Хомут, як частина кінної упряжі, відігравав ключову роль у розвитку сільського господарства, транспорту та військової справи протягом тисячоліть. Його винахід зробив можливим більш повне використання тяглової сили коней, що відкрило нові горизонти для людської цивілізації. Історія появи хомута пов’язана з поступовим розумінням того, як ефективно використовувати силу коня, уникаючи при цьому травм тварини та підвищуючи продуктивність роботи.
До винаходу хомута
До появи хомута люди використовували для упряжі коней примітивні ремені, що кріпилися навколо шиї тварини. Ця система, відома як гортанний ремінь, була вкрай неефективною в експлуатації та незручною для коней. При такому кріпленні кінь відчував сильний тиск на шию, що ускладнювало йому дихання, знижувало витривалість і навіть призводило до травм.
Що більше зусилля прикладав кінь, виконуючи роботу, то сильніше стискав його шию гортанний ремінь. Тому коні не могли використовувати всю свою фізичну силу для буксирування, що значно обмежувало їх ефективність.
Поява хомута у Давньому Китаї
Винахід хомута став революцією, і першість у цьому відкритті належить Давньому Китаю. Перші зразки хомута з’явилися в Китаї приблизно в IV–III столітті до нашої ери. Китайці зрозуміли, що для ефективного використання сили коня необхідно перемістити навантаження з шиї на плечові суглоби та груди тварини.
Ранні китайські хомути були жорсткими дерев’яними конструкціями, які охоплювали основу шиї коня, забезпечуючи рівномірний розподіл ваги на всю передню частину тіла. Це дозволило значно збільшити тяглове зусилля, яке кінь міг докласти, не відчуваючи при цьому дискомфорту чи труднощів з диханням.
На відміну від гортанних ременів, хомути дозволяли коням працювати довше та ефективніше.
Конструкція хомута постійно вдосконалювалася, стаючи дедалі зручнішою для коня. До V століття нашої ери хомут у Китаї вже набув вигляду, близького до сучасного.
Поява хомута у Європі
Технологія використання хомута не одразу прийшла до Європи. Лише на початку IX–X століть нашої ери, коли торгівля та культурні контакти між Європою та Азією посилилися, європейські народи почали освоювати цей важливий винахід. Середньовічна Європа, стикаючись із проблемою низької продуктивності коней у сільському господарстві, швидко прийняла цю нову систему упряжі, яка прийшла зі Сходу.
Особливо важливим став хомут у контексті феодальної системи, де сільське господарство та використання тяглової сили коней відігравали важливу роль в економіці. Зручні хомути дозволяли коням перевозити важкі вози та обробляти більші ділянки землі. Це безпосередньо позитивно вплинуло на збільшення продуктивності праці та сприяло розвитку селянських господарств і транспортних систем.
З плином часу хомут поступово зазнав змін і вдосконаленнь. Середньовічні хомути в Європі стали більш гнучкими та адаптованими до різних розмірів тіла коней. Пізніше з’явилися гнучкі хомути зі шкіряними вставками та м’якими підкладками, які ще краще розподіляли навантаження та зменьшували ризик травмування тварини.
У наші дні хомути продовжують використовувати у традиційних системах сільського господарства, а також у деяких спортивних дисциплінах. Сьогодні їх виробляють із сучасних матеріалів, враховуючи анатомічні особливості різних порід коней.
Значення хомута у розвитку цивілізації
Винахід хомута вплинув не лише на сільське господарство, а й на інші сфери життя людей. Протягом століть коні були основним транспортним засобом, а хомути зробили їх використання більш безпечним та ефективним. Коні змогли тягти більш важкі вози на далекі відстані, що сприяло розвитку торгівлі та сполучення між містами та країнами. Винахід вплинув на сільське господарство, торгівлю і транспорт, зробивши працю коней безпечнішою і продуктивнішою.
У військовій справі хомут також відіграв ключову роль. Коней використовували для перевезення запасів питної воді і їжі, військових знарядь, зброї, боєприпасів, артилерійських гармат та іншої важкої техніки, що збільшувало мобільність армій.
Винахід хомута став однією з тих проривних подій в історії, що змінили хід розвитку технологій та людства. Від ранніх простих ременів, які завдавали тваринам дискомфорту, до сучасних ергономічних, ефективних і продуманих хомутів, що використовують всю силу коня, людство пройшло довгий шлях.
Зрештою, хомут сприяв не лише господарському і військовому розвитку, а й розвитку цивілізації загалом, відкривши нові можливості та технології.
Будова хомута: деталі та їх функції
Хомут – це важлива частина упряжі, призначена для передачі тягового зусилля від коня на віз або специфічне сільськогосподарське знаряддя. Його конструкція продумана таким чином, щоб максимально ефективно використовувати фізичну силу тварини, при цьому не завдаючи їй шкоди.
Будова хомута включає кілька важливих деталей та другорядних, кожна з яких відіграє свою роль у забезпеченні комфортної роботи коня.
Кліщі (кліщовина)
Кліщі – це основа хомута, його каркас. Їх зазвичай виготовляють з дерева чи сучасних легких матеріалів, таких як міцний пластик або металопластикові композиції. Дерев’яні каркаси досі популярні у традиційних системах сільського господарства. Найкращим деревом для виготовлення кліщів хомута вважають березу.
Кліщі складені з двох дзеркально ідентичних половинок, які мають форму, близьку до форми півмісяця, і з’єднані рухомо між собою скобами у верхній частині конструкції. У нижній частині кліщі з’єднуються у стик спеціальними ріжками. Між середньою та нижньою третиною довжини кліщів, у їхній потовщеній частині, яка називається «пучок», розташовані два отвори для кріплення гужових кілець. Кліщі приймають на себе ввесь тиск корпусу тварини під час роботи.
Гужові кільця
Гужові кільця – це товсті металеві зварні кільця, вбудовані в конструкцію хомута. Вони можуть бути різної форми, залежно від типу роботи та призначення хомута.
Гужові кільця є місцем кріплення гужових ременів, забезпечуючи надійне з’єднання між хомутом і навантаженням. Вони визначають кут та напрямок тяги, що важливо для правильного розподілу зусиль коня.
У сучасних хомутах можна побачити, окрім товстих гужових кілець, і інші. Вони тонші і розташовані вище гужових. Ці кільця призначені для продівання віжок. Віжкові кільця зроблені для більшої зручності керування конем. Вони не дозволяють віжкам вільно бовтатися та заплутуватися за інші елементи збруї. Віжкові кільця – елемент не обов’язковий, тому вони є не на всіх хомутах.
Хомутина (кичка, хомутна подушка)
Хомутина являє собою товсту шкіряну трубку, заповнену соломою. Вона проходить кільцеподібно по всій внутрішній поверхні кліщів хомута і міцно прикріплена до них. Нижня частина хомутини, що проходить під шиєю коня, на кілька сантиметрів ширша за кліщі. Так зроблено для того, щоб захистити шию коня від натирання.
Хомутина слугує прокладкою між шиєю коня та дерев’яною основою хомута. Її призначення – пом’якшувати тиск хомута на тіло тварини. Хомутина допомагає розподілити навантаження рівномірно по всій поверхні дотику, уникаючи сильних точкових натискань, які б могли призвести до травм.
Якщо хомут постійно використовується лише однією твариною, то хомутина дуже швидко дещо деформується, підлаштовуючись під особливості анатомії конкретного коня, тим самим роблячи хомут зручнішим саме для цієї тварини. Тому рекомендується для кожного коня мати індивідуальний хомут. Крім того, використання індивідуальних хомутів виступає в якості профілактики поширення різних нашкірних паразитів коней та зовнішніх заразних хвороб, наприклад, корости, лишаю тощо.
Внутрішня хомутна підкладка (пітник, підхомутник)
Важливою частиною конструкції хомута є м’яка внутрішня підкладка, яка кріпиться до кліщів поверх хомутини. Підкладку зазвичай виготовляють з м’яких матеріалів, таких як шкіра, повсть або сучасні синтетичні тканини.
Підкладка забезпечує комфорт для коня, пом’якшуючи тиск кліщів та хомутини на шкіру, попереджаючи натирання.
Покришка
Покришка – це грубе захисне покриття, яке закриває дві третини хомута у верхній частині. Найчастіше покришку виготовляють із кирзи чи шкіри. Покришка закриває інші деталі хомута та захищає їх від впливу опадів, механічних пошкоджень та інших несприятливих факторів.
Супоня
Супоня – це шкіряний шнурок, розташований у нижній частині кліщів, на їх ріжках. За допомогою супоні кліщі міцно фіксуються в закритому робочому положенні.
У деяких сучасних хомутах супоня замінена планкою та скобою з кілочком. Така конструкція зручніша в експлуатації і не вимагає вміння засупонювання.
Гужі
Гужі – це міцні широкі стрічки, які з’єднують хомут із возом, плугом чи іншим обладнанням. Вони проходять через спеціальні кріплення на кліщах хомута – гужові кільця. Вільними кінцями гужі прикріплюються до голобель воза чи інших знарядь. Гужі виготовляють із сиром’ятної шкіри, тасьми чи брезентової стрічки. Іноді гужі замінюють ланцюгами, але це не бажано.
Декоративні елементи та прикраси
У деяких традиційних і декоративних конструкціях хомутів можуть бути використані різні додаткові елементи, такі як металеві вставки, декоративні цвяхи, волани або дзвіночки. Вони не мають безпосереднього функціонального значення, але можуть бути додані для надання хомуту кращого естетичного вигляду.
Декоративні елементи часто використовують у святкових чи виставкових упряжках для надання їм особливого зовнішнього вигляду. У минулому наявність на упряжі прикрас та декоративних елементів, а також їх характер вказували на соціальний статус власника коней.
Підбір розміру хомута
Хомут – це складна та продумана система, яка при правильному підборі розміру зручно розподіляє навантаження по тілу тварини. Кожна деталь, від каркаса до ременів та кілець, відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності та безпеки роботи коня. Правильний підбір та регулювання хомута гарантують не лише високу продуктивність роботи тварини, але й її комфорт, збереження здоров’я та продуктивне довголіття. А оскільки в усі часи гарний кінь був (і залишається) дороговартісним «інвентарем», то збереження його здоров’я та довголіття вигідне господареві.
Неправильний підбір розміру хомута може призвести до травм, дискомфорту та зниження працездатності тварини.
Якщо хомут дуже малий, він здавлює шию і може порушити кровообіг, а також призвести до натирання шкіри. Відомі випадки, коли кінь у момент максимального робочого зусилля втрачав свідомість від передавлювання шиї надто маленьким хомутом.
Занадто великий хомут, навпаки, не щільно прилягатиме до шиї, що може стати причиною нерівномірного розподілу навантаження і призвести до травм шкіри, м’язів і суглобів. Великий хомут набиває шкіру та суглоби, від чого кінь стає непрацездатним на 7–10 днів.
При виборі розміру та конструкції хомута слід враховувати те, яку роботу виконуватиме кінь. Особливості конструкції та розмір хомута впливають на його масу. Для важкої роботи хомут може бути трохи масивнішим і ширшим, ніж для легкої упряжної роботи.
Маса найлегших легкоупряжних хомутів становить приблизно 3 кг, важких – від 5 кг до 6 кг.
Маса більшості стандартних робочих хомутів складає від 6 до 9 кг. Хомути для великих робочих коней (ваговозів) можуть важити від 13 кг до 18 кг.
Розміри хомутів
В Україні та в більшості країн, які раніше входили до складу Радянського Союзу, продовжують користуватися градацією розмірів хомутів, прийнятою в СРСР у 1947 році. Відповідно до цієї, найпоширенішої, градації, стандартні хомути виготовляють у дванадцяти розмірах. Їх послідовно нумерують від нульового розміру (найменшого) до одинадцятого (найбільший). Розмір хомута зазвичай позначають на ньому номером (№0, №1, №2, №3 і т.д.) і через дефіс у дужках дробом, у чисельнику якого вказана висота хомута, а в знаменнику – його ширина у міліметрах. Наприклад: №1-(450/230), №10-(710/380).
Номер наявного у вас хомута можна встановити за таблицею, наведеною нижче. Для цього потрібно поставити хомут вертикально на рівній поверхні та виміряти його висоту від верхньої внутрішньої сторони хомутної підкладки до внутрішньої поверхні нижніх ріжок кліщів та ширину між внутрішніми поверхнями кліщів на рівні кріплення гужових кілець.
Стандартні розміри хомутів (ГОСТ 3978-47)
Номер Висота Ширина
№0 430 мм 210 мм
№1 450 мм 230 мм
№2 480 мм 240 мм
№3 500 мм 250 мм
№4 530 мм 260 мм
№5 540 мм 270 мм
№6 560 мм 280 мм
№7 600 мм 300 мм
№8 630 мм 315 мм
№9 660 мм 325 мм
№10 710 мм 380 мм
№11 740 мм 400 мм
Підібрати розмір хомута для коня можна подібним чином. Для цього потрібно виміряти максимальну висоту та ширину основи шиї і скористатися тією ж таблицею. Висоту шиї вимірюють від тієї точки, де вона переходить у холку, до точки, де вона переходить у груди. Ширину основи шиї міряють у найширшому місці, ліворуч і праворуч, у точках переходу шиї у плечі. Вимірювання слід проводити жорсткою лінійкою або спеціальним циркулем, а не гнучкою рулеткою (по прямій лінії, а не огинаючи шию).
Крім градації хомутів 1947 року, розроблено й іншу, сучасну градацію. Вона містить 9 розмірів, позначених номерами від 1 до 9. Заснована вона на тому самому принципі – номер хомута залежить від його максимальної висоти та ширини по внутрішній поверхні.
Стандартні розміри хомутів (сучасна градація)
Номер Висота Ширина
№1 460 мм 230 мм
№2 485 мм 240 мм
№3 510 мм 250 мм
№4 525 мм 260 мм
№5 555 мм 270 мм
№6 585 мм 280 мм
№7 610 мм 310 мм
№8 640 мм 340 мм
№9 670 мм 360 мм
Підбираючи хомут для свого коня, слід уточнити у продавця, якою саме градацією розмірів він користується. Стара градація розмірів (1947 року) зручніша, оскільки дозволяє більш точно підібрати розмір хомута для конкретної тварини.
Правильно підібраний хомут у нижній частині проходить біля основи шиї над соколком, а у верхній частині спирається на передню поверхню холки. Без навантаження, при натягу рукою вбік, між хомутом і поверхнею шиї тварини повинен з’являтися простір близько 1–1,5 сантиметрів. Це дозволяє хомуту залишатися щільно прилеглим, але не стискати шию.
Окрім номерної градації, існує й інша: у США та в європейських країнах користуються літерними позначками. Цю градацію застосовують більше для широко розповсюджених у них напівгнучких моделей хомутів. Для визначення розміру просто вимірюють обхват основи шиї та вибирають розмір за цим параметром.
Ось основні категорії розмірів:
- Маленький (S) підходить для маленьких коней, таких як шетлендські поні або інші мініатюрні породи. Зазвичай такі хомути розраховані на обхват шиї від 90 см до 106 см.
- Середній (M) розмір підходить для легких упряжних коней, таких як російський рисистий. Обхват шиї для цього розміру варіюється від 109 см до 120 см.
- Великий (L) створений для великих упряжних порід, таких як фризька, а також для більшості робочих безпородних тварин середньої тілобудови. Хомути цього розміру розраховані на обхват шиї від 123 см до 140 см.
- Дуже великий (XL). Так позначають хомути для ваговозів, таких як шайр, першерон або бельгійський ваговоз. Обхват шиї для таких хомутів має бути від 142 см до 174 см.
Правильно підібраний хомут – це запорука здоров’я та комфорту вашого коня. До процесу вибору слід ставитись відповідально, враховуючи індивідуальні особливості тварини, а також характер роботи, яку вона виконуватиме. Перед придбанням хомута бажано проконсультуватися з професіоналами, особливо якщо ви вперше стикаєтеся з вибором цієї частини упряжі.
Хороший хомут досить дорогий елемент збруї. Тому власнику коня вигідно, щоб він служив довго і не вимагав заміни. Щоб хомут довго служив і зберігав свою форму, потрібно регулярно його доглядати.
Поради щодо догляду за хомутом
- Регулярне очищення: очищайте хомут після кожного використання від поту та бруду. Це не лише подовжить термін його експлуатації, а й покращить санітарний стан, допоможе уникнути подразнення шкіри коня.
- Перевірка стану: регулярно перевіряйте стан гужових кілець, гужів, хомутини, пітника, покришки та швів на них, щоб вчасно відремонтувати зношені частини.
Останнім часом досить часто можна бачити використання шорки (нагрудної шлеї) замість хомута. Найчастіше вибір на її користь продиктований меншою вартістю шорки в порівнянні з хомутом. Варто зупинитися на функціональній різниці між цими двома аналогічними елементами кінної упряжі.
Обидва пристрої мають схожі функції, але різняться за конструкцією, принципом роботи та ефективністю. Вибір між ними залежить від завдань, які виконуватиме кінь, та його фізичних особливостей. Розглянемо ключові відмінності між хомутом та шоркою, а також різницю у їх застосуванні.
Конструкція та принцип роботи
Хомут – це жорстка конструкція. Тягове зусилля, яке створюється всім тілом коня, передається через його плечі та груди, що дозволяє тварині працювати з максимальною продуктивністю. Хомут дозволяє у повній мірі використовувати поштовхову силу задніх ніг. Він рівномірно розподіляє навантаження, не обмежує дихальні рухи грудної клітки, не здавлює шию чи дихальні шляхи. Хомут вважають ефективнішим для важкої роботи та для тривалих середніх навантажень, коли потрібно максимально використовувати фізичну силу та витривалість коня.
Шорка – це система широких ременів, які охоплюють груди та плечі коня. На відміну від хомута, вона складена з гнучкіших елементів і не має жорсткого каркасу. Тягове зусилля на шорку створюється лише передньою частиною тіла тварини і передається через груди коня. Навантаження розподіляється по ременях, що охоплюють верхню частину тіла, але тиск на плечі і груди не такий рівномірний, як у хомуті, тому при інтенсивному навантаженні ремені можуть врізатися в шкіру або натирати груди та плечі. У шорці тварина не має можливості використовувати силу задніх кінцівок повною мірою.
Шорка краще підходить для легких робіт і швидкісних упряжних завдань, таких як перевезення невеликих вантажів або робота в екіпажі. Оскільки вона більш гнучка і менш масивна, то забезпечує більшу свободу та швидкість рухів.
Застосування
Хомут традиційно використовують у сільському господарстві та при перевезенні важких грузів. Він ідеально підходить для роботи у кінній техніці на полях, перевезення великих возів, перетягування колод. Раніше хомут використовували в армії для буксирування військової техніки та зброї по бездоріжжю.
Шорку частіше застосовують для легких екіпажів, у кінних прогулянках або змаганнях. Для коней, які беруть участь у каретних заїздах або легкоупряжних змаганнях, зазвичай використовують шорки, оскільки вони забезпечують більшу свободу рухів і мають меншу власну масу.
Вибір між хомутом та шоркою залежить від характеру запланованої роботи та фізичних особливостей коня. Хомут ідеально підходить для важкої роботи, де важлива сила тяги, але не важлива швидкість та маневреність. Шорка є кращою для виконання динамічних видів роботи, там, де від коня не потрібно докладання максимальних зусиль. Знання відмінностей між цими системами упряжі допоможе вам вибрати відповідний варіант, забезпечивши комфорт та високу продуктивність вашої тварини.
Успішного вам конярства!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
