Продовжуємо розмову про технології, використання яких стало можливим у наш час. Вони допомагають істотно полегшити роботу в сільському господарстві в умовах невеликого дрібнотоварного виробництва і роблять працю в тваринництві комфортнішою та продуктивнішою.
Як і чимало інших бджолярів, кілька років тому, у міру розвитку та збільшення своєї стаціонарної пасіки, я дійшов висновку, що потрібно кочувати. І почав! Завдяки розміщенню бджіл безпосередньо біля медоносів, ми можемо значно збільшити період основного взятку, а отже, підвищити продуктивність своєї пасіки без її розширення збільшенням кількості сімей.
Та кочівля – це не лише суцільні виробничі плюси, а й значні незручності для самого пасічника. Особливо, якщо це кочівля на значну відстань від дому. Жити доводиться в лісі чи полі, здебільшого далеко від цивілізації та її благ, які в нашому повсякденному житті часто лишаються непоміченими. Лише опинившись далеко від звичних умов, ми відчуваємо гостру нестачу таких буденних речей, як електричне освітлення, телевізор, радіо, холодильник, газова плита, мобільний зв’язок, інтернет, гарячий душ та інші зручності.
До того ж слід зважати на те, що жити в польових умовах пасічникові доводиться весь теплий сезон, доки є хороші взятки, які зазвичай ідуть низкою, один за одним. На паузи і розслаблення в домашніх умовах часу просто немає, а тривалість стоянки пасіки на одному місці становить близько двох-трьох тижнів. У зв’язку з цим мені захотілося наблизити побутові умови свого кочового життя до звичних для сучасної людини, наскільки це можливо, маючи невеликий бюджет. Про свої успішно реалізовані думки розповім вам у цій та наступній статтях.
Будь-яка кочівля розпочинається з переїзду. Переїжджати потрібно або в нічний час, або в дощову погоду. Для цього вам знадобиться автомобіль з підвищеною прохідністю та платформи для розміщення на них вуликів із бджолами.
Можна кочувати з перевезенням вуликів причепом за кілька рейсів, але такий спосіб набагато затратніший. Знадобиться більше пального, часу і чимало ручної праці на завантаження-розвантаження, а також встановлення вуликів на тимчасовій точці. А оскільки прогнозовано через два-три тижні має відбутись новий переїзд, цей процес доведеться повторити знову! Крім того, потрібен помічник, а з огляду на специфіку роботи, охочих ви знайдете небагато.
Як альтернативу помічнику можна використовувати спеціальний візок – апіліфт. Та здебільшого її застосування виявляється майже неможливим через ландшафтні особливості, властивості самого ґрунту (ухил, купини, нерівності, порослість травою, кущами тощо) чи через нічну темряву. Значно зручніше скористатись платформою. Проте й тут є свої мінуси, пов’язані з її габаритами. Довга, багатометрова платформа створює суттєві незручності під час маневрування на місцевості. Іноді вона не дає змоги заїжджати туди, де умови для стоянки найсприятливіші (затіненість, гарне маскування, вітрозахист, зручний виліт до медоносів тощо).
Для спрощення заїзду задньою частиною платформи в ніші лісосмуг і подібні місця, я зварив з куточка (50 × 50) причіпний пристрій, який кріпиться на автомобіль спереду, що дає нам кращу видимість (а час, нагадаю, нічний!) і набагато більшу маневреність двовісній платформі. Щоб вже зовсім «ювелірно» закотити та встановити платформу на бажане місце, я користують механічною лебідкою. Ну, надзвичайно зручне пристосування, здатне розмістити платформу практично де завгодно!
Для опори обираю зазвичай великі дерева, але в разі відсутності чогось надійного цю функцію цілком здатен виконати металевий стрижень діаметром не менше 3 см і з гвинтовим наконечником. Закручуємо його в землю приблизно на 60–80 см, з незначним нахилом у бік спланованого переміщення (від платформи) і якнайнижче кріпимо до нього лебідку, щоб його не зігнути. Потім повільно тягнемо. Якщо довжини троса лебідки недостатньо, то переміщення проводимо кількома етапами.
Хочу ще звернути увагу на такий аспект, пов’язаний з кочівлею. Під час транспортування доводиться користуватись шляхами загального призначення, а отже, можливі зустрічі з працівниками дорожньої поліції. Для того, щоб така зустріч не мала небажаних наслідків і непотрібних ускладнень, пасічнику слід мати з собою:
– паспорт на пасіку;
– водійське посвідчення відповідної категорії;
– документи на автівку (з усіма страховками тощо).
Також необхідно дотримуватись наступних правил:
– загальна вага причепа з вуликами не повинна перевищувати максимально допустиму для вашого автомобіля;
– вулики не повинні виступати за межі габаритів причепа більше ніж на 40 см з обох боків і більше ніж на 1 м ззаду та мають бути надійно закріплені;
– саморобний причіп повинен відповідати всім вимогам безпеки дорожнього руху і мати світловідбивні елементи та світлові прилади (стопи, повороти, габаритні вогні).
Ну й, звісно, слід дотримуватися правил дорожнього руху. Але навіть якщо вас зупинили і виявили деякі невідповідності перерахованим вище вимогам, то пам’ятайте, що за часом зупинка і перевірка не повинні тривати довше 15-ти хвилин. Жодних штрафмайданчиків і примусової зміни вашого маршруту бути не може!
Працівники поліції, якщо ви не вчинили нічого кримінального, мають право лише взяти ваші координати, скласти відповідні документи та відпустити для завершення переїзду. В окремих випадках супроводити з маячками. Усі їхні подальші дії здійснюються тільки після завершення переїзду. Хоча, наше законодавство часто змінюється, тому треба слідкувати за його новими вимогами.
Опинившись біля медоносів, бджоли починають працювати після орієнтовного обльоту (зазвичай на другий день). А пасічник, відіспавшись після безсонної ночі, має негайно вирішити головні питання: на чому приготувати їжу, де її зберігати та чимало інших побутових необхідностей.
Якщо ви кочуєте на значні відстані, то напевно вже маєте пасічний будиночок на колесах, призначений для ночівлі та задоволення різних побутових і технологічних потреб. Мені під час кочівель довелось долати кілька основних незручностей, а саме: брак води, відсутність газу та електрики, ну й решту пов’язаних з ними можливостей.
За допомогою газового балона та двокомфорного таганка зовсім нескладно задовольнити потребу в газі для приготування їжі та підігріву води. Газовий балон можна замінити примусом на гасі. Так навіть буде дешевше. Водопостачання також виявилось простим завданням: ємність на 1 тонну води, відома в побуті як єврокуб, встановлена на стандартному «УАЗівському» причепі, забезпечила мене можливістю приймати душ, мити посуд і постійно наповнювати поїлки для бджіл без необхідності вдаватись до жорсткої економії.
Складнішим здавалося завдання щодо забезпечення пасіки електроенергією. Проте й тут, як з’ясувалося, не все так безнадійно. А точніше, навпаки – все виявилось можливим і не надто складним! Хоча й знадобились певні фінансові витрати. Але за відсутності дешевих варіантів довелося погодитись і на це.
Про те, як можна електрифікувати свою кочову пасіку, поговоримо в наступній статті. Комфортного вам бджолярства!
Вирішити разом з нами питання, що виникли у вас за цією темою, можна нижче, у коментарях під статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
