Вирощування та навчання молодого коня виходить на фінішну пряму, і незабаром настане час пожинати плоди своєї нелегкої праці. До двох з половиною років лоша має бути об’їжджене у возі чи в санях і безвідмовно виконувати голосові команди.
Окрім періодичних занять для підтримки вже сформованих навичок, господар повинен регулярно виховувати в лошаті слухняність і поважне ставлення до людини: не дозволяти йому порушувати свій особистий простір, зупиняти прояв агресії або наполегливе з його боку нав’язування спілкування. Водночас необхідно пам’ятати, що з кіньми треба поводитись сміливо та прогнозовано.
У когось з читачів моїх попередніх статей може виникнути питання, чому слід все робити так поступово та довго. Навіщо витрачати стільки часу на розуміння кінської психології? Адже можна виростити коня до трирічного віку, а потім об’їздити, як це роблять на родео чи як зображується в багатьох фільмах – силою та грубим примусом. Часу на це потрібно менше, та й не треба звертати особливої уваги на якість тонкощі у взаєминах з конем. Здавалося б, все просто. Навіщо так ускладнювати?.. Безперечно, що можна й так, але тут є три важливих складових.
По-перше, жорстоке поводження з тваринами ніколи не було в пріоритеті серед цивілізованих людей, тому варто всіляко уникати насильницьких дій. І це стосується не лише коней, а й взагалі всіх тварин, з якими доводиться спілкуватися.
По-друге, знайдеться небагато охочих допомогти вам обкатати майже дорослого коня у такий спосіб. Та й ви самі навряд чи ризикнете на нього сісти, бо чітко знатимете, що кінь стрибатиме і намагатиметься вас скинути. А це надзвичайно небезпечне заняття для непідготовленої людини, внаслідок якого можна цілком реально покалічитися. Якщо ж ви самі не зможете, і не вдасться знайти сміливця з потрібною кваліфікацією, то кінь взагалі може лишитись необ’їждженим. І його подальша доля, ймовірно, буде невеселою.
По-третє, в разі поступового способу виховання й навчання в господаря з його конем формуються міцні, глибокі стосунки, які стануть надзвичайно важливою основою для подальшого спілкування та використання тварини. За таких умов ми виховуємо собі саме помічника чи компаньйона, а не просто об’їжджаємо непокірну тварину.
М’який спосіб обкатки дає можливість майже будь-якому господареві самостійно навчити працювати свого коня без залучення на це значних фінансових витрат. Цей спосіб випробуваний мною, тому можу стверджувати, що він дозволяє уникнути серйозних травм як у коня, так і в людини, причому не тільки фізичних, а й психологічних.
Увесь навчальний процес спланований так, що будь-яка наша вправа базується на попередній і є основою наступної. Якщо все робити спокійно, без поспіху, то після першого заняття тварина вже буде готова до наступного, вона не боятиметься і спокійно підкорятиметься. Отже, навмисної агресії з її боку не буде.
Сам кінь сприйматиме роботу людини з ним як щось природне, само собою зрозуміле. Надалі такого коня можна без проблем зловити в загоні чи у відкритому полі, він не пручається під час запрягання, і його не треба буде остерігатись. Добре вихований кінь перетворюється на вашого помічника, а не раба. Якщо ви з нього впадете, то такий кінь зупиниться, а не побіжить далі, радіючи, що ви від нього відстали.
Проте, звісно ж, кожен сам обирає той варіант, який йому до вподоби.
Розглянемо тепер наступний етап підготовки майбутнього робочого коня – привчання його до перевезення вершника. Розпочинати це можна не раніше, ніж по досягненню лошам двох з половиною, а іноді й трьох років. Час початку занять залежить від фізичного розвитку вашого лошати. До цього віку кістки та зв’язки у тварини вже зміцніли, проте все-таки потрібно бути дуже обережним і пам’ятати, що ми тільки формуємо навичку й спокійне ставлення до цього виду роботи, а не тренуємо верхового коня.
Щоб привчити лоша возити вершника, потрібно з перших днів його придбання практикувати погладжування по спині, обережно спиратися на нього, накривати попоною тощо. З двох з половиною років навчання вже стає цілеспрямованішим.
Спочатку привчаємо молодого коня до вальтрапу, що лежить на його спині, а через пару днів, коли він перестане реагувати на нього, обережно надягаємо сідло і затягуємо попругу. Спершу кінь повинен звикнути до нього без руху, потім з кроковим рухом і пізніше на рисі.
Зазвичай це вимагає близько тижня щоденних занять. Поспішати не слід, наша мета – домогтися спокійного ставлення коня до цього виду збруї. Час, за який вдасться отримати необхідний результат, не має значення.
Після цього переходимо до наступного етапу. Кладемо на сідло легкий в’юк. Привчаємо коня ходити з ним спокійним кроком, а через пару занять – риссю. Ця вправа вчить коня не боятися об’ємного предмета на своїй спині та адекватно реагувати на його вагу. На перших заняттях водимо лоша по рівній дорозі, потім по пересіченій місцевості зі спусками й підйомами, оминаючи дрібні перепони.
Коли цей етап успішно пройдено, стаємо однією ногою в стремено і, спираючись на спину коня, стоїмо кілька секунд. Вправу повторюємо по обидва боки поперемінно. Навичка вважається сформованою, якщо кінь не ухиляється, приймає навантаження ваги людини і понад хвилину поводить себе спокійно.
Подальше об’їждження залежить від темпераменту коня. Якщо він спокійний, то можна посадити вершника в сідло і привчати тварину спершу просто стояти з ним на місці, потім ходити кроком, а через декілька днів – риссю. Після цього вершник зможе сам, без помічника, їздити, зупинятися, повертати, керуючи конем.
Їздити галопом і різко повертати на рисі поки що не рекомендую, бо кінь достатньо не навчився правильно тримати вагу вершника, тому може серйозно травмувати поперек або плече (зазвичай воно травмується під час повороту – пам’ятаємо, що в коней немає ключиць, і передні ноги прикріплені до корпусу виключно сухожиллями).
Якщо кінь неспокійний, то перші рази краще сідати на нього без сідла – це зменшить ризик травмування внаслідок можливого падіння. Загалом – усе так само. Якщо доведеться падати, намагайтесь одразу відштовхнутися від коня, щоб упасти не під ноги тварині, а трохи далі.
Не дозволяйте коню під час навчань робити якісь дії за його бажанням. Наприклад, ви їдете прямо, а кінь намагається кудись повернути або зупинитися, підійти до водопою, шукати корм тощо. Потурати коню не можна, інакше потім він буде самостійно вирішувати, куди вас везти та де зупинятися.
Ще одне важливе зауваження: молодому коню підбирайте не надто важкого вершника. Якщо це запряжна порода або ваговоз, то спина у них довга, і вага вершника не повинна перевищувати 12–13% ваги самої тварини, в іншому разі це зашкодить її здоров’ю. Для верхових порід вага вершника має становити 15–16% від ваги коня. Арабська порода здатна везти вершника вагою близько 20% від її власної.
Мало в кого є вдома можливість зважити коня. Тому визначити вагу вашої дорослої тварини (у молодняка пропорції зовсім інші, тому цей розрахунок для них не підходить) можна за формулою: вага коня дорівнює добутку обхвату грудей за лопатками та коефіцієнту конституції. Для легких, верхових коней цей коефіцієнт становить 2,7; для запряжних – 3,1; для ваговозів – 3,5.
На завершення цього матеріалу за темою виховання коня хочу нагадати, що привчати молодих коней до роботи слід поступово, починаючи з невеликих вантажів, і давати їм достатньо часу для відпочинку. Під час таких перепочинків коней потрібно обов’язково годувати, інакше їхній відпочинок буде неповноцінним (на жаль, фізіологія!). Якщо кінь розпашів від роботи, то не можна його відразу напувати, потрібно почекати хвилин 20–30, щоб він остиг.
Кінь здатен повноцінно працювати з чотирирічного віку. Можливості робочого коня не обмежуються лише перевезенням різних вантажів. Тварина може виконувати чимало іншої роботи, але для цього потрібна спеціальна кінна техніка. Про те, якою буває техніка для коней, і яку роботу може виконувати тварина за її допомогою, ми поговоримо у наступному матеріалі.
Якщо під час ознайомлення з цим матеріалом у вас виникли питання, пишіть їх нижче, у коментарях під статтею. Шукатимемо відповіді разом!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
