Чи відчувають тварини біль?

Чи відчувають тварини біль так само, як люди?

Мало кому з нас пощастило уникнути фізичного білю протягом життя. Хоча й багато людей бажають не відчувати біль, але це відчуття дуже важливе, бо сигналізує, що щось йде не так, щоб тіло мало змогу відреагувати та запобігти подальшим пошкодженням. Згадайте, як ви вдаривши палець на нозі, моментально відскакували якомога далі від кутка ліжка. Багато доказів дозволяє погодитися з твердженням, що тварини теж відчувають біль. І їхня манера сприйняття болю дуже схожа на нашу, людську.

Чи відчувають тварини біль? 

Хоча тварини не можуть розмовляти, але вони здатні виражати щастя, довіру, страх і біль. Так само як і ми, тварини можуть кричати, якщо відчувають біль — кішка може завити, коли їй наступають на хвіст. Або вони можуть лікувати себе, як вовки, що зализують свої рани та стають більш відчуженими.

Люди розуміють, що тварини відчувають біль, тож у світі існують закони про добробут тварин, які захищають їх від страждань. «Немає жодних сумнівів, що свійські тварини відчувають біль так само, як і люди, — пояснює Гвендолен Рейес-Ілґ, ветеринарна радниця Програми сільськогосподарських тварин в Інституті добробуту тварин. — Ми знаємо, що тварини мають ті самі рецептори болю, а їхня нервова система має таку саму структуру, як і людська».

Тіло може реагувати кількома способами, коли на людину впливають зовнішні подразники (дотик до гарячої плити). По-перше, рефлекси змусять відійти від джерела пошкодження. Далі сенсорні нейрони (ноцицептори) надсилають інформацію про розташування та інтенсивність ушкодження вздовж спинного та головного мозку, що призводить до відчуття болю. Тоді мозок може вивільнити хімічну речовину дофамін, яка поліпшує самопочуття.

Також різняться емоції в залежності від відчуттів — біль від татуювання дуже відрізняється від болю спортсмена, що розтягнув м’яз. Кілька досліджень показали, що реакція на небажаний біль у тварин працює так само. «Зміни в їхніх мозкових хвилях і фізіології дуже схожі на ті, які можна побачити у людей», — каже Рейес-Ілґ.

Ставлення до болю тварин різне, навіть попри все те, що ми знаємо про їхній біль. Наприклад, котам і собакам надають анестезію під час стерилізації, щоб вони відчували якомога менше дискомфорту.

У Сполучених Штатах та в багатьох країнах світу свійським тваринам, зокрема свиням, курам та коровам, не надається таких привілеїв. Для них відсутність знеболювальних є переважною нормою, попри те, наскільки поширені процедури, що змушують їх відчувати страшенний біль. Курям обрізають дзьоби, а індикам — пальці на лапах. Поросятам купірують хвости, вирізають голчасті зуби (молочні зуби, з якими свині народжуються), зрізають вуха, а самців — каструють.

На жаль, біль не закінчується після загоєння травми тварини. Дослідження показують, що тварини, які перенесли ампутацію, наприклад купірування хвоста, можуть страждати від хронічного болю там, де раніше була ціла частина тіла. Це пов’язано з утворенням невром, які виникають, коли відірвані нерви в місці ампутації намагаються зажити, але не можуть. Ці невроми можуть викликати біль тижнями, місяцями або до кінця короткого життя свійської тварини.

Чому свійські тварини не отримують знеболювальні? 

Відповідно до опитування, опублікованого Інститутом добробуту тварин цього літа, майже половина споживачів не знають, що болісні процедури є стандартною практикою для свійських тварин. 87% відповіли, що тваринам слід давати знеболювальні, якщо наукові дослідження показують, що вони відчувають сильний біль. Це наштовхує на питання: якщо люди вважають, що тварини, яких вирощують для їжі, заслуговують на полегшення болю, то чому їхній біль все ще ігнорують фермери?

Фермерські тварини не мають практично жодного захисту та не існує законів, що вимагають використання знеболювальних засобів на законодавчому рівні в більшості країн світу. Дослідження показують, що деякі препарати ефективні та можуть покращити добробут сільськогосподарських тварин. Але є ряд перешкод, які стоять на шляху до того, щоб це стало стандартною практикою з боку уряду, промисловості, торгових асоціацій, ветеринарів і фермерів.

«Багато тварин, яких вирощують для їжі, не мають регулярного контакту з ветеринаром, якого викликають лише у разі виникнення проблеми, — каже Рейес-Ілґ. — Призначення знеболювальних препаратів сільськогосподарським тваринам підвищує відповідальність ветеринарів. Якщо вони дають препарат, а залишки препарату виявляються в м’ясі після забою тварини, то ветеринар несе за це відповідальність».

Як покращити ситуацію?

В ідеальному світі всі мали б бути веганами, і тварин би не вирощували для споживання. Звісно зараз така картина виглядає малоймовірною. Але є способи поліпшити стандарти добробуту. Причина болісних процедур, через які проходять свійські тварини, полягає в середовищі, де їх вирощують.

Згідно з оцінками некомерційного аналітичного центру Sentience Institute, близько 99% свійських тварин у США живуть на промислових фермах, де вирощують значну кількість тварин, щоб максимізувати прибуток за мінімальних ресурсів. Цих тварин утримують численними групами в тісному просторі, де їхнє пересування заборонено, що призводить до агресивної поведінки (клювання, дряпання, кусання).

«Зміна способу роботи промислових ферм покращила б життя цих тварин», — пояснює Рейес-Ілл. Тобто тваринам потрібні такі умови існування, які дозволяють їм демонструвати природну поведінку. Наприклад, курям потрібно багато вільного простору.

«Схожа ситуація з купіруванням хвоста у поросят, — каже вона. — Свині — дуже розумні й допитливі тварини, що прагнуть досліджувати навколишнє середовище. Але якщо вони позбавлені цієї можливості (наприклад, знаходяться на промисловій фермі), то вони починають займатися будь-чим — іноді спостерігаються спалахи насилля серед поросят і деякі через пошкодження гинуть від інфекцій».

Прояви подібних ситуацій можна зменшити, покращивши умови утримання тварин і забезпечивши їм кращий захист на рівні закону.

Іншим варіантом було б суттєво зменшити кількість тварин, які утримуються на фермах. Але щоб це спрацювало, у галузь повинні були б бути внесені серйозні зміни, і це вимагало б від суспільства значного скорочення споживання продуктів тваринного походження.

Якщо зневага до тварин змушує вас змінити деякі з харчових звичок, тоді варто задуматися над веганством. Більше про перехід на рослинний раціон можна дізнатись на безплатному Plant-Based Challenge.

Окрім того, ви можете виступати за поступові зміни, аби сприяти покращенню життя тварин на фермах, підтримуючи закони про добробут, запропоновані до запровадження у вашій країні.

В контексті України — це не підтримувати законопроєкт №8150.

Законопроєктом №8150 депутати планують зробити наступне:

1. З Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» виключають повністю статтю 21, яка захищає свійських тварин від жорстокого поводження. Зараз ця стаття забороняє: 

• використовувати в роботі хворих чи поранених тварин,

• застосовувати до тварин засоби, які можуть їх травмувати чи калічити; • утримувати тварин в приміщеннях, в яких проводиться забій; • патрання, обсмалювання, зняття шкіри, копчення, відокремлення частин у тварин тощо до припинення серцебиття тварини; • виробництво фуа-гра. 2. В Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» планують ввести норму про так звану «депопуляцію» будь-якими методами (тобто дозволено буде масове знищення безпритульних тварин зовсім негуманними методами, а саме методами задухи, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інших больових методів (які зараз заборонені статтею 17 цього ж Закону).

Автори законопроєкту не обґрунтували необхідності зниження стандартів захисту сільськогосподарських тварин у порівнянні з законодавством ЄС, що підлягає імплементації в Україні.

Прийнявши Законопроєкт №8150, Україна порушить міжнародні зобов‘язання щодо Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.

Переклад та адаптація: Артем Караянов, активіст ГО «Відкриті клітки Україна»