Китайські гуси є однією з небагатьох найдавніших гусячих порід, що збереглися до наших днів. Ці птахи ведуть свій родовід від диких форм гусей Anser cygnoides, що населяли Сибір, Монголію та північну частину Китаю.
Представники породи зберегли зовнішні ознаки своїх диких предків навіть після тривалого (понад 3000 років) періоду їх приручення та одомашнення.
Від самого початку розведенням цих птахів займались виключно в Китаї. (На той час до складу територій країни входили Уссурійський край, значна частина Примор’я та частина півдня Сибіру.) Потім китайські гуси потрапили до Японії, а у ХVIII столітті їх завезли до Європи.
Європейцям сподобались екзотичні птахи, головним чином завдяки високій несучості та нежирному, схожому на дичину м’ясу. Китайських гусей стали використовувати для схрещування з деякими європейськими породами, щоб отримати поголів’я з кращою якістю м’яса та вищою плодючістю.
Гуси китайської породи мають середні розміри тіла та порівняно невелику живу вагу, але водночас їм властиві відмінні м’ясні характеристики.
Дорослі гусаки важать приблизно від 5 до 5,3 кг, гуски – близько 4–4,5 кг. Тіло у птахів гармонійно складене, з добре розвиненими м’язами. Кістяк легкий, тонкий. Більшості представників породи властива міцна конституція тіла, але буває й міцна-ніжна, міцна-груба та міцна-щільна. Особини з іншими типами конституції трапляються рідко.
Статевий диморфізм добре помітний: самці більші за гусок, у них інші пропорції тіла, довша й товстіша шия, краще розвинений наріст над дзьобом і сильніше виражена шкірна складка під ним. Гусаки активніші та агресивніші за гусок.
Голова у китайських гусей середнього розміру, вузька, з вигнутим профілем і великим наростом над дзьобом. У самців голова масивніша й ширша, ніж у самок. Очі невеликі, круглі, темні у особин із сірим оперенням та світло-сірі або блакитні у білих особин. Дзьоб міцний, великий, у сірих особин чорний, у білих – помаранчевого кольору. Шия тонка, м’язиста, дуже довга. У самців шия товща й довша, ніж у самок.
Груди помірно широкі, глибокі, дуже м’язисті, з низьким кілем. Живіт підтягнутий. Спина пряма, широка, довга. Поперек широкий. Крижі рівні, довгі, широкі. Корпус має форму усіченого конуса, він вужчий у передній частині і поступово розширюється ближче до задньої. Тіло у гусей розміщене під кутом щодо поверхні землі.
Ноги середні завдовжки, міцні, рівні. Цівки та пальці не оперені, яскравого оранжевого кольору. Стегна й гомілки м’язисті, наповнені. Шкіра рожева, тонка, утворює невелику складку під дзьобом. Підшкірна клітковина розвинена значно менше, ніж в інших домашніх порід гусей, але рівень її розвитку залежить від типу конституції конкретної особини.
Оперення щільне, гладеньке, блискуче. Є два варіанти забарвлення цих птахів: сіре та біле. У сірих гусей на задній поверхні шиї, від потилиці до спини, тягнеться темно-коричнева смуга. Спина й живіт білі. Груди та передня поверхня шиї світло-коричневі або світло-сірі з бурим відтінком. Крила темніші, сірі.
У білих гусей оперення на всіх частинах тіла має біле забарвлення.
Розмножуються китайські гуси сезонно. Парування птахів відбувається з кінця лютого до початку березня, а відкладання яєць починається в березні або на початку квітня, залежно від кліматичних умов регіону та способу утримання стада. Для розмноження відбирають добре розвинених особин середньої вгодованості віком не молодше 10 місяців і не старше 6 років.
Для максимального запліднення інкубаційних яєць співвідношення самців і самок у батьківському стаді має бути таким: один гусак на двох-трьох гусок. Несучість у китайської гуски дуже висока. Кожна самка здатна забезпечити за сезон від 50 до 80 яєць. Відомі випадки, коли від однієї гуски отримували понад 100 яєць на рік! Маса одного яйця складає близько 140–170 г.
Інстинкт насиджування у представників цієї породи розвинутий надзвичайно слабо, тому доводиться інкубувати яйця виключно штучним методом. Для присадибного господарства така особливість птиці є істотною вадою, але для великих господарств це перевага.
Гуски несуть чимало інкубаційних яєць, виводимість яких в оптимальних умовах штучного інкубування є дуже високою. За умови правильного співвідношення самців і самок у батьківському стаді виводимість яєць становить не менше 70%, а часто сягає й до 80%. Режим інкубації ідентичний до того, що використовують для звичайних гусячих яєць.
Молодняк виводиться надзвичайно активним та життєздатним. Гусенята китайської породи швидко ростуть. Їх годування й утримання не відрізняються від особливостей догляду за гусенятами решти порід.
Забійних кондицій молодняк досягає після 6-ти – 7-ми місяців. Забійний вихід тушок, у разі хорошої вгодованості поголів’я, складає близько 72–75%. М’ясо ніжне, ароматне, дуже соковите й смачне за умови правильного приготування.
Рясне годування молодняку концентратами підвищує якість їхнього м’яса, збільшує забійний вихід тушок і частку їстівних тканин у них, прискорює ріст і набір живої ваги молодняком, але не призводить до накопичення жиру, як це відбувається в гусей багатьох інших порід.
Цільова продуктивність цієї птиці – м’ясна. Вибір китайської породи також буде вдалим рішенням для тих господарств, які тримають гусей задля отримання від них інкубаційних яєць. Цим гусям надають перевагу в разі проведення схрещування з важкими породами, як материнської лінії, з метою отримання значної кількості помісного м’ясного молоднякa.
Китайських гусей використовували під час виведення багатьох порід гусей, наприклад, африканської, тулузької, емденської, холмогорської та інших.
Тривалість життя птахів складає до 20 років, а період їх господарського використання у батьківському стаді становить від 5 до 7 років.
Китайські гуси та їх помісі широко розповсюджені у світі. Вони надзвичайно невибагливі. У літній період, за умови утримання поголів’я на водоймі та наявності пасовища, птахи здатні задовольнятись виключно підніжним кормом без будь-якої додаткової підгодівлі. Взимку їм потрібен повноцінний гусячий раціон та неопалюване приміщення з просторим вигулом.
Вдалого вам птахівництва!
Поділитись в соцмережах:
