65–75% захворілого поголів’я.
У разі хронічного перебігу симптоми виражені значно слабкіше, ураження кон’юнктиви, органів дихання і травлення майже не спостерігається, проте спостерігаються судоми і парези, у багатьох випадках відбувається закидання голови, перекручування шиї, кульгавість, відвисання крил, опущення голови. Гине близько 35–40% хворого поголів’я.
Найлегша – атипова форма перебігу хвороби. У цьому разі всі симптоми є надзвичайно невиразними, здебільшого господарі чи обслуговуючий персонал можуть їх навіть не помітити або не ідентифікувати як ознаки хвороби. За таких обставин гине близько 10–25% заражених птахів.
Для встановлення точного діагнозу потрібне лабораторне дослідження. Через різні форми перебігу та чимало різноманітних симптомів, хвороба Ньюкасла за деякими ознаками может нагадувати пташиний грип, інфекційний енцефаломієліт, респіраторний мікоплазмоз, інфекційний бронхіт, ларинго-трахеїт, гіповітамінози В, Е, D, бурсальну хворобу (хворобу Гамборо), кокцидіоз, колібактеріоз, пастерельоз та декотрі інші захворювання.
Вочевидь, хвороба Ньюкасла – надзвичайно серйозна і небезпечна для птахівничих господарств. А особливо небезпечна вона тим, що призводить до високої смертності зараженої птиці, а ефективних способів її лікування не існує й досі. Тому заходи профілактики є особливо важливими. Найдієвішим профілактичним заходом лишається вакцинація всього поголів’я в неблагополучних за цим захворюванням регіонах, а також вакцинація батьківського стада в будь-яких регіонах.
Для штучної імунізації птиці найчастіше застосовують вакцини «Ла-Сота», «Полімун НХ Клон 124», «Бор-74» тощо. Перед вакцинацією птахів тримають без питної води 3–4 години, а після вакцинації воду їм можна давати не раніше як через 1,5 години. Щепити можна випоюванням шляхом закапування розчину вакцини у ніздрю (по 0,1 мл, або 2 краплі на одну особину), а також аерозольно. Спосіб здійснення імунізації, як і строки подальшої ревакцинації, залежать від особливостей обраної вакцини.
Після закапування (інтраназального введення) та випоювання імунітет виробляється через 8–10 діб, а після аерозольної вакцинації – через 7–8 діб. У благополучних господарствах вакцинувати можна всіх птахів одночасно, від 15-денного віку і старше. У неблагополучних господарствах та в разі виникнення необхідності прищеплювати слід з п’ятиденного віку, а деякі вакцини можна застосовувати і для добових пташенят.
Іноді в деяких особин через 3–7 діб після щеплення знижується яєчна продуктивність, з’являється пронос, слабкість, парези та розлади координації рухів. Здебільшого ці симптоми минають самі собою, але краще таких птахів вибракувати.
Відповідно до ветеринарних правил, у разі виявлення захворювання в господарстві припиняється будь-яке переміщення птиці, птахоферму ізолюють і запроваджують карантин в зоні радіусом 5 км від епіцентру хвороби з обов’язковою вакцинацією всієї птиці на цій території.
Клінічно здорове поголів’я забивають на м’ясо, або ж таких птахів вакцинують і забивають вже після досягнення ними забійної кондиції. Карантин знімають через місяць після останнього випадку захворювання чи після забою всього поголів’я. Підстилку, залишки корму з годівниць, сідала спалюють. Усі приміщення дезінфікують аерозолем формаліну і 3%-вим розчином формаліну з їдким натром, після чого впродовж 2-х місяців тримають порожніми, без птиці.
Через видові особливості хвороба Ньюкасла не є небезпечною для людини. Але під час роботи з хворими птахами не слід ігнорувати правила особистої гігієни.
Питання за цією темою можна поставити нижче, в коментарях під статтею. Будемо вирішувати їх разом.
Вдалого вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
