Стрімкий розвиток економіки Китаю, зокрема за останні десятиліття, перетворив цю країну на світову фабрику з виробництва неймовірності кількості повсякденних товарів, що користуються постійним попитом.
Не менший інтерес викликає і ситуація в китайському сільському господарстві, а саме у тваринництві. Як Китай вирішує завдання забезпечення продуктами харчування невпинно зростаючого власного населення? Які технології використовуються аграріями цієї країни? Наш цикл оглядових статей почнемо з не надто традиційної для тваринництва теми, а саме – з теми китайського бджільництва.
Ця країна є одним з найбільших постачальників на світові ринки дешевих продуктів бджільництва. За рік Китай продає в різних частинах світу близько 220–260 тисяч тонн меду різного походження, 3–3,5 тисячі тонн квіткового пилку, понад 1,5 тисячі тонн маточного молочка, 2,5 тисячі тонн воску, більше 300 тонн прополісу. А ще КНР пропонує бджолину отруту, різні препарати з бджолиного підмору та воскової молі. А також різні пристосування для бджолярів, що допомагають полегшити їхню працю на пасіці.
Завдяки низькій оплаті робочої сили та власному виробництву дешевого пасічного інвентарю, собівартість китайських продуктів бджільництва є однією з найнижчих у світі. Це дає Китаю можливість продавати свій товар за найнижчими оптовими та роздрібними цінами, тобто успішно конкурувати з іншими реалізаторами на світовому ринку меду.
Як не дивно, але в самому Китаї ціни на продукти бджільництва зовсім інші. Так, наприклад, залежно від якості та походження меду роздрібна ціна коливається від 40 юаней/кг (120 грн/кг) на низькосортні продукти до 100 юаней/кг (300 грн/кг) на продукти високої якості.
Деякі сорти меду коштують дуже дорого. Монофлорний мед, зібраний бджолами на квітах мануки (лат. Leptospermum scoparium), реалізується за ціною 389 юаней за 0,5 кг! Якщо порівняти з цінами на якісний мед в Україні, то це вочевидь зовсім недешево.
За виробництвом деяких продуктів бджільництва Китай впевнено утримує лідерство вже багато років. Так, близько 90% маточного молочка, що постачається на світовий ринок, вироблено китайськими бджолярами. Що ж до основного продукту бджільництва – меду, то більше половини своего експорту Китай реалізує в країнах Азії і Японії, а решта 35–40% продаються в Європі та США.
За якістю китайський мед дуже неоднорідний, і попри його дешевизну на ринках Європи та США мед з Китаю має не надто гарну репутацію через його масштабні фальсифікації. Деякі недобросовісні китайські продавці фальсифікують цей продукт різними синтетичними сполуками, які дуже складно відрізнити від натурального меду органолептичним методом.
Згідно з різними даними близько чверті китайського меду є стовідсотковим фальсифікатом (субстанцією, яка зовсім не містить меду), ще чверть – частково сфальшованим продуктом (до натурального меду додані наповнювачі для збільшення його кількості). З цієї причини самі китайці вважають за краще купувати не вітчизняний мед, а імпортований з Європи, Нової Зеландії та інших країн.
Загальне виробництво меду (і натурального, і фальсифікату) складає в Китаї близько 520 тисяч тонн на рік. Приблизно 50% цього обсягу споживається в самій країні. Китайці вживають мед як оздоровчий засіб, причому не лише в чистому вигляді, а й у вигляді різних кондитерських медових сумішей з різними смаками (фруктовим, горіховим, кавовим тощо). Привабливо упаковані баночки меду китайці дарують одне одному на свята середини осені та новий рік.
Пасіки в Китаї розташовані на всій території країни, але більша їх частина зосереджена в провінціях Сичуань та Чжецзян. Основну частину валового виробництва меду забезпечують кочівні пасіки. На зарубіжні ринки Китай постачає мед з липи, акації, вики. На внутрішньому ринку користується попитом мед із мануки, вербени, апельсинових дерев, лічі, фінікових дерев та різнотрав’я.
Знаючи про унікальну працездатність, винахідливість та дисциплінованість китайців, багато хто з українських пасічників запитують: а які ж там бджоли? Напевно, що цей народ вивів особливий вид комах, що не поступається працьовитістю і витривалістю місцевому населенню? Виявляється, що так. Китайські бджоли відрізняються від наших та від усіх інших поширених у світі бджіл.
Відповідно до біологічної класифікації китайські бджоли є одним з азійських видів (Apis cerana), але належать вони до того ж роду (Apis millifera), що і європейські. Ці бджоли поширені на всій території континентальної й острівної Азії. Вони добре пристосовані до місцевого клімату та особливостей кормової бази.
За розміром китайські бджоли трохи поступаються представникам європейських порід. Довжина тіла в них становить близько 11,7 мм (у європейських – від 12 до 15 мм, залежно від породи). Матки і трутні забарвлені в чорний з глянсовим полиском колір. Робочі особини – сіро-коричневі, зі смугастим черевцем. Таке забарвлення утворюється завдяки чергуванню кілець темно-сірого та світло-коричневого кольору на кожному з тергітів.
Довжина хоботка в робочих бджіл досягає близько 5 мм, що є порівняно невеликим показником, проте такий розмір цілком придатний для того, щоб комахи могли добувати нектар із нектарників більшості місцевих медоносних рослин. Добова продуктивність маток становить близько 1800–2000 яєць, що значно менше, ніж продуктивність маток європейських та американських порід.
Через таку порівняно невисоку продуктивність маток китайські бджоли не нарощують значних сімей. Весняний розвиток у них середньо-ранній (починається з появою в природі пилкового взятку), але плавний, без бурхливого збільшення чисельності сім’ї.
Середня чисельність робочих бджіл у сім’ї теплої пори року становить близько 30–40 тисяч особин. Набравши силу, більшість сімей прагнуть відроїтись. За сезон, якщо не впроваджувати протироєві заходи, кожна сім’я може вигнати 2–3 рої.
Клімат на території Китаю надзвичайно неоднорідний. На заході він є різко континентальним, зі спекотним посушливим літом і морозною зимою (до –50°С). Тому поведінка бджіл у різних географічних зонах країни теж неоднакова.
У теплих регіонах бджоли зберігають активність цілий рік. У західній частині країни, де простежується чітка зміна сезонів, вони активні лише теплої пори року, а з настанням холодів формують клуб і впадають у стан зимового спокою. Більшість сімей добре проходять зимівлю на точку і витримують тривалий безольотний період. В зиму вони йдуть невеликими сім’ями і дуже економно витрачають запаси корму.
Китайські бджоли добре переносять холодну погоду. Вони працюють у дощові дні, у прохолодний час міжсезоння та здійснюють очисні обльоти навіть під час зимових відлиг. Навесні їм властивий дуже ранній обліт, під час якого, на відміну від представників південноєвропейських порід, вони не замерзають від низької температури повітря і не гинуть, вилетівши з вулика. Унікальна холодостійкість дозволяє їм продуктивно працювати на первоцвітах у той час, коли ще навіть не зійшов сніг.
За теплий сезон середня сім’я, за умови наявності достатньої кількості взятку, здатна принести до 40 кг меду. Китайські бджоли характеризуються високою підприємливістю та швидко переходять з одного виду взятку на інший.
Печатка меду в них суха. Китайські бджоли, районовані в західній частині країни, де клімат суворіший, продукують чимало прополісу, яким ретельно заклеюють усі щілини та значну частину просвіту льотка перед настанням холодів. Бджоли, які живуть у провінціях з м’якшими кліматичними умовами, прополісу виробляють менше.
Своє гніздо охороняють дуже надійно, дають відсіч осам, шершням та своїм родичам. Але з восковою міллю борються погано. За відсутності взятку схильні до крадіжок, особливо в холодну весняну чи осінню пору, коли бджоли інших порід не активні.
Китайські бджоли легко вражаються усіма бджолиними захворюваннями, як і більшість європейських порід. Та в порівнянні з європейськими вони більш вразливі до кліща варроа.
Працювати з китайськими бджолами складно через їх значну агресивність до людини, тому на пасіці, де вони утримуються, потрібно обов’язково використовувати дим і засоби індивідуального захисту, зокрема спеціальні щільні рукавички та високе взуття.
А ще китайські бджоли мають незвичну для європейських бджолярів особливість, яка також ускладнює роботу з ними. У разі зникнення матки сім’я майже завжди приречена на загибель, навіть якщо вона має добовий запліднений засів. Вимушене виведення маток трапляється в китайських бджіл надзвичайно рідко.
З цієї ж причини китайські бджоли не придатні до виконання функцій сім’ї-виховательки. Тиха зміна матки також їм не властива. Найбільш прийнятні способи оновлення сім’ї – це природне роїння, формування відведення на зрілий маточник шляхом поділу сім’ї в роєвому стані на частини, або підселення молодої плодової матки в осиротіле відведення. Маток інших порід китайські сім’ї приймають погано.
Через перелічені властивості аборигенні китайські бджоли не користуються популярністю в місцевих бджолярів. На більшості пасік утримуються європейські породи, серед яких переважає італійська.
Європейські породи швидко акліматизувались у нових для себе умовах і виявились значно практичнішими за азійські. Вони краще пристосовані до інтенсивної промислової системи виробництва меду, яку практикують китайські бджільницькі господарства.
Зручні в роботі, продуктивніші та миролюбніші європейські породи поступово витісняють аборигенних бджіл. Конкуруючи з ними як в економічному, господарському плані, так і в біологічному, вони завойовують популярність серед бджолярів та суттєво змінюють трутневий фон.
За різними оцінками на сьогодні на території Китаю частка чистопородних місцевих китайських бджіл становить близько 10–15% від загальної кількості бджолосімей. У зв’язку з цим керівництво країни задля збереження чистоти популяції створило дві заповідні території: «Фаншань» (поблизу Пекіну) і «Жахе» (у провінції Хейлунцзян). Там заборонено розводити будь-які інші породи бджіл, окрім китайської.
Широке застосування китайськими аграріями агресивних пестицидів нерідко призводить до отруєння бджолиних сімей. З цієї ж причини використання пасік для запилення різних садових та польових культур не набуло в Китаї широкої практики. Використовують бджіл для запилення лише на 7–10% сільськогосподарських угідь країни, тоді як у США цей показник сягає понад 30%.
В останні десятиріччя кількість бджолиних сімей поступово скорочується. В середині минулого сторіччя муніципалітет Пекіну налічував близько 40 тисяч бджолосімей, зараз – трохи більше 400. Екологи вважають таку ситуацію критичною. З’явилась навіть нова професія – запилювач садів. Люди зі спеціальними щіточками запилюють фруктові дерева замість бджіл!
Заняття бджільництвом серед сучасної китайської молоді не вважається популярним, і середній вік бджоляра в Китаї становить близько 50 років. З одного боку це зумовлено масовою урбанізацією країни, а з іншого – економічними причинами. Максимальний чистий дохід бджоляра за рік складає від 8 до 14 тисяч доларів, що не задовільняє запити китайської молоді.
Бджільник у Китаї – професія непрестижна. Погіршує ситуацію ще й скорочення посівів медоносних рослин. Значна частина сільськогосподарських культур, здавна відомих як сильні медоноси (гречка, соняшник тощо), у комерційних цілях зазнали змін за допомогою генної інженерії. Тепер вони не виробляють нектар, придатний для збирання бджолами.
Прогнозують, що найближчими роками ця професія буде й надалі «старіти». Керівництво країни намагається популяризувати «бджолину» галузь, створює курси з навчання бджолярів, не обкладає пасічників податками, проте всі ці заходи не дають відчутного ефекту.
Середня за розміром приватна пасіка в Китаї складається з 30–40 сімей, тоді як комунальна має до 100 сімей. На території країни працює багато медопереробних підприємств. Експорт меду до інших країн здійснюють близько 10 великих фірм, які водночас займаються торгівлею іншими продовольчими товарами.
Експортні сертифікати, видані державою одній фірмі, можуть перепродуватися нею іншій фірмі на вільній основі та неодноразово. Контроль якості дуже умовний, тому відкриваються широкі можливості фальсифікації цього цінного продукту.
Вочевить бджільництво в Китаї переживає не найкращі часи. Тому для нас це має стати уроком. Цінуємо наш якісний мед, наших бджіл-трудівниць, і успішного всім бджільництва!
Поділитись в соцмережах:
