Горіхова бентамка – одна з найвідоміших і найдавніших декоративних порід мініатюрних курей. Але незважаючи на поширеність та популярність серед шанувальників декоративної птиці, історія появи та розвитку цієї породи докладно не задокументована.
Історія породи
Батьківщиною курей цієї породи (як і більшості інших бентамок) вважається Південно-Східна Азія, звідки їхні предки на торгових кораблях потрапили до Європи. Перші письмові згадки про курей, що мають мініатюрні розміри і горіховий колір пір’я, відносяться до XVII століття. Але горіхова бентамка, як окрема порода, сформувалась значно пізніше.
У Європі мініатюрні кури – бентамки стали популярними у XVIII столітті. Тоді європейські селекціонери і почали активно працювати над їхніми забарвленнями, покращенням екстер’єру та загалом декоративних якостей. Горіхове забарвлення пір’я було отримано шляхом хаотичного схрещування та подальшої селекції поголів’я бентамок з куріпчастим, горіхово-коричневим та золотистим оперенням.
Пізніше вже сучасні птахівники та селекціонери сконцентрувалися на вдосконаленні декоративних якостей, створюючи яскравіші лінії з горіховим відтінком оперення.
На жаль, точні дати етапів становлення породи та імена селекціонерів, які її створювали, не задокументовані.
У Європі та Росії горіхові бентамки стали популярними завдяки своїй яскравій зовнішності, стійкості до суворих кліматичних умов та спокійному темпераменту.
Нині порода широко розповсюджена у Європі, особливо у Великобританії, Німеччині та Франції. Територією сучасної України горіхова бентамка почала активно поширюватись у другій половині XX століття. Вона привернула увагу любителів птахівництва завдяки своїй невибагливості, декоративності, компактним розмірам та доброзичливому характеру.
Сьогодні породу утримують і розводять численні птахівники-аматори у своїх присадибних господарствах, вона представлена у невеликих приватних колекціях заводчиків, найкращі особини регулярно беруть участь у виставках. Її популярність зростає серед сільських мешканців та дрібних фермерів, які прагнуть внести естетичну різноманітність у своє господарство. Купити горіхових бентамок можна на виставках, пташиних ринках або через інтернет.
Стандарт породи та екстер’єр
Горіхова бентамка має яскраву зовнішність. Вона є зменшеною копією повнорозмірних курей із збереженням усіх пропорцій та характерної поведінки. Більшість представників породи мають міцну і міцну-суху конституцію.
Жива маса дорослої курочки становить лише 480–550 грамів, півня – 700–900 грамів. Статевий диморфізм виражений дуже яскраво. Окрім того, що півні більші за курей, вони відрізняються і за забарвленням оперення. Кури мають характерне куріпчасте оперення кольору волоського горіха. Звідси й назва цієї породи. Півні двоколірні: хвіст і груди чорні, решта оперення червоно-коричневого кольору. У півнів на ногах ростуть гострі шпори, а гребінь та сережки розвинені значно сильніше, ніж у курей.
У групі особин різних статей можна легко відрізнити візуально. Причому, різниця в особливостях забарвлення помітна вже відразу після виходу курчати з яйця. У більшості курочок є чорна або темно-коричнева смуга, що тягнеться від зовнішнього краю ока до потилиці. Надійність такого способу розпізнання становить понад 70%.
Тіло складене пропорційно. Голова легка (навіть у дорослих півнів), середнього розміру. Очі круглі, середнього розміру, темно-коричневі, виразні. Дзьоб пропорційний, злегка загнутий на кінці, сіро-коричневого або світло-коричневого кольору. Гребінь листоподібний, зубчастий, яскраво-червоний. У півнів гребінь і сережки яскравіші і більші, ніж у курок. Мочки вух світло-рожеві чи повністю білі.
Шия трохи менше середньої довжини, у спокійному стані птиця її тримає під кутом приблизно 45о до лінії ґрунту. Груди широкі і глибокі. Спина довга, широка, похило поставлена. Поперек короткий, широкий. Хвіст високо поставлений, пишно оперений. Живіт підтягнутий. Крила злегка опущені, середнього розміру, з довгим маховим пір’ям. Ноги рівні, середньої довжини, тонкі, цівка та пальці не оперені. Не оперена частина ніг світло-сірого або сіро-блакитного кольору.
Оперення густе, пружне, блискуче. Курки мають куріпчасте забарвлення, при цьому оперення на шиї і голові значно світліше, ніж тон тулуба, а хвіст темніший: коричнево-сірий або темно-сірий. У півнів оперення більш яскраве, пишне та об’ємне. Чорні груди переливаються і вилискують синьо-зеленими відтінками. Пір’я на крилах і ногах коричневе з чорним відтінком по краях. Шия і поперек покриті блискучими, довгими косицями червоно-коричневого кольору. Оперення хвоста півнів довге, утворює класичну серпоподібну форму.
Продуктивність
Хоча горіхова бентамка насамперед декоративна порода, вона є зменшеною копією звичайних курей у всьому. І, як і повнорозмірні кури, має продуктивність.
За добрих умов утримання та повноцінної годівлі яйцекладка розпочинається, коли молоді курочки досягнуть 6–6,5-місячного віку. За рік кожна курка за звичайних задовільних умов утримання може знести понад 100 яєць. Максимальна яєчна продуктивність спостерігається у несучок у віці до 1,5 року. Потім яєчна продуктивність поступово знижується. Яйця горіхової бентамки невеликі, в середньому їхня маса становить близько 30–35 грамів. Шкаралупа міцна, гладенька, білого кольору.
М’ясна продуктивність горіхових бентамок невелика. Забійний вихід тушок від середньовгодованої особини становить 65–68%. М’ясо відрізняється ніжною структурою та приємним смаком, але через декоративну спрямованість породи використовується вкрай рідко. На забій здебільшого йде лише вибракуване поголів’я.
Розведення
Розведення горіхових бентамок вимагає від птахівника певних навичок, але воно не пов’язане з якимись серйозними складнощами. Кури горіхової бентамки характеризуються добрими материнськими якостями, півні жодної участі у вирощуванні потомства не беруть. Кури несуться у гнізда, а згодом охоче насиджують яйця, що дозволяє розводити цю породу без використання інкубаторів. Для збереження породних якостей у майбутнього молодняка важливо, щоб обидва з батьків були однієї породи, а також необхідно уникати схрещування з іншими породами бентамок.
Для успішного розведення все батьківське стадо має складатися з чистопородних особин віком від 8 місяців до 1,5 року. Птицю старшого віку є сенс використовувати для відтворення лише за умови її високої племінної цінності.
Від віку батьківського стада залежить якість майбутнього молодняку та його кількість. Кількість майбутнього молодняку залежить від заплідненості та інших характеристик одержаних інкубаційних яєць. Для високої заплідненості інкубаційних яєць дуже важливим є співвідношення статей у батьківському стаді. На кожні 10 курок-несучок потрібен один молодий та активний півень. Однак треба враховувати, що півні схильні активно конкурувати між собою за самок. Переможець пригнічуватиме інших самців, не дозволяючи їм вільно спаровуватись із самками, навіть якщо їх достатньо для всіх півнів. Тому утримувати велике батьківське стадо, просто дотримуючись пропорції співвідношення статей у ньому, недоцільно. Якщо поголів’я численне, краще розділити його на окремі сімейні групи, у кожній з яких буде лише один півень і близько 10 курок. Кожну групу краще утримувати ізольовано на окремій території, куди не зможуть заходити особини з інших сімейних груп. Таке гаремне утримання батьківського стада усуває небажану конкуренцію між самцями і, крім комфорту для самої птиці та високої заплідненості інкубаційних яєць, дозволяє птахівнику отримувати молодняк відомого походження, уникаючи у майбутньому близькоспорідненого розведення в межах свого господарства.
Після знесення близько 20 яєць у більшості курочок у весняно-літній період активується інстинкт насиджування. Зазвичай курочка насиджує яйця в тому ж гнізді, де вона неслась. Переносити квочку з гніздом на інше місце не бажано, оскільки вона швидше за все не захоче сидіти на новому місці, навіть якщо воно, на вашу думку, краще за нею обране.
Щоб переносити квочку не було необхідності, у курнику та на прилеглій території має бути достатньо гнізд у прийнятних для тривалого насиджування місцях (розташованих у зручних та доступних для господаря місцях, захищених від негоди та хижаків, затінених, прихованих від решти мешканців курника та інших домашніх тварин). Розмір і конструкція гніздового місця може бути різною (дерев’яний ящик, покладене на бік відро, укриття на зразок собачої будки і т. д.). Головне, щоб мініатюрна курочка могла там вільно розташуватися, легко вийти і зайти. У гніздо потрібно покласти багато сухого м’якого сіна чи соломи. Підстилки в гнізді має вистачати для ізоляції яєць не лише з боків, а й знизу.
Більшість мініатюрних горіхових курочок дуже дбайливі квочки і насиджують яйця максимально старанно. Але трапляються й такі, які не справляються з цією роллю і можуть зіпсувати навіть свіжі та якісні інкубаційні яйця. Курей, які погано насиджують або потім погано опікуються курчатами, слід відразу вибраковувати. Якщо цього вчасно не зробити, то більшість нащадків також не зможуть виводити самостійно своє потомство, що не відповідає стандартам породи.
Насиджування триває три тижні. Виводимість яєць залежить від якості самих яєць і якості насиджування. Найчастіше, за сприятливих обставин виведення становить близько 90%. Курчата виводяться сильними і після просихання та вигрівання під квочкою або під спеціальною лампою протягом 1–2 діб стають активними.
При грамотному догляді та повноцінній годівлі пташенята швидко ростуть і розвиваються. У віці 5,5–6 місяців молодняк досягає розмірів дорослих особин.
Вирощування курчат
Виживання молодняка, що вилупився, залежить як від якості самого молодняка, так і від догляду за ним з боку господарів. А ще і від ветеринарного обслуговування. Виживання курчат горіхової бентамки можна істотно підвищити, якщо провести планові випоювання ветеринарних препаратів з профілактичною метою. Профілактична схема не складна, але потребує суворого дотримання точних термінів виконання, уваги та системного підходу.
У перші години після просихання кожне пташеня потрібно напоїти 5% розчином глюкози. Напувати рекомендується примусово, обережно занурюючи дзьоб кожного курчати у розчин і переконуючись, що воно зробило кілька ковтків. Випоювання 5%-го розчину глюкози надасть пташенятам сил і прискорить процес розсмоктування залишкового жовтка в їхньому організмі. Глюкозу достатньо дати один раз.
У перші три дні життя курчатам горіхової бентамки в питну воду слід додати препарат «Енрофлоксацин 10%» (або «Байтрил», або «Норофлокс 10%») з розрахунку 0,5 мл на 1 літр води.
З четвертого дня життя пташенят і по сьомий включно, треба додати до їхньої питної води аскорбінову кислоту (1 грам речовини на 1 літр води). Це допоможе підняти загальний тонус організму та сприятиме зміцненню імунітету.
З сьомого по дванадцятий день до питної води курчатам треба додавати вітамінний препарат «Чиктонік» або «Вітатонік» (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води). Ці препарати стимулюють обмінні процеси та є джерелом необхідних у такому віці амінокислот.
З чотирнадцятого по шістнадцятий день настає час для профілактики кокцидіозу. Для цього додають у питну воду препарат Байкокс 2,5% або Толкокс 2,5% (з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води) протягом трьох днів.
Дуже важливими є й умови утримання. У перші тижні життя курчат їх власна система терморегуляції ще не досконала. Тому вони легко можуть переохолодитися чи перегрітися і від цього загинути. Оптимально якщо курчата, перебуваючи в теплому приміщенні, постійно матимуть можливість зігрітися під квочкою або обігрівачем.
У перші 10 днів температура під лампою має бути близько +35оС, а у приміщенні – близько +27…+28оС. Потім її слід поступово знижувати так, щоб до двомісячного віку довести до +20…22оС, а обігрівач відключити.
Годівля молодняка
Годівлю молодняка краще забеспечювати, даючи якісний комбікорм найдрібнішої фракції, відповідно до віку: передстартерний, стартерний, ростовий, фінішний. Кожен із вікових видів комбікорму містить саме ті речовини і в тих кількостях та співвідношеннях, які потрібні для пташенят у відповідному віці, забезпечуючи запити організму в «будівельному матеріалі» та в енергії для зростання, розвитку та рухової активності.
Передстартерний (Pre-starter) комбікорм використовують для новонародженого молодняку у перші дні життя. Зазвичай його дають від 0 до 5 днів, іноді до 7 днів.
Стартерний (Starter) комбікорм згодовують для активного зростання пташенят і правильного розвитку їхнього кістяка. Цей корм дають із 5–7 дня життя до 21–28 дня.
Ростовий (Grower) комбікорм призначений для періоду інтенсивного зростання. Зазвичай його згодовують, починаючи з 28 до 60–70 дня. Він забезпечує організм курчати не лише «будівельним матеріалом», а й достатньою кількістю енергії, необхідної для активного зростання.
Фінішний (Finisher) використовують на завершальних етапах вирощування. Його дають, починаючи з 60–70 днів і до переведення курей на корми, призначені для дорослого поголів’я.
Для молодняку горіхової бентамки можна застосовувати вікові комбікорми, призначені для курей яєчних або комбінованих порід. Але якщо немає такої можливості, їх можна годувати і звичайними сумішами подрібненого зерна, сиром, дрібно нарізаним вареним яйцем і зеленню. Але при годівлі звичайними кормами збереженість молодняку буде меншою, а його розвиток – не таким швидким.
Умови утримання дорослого поголів’я
Горіхова бентамка – порода, яка не потребує складних умов утримання, проте для підтримки декоративних якостей та здоров’я слід дотримуватись деяких рекомендацій.
Горіхова бентамка витриваліша від багатьох інших порід бентамок. Вона легше переносить холод та негоду, характерні для країн Східної Європи (Україна, Білорусь, Росія). У літню пору їм підійде майже будь-яке сухе, світле приміщення з гарною вентиляцією і прилеглим просторим вигулом. У зимовий період буде потрібен капітальний курник, що не опалюється, який захистить птицю від сильних морозів, вітру та опадів. У сильні морози у вигул поголів’я краще не випускати, оскільки листоподібний гребінь у півнів може постраждати від обмороження.
Розмір курника повинен відповідати чисельності поголів’я, яке у ньому утримують. На кожну дорослу особину потрібно щонайменше 0,5 м2 вільної площі підлоги.
У курнику необхідно обладнати сідала для нічного перебування птиці та встановити достатню кількість гнізд для відкладання яєць несушками.
У курнику слід підтримувати чистоту та дотримуватись стандартних вимог зоогігієни для птахівницьких приміщень. Регулярне проведення профілактичних санітарних заходів значно знижує ризик виникнення різних інфекційних та паразитарних захворювань. Тому на періодичній дератизації, дезінфекції, дезінсекції не потрібно економити, вона окупається міцним здоров’ям поголів’я та мінімізацією ризиків втрати птиці.
Горіхові бентамки активні, тому вигул має бути досить просторим. На кожну дорослу особину має припадати щонайменше 2 м2 його вільної площі. У вигулі рекомендується розмістити ванни з попелом або піском для гігієнічного купання бентамок. Добре, якщо там буде багато дрібнолистої трави і місць, де кури зможуть погребтися в ґрунті.
Важливо обгородити вигульну ділянку, щоб горіхові бентамки не могли залишити відведену ним територію. Слід пам’ятати, що представники породи можуть перелітати навіть високі паркани.
Годівля
Велике значення має годівля. Найкращим кормом для дорослого поголів’я буде якісний комбікорм заводського виготовлення. Горіховим бентамкам підійде комбікорм для перепілок або яєчних та комбінованих порід курей. Для племінного поголів’я, яке використовуватиметься для розведення, корми можуть відрізнятися. Так, наприклад, рекомендується після ростового комбікорму молодняк переводити на переднесушковий комбікорм (Pre-layer) перед вступом у репродуктивний період (приблизно з 15–17 тижнів до 18–20 тижнів). А потім використовувати несушковий (layer) для репродуктивного періоду.
Але якщо немає можливості годувати хорошими комбікормами, то комбікорми сумнівної якості краще не використовувати. Замість них доцільніше забезпечити своїм горіховим бентамкам різноманітний раціон, що включає звичайні корми та премікс: цілісні або мелені зернові суміші, зелень, овочі, білкові та мінеральні добавки. У разі використання преміксу його слід ретельно змішувати з основним кормом, застосовуючи проміжні змішування. Кількість преміксу розраховують згідно з дозуванням, рекомендованим його виробником. Передозування або нерівномірне змішування може стати причиною отруєння.
Орієнтовний раціон для однієї горіхової бентамки може бути наступним: кукурудзяна дерть грубого помелу – 10 г, пшенична дерть – 4 г, ячмінна дерть – 5 г, вівсяна дерть – 8 г, просо – 4 г, макуха соняшникова – 5 г, висівки – 2 г, варена картопля – 15 г, сирі коренеплоди або трава – 15 г, кормова черепашка або крейда – 3 г, сіль – 0,1 г, кормові дріжджі – 2 г, корми тваринного походження – 4 г.
Якісне харчування забезпечить міцне здоров’я поголів’я, збереже його репродуктивні можливості та красивий декоративний зовнішній вигляд.
Горіхові бентамки можуть бути окрасою будь-якого обійстя. Ця порода стане чудовим вибором для тих, хто цінує красу, природну витонченість, доброзичливий характер птаха та невибагливість. Якщо ви мрієте створити куточок естетики та затишку у своєму господарстві, горіхова бентамка буде гарним вибором!
Успішного вам декоративного птахівництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
