Як підвищити яєчну продуктивність курей

Низька яєчна продуктивність курей у присадибних господарствах – явище досить поширене та, напевно, добре знайоме як початківцям, так і досвідченим птахівникам. На практиці нерідко трапляється так, що начебто і курей у присадибному курнику багато, і кормів витрачається досить, і гуляє поголів’я вільно цілий день, а яєць у гніздах налічується зовсім мало.

Більшість власників, що опинилися в такій ситуації, одразу роблять підрахунки по «витратам» і «доходам», після чого переконуються в явній перевазі суми за першою статтею. Врешті господарі схиляються до думки, що вигідніше зовсім відмовитися від утримання курника, а на кошти, призначені для годування й обслуговування поголів’я, придбати готові яйця. 

Низький показник несучості домашніх курей пов’язаний з багатьма причинами, які умовно можна поділити на дві великі групи. Перша об’єднує залежні від людини причини, що пов’язані з умовами годування та утримання. Друга – причини, що залежать від самого поголів’я, тобто від якісних характеристик курей.

Хоча можливий і до смішного простий випадок. Наприклад, домашні курочки, які вільно гуляють по садибі, просто влаштували гніздо десь у недоступному чи непомітному для господаря місці (на горищі, сіннику, в покинутій собачій будці, у заростях бур’янів на ділянці сусіда тощо), і несуться там, а господар їхніх яєць не знаходить.

Якісними характеристиками поголів’я насамперед є: порода курей, їхній вік і фізіологічний стан (наприклад, період линьки, висиджування або вирощування потомства тощо). Максимальну яєчну продуктивність мають, зрозуміло, спеціалізовані кроси високопродуктивних яєчних порід.

Кращими сучасними яєчними кросами вважаються наступні: Бірки-117 (продуктивність 345 яєць на рік), Борки колор (260 яєць на рік), Декалб білий (360 яєць на рік), Бєларусь 9-У (260 яєць на рік), Ломан Вайт (350 яєць на рік), Ломан Браун (280–300 яєць на рік), Старт Н-23 (280–300 яєць на рік), Хайсекс Вайт (300 яєць на рік), Хайсекс Браун (355 яєць на рік), Хай-Лайн W-36 (290 яєць на рік), Хай-Лайн Браун (330 яєць на рік), Хай-Лайн Сільвер Браун (330–350 яєць на рік), Шейвер Уайт (350 яєць на рік), Бованс-Золота лінія (332 яйця на рік), Домінант 102 (315 яєць на рік), Іза Браун (320 яєць на рік), Прогрес (260 яєць на рік), Тетра-СЛ (305 яєць на рік). 

Усім кросам властивий значний розмір яєць (60–64 г) і порівняно низький рівень споживання корму (120–180 г/день). Самі курочки досить дрібні, їхня вага зазвичай не превищує 1,8 кг, півні дещо більші – близько 2–2,5 кг. Колір яєчної шкаралупи може бути білим або коричневим з різними відтінками. У більшості випадків він збігається з забарвленням оперення представників кросу.

Вочевидь, це дуже високопродуктивна птиця. Зазвичай вищезгадані кроси утримуються на великих промислових птахофабриках. Від такого поголів’я отримують основну частину товарних яєць, що продаються на наших ринках і в супермаркетах.

Але є й зворотна сторона медалі: спеціалізовані кроси надзвичайно вимогливі до якості кормів та умов утримання, тому весь свій генетично закладений продуктивний потенціал в реаліях присадибного курника вони не можуть проявити повною мірою і часто поступаються за своєю несучістю курам яєчних і навіть комбінованих порід. Тому спеціалізовані кроси підійдуть не для будь-якого підсобного господарства.

Крім того, слід враховувати, що ці птахи мають порівняно слабке здоров’я (вони спеціально відселекціоновані таким чином, щоб усі сили організму були спрямовані на максимальну цільову продуктивність), і у віці старше року можуть інфікуватися різними захворюваннями частіше, ніж безпородна птиця чи представники батьківських яєчних порід.

До найрозповсюдженіших курячих яєчних порід належать: леггорн (300 яєць на рік), мінорка (до 200 яєць на рік), пушкінська смугасто-строката (до 200 яєць на рік), нью-гемпшир (180–200 яєць на рік), російська біла (220–240 яєць на рік), харко (200–230 яєць на рік), брекель (до 210 яєць на рік), італійська куріпчаста (180–240 яєць на рік) та інші. 

Майже всім яєчним породам для максимального прояву своїх продуктивних можливостей необхідне якісне, збалансоване годування та сприятливі умови утримання. Але існують й інші породи яєчного напрямку продуктивності. Хоча вони дещо менш продуктивні, та водночас не такі примхливі щодо догляду та годування.

Серед них українська вушанка, яка дає 150–170 яєць за рік на звичайних кормах, має міцне здоров’я й сильний інстинкт висиджування. Ця порода дуже добре підходить для утримання в присадибному господарстві. Порода московська чорна може знести до 210 яєць у рік, при цьому її представники краще за інших пристосовані до холодного клімату з довгими сніжними зимами.

Андалузька й орловська породи за рік можуть дати до 160 яєць, вони не надто вимогливі до якісного складу корму і, завдяки своєму красивому оперенню, стануть прикрасою будь-якого подвір’я. Кури породи анкона, крім красивого оперення і несучості 180–200 яєць на рік, вирізняються дуже міцним здоров’ям та високою виживаністю молодняка. 

Хороші результати можна також отримати від утримання курей комбінованого напрямку продуктивності. Окрім високої несучості, такі курки забезпечують ще й порівняно великі м’ясні тушки. Це матиме чимале значення, коли з віком їх яєчна продуктивність знизиться. Хороші м’ясні характеристики властиві й півням цих порід. Жива маса курки становить у середньому до 3 кг, а півнів – понад 3,5 кг.

Для присадибного господарства породи подвійного напрямку продуктивності є навіть вигіднішими. До них належать геркулес (210–230 яєць на рік), род-айленд (170–200 яєць на рік), кучинська ювілейна (160–180 яєць на рік), полтавська глиниста (140–160 яєць на рік) та інші. 

Яєчна продуктивність курей значно залежить від віку несучок. Найвищий показник демонструють кури віком від 6–7 місяців до 1 року. Молоді несучки в цей період мають найбільші, ще не розтрачені резерви організму, які дозволяють їм реалізувати свій продуктивний потенціал повною мірою.

У старшому віці ці резерви зазвичай вичерпуються, особливо це стосується високопродуктивної птиці. Внаслідок цього кількість яєць зменшується, а витрата корму зберігається майже на тому ж рівні. Врешті, подібна ситуація збільшує собівартість і знижує рентабельність одержуваної продукції.

Величезний вплив на яєчну продуктивність несучок має їх фізіологічний стан і стан здоров’я. Тільки здорова птиця може повноцінно нестися. Виснаження організму курки різної етіології, інфекційні захворювання й зараженість паразитами здатні не лише істотно знизити несучість, але й стати причиною повного припинення яйцекладки. Також кури перестають нестися під час линяння, в період насиджування та вирощування курчат. Це природні причини, які не є патологією, тому якось боротися з ними – марна справа. 

Линяння – це процес зміни пір’яного покриву, який у молодого поголів’я відбувається майже постійно, відповідно до їх віку, а у дорослих несучок – двічі на рік, навесні та восени. Зниження або припинення яйцекладки відбувається через те, що зміна пір’я вже сама по собі є неабияким навантаженням на організм, що потребує значних витрат білка й мінеральних речовин.

І щоб якось це навантаження зменшити, курка скорочує інші, не першочергові функції свого організму – припиняє нести яйця. Молоді, здорові й добре вгодовані кури линяють і відновлюють яєчну продуктивність швидше, ніж старі, виснажені й ослаблені хворобами чи уражені паразитами. 

Інстинкт насиджування властивий не усім несучкам. Внаслідок тривалої, цілеспрямованої селекції більшість представниць порід яєчного напрямку та їх помісей повністю його позбулася. Але в курей м’ясного та подвійного напрямку продуктивності, а також у безпородного поголів’я прагнення висиджувати яйця може бути дуже сильним. І, як наслідок, такі несучки протягом 2–3 місяців не несуться. 

Кількість знесених вашими курми яєць, окрім їхньої породи, віку та фізіологічного періоду, залежить ще й від пори року. У весняно-літній сезон і в першій половині осені представники будь-якої породи курей несуться краще, ніж пізно восени й узимку.

Це явище пояснюється природними причинами. Холодної пори року скорочується довжина світлового дня, а температура навколишнього середовища значно знижується. Крім того, змінюється склад раціону. Усі перераховані чинники зумовлюють певні зміни в роботі ендокринної системи та в обміні речовин у птахів.

Еволюційно так склалося, що період розмноження в більшості пернатих припадає на теплу пору року, коли вирощування пташенят є простішою й безпечнішою справою. Це цілком раціональне пристосування. Не потрібно забувати, що яйцекладка є частиною саме процесу розмноження, а не суто цінною господарською характеристикою. 

Але курячі яйця людям потрібні постійно, незалежно від сезону. Тому, якщо штучно регулювати параметри мікроклімату в пташнику й забезпечити несучок повноцінним годуванням, можна зменшити сезонні коливання рівня їх яєчної продуктивності. 

Годування – один з найбільш дієвих важелів впливу на рівень продуктивності будь-яких сільськогосподарських тварин. Кури теж не є винятком. Вони погано несуться за неправильного або недостатнього годування. Головне завдання годування – забезпечити птахів достатньою кількістю енергії та поживних речовин для повноцінного функціонування їх організму, а також достатньою енергією і «сировиною» для створення продукції.

Найпростіший спосіб повністю забезпечити куряче поголів’я всім необхідним – це скористатись готовим комбікормом, призначеним конкретно для яєчних порід курей, від виробника якісної продукції. До того ж, корм не обов’язково має бути дуже дорогим або належати відомому бренду.

Так, наприклад, я довгий час користувався маловідомою продукцією «Nutristar», яку вперше купив зовсім випадково. І результати (на моє здивування) виявились цілком задовільними, оскільки майже не відрізнялись від тих, які я отримав внаслідок використання усіма визнаної торгової марки «Purina».

Давати готовий комбікорм потрібно нормовано, а не «скільки з’їдять», бо надмірне годування призводить до ожиріння поголів’я, а це так само знижує яєчну продуктивність, як і недокорм. Орієнтовні витрати сухого корму на одну несучку становлять від 120 до 180 г на добу. Точніший показник вказується виробником в інструкції до застосування. Добова норма корму залежить від рівня продуктивності та живої маси курей. Зазвичай несучкам з середньою живою масою 1,8 кг потрібно 120–130 г корму на добу; вагою 2 кг: 130–140 г, 2,5 кг: 160–180 г. 

Інший спосіб якісно нагодувати поголів’я – це приготувати комбікорм самому, для чого можна використовувати подрібнене зерно різних фуражних культур і БВМД, або спеціальний премікс для несучок. Але для успішного приготування комбікорму з аналогічними заводським характеристиками буде потрібен хороший кормовий змішувач (чи хоча б бетономішалка) і деякі знання із зоотехнії.

Премікс додається до зернової суміші в кількості від 0,5% до 4%, білково-вітамінно-мінеральна добавка – в кількості від 20% до 25%. Якщо ви самостійно вирощуєте зернові, то з точки зору економічної доцільності цей спосіб себе виправдовує. Якщо ж зерно куповане, а обладнання й відповідної кваліфікації поки що немає, то розумніше буде купити готовий комбікорм і не експериментувати.

Згодовувати комбінований корм можна як сухим, так і зволоженим. Комбікорм заводського чи домашнього приготування, призначений для сухого згодовування, добре зберігається та зручний для застосування в автоматичних годівницях різного типу. В разі годування змоченим комбікормом, розрахунок добової норми проводиться без урахування ваги води, потрібної для його замішування.

Крім сухих або вологих комбінованих кормів, курей можна годувати мішанками з подрібненого зерна, шроту, макухи, з використанням коренеплодів, овочів, кісткового, м’ясо-кісткового, рибного борошна й зелених кормів. Головна перевага цього способу годування в тому, що можна повною мірою використовувати всю городню продукцію. Але водночас клопоту з приготування корму буде значно більше, і максимальної яєчної продуктивності досягти, швидше за все, не вдасться. 

Орієнтовний раціон для 1 несучки в разі годування мішанками може бути таким: подрібнена пшениця 25–30 г, дроблена кукурудза 20 г, молотий ячмінь 30–35 г, шрот 10 г, висівки 5 г, натерті на тертушці з великими отворами або кормовому подрібнювачі коренеплоди чи інші овочі 20–25 г, дрібно рублений зелений корм 25–35 г, черепашки 2,5 г, крейда 2 г, м’ясокісткове борошно 5–7 г (під час линяння 10–12 г). Усі інгредієнти змішуються й розводяться водою до стану пасти. За необхідності до мішанки зручно додавати вітамінні й різні лікувальні препарати (антибіотики, протипаразитарні засоби тощо).

Готувати мішанку можна як на холодній воді, так і запарювати корм окропом. Гаряча вода частково знезаразить корм, зробить його легким для перетравлювання та більш доступним для організму курей. У цьому випадку запарювати рекомендується тільки концентрати. А овочі, зелень, м’ясо-кісткове чи рибне борошно, а також ветеринарні препарати додавати в охололу кашу, щоб уникнути руйнівного впливу температури на їхній склад.

До недоліків годування мішанками належить їх схильність до відносно швидкого прокисання і пліснявіння, особливо жаркої пори року. Нез’їдені за день залишки корму доводиться щоразу викидати, щоб виключити ризик отруєння і розвиток розладів травної системи. А це призводить до перевитрати зерна та інших складових компонентів мішанки. 

Годування виключно зерном або сумішшю різних видів зерна є значно простішим, проте забезпечити максимально можливу продуктивність несучок воно не може. Якщо ви все ж вирішили застосовувати саме таке годування, то пропорції різних видів зернових можуть бути такими: ячмень – близько 40–50%, пшениця – 30–40%, кукурудза – 10–20%, овес – 10%. 

Згодовування зерна бобових культур без його попередньої термічної обробки, екструдування або мікронізації не тільки не буде корисним, але й завдасть шкоди здоров’ю птиці через присутність у ньому особливих речовин, які нейтралізують дію травних ферментів. Внаслідок цього порушаться процеси розщеплення поживних речовин, що містяться в кормі, а це призведе зрештою до розладів травлення.

Поживні речовини, що знаходяться в необробленому бобовому зерні й кормі, з’їденому разом з ним, проходять по шлунково-кишковому тракту курей транзитом і не приносять користі їхньому організму. Термічна обробка, мікронізація та екструдування бобового зерна руйнують речовини-інгібітори травних ферментів, що містяться в ньому, і роблять його поживні речовини доступними для травної системи.

Велике значення для підтримання високої яєчної продуктивності мають умови утримання та забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату в курнику. Утримувати курей-несучок можна на підлозі або в кліткових батареях. У разі утримання в клітках, на обмеженій площі курника можна розмістити набагато більше поголів’я, ніж при утриманні птиці на підлозі.

Кліткове або підлогове утримання курей в закритому приміщенні не потребує облаштування вигульної ділянки, тому в таких умовах буде набагато простіше регулювати довжину світлового дня й інші показники мікроклімату, а також захистити поголів’я пташника від хижаків і хвороб. Все залежить від людини й технічних можливостей.

Якщо ж кури утримуються в курнику з просторим вигулом або у дворі, вони мають можливість вільно гуляти по ділянці, самостійно знаходити зелений корм і комах, що добре позначається на загальному стані їхнього здоров’я, покращує якість яєць і знижує витрати корму. Але в цьому випадку буде складно продовжити світловий день і стимулювати яйцекладку в зимовий час. Багато що залежить від погоди й інших природних факторів.

Кожнен з цих способів має свої переваги й недоліки. Та за будь-якої системи утримання курник має бути світлим, теплим, добре провітрюватись і без протягів. Щоб кури добре неслися, нам потрібно створити їм комфортні умови навколишнього штучного середовища, як би «обдурити» їх організм, переконати, що зараз весняно-літній період (незалежно від того, який час року в дійсності) і, отже, потрібно нести яйця, оскільки це пора розмноження.

Таку впевненість ми можемо створити за допомогою трьох факторів: довжини світлового часу не менше 12, а краще 14–16 годин на добу, температури повітря (на рівні підлоги!) близько +18…23°С та напування птахів теплою водою.

Тривалий світловий день вплває на ендокринну систему курей, яка через гормони стимулює роботу яєчників. Улітку природного освітлення цілком вистачає, а в осінньо-зимовий період день можна продовжити за допомогою штучного освітлення, яке повинно здійснюватися (обов’язково!) в один і той же час, з інтенсивністю близько 25–30 Лк. (Якщо використовувати лампи розжарення, то це 12 Вт на 1 квадратний метр, за умови, що лампа розташована на висоті 2 м від підлоги). 

Це легко можна реалізувати в разі кліткового утримання птиці або утримання на підлозі в закритому приміщенні. Якщо поголів’я розташовується в курнику з вигулом чи має вільний вигул на ділянці, доцільно організувати штучне освітлення в ранкові години, до світанку.

Безперервно протягом року продовжувати довжину світлого часу доби за допомогою штучного освітлення не можна. Один раз на рік тривалість дня все-таки доведеться скоротити, щоб дати можливість птахам спокійно пройти період линяння.

Якщо цього не робити, то їх несучість поступово буде знижуватися, а линька все одно настане, лише розтягнеться в часі. І це негативно позначиться на загальному стані здоров’я поголів’я, а також на рівні його яєчної продуктивності.

Крім вказаних основних параметрів, важливими є й інші: вологість повітря в приміщенні в межах 60–75%; вентиляція літнього часу має сановити 4–7 кубічних метрів за годину на кожний кілограм живої ваги курей в курятнику, а взимку – 0,7–1 кубічний метр. Такий повітрообмін і вологість можна забезпечити за допомогою вентиляційного обладнання.

Раз на два-три дні курник потрібно добре вичищати та замінювати підстилку на свіжу. Для знезараження та профілактики виникнення інфекційних і паразитарних захворювань, раз на десять днів потрібно білити приміщення всередині вапном. Крім того, пташник слід вчасно ремонтувати, а за необхідності проводити в ньому дератизацію (знищення гризунів-шкідників) та дезінсекцію (знищення комах).

У підсумку, можна зробити наступний висновок: щоб кури в підсобному господарстві добре неслися, потрібно вибрати для утримання породу яєчного або подвійного напряму продуктивності, забезпечити поголів’я повноцінним, якісним живленням і теплою водою, а також в осінньо-зимовий період продовжувати світловий день (за рахунок використання штучного освітлення) до його природної тривалості весняно-літнього сезону.

Оскільки більшість курок несуться в першій половині дня, то в разі виникнення підозри, що ваші кури несуться не в курнику, їх краще не випускати з вольєра при курнику годин до 12–13. 

Успішного вам птахівництва та високої продуктивності вашому птаству!

Поставити запитання з цієї теми та знайти на них відповіді можна на нашому форумі.

Віталій Чугуєвець