Кури баpневельдер (Barnevelder)

Барневельдери – середньоважкі кури м’ясо-яєчного напрямку продуктивності. Створили їх наприкінці ХІХ сторіччя у передмісті містечка Барневельдер, розташованого в Нідерландах.

Ці рідкісні й надзвичайно красиві птахи мають унікальне темно-шоколадне забарвлення пір’я, а ще на кожній пір’їнці розташовується оригінальний малюнок з подвійною облямівкою, який надає курям особливої вишуканості та декоративності.

Попри те, що порода барневельдер вважається універсальною (м’ясо-яєчною), за показниками несучості вона майже не поступається навіть виключно яєчним курячим породам. Водночас якість соковитого дієтичного м’яса цих птахів заслуговує найвищих оцінок.

Історія створення породи

Наприкінці минулого століття голландські птахівники схрестили місцевих курей із популярними на той час кохінхінами й отримали потомство, що несло яйця зі шкаралупою насиченого коричневого кольору. Негайно збільшився попит на яйця з таким привабливим забарвленням, а відповідно, зросла і їхня ціна. Вигодонабувачем ставав той, хто пропонував ринку продукт з найколоритнішим кольором шкаралупи.

Така ситуація мотивувала селекціонерів містечка Барневельдер продовжити розпочату роботу, і невдовзі птахівники провели цілу низку дослідів зі схрещування місцевих несучок з породами курей лангшан, брама, род-айленд та індійськими бійцівськими курами. Зрештою з’явилась оригінальна порода птахів з унікальним забарвленням оперення, яка несла яйця теракотового кольору.

У 1910 році порода барневельдер отримала назву на честь містечка, де була виведена. Її стандартизували, і невдовзі ці кури набули популярності та визнання в усьому світі.

Опис барневельдерів

Кури породи барневельдер – чималі за розміром, міцні й сильні, з гордовитою поставою. Оперення в них щільне, густе, з відблиском. Особливо ошатно виглядають півні. Голова в цих птахів невелика, пропорційна, з листоподібним гребенем червоного кольору. Сережки – яскраво-червоні. Дзьоб короткий, трохи вигнутий, сіро-коричневий. Очі невеликі, круглі, з яскраво-оранжевими зіницями. Шия товста, середньої довжини, м’язиста, у півнів пишно оперена.

Тіло у барневельдерів масивне, широке й відносно коротке, поставлене горизонтально. Груди широкі та глибокі, дуже мускулисті. Спина широка й коротка. Поперек широкий. Живіт підтягнутий. У дорослих курок лонні кістки поставлені широко. Хвіст пишно оперений, поставлений вертикально. Крила мають добре розвинені м’язи і щільно прилягають до корпусу. Ноги середні завдовжки, широко поставлені. Стегна й гомілки – з масивною мускулатурою, цівки не оперені. Лусочки на ногах забарвлені в жовтий, блідо-рожевий або майже білий колір.

Унікальний шоколадний колір оперення з характерним малюнком на пір’їнках у вигляді подвійної темної облямівки властивий винятково цій породі. Він надає курям оригінальної декоративної зовнішності. Іноді темно-шоколадне забарвлення урізноманітнюється пір’ям темно-синього відтінку.

Півник породи барневельдер має зазвичай розкішний смолянисто-чорний, густий хвіст. У курочок хвіст мереживний і ширший, ніж у півня.

На сьогодні відомо кілька колірних варіантів породи: чорна, біла, куріпчачаста, срібляста з темною облямівкою (виведена англійським селекціонером Крісом Мілвордом). Є також різновид із синьою облямівкою пір’їн. Проте найпопулярнішим лишається класичний темно-коричневий колір оперення.

Барневельдери мають надзвичайну життєстійкість. Вони витривалі та невибагливі, дорослі птахи чудово витримують холод, а молодняк за умови рясного годування та дбайливого догляду швидко набирає вагу. Якщо зимового часу птиця утримується в закритому приміщенні, то завдяки додатковому освітленню, напуванню теплою водою і правильно підібраному раціону можна створити умови, за яких кури будуть активно нестися.

За характером барневельдери доброзичливі, жваві, легко приручаються і швидко звикають до господарів. І півники, і курочки цієї породи не полохливі і не задерикуваті, вони чудово ладнають як зі своїми одноплемінниками, так і з будь-якими іншими видами птахів у пташнику.

Квочки барневельдерів мають добре розвинений інстинкт насиджування і надзвичайно турботливо ставляться до свого потомства.

Характеристики курей барневельдер

Молодняк шестимісячного віку можна вже забивати на м’ясо. Доросле поголів’я краще забивати у віці до року, оскільки пізніше м’ясо в барневельдерів стає жорстким і втрачає свою гастрономічну привабливість. Забійний вихід залежить від віку та вгодованості поголів’я, в середньому він становить 57–60%.

Молоді курочки починають нестися з восьмимісячного віку, і цей період часто збігається із завершенням календарної зими. Максимальний рівень яєчної продуктивності зберігається в несучок барневельдерів приблизно впродовж року, після чого починає помітно знижуватися. За інтенсивної технології вирощування утримання поголів’я старше однорічного віку є недоцільним. Яйця у барневельдерів великі, в середньому вони важать близько 60 г, в окремих випадках маса яйця досягає 75 г і більше.

Серед недоліків цієї породи слід зазначити схильність птахів копатися в землі та рити ямки, внаслідок чого вони можуть легко пошкодити рослини і культури на присадибній ділянці чи городі. Щоб уникнути цієї неприємності, курям необхідно створити спеціальні умови для вигулу (бажано значної площі).

А ще ці кури схильні час від часу злітати, тому слід облаштувати їм доволі високі огорожі з металевої сітки.

Утримання та догляд

Кури породи барневельдер доволі витривалі щодо холоду, тому особливих вимог з облаштування та утеплення курника для цих птахів немає. Бажано, щоб приміщення було теплим, чистим, просторим, добре освітленим і без протягів. Підстилку з соломи або тирси всередині курника слід міняти в міру її забруднення.

Потрібно забезпечити курей достатньою площею сідал і достатньою кількістю гніздових ящиків для відкладання яєць. Важливо не забувати про достатню довжину годівниці і вчасно наповнювати напувалки чистою і свіжою питною водою. Довжина годівниці залежить від кількості птахів у курнику. На одну дорослу курку має припадати не менше 15 см. Годівниця має бути такою, щоб біля неї могло одночасно розміститися все поголів’я.

Не рекомендується утримувати курей цієї породи в клітках або в обмеженому і замкнутому просторі, оскільки через нестачу рухової активності в них порушується кровообіг ніг, і можливе виникнення захворювань суглобів.

Раціон живлення барневельдерів

Загалом барневельдери зовсім невибагливі у живленні, і їхній раціон нічим не відрізняється від раціону звичайних домашніх курей. Годувати пташине стадо слід мінімум двічі на день (бажано рано вранці та ввечері).

В умовах присадибного господарства годувати барневельдерів можна по-різному. Найбільш простим і ефективним є годування повнораціонними комбікормами від перевірених виробників. Але цей спосіб є найбільш витратним, тому він підійде не кожному господареві.

Більшість власників використовують для годування поголів’я зерно, овочі та зелень. Годувати курей можна свіжою зеленню (конюшиною, люцерною, кропивою, пером цибулі), зеленим бадиллям, зерновими сумішами, кукурудзою, овочами та коренеплодами. Для підживлення птахів мінералами слід класти до годівниць крейду, кісткове борошно, черепашки, товчену яєчну шкаралупу, як джерело кальцію. Додаткову інформацію про годування курей можна отримати тут.

Якщо вам пощастить стати власником барневельдерів, ви отримаєте не лише чудових і витривалих птахів, здатних прикрасити своєю декоративною зовнішністю будь-яку садибу, а й поголів’я курей з кращою продуктивністю яєць і високоякісного м’яса.