Каліфорнійський червоний черв’як. Вирощування та розведення

Каліфорнійський червоний черв’як, відомий також як тигровий черв’як або гнійнийчерв’як (лат. Eisenia fetida) є одним з видів дощових червів. Батьківщиною його вважається Європа, звідки цей вид де цілеспрямовано, а де й випадково поступово завезли на усі континенти (окрім хіба що Антарктиди). У 50-х роках минулого століття в штаті Каліфорнія (США) розпочали інтенсивне промислове вирощування каліфорнійських черв’яків (на так званих черв’ячних фермах) з метою їх подальшої реалізації приватним та фермерським господарствам, сільськогосподарським підприємствам, аграрним компаніям тощо. 

Причиною такої популярності каліфорнійського червоного черв’яка стала його здатність до активної переробки органічних решток з утворенням високоякісного органічного добрива (компосту), забезпечення ґрунтового середовища, в якому він живе, поживними речовинами та киснем, внаслідок чого відбувається оптимізація складу мікрофлори та мікрофауни в ґрунті. Не менш важливими показниками є швидка адаптація каліфорнійського черв’яка до нових кліматичних умов та його висока плодючість. 

Тіло каліфорнійського червоного черв’яка забарвлене в темно-червоний (бордовий) чи фіолетово-червоний колір. Воно видовжене й складається з 60–120 кільчастих сегментів, поверхня яких вкрита групами щетинок. Коли м’язи черв’яка скорочуються чи розтягуються, щетинки зміщуються всередину й назовні, що допомагає йому проштовхуватись вперед або назад. Дорослі особини виростають завдовжки до 6–12 см, їхній діаметр становить 3–6 мм, вага сягає 0,3–0,4 г. 

Представники цього виду, як і решта дощових червів, належать до гермафродитів. Парування особин відбувається кожні 7–10 днів. Через 14–21 день інкубації з капсули, яка вже набула темнішого кольору, з’являються (в кількості від 2 до 21 шт.) маленькі, білі черв’ячки завдовжки близько 1 мм. Тривалість життя каліфорнійського червоного черв’яка залежить від умов довколишнього середовища й за деякими даними може складати шістнадцять років. 

Нині цей вид черв’яків розводять в особистих підсобних господарствах, на дачних ділянках і в плодових садах заради отримання першокласного біогумусу, який вважається одним з кращих біологічно активних та екологічно безпечних натуральних органічних добрив. Утворюється біогумус внаслідок переробки органічних рослинних решток. Саме цю роботу успішно здійснюють каліфорнійські червоні черв’яки шляхом рихлення й підживлення ґрунту.

Цей вид може слугувати чудовим поживним кормом для домашніх птахів. А ще він користується неабиякою популярністю серед аматорів-рибалок як надзвичайно ефективна наживка для риби.

Де і як придбати каліфорнійських черв’яків

Щоб отримати високоякісний біогумус, потрібно придбати дощових черв’яків виду каліфорнійський червоний черв’як. Зробити це можна у спеціалізованих господарствах. Не варто купувати черв’яків з рук, оскільки немає ніяких гарантій, що вони не були викопані в кілометрі від вашого будинку. Підприємство чи господарство, яке здійснює торгівлю каліфорнійськими черв’яками, повинне, як мінімум, мати спеціальний дозвіл, виданий контролюючими їх діяльність службами.

Бажано закуповувати одразу велику партію черв’яків (не менше півтори тисячі особин). Тільки колонія з такої кількості матиме генетичну стійкість. Під час придбання вибирайте рухливих і жвавих черв’ячків, з насиченим червоним кольором. Важливо, щоб у початковій популяції обов’язково були присутні як молодняк, так і кокони олігохетів.

Протягом доби одна доросла особина здатна переробити кількість органіки, що дорівнює її власній вазі.

За рік колонія каліфорнійського черв’яка у сприятливих умовах здатна збільшити свою чисельність у понад 500 (!) разів. Навіть у природному середовищі щільність черв’яків на 1 м² ґрунту становить від 100 до 20 000 (!) особин. 

Як приготувати поживний субстрат

Оптимальним поживним середовищем для вирощування каліфорнійських черв’яків є попередньо закладені у компостну купу чи яму перегній (у свіжому гної черви загинуть!), курячий послід, скошена трава, харчові відходи (картопляне лушпиння, шкірки фруктів (окрім цитрусових!), овочів і коренеплодів, бадилля), падалиця.

Чималі фракції відходів бажано подрібнити, оскільки зубів у черв’яків немає, тому вони не в змозі пережовувати їжу.

Відходи цитрусових культур додавати до компосту забороняється, оскільки вони підвищують кислотність субстрату. А кисле середовище, де відбуваються процеси бродіння, згубно діє на черв’яків. З цієї причини в компост бажано вносити розмолоту яєчну шкаралупу та дрібний річковий пісок. До речі, піщинки допомагають олігохетам краще перетравлювати їжу.

Оскільки черв’яки живляться виключно перегнилими рослинними рештками, залишки їжі тваринного походження теж не можна додавати в компост.

Чудовий корм для каліфорнійського червоного черв’яка – відходи кисломолочної продукції, зіпсовані хлібобулочні вироби, використане чайне листя та кавова гуща.

Компост час від часу потрібно обережно перевертати (але так, щоб не пошкодити популяції черв’яків). Це покращить надходження кисню всередину субстрату. 

Якість готового компосту перевіряють таким чином: на вологу поверхню субстрату кладуть кілька дорослих черв’яків, а потім спостерігають за ними. Якщо піддослідні не ховаються всередину, а тривалий час залишаються зверху, то середовище не підходить для їхнього існування, і потрібно зробити додаткове компостування.

Уникнути неприємного запаху і перешкодити появі різних комах, зокрема мух і дрозофіл, можна в тому випадку, якщо облаштувати компостну яму подалі від житлових будівель, десь у затінку дерев.

Взимку черв’яків потрібно захистити від низьких температур, для чого компостну яму накривають шифером, міцною поліетиленовою плівкою чи іншим термоізоляційним матеріалом.

Розведення черв’яків

Для розведення каліфорнійських черв’яків знадобляться дві ємності (більшого й меншого розміру). Ємність меншого розміру повинна мати перфороване дно, щоб крізь отвори могла витікати зайва волога (цей вид черв’яків не любить надмірну вологість).

Меншу ємність наповнюють готовим субстратом і запускають туди черв’яків, після чого ставлять у більший посуд, який слугує за піддон. Зверху черв’яків бажано накрити щільною тканиною, щоб вберегти від світла.

Вологість субстрату повинна бути не нижче 35%. Воду для його зволоження бажано брати не з водогону, де вміст хлору може виявитися згубним для черв’яків, а використовувати або дощову, або ж відстояну упродовж певного часу.

До речі, вода, що пройшла через шар субстрату й зібралась у другій ємності, також є надзвичайно цінним добривом, бо вона містить вимитий з першої ємності біогумус. Її називають вермичаєм і використовують як поживний екстракт для поливання розсади, квітів, кімнатних рослин.

Підгодовувують черв’яків лише після повної переробки ними попередньої порції корму, щоб не спровокувати процеси бродіння.

Оптимальна температура для життєдіяльності колонії складає близько +25°С. У разі зниження цього показника живлення й розмноження черв’яків погіршується, а при +5°С вони навіть можуть загинути.

Цікаво, що каліфорнійський червоний черв’як, на відміну від звичайних дощових черв’яків, не виповзає на поверхню під час дощу, а залишається в субстраті.

Корисні властивості біогумусу

Готовий біогумус не має якогось специфічного запаху й пахне звичайною землею, хоча за вмістом гумусу перевершує традиційний перегній у вісім (!) разів, тому його внесення чудово підживлює та відновлює ґрунт.

Біогумус містить безліч ферментів, гормонів росту та біологічно активних речовин. «Перестаратися» чи «переборщити» із внесенням у ґрунт цього добрива просто неможливо!

У наведеній нижче таблиці вказані лише деякі з корисних мікроелементів, що входять до складу біогумусу:

Зазвичай біогумус вносять навесні, насипаючи його в заздалегідь підготовлені лунки або ряди, призначені для посіву насіння культурних рослин. Також його додають у ґрунт для вирощування кімнатних і декоративних рослин.

Водні настої біогумусу застосовують для попереднього замочування насіння, що значно покращує його проростання, а також поливають ними розсаду та підживлюють квіти.