У разі необхідності вибору бджіл для організації пасіки, ви точно не зможете лишити поза своєю увагою карпатську породу бджіл. Інтернет переповнений пропозиціями щодо придбання бджолопакетів і маток карпатських бджіл, а оголошення про їхній продаж упевнено очолюють загальні списки з рештою порід. У цій статті хочу поділитися своїм досвідом і викласти власні спостереження за карпаткою.
Спершу трохи історії. Походить карпатська порода бджіл, як і більшість бджолиних порід, від тієї ж європейської темної бджоли (Apis mellifera mellifera). Проте встановити більш точний її родовід вченим поки що не вдалося. На мою думку, карпатка є усередненим варіантом двох дуже відомих порід: карніки та української степової бджоли. Принаймні таке враження складається під час спостереження за їхньою поведінкою. Можливо, що ця версія і є істинною. На її користь свідчить також проміжне географічне розташування місцезнаходження й розвитку карпатки, яке охоплює територію між ареалами існування карніки та бджіл української степової породи.
Тривалий час про існування карпатської бджоли за межами зони її природного ареалу було мало що відомо, і тільки на початку ХХ століття вона почала набирати популярності в Чехословаччині, частиною якої тоді був Карпатський регіон. Приєднання Закарпаття до України (1945 р.) сприяло подальшому поширенню карпатки на схід.
У шістдесятих роках минулого сторіччя розпочалась активна племінна робота з карпатською породою. Ці бджоли привернули увагу багатьох селекційних бджільницьких центрів, розташованих у різних кліматичних зонах радянських республік, включно з Кавказом, Середньою Азією, Сибіром і багатьма іншими. Внаслідок цілеспрямованої селекції з’явилося кілька внутрішньопородних типів карпатки.
Найперший і найвідоміший серед них – Вучковський. Практично одночасно з Вучковським був створений і тип Говерла. Трохи згодом вивели бджіл Рахівського типу. Найпізніші, сформовані порівняно нещодавно – Майкопський тип карпатки (1996–2008 р.) та Синевир (2008–2011 р).
Усі типи схожі між собою, але різняться деталями будови і поведінкою, які не мають принципового значення для пересічного пасічника в їх практичному використанні. Наприклад, у Майкопського типу з’явилася жовтизна тергітів, тоді як у решти типів вона відсутня. Забарвлення бджіл Рахівського типу має сріблястий відтінок, а бджолиним маткам Вучківського типу часто притаманний вишневий колір.
Типам Говерла й Синевир властива вища медопродуктивність. У бджіл одного типу печатка меду суха, у представників іншого – змішана або мокра. У Майкопського типу мінімальна довжина хоботка на 0,35 мм перевищує цей же параметр у решти типів. Проте максимальний його розмір лишається постійною величиною для всіх бджіл і становить 7 мм.
Майкопський тип демонструє дещо менші втрати сімей за час зимування, менше підмору, він на декілька відсотків економніший у використанні корму завдяки тому, що зимові відлиги не провокують матку до надраннього відкладання яєць. Усі типи не схильні до роїння, та залежно від типу воно може варіюватися в межах 5–7%. Вочевидь, відмінності є, проте вони не кардинальні. А оскільки на практиці складно знайти чисті типи, то й різниця між ними ще менш помітна.
Нині карпатська порода поширилась на території всього пострадянського простору і прикордонного зарубіжжя (Україна, Польща, Білорусь, Чехія, Угорщина тощо).
Забарвлення у бджіл карпатської породи здебільшого темно-сіре, з варіаціями, без жовтизни (окрім представників Майкопського типу), і залежить воно від породного типу. З нижнього біку тіло в комах світліше, має опушення. Трутням властивий коричневий відтінок, матки здебільшого чорні, але їхній колір також значною мірою визначається породним типом. Карпатки мають переважно середній розмір, найбільші з них – бджоли Майкопського типу. Особливо це помітно серед маток, бо в період максимальної продуктивності вони важать відсотків на десять більше за маток інших типів.
Природні умови, в яких сформувалася порода, вирізняються морозними зимами й високою вологістю, тому карпатка добре пристосована до тривалої суворої зимової погоди та відносно короткого, дощового й вітряного літа. У перезимувалих сімей підмору зазвичай небагато. Втрати в карпатських бджіл, що зимують на волі, становлять не більше 10%. У зимівлі бджоли дуже економні, якщо тільки зима не виявиться надто м’якою.
У разі теплих зим із тривалими відлигами матка рано починає сіяти, через що витрата меду істотно збільшується. В умовах зимування бджіл на відкритому повітрі середній сім’ї вистачає 17–18 кг меду, та щоб уникнути непередбачених ризиків, краще все ж таки залишати 20–25 кг, із запасом. З «надлишковою» кількістю меду, залишеною їм на зимовий час, бджолосім’ї активніше розвиваються весною і забезпечують за сезон більше товарного меду.
Навесні бджолині сім’ї стартують надзвичайно швидко. Нарощування сили відбувається стрімко, за короткий час, і на початок травня бджолам вже необхідне розширення додатковим корпусом. До двадцятого числа (у нас це час цвітіння білої акації) вони повністю займають два корпуси, і за наявності раннього взятку можуть продуктивно на ньому працювати.
В умовах сильного взятку карпатська порода надзвичайно вимоглива до наявності вільних стільників. Якщо місце для нектару є, то матку вони не обмежують зовсім, і сім’ї зберігають свою силу навіть у разі дуже тривалого медозбору. Якщо ж місця немає, то обмежують, але несуттєво. На слабкому медозборі працюють добре, проте більшу частину принесеного нектару й пилку використовують для вирощування розплоду.
Деякі матки здатні нарощувати значну кількість бджіл, хоча пропорційного збільшення запасів меду внаслідок цього не відбувається. Така особливість не притаманна загалом усій породі, а є властивістю лише окремих бджолиних маток. Стільники в гніздах карпатка будує надзвичайно активно, і за наявності достатньої кількості взятку кожна сім’я за літо відбудовує (якщо їй давати вчасно вощину) до 20 рамок. А ось прополісу ці бджоли збирають мало.
На новий вид медоноса карпатські бджоли переключаються швидко, до того ж нектар несуть одночасно з усіх доступних видів медодайних рослин. Наприклад, під час сильного взятку з липи вони також збирають мед і з фацелії. Отже, отримати мономед від карпатської бджоли – доволі складне завдання. Працюють ці бджоли навіть за несприятливої погоди (похмурої днини, в умовах вітру чи похолодання). Мед намагаються складати у верхні корпуси. За сезон одна сім’я здатна зібрати до 40–50 кг меду, якщо є достатня кількість медоносів.
Загалом карпатська порода миролюбна, але значною мірою це залежить від конкретної матки: поведінка деяких сімей є доволі неагресивною, а трапляються сім’ї настільки спокійні, що дають змогу працювати навіть без лицьової маски.
Сформована практично цілковито в природних умовах, карпатка має сильний імунітет і рідко хворіє на аскофероз та нозематоз.
Порода карпатської бджоли призначена як для великих пасік, так і для маленьких, аматорських. Втім, хочу привернути вашу увагу і до незручних (на мою думку) рис цієї породи. Насамперед це її неоднорідність. Різні сім’ї, навіть у межах одного породного типу, можуть мати різний рівень агресивності, матки різняться між собою не лише забарвленням, а й дають сім’ї з неоднаковими характеристиками.
По-друге, мінливість ознак залежно від місцезнаходження конкретної сім’ї. З десяти придбаних у карпатського матковода породистих маток приблизно лише 4–5 виявляться якісними в умовах вашої місцевості. Решту доведеться відбракувати через якусь господарчо небажану властивість.
Може статися так, що в Карпатах ви придбали у пасічника бджолопакет від дуже миролюбної сім’ї (до того ж мали змогу переконатися в цьому особисто!), а коли привезли їх до себе в степову зону, то невдовзі характер у цих бджіл змінився на гірше. Вони почали поводитися так само розлючено, як і ваші місцеві. З тією ж автентичною маткою! Навіть вулик прополісовувати почали сильніше!
По-третє, карпатка не бореться з восковою міллю, внаслідок чого вирішення цієї проблеми повністю лягає на плечі пасічника. По-четверте, сильні сім’ї мають схильність до крадіжок, водночас свої вулики вони охороняють надійно.
Ось такою мені видалась карпатська бджола. Вдалого вам бджільництва!
Питання, що виникли у вас під час ознайомлення з цією статтею, можна поставити й вирішити на моєму блозі чи на форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
