Кон’юнктивіт у сільськогосподарської птиці

Різні хвороби очей у сільськогосподарських птахів не рідкість. Найчастіше із усіх проблем органів зору виникає кон’юнктивіт. Він може бути як самостійним захворюванням, так і одним із симптомів на тлі інших хвороб.

Кон’юнктивіт – це запалення слизової оболонки (кон’юнктиви), що вкриває внутрішню поверхню повік і видиму частину склери ока. Саме слово «кон’юнктивіт» походить від латинської назви цієї слизової оболонки та закінчення «іт», яке у ветеринарній та медичній термінології означає запалення. У сільськогосподарської птиці це захворювання може призвести до зниження продуктивності, погіршення загального стану організму, а у занедбаних випадках навіть до повної втрати зору.

Причини виникнення

Причина кон’юнктивіту може бути одна чи відразу кілька. У більшості випадків пусковими стають такі фактори:

1. Інфекційні захворювання. Сальмонельоз, ларинготрахеїт, мікоплазмоз, інфекційний бронхіт птахів, хвороба Ньюкасла та інші заразні захворювання можуть спричиняти запалення кон’юнктиви. У таких випадках запалення слизової оболонки є лише симптомом, супутньою проблемою, яка зникає після лікування тварини від основної недуги.
2. Алергічні реакції. Кон’юнктивіт може бути реакцією на різні специфічні подразники, такі як пил, агресивні хімічні речовини (наприклад, аміак при недостатній вентиляції пташника, дезінфеканти, ветеринарні препарати, тощо), деякі компоненти корму, пилок рослин та багато іншого.
3. Травматичні ушкодження. Причиною виникнення кон’юнктивіту може стати механічний вплив на поверхню ока. Найчастіше це попадання дрібних сторонніх тіл (пісок, частинки грунту, комахи та ін.), подряпини, удари. Травми очей, що ведуть до кон’юнктивіту, можуть одержувати самці під час турнірів у процесі конкуренції за самок.
4. Дефіцит вітамінів. Нестача вітамінів у кормах протягом тривалого періоду може спровокувати запалення слизової оболонки ока. Особливо це стосується дефіциту вітаміну А, який необхідний для підтримки нормального стану епітелію. У разі гіповітамінозу може розвинутись ксерофтальмія (сухість слизової оболонки очей), яка сприяє розвитку запалення.
5. Погані умови утримання. Сприяють розвитку кон’юнктивіту порушення зоогігієнічних вимог до мікроклімату тваринницьких приміщень (висока концентрація шкідливих газів у повітрі, недостатня вентиляція, недостатня або надмірна освітленість, протяги, сирість або надмірна сухість у пташнику, надмірне скупчення поголів’я).

Патогенез

Вплив одного або кількох з перерахованих патогенних факторів призводить спочатку до подразнення, а через деякий час і до запалення слизової оболонки ока. Якщо кон’юнктивіт є супутнім захворюванням на тлі якогось основного, більш серйозного, то він виникає через значне ослаблення загального імунітету та активізації умовно-патогенної мікрофлори, яка постійно потрапляє на слизову оболонку з пилом, повітрям, мікрокраплями вологи тощо.

На початковій стадії розвивається гіперемія (сильне наповнення дрібних судин кров’ю) та незначний набряк тканин. Організм намагається змити подразнюючий чинник сльозами і у результаті посилюється сльозовиділення. Посилюючи кровопостачання (гіперемія) і лімфопостачання (набряк повік) організм намагається створити максимально сприятливі умови для відновлення пошкоджених ділянок.

Патологічні процеси викликають біль або свербіж слизової та повік. У разі відсутності лікування процес прогресує: може розвинутись вторинна бактеріальна інфекція, що викликає гнійне запалення та формування ускладнень, включаючи кератит.

Клінічна картина та її розвиток

1. Серозний кон’юнктивіт (початкова стадія). Спочатку спостерігається легке, а потім сильне почервоніння поверхні видимої частини ока. З’являється постійна, але помірна сльозотеча, частішає кліпання. Тварина відчуває свербіж і намагається час від часу чухати око та повіки. Якщо кон’юнктивіт не є одним із наслідків загального захворювання, то на цій стадії апетит та активність, у більшості випадків, зберігається, а продуктивність залишається на колишньому рівні. Початкова фаза триває від одного дня до кількох діб. Без лікування (або самоодужання) ця стадія переходить у наступну.
2. Катаральний кон’юнктивіт. На другому етапі око або обидва ока залишаються червоними через гіперемію, з’являється помітний набряк повік, сльозотеча стає сильнішою, підвищується місцева температура. Виникає світлобоязнь. Птах прагне сховатися в малоосвітленому місці (кущі, тінь, далекий куток пташника тощо). По краях повік можуть збиратися виділення з густого слизу. Свербіж посилюється, птах чухає повіки лапою або тре закритими очима об предмети. Через дискомфортні відчуття тварина може змінювати положення голови: тримати її неприродно, боком або опускати. Хвора тварина втрачає активність, в неї різко знижуються апетит та прирости живої ваги. Яєчна продуктивність зменшується поступово, якщо кон’юнктивіт не викликаний загальним захворюванням. За відсутності лікування кон’юнктивіт переходить у наступну, фібринозну, стадію розвитку.
3. Фібринозна стадія. Часто спостерігається на тлі загальних інфекційних захворювань, таких як мікоплазмоз чи інфекційний ларинготрахеїт. На поверхні слизової оболонки утворюється щільний білий або жовтуватий наліт, що складається з фібрину. Він може частково чи повністю прикривати око. У птиці посилюється світлобоязнь, можливе злипання повік та утруднення у відкритті ока. Апетит майже повністю відсутній, птахові складно знайти корм і координовано рухатися через злиплі повіки.
4. Гнійна стадія. На поверхні ока може розвиватися вторинна бактеріальна інфекція (наприклад, стафілококова). Вона призводить до гнійного запалення кон’юнктиви. По краях ока скупчуються білі або жовтуваті гнійні виділення, які підсихають та утворюють тверді кірки. Повіки сильно набрякають і збільшуються у розмірі. Через це око закривається і часто спостерігається злипання повік. Сама слизова оболонка також набрякає та збільшується у розмірі. Птах втрачає активність, стає малорухливим. Через недоїдання та малу рухливість птиця слабшає і повністю втрачає продуктивність. Хворий птах пригнічений, сидить у затіненому місці. Без ветеринарної допомоги гнійний кон’юнктивіт переходить у кератит (запалення рогівки ока), що призводить до помутніння рогівки та часткової (або повної) втрати зору.
5. Геморагічна стадія. Кон’юнктива вкривається точковими чи великими крововиливами. Через пошкодження судин ексудат може мати домішки крові. Така стадія свідчить про тяжкий процес із вираженою деструкцією тканин.

Геморагічна стадія кон’юнктивіту спостерігається не завжди, зазвичай вона настає при токсичному ураженні судин або вірусній інфекції.

6. Некротична (гангренозна) стадія. Вона супроводжується відмиранням клітин тканини у вогнищі запалення. Спостерігається рідко. Настання цієї стадії часто пов’язане з розвитком гнильної мікрофлори, що супроводжується характерним запахом і бурим або зеленим забарвленням тканин. Некроз кон’юнктиви та навколишніх тканин може призвести до утворення виразок або глибокого пошкодження очного яблука.

Настання некротичної стадії вказує на сильну занедбаність процесу, неефективне лікування або його відсутність. Часто вона є наслідком тяжкого загального захворювання, пов’язаного із системними ураженнями організму, наприклад, при авітамінозах чи сепсисі.

Діагностика

Для об’єктивної діагностики необхідно врахувати симптоми та зібрати детальний анамнез – інформацію про умови утримання, годівлі та інші важливі обставини. Поглянувши на яскраву клінічну картину, діагноз можна встановити досить легко. Але причини кон’юнктивіту не завжди очевидні. Тому лікувати його не завжди просто. Обов’язково слід виключити чи підтвердити наявність первинного захворювання, а за необхідності провести лабораторні дослідження. Визначення головної причини кон’юнктивіту значно спростить підбір лікування та зробить його ефективним.

Лікування

Лікування кон’юнктивіту слід проводити комплексно, поєднуючи місцеву симптоматичну терапію та загальну, спрямовану на усунення головної причини. Характер лікування залежить від причин виникнення кон’юнктивіту. Якщо причиною захворювання є гіповітаміноз, то слід змінити раціон та провести вітамінотерапію протягом кількох тижнів. Якщо причиною кон’юнктивіту стало загальне інфекційне захворювання, то усувають його. Якщо кон’юнктивіт став наслідком порушень умов утримання, то насамперед слід нормалізувати мікроклімат у пташнику.

Успішність лікування, вибір препаратів та схеми лікування залежить і від того, на якій зі стадій розвитку запального процесу він був поміченим, коли починають лікування. На серозній і катаральній стадіях можливе ефективне лікування шляхом усунення подразників, застосування антисептичних розчинів або примочок з протизапального чаю (конкретно про лікування буде далі). На фібринозній стадії потрібна комплексна терапія з використанням антибактеріальних та протизапальних препаратів. Гнійна, геморагічна та некротична стадії вимагають більш тривалого та комплексного лікування.

Для успішного лікування всю хвору птицю ізолюють від здорової в окремому приміщенні або вольєрі.

В якості місцевого лікування рекомендується промивати очі теплим розчином фурациліну (1:5000) або теплим ромашковим чаєм 2 чи 3 рази на день. Можна також робити примочки, змочивши ватні тампони теплим чаєм календули чи ромашки. Якщо ці заходи не принесли бажаного результату за перші два дні і стан помітно не покращився, то потрібно застосувати сильніші засоби.

Хороші результати дає використання антибіотиковмісних крапель (гентаміцин 0,3%, ципрофлоксацин 0,3% та інші). Якщо один із застосованих препаратів не приносить потрібного результату, слід спробувати інший. Препарат закапують в обидва ока, навіть якщо уражене лише одне. Процедуру проводять 2–4 рази на день, протягом 5–7 днів. Можна використовувати спеціальні мазі (тетрациклінова 1%, еритроміцинова).

У тяжких випадках застосовують оральні антибіотики широкого спектру дії (наприклад, енрофлоксацин 10% протягом 5–7 днів). Оральні антибіотики дають птиці із водою. Під час лікування жодна інша вода, крім води з препаратом, не повинна бути доступною для хворого поголів’я.

Введення вітаміну А може бути як основним лікуванням, так і додатковим заходом. Вітамін А вводять у корм (не у воду!). Якщо користуватися найдоступнішими вітамінними препаратами, то можна взяти «Тривіт»: 7 мл змішують (дуже-дуже ретельно!) з 10 кг корму і дають хворому поголів’ю раз на тиждень, протягом трьох тижнів. «Тривіт» або «Тривітамін» можна використовувати й індивідуально: кожному дорослому птаху капають 1 краплю (0,02 мл) препарату в рот і змушують проковтнути. Закапування повторюють 1 раз на тиждень, протягом 1–2 місяців. Якщо застосовувати його ін’єкційно, то на дорослого птаха масою близько 3 кг можна ввести 0,05 мл внутрішньом’язово, 1 раз на тиждень, 2–3 тижні поспіль.

Поліпшення умов утримання (наприклад, зменшення вмісту аміаку у повітрі) сприятиме швидшому одужанню, особливо, якщо загазованість була підвищеною.

Профілактика

Важливе значення у запобіганні виникненню кон’юнктивіту має профілактика. Дотримання вимог зоогігієни, регулярне прибирання пташника, контроль рівня аміаку і вологості, повноцінна збалансована годівля, забезпечення вітамінами (особливо вітаміном А), планова вакцинація поголів’я від поширених інфекційних хвороб, своєчасна ізоляція хворих особин, дотримання норм щільності посадки птиці – все це допоможе мінімізувати ризик виникнення кон’юнктивіту і попередить фінансові втрати господарства.

Успішного вам птахівництва!

Віталій Чугуєвець.