Хто відслідковує ринок кіз в Україні, той мав змогу помітити, що в нас з’явилась у продажу нова цікава порода. Пропозиція поки ще не є масовою та повсюдною, проте за бажання вже можна придбати таких тварин. Дуже здивувала досить висока ціна: доросла коза коштує понад 500 доларів! Зацікавився, поспілкувався із заводчиками та власниками цих кіз, розібрався у питанні і тепер пропоную зібрану інформацію до вашої уваги.
Порода мурсіана гранадіна є порівняно молодою, вона була створена в Іспанії у 1975 році. Цих тварин отримали внаслідок схрещування двох інших іспанських порід – гранада та мурсійська, з подальшим господарським відбором найбільш продуктивних і пристосованих до місцевого клімату та кормової бази особин у багатьох наступних поколіннях.
Обидві вихідні породи були досить поширеними на Піренейському півострові й обидві отримали офіційну реєстрацію (з’явилися їх перші племінні книги) у 1933 році.
Створення нової породи мало на меті отримати тварин з визначною молочною продуктивністю, надзвичайно добре пристосованих до одноманітного живлення та спекотного, посушливого клімату. І головним критерієм була якість і склад молока, а не лише обсяг надою.
Порода завершила своє формування в 1975 році, а її перша племінна книга з’явилась у 1980 році. Хоча мурсіана гранадіна вважається цілісною та цілком сформованою породою, проте й нині вона не є однорідною.
До її складу входять два типи: гірський (montana) та рівнинний (veguensis, de Vega). Немає в поголів’я і єдиної масті. Тварини бувають і чорного окрасу (як порода гранада), і коричневого (як мурсійська порода). Назва мурсіана гранадіна є поєднанням назв вихідних материнських порід.
За кілька десятиліть ці кози добре зарекомендували себе в Іспанії та почали активно експортуватися до інших держав. Найбільш активно їх закуповували Венесуела, Бразилія, Аргентина, Мексика та деякі африканські країни.
Кози мурсіана гранадіна якнайкраще пристосовані до сухої та дуже спекотної погоди. І їх надзвичайно важливою особливістю є те, що навіть за таких екстремальних умов тварини забезпечують стабільно високі надої. Ця властивість породи є дуже зручною для країн із подібним кліматом.
Окрім того, за порівняно короткий період розведення в Європі представники мурсіану гранадину довели свою здатність до акліматизації у більш прохолодному та вологому кліматі. Але не в холодному та сирому! Порода не пристосована для утримання в регіонах з надто суворими зимами та тривалими дощовими осінніми сезонами. Ці тварини виводилися для іншого клімату. З 2018 року кози мурсіана гранадіна почали з’являтись і в Україні, де до цього часу вже встигли завоювати щирі симпатії багатьох тваринників.
Представники породи мурсіана гранадіна – це тварини менших за середні розмірів. Жива вага більшості дорослих цапів становить від 50 до 60 кг, кози завжди важать менше – від 38 кг до 45 кг.
Висота в холці у цапів сягає 70–77 см, у кіз цей параметр дещо менший, від 65 до 70 см. Статевий диморфізм помітний досить добре. Він полягає у відмінностях висоти в загривку, живої маси, у ступеню розвитку м’язової тканини та інших пропорціях тіла у представників різної статі. У цапів часто спостерігається темніший окрас вовни, а ще в них є борода. Окрім того, цапи більш рухливі та мають схильність до активної конкуренції між собою.
Більшості тварин поголів’я мурсіана гранадіна властива міцна конституція. Інша будова тіла трапляється здерідка. Тіло в них складене гармонійно.
Голова має клиноподібну форму (вона є широкою в лобній частині і поступово звужується ближче до морди), легка, середня за розміром, з прямим профілем. Лоб – опуклий, рельєфний, у самців він широкий, з вираженими виступами над очними орбітами. Очі темні, коричневого кольору, великі, овальної форми, з довгастими зіницями та щільно прилеглими повіками. Вуха середні за розміром, стоячі, рухливі.
Представники обох статей мають роги. Роги чорні, короткі, пласкі, гострі, спрямовані назад. У цапів вони розвинуті краще.
На великих фермах часто практикують знероження молодняка в ранньому віці. Зачатки рогів припікають спеціальним електричним інструментом (термокаутером), і тоді роги не виростають. Тому частина тварин у стаді виявляються безрогими. Але навіть знерожене маточне поголів’я даватиме рогате потомство.
Шия у кіз мурсіана гранадіна високо поставлена, довга, тонка, але мускулиста. У самців вона масивніша, плавно переходить у загривок і підгрудок. Груди широкі й глибокі, через що силует тулубу видається майже прямокутним. Загривок високий, роздвоєний, сухий, у козлів м’язистий. Спина широка, середня завдовжки, з добре розвиненими щільними м’язами. Поперек короткий, широкий. Крижі звислі, дахоподібні, дуже мускулисті. Хвіст короткий, жирових відкладень не має, поставлений низько, стоїть гачком або рівно, кінцем вгору, рухливий. Ребра косо поставлені.
Живіт у кіз-маток об’ємний, у козлів – більш підтягнутий. Вим’я об’ємне, з чималим запасом, розділене на дві долі чіткою межею, майже не вкрите шерстю. Дійки дуже короткі, конічної форми.
Кінцівки рівні, широко поставлені, пропорційної довжини, середньої товщини, з розвиненими рельєфними м’язами. На передній частині зап’ясткового суглоба в дорослих тварин є щільні шкірні мозолі, не вкриті вовною.
Копита широкі, великі, з надзвичайно щільним копитним рігом, через що потребують регулярної підрізки в міру їх відростання. Колір копитного рогу зазвичай збігається з тоном основної масті тварини, здебільшого він чорний із глянцевим полиском.
Шкіра пігментована, коричнева або майже чорна, її тон також збігається з основним кольором вовни. У коричневих тварин шкіра має рожевий відтінок. Шкіра тонка, міцна, з дуже слабо розвиненою підшкірною клітковиною, складок не утворює.
Типова масть буває двох варіантів: однотонна, повністю чорна або коричнева різних відтінків, від червоно-коричневого до сірувато-коричневого. Відтінок може бути різним як у різних тварин, так і на різних частинах тіла однієї тварини. Останнім часом з’явилися тварини проміжної чорно-коричневої масті.
Забарвлення в цапів зазвичай є дещо темнішим, ніж у кіз. У коричневих тварин може спостерігатися помітний чорний полиск вовни різної інтенсивності на лобі, переносиці, на спині вздовж хребта, на шиї та загривку. Чорний полиск краще помітний здебільшого у самців. Плям чи міток не буває.
Вовна блискуча, середньої густоти, тонка, гладка, дуже коротка. У разі утримання в умовах спекотного клімату в структурі вовни переважають остьові волоски, а підшерстя й пухові шерстинки майже відсутні. Влітку така структура вовни надійно захищає тварину від перегріву, а блискуча поверхня волосків і пігментована шкіра запобігають сонячним опікам.
Тварини, що народились у жарких кліматичних умовах, почуваються некомфортно в холодному й вологому кліматі навіть в разі утримання в приміщенні. Ті ж, що народилися в холодних країнах, вдало адаптуються, і їх цілком можливо вирощувати, як і місцеве козяче поголів’я.
Мурсіана гранадіна вдало використовують пасовища навіть з випаленою сонцем рослинністю. Клиноподібна морда дозволяє цим тваринам знаходити найсмачнішу зелень поміж сухих стебел і решток сухої трави.
Найкращим способом утримання теплої пори року є випасання поголів’я з широким використанням підніжного корму, як основної складової раціону. Для збільшення та підтримки їхньої високої молочної продуктивності знадобиться також щоденне підживлення концентратами.
У стійловий період кози мурсіана гранадіна потребують приміщення та повноцінного годування всіма групами кормів. Ця порода невибаглива до корму і може ефективно використовувати в якості добавки до основного раціону різні доброякісні відходи рослинництва (моркв’яну гичку, кукурудзяне бадилля, дрібну, некондиційну моркву та буряк, биті чи дрібні нетоварні фрукти тощо).
Мурсіана гранадіна – поліестрична порода. Завдяки своєму походженню і формуванню в теплому кліматі, розмноження у цих тварин не прив’язане до певного сезону. Кози приходять в охоту цілорічно, регулярно, з періодичністю приблизно в три тижні. Але після окоту коза в стані лактації не приходить в охоту кілька місяців, тому від неї вдається отримати лише один окіт на рік.
Цапи також цілорічно зберігають свою активність. На товарних фермах і в невеликих присадибних господарствах практикують переважно природне парування. Цапи, що перебувають у загальному стаді, самостійно знаходять і покривають самок в охоті в оптимальний для цього час.
Період охоти, під час якого можна продуктивно запліднити козу, триває від декількох годин до однієї доби. Тривалість охоти завлежить від багатьох чинників, основними серед яких є індивідуальні особливості організму тварини. Незапліднені з якоїсь причини самки знову приходять в охоту і можуть бути ще раз покриті через 18–21 днів.
Тривалість вагітності в самок мурсіана гранадіна складає близько 150 днів. Окот зазвичай відбувається легко і не потребує якоїсь сторонньої допомоги. Плодючість середня. У маток народжуються по 1–3 козенят. Плодючість залежить від віку самки, її спадковості та інших чинників. У середньому від 100 маток отримують приблизно 190 козенят за рік.
Середній інтервал між окотами триває звичайно 360 днів. Козенята народжуються сильними, вони одразу спинаются на ноги і намагаються знайти вим’я. Розміри в новонародженого козеняти середні. Вага становить близько 2,5 кг. Материнський інстинкт у маток знаходиться на середньому або слабо розвинутому рівні. Молочність – висока.
Оскільки ця порода кіз є молочною, то одразу після окоту козенят забирають і утримують окремо від матерів. Їх випоюють з соски, а кіз доять. Триває період випоювання молодняка молоком близько 4 місяців (115–130 днів). Кількість молока для випоювання в міру дорослішання козеняти спочатку плавно збільшують, а потім поступово зменшують, щоб уникнути можливого стресу внаслідок виключення такої важливої складової з його раціону.
Перша лактація в кози триває приблизно 150 днів. За цей час її організм продукує не менше 310 л молока. З віком надої в кози зростають, а періоди лактації стають тривалішими. Друга і всі наступні лактації продовжуються від 200 до 210 днів. За другу лактацію від однієї кози отримують близько 513 л молока. Максимальні надої спостерігаються у першій половині лактації, а в другій кількість молока поступово зменшується.
Під час розведення мурсіана гранадіна більше уваги звертають не так на величину надою, як на якість молока. Завдяки високому вмісту жиру та білка воно ідеально підходить для виробництва високоякісних сирів та інших молочних продуктів.
Значна частка в молоці мурсіана гранадіна сухої речовини забезпечує високий вихід сиру з нього. До прикладу, з 6 л молока можна отримати 1 кг сиру. За повноцінного годування вміст основних, технологічно важливих компонентів у молоці є наступними: жиру – 5,5%, білка – 3,7%, лактози – 4,5%.
Молоко, отримане від кіз цієї породи, не має специфічного запаху, властивого молоку багатьох інших козячих порід. Решта молочних продуктів, отримані з молока кіз мурсіана гранадину, також не мають неприємного запаху, окрім масла, яке все ж зберігає слабкий аромат, притаманний козячому молоку.
Завдяки високій якості, з молока кіз мурсіана гранадіна в Іспанії готують два особливі сорти сирів «Queso de Murcia» та «Queso de Murcia al vino» (сир, витриманий у вині). Щоб отримати такий «винний» сорт сиру, відпочатку його готують згідно з класичним рецептом, після чого готову сирну голівку занурюють на 12 місяців у вино. За цей час проходять складні процеси дифузії та дозрівання, внаслідок яких готовий продукт набуває особливого смаку та аромату.
Порода мурсіана гранадіна є достатньо скоростиглою. Молодняк досягає статевої зрілості у віці 7–10 місяців. Статева зрілість у них збігається з господарською. Молодих козлів, у разі прояву їхньої статевої активності, можна використовувати для відтворення стада вже з 8–9-місячного віку.
Молодих кізочок, за умови хорошого фізичного розвитку та набору живої ваги не менше 75% від маси дорослої тварини, можна парувати від 8-місячного віку. Середній вік першого окоту серед молодих кіз становить 13 місяців.
Тривалість репродуктивного використання чистопородних тварин у племінній роботі складає 32 місяці для козлів і 43 місяці для кіз. Тварини старшого віку гірше розмножуються і дають молодняк не найвищої якості. Тривалість продуктивного життя становить близько 6 років, але жити вони можуть і довше, з поступовим зниженням продуктивності.
За умови хорошого годування молодняк швидко розвивається і щоденно набирає приблизно по 166 г живої ваги. Після 7,5 місяцев рост у тварин заповільнюється, а з 8,5 місяців майже припиняється.
У 8–10 місяців не залучений до репродукції молодняк можна відправляти на забій. Забіний вихід туш вирощеного поголів’я залежить від вгодованості, віку та інших показників. Відповідно до багатьох джерел, від туш дорослих тварин він може сягати 65%, а від туш молодняка до річного віку – 46–47%.
М’ясо цих кіз, особливо молодняка, має ніжну текстуру, приємний смак та аромат. Вочевидь, м’ясні характеристики мурсіана гранадіна досить хороші, попри те, що це молочна порода.
На січень 2023 року до племінної книги вписані понад 50000 кіз і близько 10000 козлів. Загальна чисельність поголів’я в усьому світі за різними оцінками складає від 400 тисяч до 1 мільйона голів. Чисельність поголів’я цієї породи спершу стрімко зростала в світі, потім лишалась стабільною до 2013 року, а нині, з різних причин, вона зменшується.
В Іспанії для мурсіана гранадіна на державному рівні створені сприятливі умови задля збереження поголів’я та покращення його стану. Стосовно цієї породи ухвалена і діє програма збереження умов довкілля, у яких сформувалася порода «in situ». До того ж діють програми розведення, програма ідентифікації чистопородного поголів’я, що має племінну цінність. Дуже точно ведуться родоводи племінних особин і проводиться їхня генетична оцінка. Створено банк сперми та застосовується штучне осіменіння товарних стад кращими запліднювачами. Усередині породи практикується лише чистопородне розведення.
В Іспанії знаходяться 221 цапів-донорів сперми і декілька десятків кіз-донорів ембріонів. У кріобанках на 2022 рік зберігалось 35336 спермодоз, 428 ембріонів, придатних для трансплантації, 219349 зразків ДНК цієї породи. Головною організацією, що займається породою мурсіана гранадіна в Іспанії, є «Asociacion Espanola de criadores de la cabra murciano-granadina».
Мурсіана гранадіна є спеціалізованою молочною породою. Козли стабільно передають господарсько цінні характеристики породи та можуть використовуватись як покращувачі для безпородних стад чи для стад інших молочних порід. Найкраще племінне поголів’я залишається в Іспанії, головним чином у провінціях Мурсія, Каталонія, Кастилія-Ла-Манча, Андалусія, на Балеарських островах та в Естремадурі.
Щодо України, то на території нашої аграрної держави мурсіана гранадіна лише зараз стає відомою і починає завойовувати популярність. Чимало козоводів з великим досвідом розведення інших порід, спробувавши утримувати мурсіана гранадину, переконуються в її перевагах і повністю переходять на вирощування саме цих тварин.
Більшість поголів’я, що знаходиться в Україні, представлене імпортованими з Іспанії чистопорідними тваринами і зосереджене на західних територіях країни. Одним з перших імпортерів та кращих українських заводчиків мурсіана гранадіна є Лесів Юрій зі своїми партнерами. Його господарство, розташоване в Івано-Франківській області, вже кілька років успішно розводить цю породу та отримує високі продуктивні показники в нашому кліматі.
Тварини на фермі Юрія – це представники найкращих стад іспанського поголів’я. За час перебування на його фермі в Україні імпортне маточне стадо вже встигло успішно акліматизуватись і дати кілька поколінь потомства. Народжене в Україні поголів’я зберігає всі породні й продуктивні характеристики іспанських предків, і водночас ці тварини успішно пристосувалися до погоди, умов утримання та місцевої кормової бази.
Фермерське господарство в Юрія Лесіва не надто велике, тому кожна тварина отримує достатньо господарської уваги й турботи. Юрій має багаторічний практичний досвід у козівництві. Щороку він прискіпливо оцінює якість вирощеного ним молодняка, щоб для подальшого розведення обрати лише найкращих представників породи. Для збереження високої якості поголів’я та запобігання спорідненому спаровуванню в батьківському стаді, Юрій періодично завозить племінних цапів-плідників із найкращих господарств Европи, з якими напрацьовано контакти в процесі співпраці.
Окрім вказаних вище характеристик, Юрій помітив на практиці, що порівняно з рештою козячих порід (які теж утримуються в господарстві) мурсіана гранадіна вирізняється кращою стійкістю до шлунково-кишкових розладів. У тих випадках, де інші кози могли б отримати атонію рубця (наприклад, в разі випадкового перекорму концентратами, фруктами чи іншими ласощами), мурсіана гранадіна лишається здоровою та бадьорою. На його думку, ця порода є надзвичайно зручною для господарства.
Внаслідок поступового і впевненого розвитку господарство Юрія кількісно наростило поголів’я і в обмежених кількостях реалізує чистопородних дорослих кіз та молодняк усім охочим. Для придбання тварин або для отримання консультації з питань їх утримання й розведення чи для іншої співпраці можна приїхати в господарство. Знаходиться воно у місті Долина Івано-Франківської області. Можна також зателефонувати власнику за телефоном +38 066 303 17 08. За цим же номером можна зв’язатися через Вайбер і Телеграм, якщо вам так буде зручніше.
Оце й уся здобута мною інформація щодо незвичайної породи кіз мурсіана гранадіна, якою мені хотілось поділитися з вами.
Вдалого вам козівництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
