Гідропонний зелений корм. Свіжа трава протягом цілого року

Успіх ведення тваринництва залежить від наявності якісної, і головне – дешевої, кормової бази. Але, через несприятливі погодні умови, особливості клімату, фінансові можливості господарства та багато інших обставин, якісні корми за прийнятною ціною або собівартістю не завжди є в достатній кількості. У нашому кліматі в питанні цілорічного забезпечення травоїдних тварин біологічно цінними кормами може допомогти гідропоніка.

Розумію, що пропозиція взятися за гідропоніку звучить як заклик опанувати складну чи навіть недоступну для простого сільського мешканця технологію. Але це лише на перший погляд.

У цьому матеріалі йтиметься не про космічні технології, що вимагають фантастичного обладнання і можливі тільки на великому тваринницькому комплексі. Навпаки, стаття буде максимально прикладною та розрахованою на тваринників-аматорів, власників маленьких ферм і власників присадибних господарств.

Саме для таких людей забезпечення кормами своїх кількох корів часто стає важким завданням. Особливо взимку або в період посухи. У них немає сучасної кормозаготівельної техніки та великих земельних угідь для вирощування кормових культур, немає технічної можливості самостійно заготувати сінаж чи силос для зимової годівлі, немає фінансових можливостей купити готові якісні комбікорми. І багато чого ще немає з того, що є у великого та добре організованого господарства. Тому гідропонний корм може стати реальним виходом зі складної ситуації дефіциту кормів.

Гідропоніка – не нова технологія. Її вже давно використовують для виробництва продуктів харчування для людей. У наш час нікого не дивує полуниця, зелена цибуля, салат та інша продукція рослинництва, яку вирощують без ґрунту в штучно підтримуваному мікрокліматі цілий рік. Більше того, серед міського населення стрімко набирає популярності тенденція до самостійного вирощування мікрозелені на підвіконні для власного споживання.

Гідропонні корми є майже такою ж мікрозеленню, але для продуктивних тварин. На перший погляд здається, що постійно забезпечувати свіжою травою таку велику тварину, як корова чи кінь, у зимовий час – не реально. Але це не так. Все реально і навіть не дуже складно, якщо підійти до завдання з потрібними знаннями і застосувати досить просту, вже успішно випробувану багатьма тваринниками, технологію.

Суть методу полягає в тому, щоб зерно традиційних фуражних злаків проростити в умовах штучно регульованого мікроклімату та в короткі терміни отримати зелену масу, багату на основні поживні речовини, вітаміни та інші біологічно цінні компоненти.

Після закінчення дуже короткого терміну вирощування врожай збирають, за необхідності подрібнюють і відправляють на згодовування продуктивним тваринам.

Використання гідропонного корму може бути як плановим постійним, так і вимушеним виходом при тимчасових перебоях зі звичайними кормами, або їх можна давати тваринам як добавку до основного раціону.

В результаті регулярної якісної годівлі тварини добре почуваються, рідше хворіють, мають більшу плодючість і вищу цільову продуктивність.

Обсяги виробництва зелені можуть бути будь-якими. Це залежить від можливостей фермера та потреб господарства. Але хоч би якими були обсяги, технологічний процес буде однаковим.

Для виробництва зеленого корму знадобиться приміщення, в якому буде можливим підтримання однакового мікроклімату з потрібними показниками в будь-яку пору року. У приміщенні має бути вентиляція, каналізація, водопостачання та електропостачання. Бажана наявність вікон великої площі у якості джерела природного освітлення, але можна і без вікон. Для вирощування гідропонного корму підходять оранжереї, теплиці, складські, тваринницькі та інші приміщення. Якщо обсяги виробництва зелені невеликі, під ці потреби можна обладнати невелику кімнату або навіть шафу. Підтримання потрібного мікроклімату в малому просторі буде значно дешевшим і технічно простішим.

Потрібні показники мікроклімату легко досяжні. Їх можна контролювати за допомогою звичайного побутового кондиціонера та ламп. Вологість повітря – близько 65%, температура +18 … +24^оС, освітленість – від 15000 до 50000 люкс. Окрему увагу слід приділити повітрообміну та швидкості руху потоку повітря всередині приміщення.

Усі параметри мікроклімату по-своєму впливають на успіх вирощування зеленого корму. Від температури та вологості повітря залежить швидкість росту рослин та ризик розвитку цвілі на зерні. Від повітрообміну залежить вологість та швидкість руху потоку повітря. Рекомендується встановити припливно-витяжну вентиляцію, яка зможе постійно забезпечувати заміну повітря в кількості близько 15–30 об’ємів приміщення на годину. Така інтенсивність вентиляції буде оптимально підходити для рослин, що розвиваються, приносити необхідний рослинам вуглекислий газ і забирати продукти транспірації та фотосинтезу (водяна пара і кисень). Швидкістю повітрообміну регулюють вологість повітря. Якщо потрібно її знизити, то повітрообмін прискорюють до 40–60 об’ємів приміщення на годину. Але, збільшуючи повітрообмін у приміщенні, слід здійснювати його так, щоб швидкість повітряного потоку в зоні розташування рослин не перевищувала допустимих параметрів.

Швидкість руху повітряного потоку має дуже важливе значення, оскільки безпосередньо впливає на стан листя та швидкість нарощування зеленої маси. Оптимальним вважається рух повітря від 0,35 м/с до 0,7 м/с.

Не бажана як надто висока швидкість повітря, так і надто низька. Якщо швидкість руху повітряної маси в зоні розташування рослин менше 0,35 м/с, то на їхньому листі може з’являтися верхівкова гниль. Якщо швидкість повітря більше 1 м/с, часто спостерігається опік кінчиків листя, викликаний занадто високою швидкістю випаровування води.

Змінюючи швидкість руху повітря в приміщенні, можна впливати на жорсткість зеленої маси і швидкість її росту. Швидкість повітрообміну в оптимальному діапазоні ближче до середнього показника формує соковиту, ніжну траву, що росте зі швидкістю до 5 см за добу. Швидкість потоку повітря ближче до максимальної межі оптимального діапазону стає причиною посилення росту зеленої маси, але водночас – формування більш жорстких стебел і листя, оскільки рослини будують стінки своїх клітин з урахуванням потреби постійного протистояння потоку повітря.

Для вирощування гідропонного корму зі злакового зерна оптимальна інтенсивність освітлення буде різною на різних етапах вирощування. У період проростання та початку зростання стебел (3-й день) достатньо 15000 люкс (приблизно як освітлення у сонячний день у тіні). У період активної вегетації (з 4-го дня і до збирання врожаю) потрібно від 30000 до 50000 люкс (відповідає освітленню в сонячний літній день на відкритому просторі).

Для виробництва трави зазвичай використовують зерно ячменю, пшениці, вівса, жита. Зерно повинно правильно зберігатись і бути свіжим, щоб воно мало максимально можливу схожість. Чим вища схожість насіння, тим більший урожай зеленої маси можна отримати від його пророщування. Прийнятним показником для насіння ячменю та пшениці буде схожість не менше 90%.

Перед тим, як купувати зерно, рекомендується відібрати кілька його проб і проростити за оптимальних умов для практичної оцінки схожості. Якщо зі 100 зерен було отримано менше 90 міцних паростків, таке насіння купувати не слід. І не лише тому, що з нього буде отримано менше зеленої маси: зерна, які не проростуть, почнуть бродити й розкладатися, знижуючи якість майбутнього корму, викликаючи псування кореневого шару живих рослин.

Призначене для вирощування зелені зерно спочатку промивають від пилу та домішок (часточки соломи, насіння бур’янів и таке інше), після чого знезаражують у спеціальному розчині. Знезараження потрібно для того, щоб запобігти розвитку грибків та іншої небажаної мікрофлори на зерні в процесі вирощування зелені. Для цього використовують різні дезінфікуючі засоби. Найчастіше для цієї мети застосовують перекис водню, перманганат калію, гіпохлорит натрію та інші сполуки.

При використанні перекису водню (H₂O₂) зазвичай беруть 3% розчин. У ньому замочують зерно на 10–15 хвилин. При меншій концентрації знадобиться значно більше часу. Наприклад, деякі фермери використовують 3% розчин, додатково розбавляючи його з розрахунку 15 мл на 1 літр чистої води. У такому розчині зерно тримають протягом 10–14 годин.

Якщо застосовують калію перманганат (KMnO₄), то готують насичено рожевий розчин (0,5%) та залишають у ньому зерно на 20–30 хвилин.

Використовуючи гіпохлорит натрію (NaOCl), готують 1,5–2% розчин і занурюють у нього зерно на 10–15 хвилин.

Іноді для знезараження проводять кварцювання спеціальними ультрафіолетовими лампами. Зерно розкладають тонким шаром на рівній горизонтальній поверхні та включають над ним таку лампу приблизно на 30 хвилин. Час кварцювання залежить від технічних характеристик лампи.

Після знезараження зерно потрібно промити чистою водою, щоб уникнути попадання дезрозчину в майбутній корм, і щоб залишки використаних сполук не впливали на майбутній розвиток рослин.

Потім зерно потрібно замочити у чистій водопровідній чи колодязній воді кімнатної температури на 12–14 годин. Мета замочування – дати зародку достатньо вологи для початку розвитку.

Після замочування зерно викладають на лотки шаром близько 1,5 см для пророщування і регулярно поливають, поки не виросте трава, готова до згодовування. На 1 квадратний метр лотка потрібно розкласти близько 4–4,5 кг зерна.

Лотки можуть бути будь-якого розміру, але практика показала, що найзручніше вирощувати траву в ємностях шириною 25 см, висотою 8 см, довжиною не більше 1 метра. У лотках більшого розміру важко забезпечити рівномірність надходження води, через що неминуче утворюються зони надмірного поливу та зони нестачі вологи. Обидва явища ведуть до зниження врожайності.

Існують спеціальні лотки для гідропоніки зі зливними клапанами для відведення зайвої води. Вони зроблені так, що за достатнього поливу паростки завжди мають ту кількість води, яка їм потрібна, і не вимокають.

У період пророщування зерно має бути постійно вологим, але не вкритим водою.

Перші паростки з’являються на третій день.

В перші дві доби освітлення для зерна, що пророщується, не потрібно. З третього дня тривалість світлового дня має бути близько 14–16 годин. Освітлення повинно бути рівномірним, а лампи розташовуватись на достатній відстані від рослин, щоб уникнути термічних опіків.

Кращими джерелами світла є спеціальні фітолампи, що забезпечують найбільш сприятливий спектр світлових хвиль для вегетації рослин. Але можна також застосовувати і світлодіодні чи галогенові лампи. Світлодіодні лампи довговічні та дуже економні, що дозволяє знизити витрати на електроенергію і зменшити собівартість продукції. Галогенні лампи добре підходять для забезпечення активної вегетації завдяки присутності у їх випроміненні великої кількості синього світла.

Полив рекомендується здійснювати кожні 4 години. Поливати можна вручну або за допомогою насоса, підключеного до електронного реле. Деякі господарі використовують одну й ту саму воду багаторазово, що значно зменшує її витрати. Утім, якщо є можливість, краще так не робити: вже на другий-третій день повторного використання вода мутніє через розвиток різної мікрофлори і може стати причиною бродіння в лотках.

У воду можна додати різні речовини для збагачення корму з урахуванням потреби конкретного господарства. Але здебільшого поливають просто чистою водою.

Термін вирощування корму дуже короткий. На сьомий день трава вже готова до згодовування. Саме у цей час у ній спостерігається максимальний вміст біологічно цінних речовин.

За умови забезпечення оптимальних умов зерно швидко проростає та росте зі швидкістю до 5 см на добу. На кінець сьомого дня трава має висоту близько 25 см.

З 1 квадратного метра лотків можна отримати до 28 кг трави. Йдеться не лише про зелену масу. У ці 28 кг входить як безпосередньо надземна, зелена, частина рослин, так і залишки пророщеного зерна та коренева система.

Готовий гідропонний корм має вигляд суцільного килима, з’єднаного в одне ціле переплетеннями кореневої системи. Великим продуктивним тваринам згодовують весь «килим» разом із корінням та залишками зерна. Але якщо гідропонний корм дати тваринам у тому вигляді, в якому він знятий з лотка, то велика ймовірність, що буде з’їдена лише зелена частина – стебла та листя. Для того, щоб була з’їдена вся маса, пласт подрібнюють і перемішують.

Кролики і продуктивна птиця поїдають лише зелень, тому гідропонний корм їм дають не подрібненим, а у вигляді цільного килима.

Гідропонний корм можна вирощувати по-різному, але найзручнішим є стелажний спосіб. Лотки розташовують на стелажах у кілька ярусів, що значно економить місце у приміщенні.

Стелажі можна виготовити самостійно або придбати готову установку, призначену для виробництва гідропонного корму. Таке обладнання виготовляє промисловість. Існують установки різної продуктивності, яку можна підібрати залежно від потреб господарства. Обладнання не дешеве, але воно окупається протягом 6–8 місяців інтенсивної експлуатації. У разі вирощування зелені для продажу цей час буде ще меншим.

Щодо ефективності використання гідропонного корму, то її складно переоцінити. Користь очевидна як для здоров’я і продуктивності самих тварин, так і для господарства загалом.

Гідропоніка може бути дуже зручною для господарств, що не мають великих площ землі. Для порівняння: на 1 голову ВРХ потрібно близько 1–1,5 га площі земельних угідь. При використанні гідропоніки таку ж кількість трави можна отримати з кількох квадратних метрів. Гідропонні системи дозволяють отримувати значно більший урожай зеленої маси на одиницю площі в порівнянні з традиційним сільським господарством. У цифрах це можна виразити так: з 1 гектара зрошуваного чорнозему за рік можна взяти близько 8–10 тисяч кормових одиниць, з 1 гектара культурного трав’яного поля – не більше 6 тисяч, з 1 гектара природного пасовища чи сіножаті максимум – 1 тисячу кормових одиниць. А з 1 гектара гідропонних лотків – до 3 млн кормових одиниць на рік! Це перевищує найкращі результати вирощування кормових трав у відкритому ґрунті більш ніж у 300 разів!

Гідропонні системи споживають значно менше води, ніж будь-які інші методи вирощування трави у відкритому грунті. Крім того, ця технологія дозволяє вирощувати корм цілий рік, незалежно від кліматичних умов місцевості, в якій розташоване господарство. У закритих гідропонних системах ризик винекнення захворювань рослин або ураження їх шкідниками дорівнює майже нулю, що виключає потребу використання пестицидів.

Користь застосування гідропонної трави для здоров’я тварин та покращення їх продуктивних показників обумовлена складом цього корму. Збирання врожаю та згодовування здійснюється в той період, коли молоді рослини перебувають на піку своєї кормової цінності. Таким чином, тварини постійно отримують траву найкращої якості, чого дуже складно досягти навіть при пасовищному перегінному чи кочовому утриманні.

Згідно з дослідженнями групи вчених з Наманганського технологічного університету (Узбекистан, м. Наманган), гідропонний корм має значно багатший склад, ніж зерно, з якого він вироблений. Дані досліджень для більшої наочності викладено у таблиці.

Такий корм задовольняє до 70% потреби тварин у вітамінах. Особливо цінним є високий вміст провітаміну А (каротину) та вітаміну Е, оскільки вони, на відміну від багатьох інших вітамінів, не синтезуються в організмі тварин. (Багато інших вітамінів синтезуються в шкірі ссавців, у жуйних тварин, крім того, ще й у рубці, а у коней – у сліпій кишці, тому вміст їх у кормах критичної ролі не відіграє.)

В гідропонному кормі міститься багато білка, жиру, цукру та інших сполук, що позитивно позначається на загальному здоров’ї, плодючості та цільовій продуктивності.

Ті самі вчені провели практичний експеримент за участю групи корів одного віку, однієї породи, які були вирощені в однакових умовах та мали до експерименту приблизно однакову продуктивність і живу масу. Половину групи (контрольну) годували звичайним раціоном, що складався з якісного люцернового сіна, силосу, концентратів (9 кг на 1 тварину на добу) з додаванням преміксу (мінеральні речовини та вітаміни). Другу половину групи (експериментальну) годували раціоном, в якому була така ж кількість сіна та силосу, але решта компонентів була замінена гідропонним кормом (12 кг на голову на добу). Результати експерименту, що тривав 305 днів (протягом однієї лактації), викладено в таблиці.

Згідно з результатами експерименту, середній надій у контрольній групі був вищим на 2,5 літра на добу, що становило близько 11%, порівняно з контрольною групою. При цьому покращились і якісні показники молока. Отже, від його переробки можна отримати більше цінних продуктів харчування (відображено у рядках 6 і 8 таблиці).

Згідно з дослідженнями інших фахівців, використання гідропонного корму збільшує надій молочних корів на 10–15%, надій кіз та овець – на 10–18%, плодючість свиноматок – на 0,3 поросят.

Рекомендована, науково обґрунтована максимальна частка гідропонного корму у складі раціону не має перевищувати 30%.

Гідропонний корм можна успішно застосовувати при переведенні тварин із зимового на літній раціон та навпаки – з літнього на зимовий, зменшуючи кормовий стрес і пов’язане з ним тимчасове зниження продуктивності.

Гідропонний корм можна вважати дієтичним, тому що 85–90% його речовин легко засвоюється організмом травоїдної тварини. Використання зеленого гідропонного корму покращує травлення, перетравлюваність та засвоюваність інших кормів. Гідропонною зеленню можна замінити частину концентрованих кормів у раціоні високопродуктивних молочних корів, тим самим значно знизивши ризик виникнення ацидозу. Це зменшує витрати на лікування тварин, знижує собівартість молока. У довгостроковій перспективі регулярне згодовування гідропонної трави і заміна нею частини концентратів у раціоні значно збільшує продуктивне довголіття молочного стада (з трьох лактацій до 7–8).

Підсумовуючи, можна сказати, що гідропонний корм власного виробництва може отримувати кожен тваринник, використовуючи доступну технологію. Його згодовування здатне покращити багато показників тваринницького господарства і зробити ведення тваринництва прогнозованішим і рентабельнішим.

Успішного вам тваринництва!

Чугуєвець Віталій.