З бородавками у корів господарі домашньої худоби та фермери стикаються не так часто. Але якщо вже хвороба виникає, то зазвичай вона стає великою проблемою. Проблематичність захворювання полягає не в загрозі життю тварини чи втраті продуктивності, а в щоденних незручностях під час обслуговування та подекуди в неефективності лікування.
Складність теми полягає в тому, що, з одного боку, ця хвороба досить добре вивчена офіційною ветеринарною наукою, складено загальновідомі схеми лікування, фармакологічні підприємства розробили та активно виробляють багато препаратів проти бородавок; а з іншого боку, на практиці ми бачимо, що більшість лікарських засобів і схем лікування часто виявляються майже безсилими.
Що ж це за хвороба, чому вона виникає, і як можна позбутися бородавок? Давайте спробуємо розібратися.
Бородавка – результат діяльності папіломовірусу
Бородавка за термінологією ветеринарної науки називається папіломою. А захворювання – папіломатоз. Бородавка являє собою доброякісну пухлину (новоутворення) на шкірі. Встановлено, що захворювання спричиняє вірус. Він має відповідну назву: вірус папіломи великої рогатої худоби (Bovine papillomavirus). Науці відомо кілька десятків видів папіломавірусів та кілька сотень різних їх штамів. Всі вони мають свої особливості та вибірковість у виборі виду господаря.
Віріон папіломи великої рогатої худоби складається з нуклеїнової кислоти і капсиду. Він має розміри близько 55 нм. Віріон поза клітинами тварини-господаря (на предметах, на шерсті, в пилу і т.д.) не виявляє жодної біологічної активності і може зберігатися в зовнішньому середовищі лише близько 2–6 годин. Стійкість порівняно невелика, але часто цього часу вірусу виявляється достатньо, щоб знайти свого нового господаря. Воротами інфекції можуть бути слизові оболонки, рани або навіть дрібні пошкодження шкіри (мікротріщини, садна, подряпини і т.ін.).
Потрапляючи в організм, вірус проникає в ядро клітини базального шару шкіри і там реплікується (розмножується, копіюючи себе). При цьому вірусна ДНК вбудовується в геном клітини шкіри тварини та стає її частиною. Подальший поділ клітин шкіри тварини відбувається вже за участі вірусу. При цьому вірус вносить свої «виправлення» у цей процес, внаслідок чого дочірні клітини видозмінюються. Спочатку зовні зміни не помітні.
Наступний етап розвитку вірусної інфекції проходить усередині епідермісу. В результаті поділу клітин шкіри тварини, що відбувається під контролем вірусу, виникає група змінених клітин базального шару епідермісу, яка поступово збільшується. Цю групу змінених клітин шкіри ми й бачимо спочатку як невеличке ущільнення, а пізніше як бородавку.
У клітинах інших шарів шкіри та інших тканин вірус не здатен повноцінно здійснювати свою життєдіяльність, але може довго зберігатися, залишаючись живим. Оселившись у шкірі господаря, вірус починає піклуватися про своє поширення. У роговому шарі епідермісу (найбільш поверхневому), в уражених вірусом клітинах починається активне «виробництво» зрілих вірусних частинок (віріонів) та їх виділення з клітин на поверхню шкіри. Потрапляючи в мікротріщини, подряпини та інші дрібні пошкодження цілісності шкіри, зрілі віріони починають новий цикл розвитку вірусу. Віріони можуть потрапляти і приживатися як у подряпинах тієї самої тварини, так і нових, здорових особин.
Розвиваючись у клітинах шкіри, незначна кількість вірусу потрапляє у кров та лімфу, потоками яких розноситься по всьому організму. Частина віріонів потрапляє до клітин базального шару на різних ділянках тіла тварини і провокує розвиток вторинних бородавок далеко від місця початкового проникнення збудника хвороби.
Як відбувається зараження корів папіломавірусом
Багато тварин можуть бути носіями вірусу папіломи, але при цьому самі не мати жодних клінічних проявів. Безсимптомне носійство досить поширене, воно є найросповсюдженішою формою співіснування вірусу і тварин після випадкового зараження. Такий стан забезпечується доброю роботою імунної системи тварини, а саме – високою активністю інтерферонів, які пригнічують вірус, не даючи йому можливості розвиватись.
Шляхів зараження папіломатозом кілька. Часто зараження відбувається при занесенні віріонів від клінічно хворих тварин, які вступають у контакт зі здоровими особинами при їх спільному утриманні або при випадкових одноразових взаємодіях.
Інший можливий шлях зараження – статевий. При природному спаровуванні, контакті слизових оболонок та обміні біологічними рідинами може відбуватися передача збудника як від бика корові, так і навпаки. Отримавши збудника, бик через деякий час, при наступних садках, інфікуватиме інших корів, навіть не маючи зовнішніх проявів захворювання. (Його імунна система тривалий час може пригнічувати розвиток вірусу і клінічно хвороба не виявлятиметься.) Зараження великої кількості корів можливе і при штучному заплідненні спермою інфікованого бика-плідника.
Ще один шлях передачі – через обслуговуючий персонал, його спецодяг, спільний інвентар та предмети догляду, наприклад, нашийники, доїльне обладнання, шкребки для шерсті, годівниці, ганчірки та інше.
Передавання вірусу дуже ймовірне і через ветеринарні інструменти, якщо вони не є індивідуальними для кожної тварини та їх не знезаражують належним чином після кожного застосування.
Тобто причинами поширення вірусу в стаді є порушення правил санітарії під час обслуговуванні поголів’я, спільне утримання заражених і здорових тварин, використання інфікованих особин з репродуктивною метою.
Який вигляд мають папіломи в корів
Папіломи, поява яких обумовлена життєдіяльністю вірусу, є доброякісними фіброепітеліальними новоутвореннями. Найчастіше вони з’являються у корів після першого чи другого отелення. Рідше бувають у старших тварин. Пусковим чинником клінічного прояву захворювання найчастіше стає зниження загальної резистентності організму тварини. Таке може траплятися через перенесене інше захворювання; через виснаження; внаслідок стресу; через неякісну, недостатню або незбалансовану годівлю протягом тривалого часу; хронічної нестачі в раціоні деяких вітамінів або мінеральних речовин та внаслідок інших несприятливих обставин.
Найчастіше папіломи локалізуються на дійках і на вимені, але можуть бути і в інших місцях або по всьому тілу. Розташовуватися бородавки можуть по одній або групою. Зазвичай розмір бородавки не перевищує величини пшеничного зерна або горошини, але бувають і більші. Відомі випадки, коли папілома досягала розміру волоського горіха.
Папіломи не становлять загрози життю корови, але створюють великі незручності при доїнні. Під час доїння бородавка може травмуватися і викликати відчуття болю в тварини. Крім того, папіломи надають вимені непривабливого вигляду.
Методи лікування: що рекомендує ветеринарна наука
Профілактикою виникнення папіломатозу може бути просте дотримання вимог зоогігієни, повноцінна годівля та правильний догляд за молочною залозою.
Способи лікування можна умовно поділити на методи локальної дії та загальної. Для більшої результативності лікування обидва способи краще застосовувати одночасно.
Загальне лікування полягає у медикаментозному впливі на весь організм з метою підвищити загальну резистентність та одночасно послабити вірус.
Для найбільш поширеної схеми лікування знадобляться такі препарати: «Тетравіт» або «Інтровіт», «АСД-2», 0,5% розчин новокаїну. Ще потрібен буде шприц на 20 мл та система для внутрішньовенного введення.
0,5% розчин новокаїну слід ввести внутрішньовенно, тричі, з інтервалом 48 годин у наступних дозах: перше введення – 100 мл, друге введення – 150 мл, третє – 200 мл.
90 мл препарату «Тетравіт» слід змішати у флаконі з 10 мл препарату «АСД-2». Вводиться суміш підшкірно, після ретельного збовтування, в дозі 15 мл, 7 разів, з інтервалом 5 днів.
Місцеві методи лікування передбачають безпосередній вплив на саму бородавку. До таких методів належить використання різних спеціальних зовнішніх ветеринарних препаратів у формі гелів, мазей або розчинів. Можна застосовувати ляпісний олівець (нітрат срібла). Всі перераховані зовнішні засоби вбивають уражені вірусом клітини шкіри, внаслідок чого бородавка чорніє, засихає, а через деякий час відпадає.
Найбільш поширеними та доступними зовнішніми засобами місцевої дії є наступні препарати.
Мазь «Антипапілома» у якості діючої речовини містить саліцилову кислоту та резорцин. Саліцилова кислота викликає хімічний опік та некроз папіломи. Резорцин, глибоко проникаючи в тканину, спричиняє відлущувальну та антисептичну дію. Мазь рекомендується наносити двічі на день, протягом тижня. Бородавка спочатку темніє, а потім засихає та відпадає.
Аналогічною за складом та дією є мазь «Папілон».
Препарат «Антибородавка» складається з саліцилової кислоти, азотної кислоти, екстракту тютюну, екстракту чистотілу, колодію, пропіленгліколю, етилового спирту. Компоненти препарату мають синергетичний згубний вплив на тканину папіломи та сприяють її засиханню. Розчин обережно наносять на бородавку спеціальним пензликом, вбудованим у кришку флакона, уникаючи випадкового потрапляння препарату на здорову шкіру (інакше викличе хімічний опік) 1–2 рази на день. Тривалість лікування 5–7 днів. Повторні нанесення препарату можна припинити після перших помітних змін кольору бородавки.
Гель «Папіломацид» містить саліцилову кислоту та допоміжні речовини. Застосування цього засобу призводить до некрозу папілом і їх засихання. Гель наносять безпосередньо на папілому 1 раз на день. Склад препарату зумовлює стійке тримання його на місці нанесення та утворення там водонепроникної плівки. Завдяки цьому забезпечується тривала дія препарату. Повторне нанесення слід здійснювати по мірі його стирання під впливом зовнішніх чинників.
Ляпісний олівець у якості діючої речовини містить сухий нітрат срібла. Ця сполука при контакті зі шкірою викликає некроз тканини у місці дотику. Ляписний олівець дуже зручний у застосуванні, він дає можливість дуже точного впливу та при обережному використанні виключає випадкові опіки здорової шкіри.
Використання цих препаратів не впливає на якість молока і жодних обмежень не вимагає.
Якщо папілома має великий розмір, її основу можна туго перев’язати міцною ниткою. Внаслідок перев’язування припиняється кровопостачання новоутворення і настає омертвіння ураженої тканини.
Інший спосіб лікування великих бородавок – обколювання навколо папіломи та під її основу 2% розчином новокаїну. На одну бородавку потрібно 0,5–1 мл розчину новокаїну.
У деяких випадках одержують позитивний результат від регулярного змащування місця локалізації папілом стрептоцидовою маззю.
Дуже великі папіломи ветеринарні фахівці можуть видаляти хірургічним шляхом.
Недоліком місцевого впливу є те, що без загального лікування знищені бородавки незабаром відновлюються, і часто навіть у більшій кількості, ніж було до того.
Є й інші новітні сучасні способи лікування, але вони або дуже дорогі, або не завжди можливі для застосуваня на практиці у звичайних умовах типового селянського обійстя або товарної ферми. До таких найновіших способів належать: ультразвукова дезінтеграція, лазерне видалення папіломи, фотодинамічна терапія, радіочастотна холодна абляція, електродеструкція, діатермокоагуляція, кріодеструкція, застосування препаратів інтерферону, противірусних медичних препаратів (ацикловір, рибовирін та ін.), застосування імуностимуляторів.
В народної медицини власні методи
Поруч із науково обґрунтованими методами господарі подекуди використовують народні засоби, які найчастіше виявляються малоефективними. Власники корів намагаються лікувати своїх тварин відваром чи соком чистотілу, подрібненим часником, соком чи м’якоттю цибулі, дьогтем тощо.
Але не можна не згадати один спосіб із арсеналу нетрадиційної медицини, про який відгукуються як про ефективний ті, хто випробував його на своїх коровах. Таким способом є біоенергетичний вплив на тварину цілителем.
Більшість учених-ветеринарів знають або хоча б чули про біоенергетичний спосіб порятунку від бородавок, але через ненауковість методу воліють його замовчувати.
Відразу обмовимося: ми теж дотримуємося наукового світогляду і нікого не закликаємо звертатися до «бабок» та «чарівників». А метод біоенергетичного впливу на тварин не описаний у ветеринарних підручниках, і наука неспроможна пояснити механізм його дії. Проте його ефективність підтверджувалася на практиці століттями. І не виключено, що одного разу з’явиться і наукове обґрунтування, як це було з багатьма іншими явищами.
Основна складність для тих, хто хоче скористатися таким методом, полягає в тому, що дуже непросто знайти фахівця, який справді може вплинути на тварину. Тож потрібно бути обережними, щоб не потрапити на гачок до шахраїв.
Лікування папіломатозу зазвичай потребує багато часу і не завжди дає бажаний ефект. Жоден із перерахованих способів лікування не гарантує позитивного результату. Кожен випадок індивідуальний. Один і той самий засіб може бути ефективним в одному випадку і абсолютно не дієвим на іншій тварині. У поодиноких випадках папіломи можуть зникати самі, після відновлення нормального рівня резистентності у тварини. Але це рідкість і розраховувати на такий перебіг подій не слід.
Успішного вам скотарства!
Чугуєвець Віталій.
Поділитись в соцмережах:
