Кетоз є поширеним захворюванням дійних корів високопродуктивних порід, що виникає в умовах сучасної інтенсивної технології виробництва молока. Це метаболічне захворювання, що розвивається внаслідок порушення нормального обміну речовин та енергії в організмі.
Причини виникнення
Кетоз може виникати з кількох причин. Одна з них – неправильна годівля. У нормі потрібну кількість енергії клітини організму одержують з глюкози, що утворюється з летких жирних кислот або глікогену печінки. Жирні кислоти виробляють мікроорганізми рубця, які переробляють корм. Якщо раціон правильно складений і збалансований, то перетворення жирних кислот в глюкозу іде ефективно і її вистачає на всі потреби організму.
При порушеннях у годівлі (згодовування надмірної кількості кислого жому, силосу або сінажу, барди, порушення цукро-протеїнового співвідношення в раціоні, силосно-концентратний тип годівлі цілий рік, хронічний дефіцит міді, цинку, кобальту, йоду, марганцю та ін.) рубцева мікрофлора пригнічується, а виробництво та співвідношення «коротких» жирних кислот змінюється. Порушується цикл перетворення їх в глюкозу.
Чим довше вуглецевий ланцюжок у жирної кислоти, тим більше кетонових тіл з неї утворюється надалі. Наприклад, у оцтової кислоти дві вуглецевих ланки, у пропіонової – три, у масляної – чотири. Найбільша кількість глюкози утворюється з пропіонової кислоти. Спостерігається поступове накопичення кетонових тіл, розвивається хронічний субклінічний (зовні не помітний) кетоацидоз, який має багато небажаних метаболічних наслідків.
Так, знижується резервна лужність крові, кислотно-лужний баланс в організмі зміщується в кислу сторону, порушується засвоюваність багатьох вітамінів, від чого з’являється вітамінна недостатність та ускладнюється засвоєння мінеральних речовин. Наприклад, кальцій не може засвоїтися без вітаміну Д. Нестача мінеральних речовин компенсується відбором їх із кісток скелету. Біохімічні зміни в організмі призводять до погіршення загального стану тварини, зниження її цільової продуктивності, запліднюваності, загальної резистентності та зрештою до суттєвого зниження економічних показників господарства.
Основна причина гострого кетозу – енергетичний дефіцит, що виникає в умовах недостатнього надходження вуглеводів, або спричинений підвищеною витратою енергії, особливо у початковий період лактації. В основі захворювання лежить надмірне утворення так званих кетонових тіл (ацетон, β-гідроксимасляна кислота, ацетооцтова кислота та β-гідроксибутират) у печінці, що призводить до їх накопичення в крові та тканинах тварини.
Це захворювання розвивається зі стану, який є по суті фізіологічним адаптаційним пристосуванням до бідної кормової бази. Здатність до кетозу забезпечує виживання диких тварин за умов недостатнього харчування, дозволяючи їм використовувати запаси власного підшкірного та вісцерального жиру для отримання енергії.
При достатньому харчуванні та відповідних йому співмірних витратах енергії, розщеплення запасів жиру не відбувається. Кетоз не є повсякденною нормою, а лише аварійним механізмом, передбаченим еволюцією для екстрених ситуацій. Для тих ситуацій, коли запасів глікогену не достатньо.
Кетоз – явище, що виникає при тривалому дефіциті глюкози в організмі. Воно характеризується розщепленням молекул жиру для отримання енергії.
Це не бажаний, але цілком нормальний, з погляду фізіології, процес, який не викликає жодних патологічних станів у тварини. Так відбувається тому, що в процесі нормального кетозу в організмі утворюється саме така кількість кетонових тіл, яка потрібна організму для отримання енергії, не більше.
В нормі він проходить у кілька етапів: спочатку частина наявного в організмі жиру (тригліцериди), під дією кількох складних біологічно активних речовин (глюкагону, ліпази та інших), розщеплюється до жирних кислот та гліцерину. Ці продукти розщеплення надходять до клітин печінки, де здійснюється їх β-окислення з утворенням кетонових тіл, з яких на наступному етапі утворюється глюкоза, вуглекислий газ і вода.
Описаний біохімічний процес використання запасів власного жиру дозволяє диким тваринам вижити в умовах тимчасової відсутності або значної нестачі вуглеводистого корму та пережити важкий час (посуха, зима, повінь та інше). Але в умовах інтенсивної сучасної промислової технології виробництва молока кетоз у високопродуктивних корів протікає значно інтенсивніше, ніж у диких тварин, і перетворюється на розлад метаболізму.
Для здійснення багатьох процесів в організмі корови потрібна глюкоза: для росту і відновлення органів і тканин, для функціонування рубцевої мікрофлори, для нарощування живої маси і особливо для виробництва молока. На утворення 1 літра молока організм корови витрачає близько 50–60 г глюкози.
У перші тижні після отелення високопродуктивна тварина витрачає дуже велику кількість енергії для продукування молока. Через дуже високу молочну продуктивність, закладену в генетиці сучасних порід, витрата енергії у корови настільки значна, що не може бути повністю покрита кормами, які є в раціоні.
Клітини організму відчувають глюкозне голодування, і як компенсаторний механізм організм запускає процес кетозу. При цьому відбувається занадто активне розщеплення тригліцеридів (жиру), вивільняється велика кількість гліцерину та жирних кислот, які надходять до печінки. У печінці жирні кислоти зазнають β-окислення. Однак для перетворення продуктів розщеплення жиру на глюкозу теж потрібна глюкоза, якої немає в необхідній кількості. Тому відбувається надмірне утворення кетонових тіл (CH3COCH3 – ацетон, CH3COCOOH – ацетооцтова кислота, CH3CH(OH)COOH – β-гідроксибутират). Ці сполуки не можуть пройти повний фізіологічний цикл перетворення до глюкози та поступово накопичуються в крові, викликаючи кетонемію та зміщення кислотно-лужної рівноваги організму в кислу сторону, призводячи до появи клінічних симптомів.
Клінічна картина
Клінічна картина кетозу зазвичай виявляється за кілька днів чи тижнів після отелення. Першими симптомами є зниження чи викривлення апетиту. Корова може відмовлятися від деяких кормів або поїдати їх у меншій кількості та неохоче. Нерідко можна спостерігати поїдання або облизування неїстівних предметів (ясел, ганчірок, шлангів тощо). Якщо захворювання прогресує, то послаблюється чи зупиняється моторика рубця та інших передшлунків. Скорочення стають рідшими і слабкими, а у важких випадках зовсім не промацуються (у нормі скорочення рубця в лівій голодній ямці відчувається як енергійні, пружні поштовхи 2–4 рази за 2 хвилини). За цим неминуче слідує зниження продуктивності.
На перших стадіях клінічного прояву тварина може бути злегка збудженою, надмірно активно реагувати на звичні подразники (звук працюючого доїльного апарату, яскраве світло з вікна, двері, що раптом відкрилися і т.ін.), але незабаром збудження змінюється пригніченням. Часто спостерігається парадоксальний стан, при якому на тлі загального пригнічення тварина надмірно реагує на звичні подразники. Загальна температура тіла перебуває на нижній межі норми або є трохи нижчою за норму. У тварини може бути закреп, рідше – пронос. Печінка збільшена. Корова втрачає активність, стає малорухливою, відчуває труднощі при вставанні, може приймати неприродні пози. Тварина набуває сумного вигляду.
Яскравість прояву клінічної картини і кількість симптомів залежить від того, наскільки інтенсивно розвивається патологічний процес і як швидко накопичуються кетонові тіла. Організм виводить зайву кількість кетонових тіл із сечею, потом, повітрям, що видихається. Тому вся тварина, її сеча, піт і молоко набувають запаху ацетону різної інтенсивності. Запах є дуже яскравим специфічним симптомом, який допомагає встановити діагноз навіть без лабораторних досліджень.
Для лабораторного підтвердження підозри на кетоз потрібна кров чи молоко тварини. При лабораторному дослідженні крові спостерігається зниження вмісту цукру до 25 мг%, білка до 6,5 мг%, а також лейкоцитів та гемоглобіну. У той же час спостерігається підвищений вміст ацетону до 30 мг%. Загальний вміст кетонових тіл вище за норму (норма – 0,6–0,8 ммоль/л) в 1,5–2,5 рази. Перевищення норми може бути різним, воно залежить від ступеня розвитку патології та стану тварини.
Лабораторну діагностику можна здійснити безпосередньо на фермі. Для проведення такого аналізу існують тест-смужки, які не потребують складного обладнання. За допомогою цих смужок можна визначити вміст β-гідроксибутирату в молоці. Результат читають по зміні кольору чутливого напилення. Більш точно вміст кетонових тіл можна встановити за допомогою спеціального приладу – кетометра, що визначає вміст кетонових тіл у краплі взятої у корови крові.
Кетоз досить успішно усувається при своєчасному наданні ветеринарної допомоги. Але віддалені наслідки перенесеного твариною кетозу завдають відчутних економічних збитків господарству. У корів, що перехворіли, часто спостерігається порушення репродуктивної функції, значне (до 70%) зниження надою в поточній лактації, збільшується схильність до післяпологових ускладнень і маститу в майбутньому.
Лікування
Після встановлення діагнозу лікування рекомендується розпочати негайно. Для якнайшвидшого збільшення вмісту глюкози в крові та нормалізації перебігу пов’язаних з цим біохімічних процесів, слід у перший день внутрішньовенно ввести 40% розчин глюкози з розрахунку 1 мл розчину на 1 кг живої ваги тварини. Цю дозу краще поділити на 2 введення: половину ввести вранці, а другу половину – увечері. Підшкірно рекомендується ввести інсулін у дозі 0,5 ОД на 1 кг живої маси корови. Підшкірно – адренокортикотропний гормон у дозі 300 ОД. Підшкірно – гідрокортизон у дозі 1 мг на 1 кг живої ваги тварини. Розчин пропіонату натрію в дозі 70 г, двічі на день. Підшкірно – «Мультивітамін» або «Декавіт» у дозі 10 мл, раз на тиждень, три тижні поспіль. Можна застосувати і інші вітамінні комплекси, що містять основні вітаміни.
Хороші результати отримують від застосування внутрішньо пропіленгліколю в дозі 250–300 мл на добу, протягом 7–10 діб поспіль. Пропіленгліколь (C3H8O2) є глюкогенною сполукою, яка в печінці корови швидко перетворюється на глюкозу, що в дуже короткі терміни сприяє підвищенню рівня цукру в крові та припиненню синтезу кетонових тіл від розщеплення жиру.
Крім цього, у разі потреби, застосовують симптоматичне лікування: якщо у корови не працюють передшлунки, застосовують румінаторні препарати (настоянку чемериці, підшкірно у дозі 2–3 мл); якщо спостерігається пронос – використовують закріплюючі, в’яжучі та обволікаючі засоби і т.д.
Подальше лікування призначають та проводять з урахуванням динаміки змін загального стану тварини. У більшості випадків спочатку ослаблення, а потім і повне зникнення зовнішніх симптомів кетозу спостерігається вже в перші 3–4 дні після початку лікування.
Крім прямого терапевтичного втручання, для ефективнішого лікування слід використовувати і опосередкований вплив, а саме – змінити раціон тварини. До його складу потрібно включити корми, багаті на легкодоступні прості вуглеводи: моркву, цукрові буряки, бурякову мелясу тощо. На весь час лікування і потім ще 10–12 днів після його закінчення змінюють співвідношення цукру і протеїну в раціоні, роблять його як 1,5:1. Щодня згодовують суміш мікроелементів у дозі: хлорид кобальту – 50 мг, сульфат міді – 300 мг, сульфат цинку – 800 мг, сульфат марганцю – 600 мг на добу, протягом 7–10 днів. Окремо дають внутрішньо йодид калію у дозі 15 мг на добу.
Якщо в однієї з корів у групі з’явилися симптоми кетозу, це сигнал для господарів, що слід звернути увагу і на решту поголів’я. Однакові умови утримання та годівлі з високою ймовірністю матимуть однаковий вплив на здоров’я всіх тварин у групі. Тому буде не зайвим провести низку профілактичних заходів у господарстві.
Профілактика
Оскільки основними причинами виникнення кетозу є дисбаланс енергії в організмі, потрібно звернути увагу на структуру раціону, тип годівлі та якість кормів, які використовують у господарстві. Слід забезпечити тваринам постійну повноцінну та доброякісну годівлю з урахуванням їх потреб. Популярний нині одноманітний раціон цілий рік, без зеленої маси та з великою кількістю концентрованих кормів, значно підвищує ризик виникнення кетозу та скорочує продуктивне довголіття корів. Традиційний спосіб утримання з активним використанням пасовищ у теплу пору року, навпаки – сприяє зміцнення здоров’я поголів’я.
Слід враховувати також, що деякі високопродуктивні породи схильні до кетозу і дуже чутливі до нестачі вуглеводів у раціоні.
Найпростіший спосіб забезпечити високопродуктивне поголів’я достатньою кількістю глюкози – постійно або періодично застосовувати препарат пропіленгліколь як добавку до корму. Доза залежить від фізіологічного стану тварин (тільні, сухостійні, роздій, запуск і т.д.), структури раціону, продуктивності та потреби в енергії поголів’я. Зазвичай пропіленгліколь починають згодовувати за 1,5–2 тижні до отелення в дозі 150 мл на добу. У день отелення його дають у дозі 500 мл. Потім протягом 1–1,5 місяця – по 150–200 мл щодня.
У раціоні має бути правильне співвідношення вуглеводів та білків (0,8:1), співвідношення кальцію до фосфору (10:7), достатньо енергії, мікро- та макроелементів, вітамінів. Тварини повинні мати можливість активного моціону та природної інсоляції. Важливу роль відіграє контроль за вгодованістю корів перед отеленням: тварини не повинні бути занадто виснаженими або, навпаки, з ожирінням.
Для контролю за станом тварин та з метою раннього виявлення субклінічного кетозу рекомендується періодично проводити лабораторні вимірювання рівня кетонових тіл у поголів’я. На невеликих фермах можна досліджувати всіх тварин, а на великих молочно-товарних комплексах – вибірково. Раннє виявлення дозволить нормалізувати обмінні процеси на початкових етапах розвитку патології й запобігти виникненню симптомів. Тим самим можна мінімізувати або запобігти зниженню продуктивності та не допустити фінансових втрат.
Кетоз може виникати не лише у корів. Іноді його симптоми можна помітити у вівцематок та свиноматок. Його клінічні прояви аналогічні тим, що спостерігаються у ВРХ. Вівцематки хворіють на кетоз при багатоплідності на тлі бідного травостою чи недостатньої годівлі. Свиноматки можуть страждати від цього захворювання в другій половині поросності за відсутності моціону та у разі неправильної годівлі. При цьому можуть траплятися аборти чи народжуватися слабкий, нежиттєздатний або мертвий молодняк.
Кетоз є серйозним метаболічним захворюванням, яке за відсутності лікування може призвести до значних економічних втрат через зниження продуктивності та загибелі тварин. Своєчасна діагностика, лікування та коригування годівлі можуть ефективно запобігти розвитку захворювання та забезпечити здоровий стан корів у період лактації.
Успішного вам скотарства!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
