У кількох попередніх статтях ми детально обговорили критерії вибору коня та правила спілкування з твариною. Сьогодні поговоримо про те, які роботи можна виконувати за допомогою кінської сили та про кінну техніку, яка для цього необхідна. Отже, обговоримо головне питання: навіщо потрібний кінь у вашому господарстві? Та як його можна використовувати, щоб будь-якої пори року тварина приносила вам користь?
Залучення коня до виконання робіт не обмежується виключно сільськогосподарською галуззю, тому не варто одразу ототожнювати цей вираз із стандартними зображеннями в підручниках з історії, де змучений кінь з останніх сил тягне дер’евяний плуг, а за ним йде босий, спітнілий, втомлений селянин. Мова йтиме зовсім не про це. І не про окремих диваків-ентузіастів, не про музейні експонати, не про дводенні фолк-фестивалі чи історичні реконструкції побуту й тяжких умов праці колишніх сторіч.
Поговоримо не про минуле, а про цілком реальну дійсність. І це стосується не лише екологічно чистого способу землеробства (що теж важливо!), але й економічно виправданої альтернативи звичній нам бензиново-солярковій техніці. Ознайомимося з асортиментом сучасної міні (а іноді й не дуже міні) техніки з кінним приводом.
Поки в минуломі сторіччі наше суспільство створювало далеко не завжди ефективні колективні господарства (колгоспи та радгоспи) і виробляло громіздку, габаритну техніку, прогресивна частина світу пішла шляхом сучасного технічного оснащення всіх представників сільськогосподарського виробництва, спираючись на приватну власність.
А коли ми в наших, тепер уже незалежних державах створювали всі умови для розвитку гігантських холдингів і закуповували гігантську техніку під їх гігантські посівні площі, світ успішно розвивав ефективні технології механізації як для великих сільськогосподарських комплексів, так і для маленьких фермерських господарств.
І навіть всесвітньо відома компанія «John Deere», яка виробляє 300-сильні супертрактори, не нехтує виготовленням сучасного та якісного кінного інвентарю і техніки для польових робіт. До того ж, слід зазначити, що в їхній економічно благополучній батьківщині цей вид продукції має незмінно високий попит. І, найімовірніше, мав би не менший попит і в нас, якби він був нам доступний.
Можна передбачити таке запитання в читача: навіщо працювати з конем, якщо можна купити чи найняти трактор – і все буде зроблено. Що це дає? І чи не є це поверненням у минуле? Ну, по-перше, купувати трактор, якщо площа вашого поля не перевищує 5 га, економічно недоцільно. Про це пишуть чимало землевласників.
Дозволити собі придбати хороший, новий мінітрактор та навісне обладнання до нього може лише незначна частина сільських мешканців. Тому деякі купують старенький «металолом» і потім ремонтують його протягом усього періоду експлуатації. Хто вміє, звісно. З цієї причини часто через ту чи іншу несправність «залізного друга» пропускаються оптимальні строки виконання різних польових робіт.
Як наслідок, знижуються якісні та кількісні показники врожайності культур, тобто частина врожаю втрачається. Об’єднуватись у кооперативи ми поки що не вміємо, і тому абсолютна більшість землевласників здає свою землю в оренду й отримує у вигляді орендної плати лише крихти від урожаю, зібраного з їхньої землі.
Використання кінної техніки дає насамперед незалежність дрібному та середньому фермеру, які й годують основну частину населення країни, оскільки великі виробники орієнтують збут своєї продукції на експорт.
Крім того, залучення до сільгоспробіт коней та кінної техніки має широкі перспективи розвитку та створює конкуренцію холдингам. Землевласник, що має гарне технічне оснащення, не захоче здавати свої земельні паї в оренду, а сам ефективно працюватиме на них. Ця обставина створить важливу передумову для формування середнього класу, про відсутність якого так багато говорять політики.
Використання коня у підсобному господарстві та на городі значно полегшує ручну працю людини. Як переважна більшість сільського населення садить розсаду капусти, помідорів, перцю? Вручну! Але ж існують спеціальні кінні саджалки! А як у нас прості люди саджають, підгортають, прополюють картоплю? Так само?! Але ж для цього є кінні саджалки, підгортачі, копалки, обприскувачі! Така ж сама ситуація із заготівлею сіна: або вручну, або за допомогою тракторної техніки, яку доволі дорого зараз найняти або купити-обслужити-заправити.
Тепер відповідь на питання: чи не є це поверненням у минуле? А що виглядає сучасніше: запилена, зморена спекою людина (здебільшого жінка), озброєна сапкою, вилами чи лопатою, робочий день якої складає 12–14 годин, чи охайний фермер, який керує конем і бадьоро почувається на кінному культиваторі (косарці), бо виконує той же обсяг роботи за пару годин? У кого залишається більше часу й бажання на спілкування з друзями, на сім’ю-дітей, на саморозвиток і відпочинок? Чиє майбутнє оптимістичніше? Хто захоче такої самої долі своїм дітям? Ось ми й відповіли на основні запитання.
Я почав працювати на кінній техніці через те, що хотілося механізувати польові та господарські роботи, а грошей на мінітехніку не було, та й ремонтувати складні механізми я не вмію. Почав із боронування, а потім поступово зібрав весь потрібний мені арсенал. Пізніше почав цікавитися, чи є така техніка за кордоном, і був дуже здивований її різноманітністю та досконалістю. Цією інформацією хочу поділитися з вами.
Розглянемо кінну техніку за сезонами її використання. Найзручніший варіант – мати в господарстві універсальний адаптер та причіпні, спеціальні для кожного виду робіт механізми. Кінь може залучатись до робіт не лише влітку. Наші зими зазвичай є досить сніговими, і прибирання снігу з доріг та дворів перетворюється на постійну та виснажливу роботу. Замість вас її легко може виконати ваш кінь. Але для цього потрібен спеціальний снігоприбирач. Є заводські снігоприбирачі бульдозерного або накопичувального типу.
А можна зробити снігоприбирач і самому – у вигляді чималого клину (з кутом близько 90°) із товстих дощок, з металевим кутиком у його нижній частині. Запрягають у нього коня через орчик (барок), за металеву основу. Таке пристосування розчищає сніг шляхом розкидання його на обидва боки від смуги руху. Людина, що керує конем, під час роботи сидить або стоїть усередині агрегату, як у санях. Ширина проходу в разі виконання роботи одним конем становить близько 2 м.
А ще зимового часу надзвичайно зручно використовувати сани. Вони бувають звичайними, із суцільними полозами, а бувають з чотирма незалежними полозами. Такі сани йдуть по нерівній сніговій поверхні м’якше завдяки кращій амортизації, яка дає відчуття згладжування рельєфу дороги. Вони стійкіші до перевертання на косогорах та крутих підйомах-спусках. На них безпечніше перевозити пасажирів та об’ємні вантажі.
Сани пересуваються легше за віз, і на них можна перевозити доволі значні вантажі. Наприклад, в одній із садиб у США пара ваговозів тягнула по снігу сани вагою 130,9 т на відстань 402 м; у 1893 році пара ваговозів породи шайр працювала на перевезеннях колод білої осики, і вага саней становила блтзько 42,3 т. Тобто очевидно, що вважати кінну техніку мінітехнікою можна не завжди!
З настанням весни коней залучають до культивування та боронування ґрунту культиватором і звичайною легкою бороною. Особливо зручно це робити на невеликих ділянках, куди велика сільгосптехніка не зможе заїхати. Наприклад, у теплицях.
Підготовлену землю можна засіяти зерном за допомогою 15–17-рядної сівалки (її захват становить блтзько 2 м). Така сівалка підходить як для вузьких ділянок з незручним в’їздом, так і для звичайних полів. Засіяну площу можна коткувати кінним котком для кращого збереження вологи в ґрунті та прискорення появи сходів.
За допомогою кінної техніки можна висаджувати картоплю і розсаду теплолюбних пізніх культур, що суттєво прискорює та полегшує виконання цієї роботи. Для посадки картоплі достатньо однієї людини, яка вміє керувати конем (саджалка управління не потребує). Механізм сам робить заглиблення, вкладає в них бульби із заданою віддаленістю одна від одної, а потім присипає їх ґрунтом.
Апарат для розсади висаджує й водночас поливає саджанці. Для здійснення посадки потрібна одна людина, що керуватиме кіньми та один-два оператори для контролю за процесом висаджування рослин. Таку роботу найкраще виконувати парою ваговозів.
Після появи сходів і впродовж усього літнього періоду можна підгортати картоплю кінним підгортувачем, а прополювачем полоти кукурудзу, гарбузи та чимало інших культур. Таку роботу бажано повторювати кожні 10 днів.
Кінна техніка може надати відчутну доромогу під час заготівлі сіна. Скосити його можна кінною косаркою, розрахованою на двох легкоупряжних коней або одного ваговоза. Така косарка буває сегментно-пальцевого типу або роторна. Вона має привід коси від обертання колеса, момент якого передається через редуктор. Ширина захвату косарки складає 1,4 м, але густу, високу траву краще косити на ¾ ширини полотна, щоб зменшити навантаження на косогін і шестерні передавального механізму.
Для рівномірнішого підсушування скошену траву перегортають кінною грабаркою-ворушилкою.
Потім або звалкувати для збирання прес-підбирачем, або без тюкування зібрати кінним підбирачем.
Розповідати про можливість перевезень возом напевно багато не потрібно.
Зібране в тюки кінним прес-підбирачем сіно дуже зручне для зберігання і транспортування.
Після завершення збирання сіна настав час обмолоту зернових. Спеціальний кінний агрегат допоможе впоратись і з цією роботою.
Із завершенням жнив дозріває картопля, яку можна викопати за допомогою кінної кортоплекопалки, залучивши коня. Захват у неї однорядний, і розрахована вона на силу двох звичайних коней або одного ваговоза масою не менше 700 кг (робоче зусилля коня прямо пропорційне його вазі). Картоплекопалки бувають вібраційного типу та віялові. Ще для цього використовуються спеціальні лапи до підгортача, але після них збирати картоплю незручно, тому не варто зупинятися на їхньому описі.
Для дискування поля після збирання врожаю використовується спеціальна кінна дискова борона. Вона подрібнює післяжнивні рослинні рештки і провокує проростання бур’янів, які згодом утилізуються під час оранки.
На завершення обробки поля слід внести у ґрунт органічні добрива. З цією метою використовується кінний розкидач гною. Розкидачі відрізняються між собою розміром та вантажопідйомністю. Привід розвантажувального механізму працює від руху колеса або валу відбору потужності універсального кінного адаптера.
Внесений гній потрібно якнайшвидше приорати кінним плугом, щоб уникнути втрати азоту. Плуги бувають односторонніми та двосторонніми. Робочі органи оснащені підйомним механізмом, що дозволяє регулювати глибину оранки.
Коли польові роботи завершено, саме час подумати про зиму та почати заготівлю дрів. Для транспортування їх лісом використовується спеціальний кінний тягач. Кінь за допомогою цього пристрою здатен порівняно легко переміщати значно важчі за його власну вагу колоди.
Навантажувати важкі колоди зручно з використанням кінного маніпулятора.
Крім цих робіт кінь допоможе підвозити корми для ваших тварин і вивозити гній, об’їжджати ваші поля для огляду, обприскувати картоплю та багато іншого.
Ось так можна полегшити свою роботу за допомогою власного коня-помічника. Якщо у вас залишились сумніви щодо доцільності його використання, то позбутися їх допоможе лише практика. Придбайте, виховайте та використовуйте коня у своєму господарстві, тоді самі у всьому переконаєтесь!
Вдалого вам конярства!
Поставити й отримати відповіді на всі запитання, що виникли у вас з цієї теми, можна в коментарях нижче під статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
