Якщо у вашому господарстві є коні, а саме кобила, то цілком зрозуміло, що в якийсь момент виникає раціональна думка використати її для отримання потомства. Підросле лоша можна буде після відлучення продати або виростити й об’їздити, щоб надалі залучати його до робіт у власному господарстві. Пара коней здатна виконати значно більший обсяг робіт, ніж кожен з них нарізно. Щодо економічної доцільності продажу молодняку, то можу сказати, що деякі господарі отримують від кобили потомство з метою його подальшої реалізації. Отримані кошти дозволяють фінансово компенсувати вартість утримання й годування кобили впродовж зимового періоду.
Тема розведення коней є доволі специфічною, і в наступних статтях поділюсь із читачами пов’язаним з нею накопиченим власним досвідом. Розглянемо аспекти наступних питань: як отримати потомство і що з ним робити в період від народження і до відлучення від кобили. Як і завжди, намагатимусь підійти до опису теми з позиції практики, писати коротко і конкретно. Ну й, звичайно ж, зупинятимусь на можливих проблемах і труднощах з описом їх вирішення доступними способами.
Отже, якщо ви вирішили розводити коней, то спочатку поставте собі два головні запитання: навіщо вам це потрібно і чи є у вас необхідні умови, а також ресурси для здійснення цього масштабного проекту (чи є десь поруч жеребець для парування, чи достатньо у вас кормів, місця, терпіння, часу, сил, грошей, чи не будуть проти такої ідеї ваші близькі тощо). У разі відсутності серйозних перешкод для реалізації вашої мрії лишається побажати вам успіху та запропонувати корисну інформацію.
Тепер – до найголовнішого. Тривалість вагітності кобили становить приблизно 340 днів з можливим відхиленням до трьох тижнів до збільшення чи на зменшення. Це коливання строків залежить від статі лошати (кобилка народжується раніше, жеребчик – пізніше), породи кобили (арабська порода та чистокровні верхові жеребляться раніше, ваговози та їх помісі можуть виношувати малюків до 12 місяців), темпераменту й віку кобили (спокійні старі кобили носять вагітність довше), а також зовнішніх умов. Тому, перед тим як запліднити вашу тварину, вирахуйте приблизну дату майбутнього жеребіння. Бажано, щоб ця подія припадала на теплу пору року або на той період, коли участь кобили у фізичних роботах є найменшою. Загалом, щоб цей час був найзручнішим для інтересів вашого господарства.
Як на мене, то одним з найважливіших чинників є підбір для вашої кобили жеребця-підника. Важливість впливу батьківської генетики на формування якісного молодняку недооцінювати не можна. Жеребець має бути чималих розмірів (якщо це не поні), нестарим, обов’язково здоровим на момент парування, добре вгодованим, але не ожирілим, без вад у будові тіла і бажано з гарною спадковістю, зокрема спокійним темпераментом. Добре, якщо це буде робоча тварина з можливістю оцінити її продуктивність.
Покривати кобил незначного розміру жеребцями великих порід небажано, оскільки може сформуватися занадто великий плід, що призведе до пологових проблем. Вибір породи залежить від ваших уподобань та подальших планів на цільове використання майбутнього молодняку. Для виконання простої роботи в сільській садибі чи фермерському господарстві найкращими є ваговози та помісі упряжного типу.
Навіть безпорідну кобилу найкраще покривати породистим жеребцем. На генетиці заощаджувати дуже невигідно! Як приклад наведу два можливі варіанти. Перший варіант: платне парування хорошим жеребцем, після чого кобила приведе лоша, що успадкує найкращі батьківські якості. Варіант другий: безкоштовне парування кобили з сусідським жеребцем-шкапою, внаслідок якого майбутнє потомство не матиме особливої господарської цінності, але потребуватиме такого ж годування й догляду, як і породисте лоша.
Припустимо, що з термінами ви вже визначились і знайшли коня потрібної якості. Як же запліднити кобилу? Почнемо з того, що кобила може бути запліднена лише під час охоти. В умовах утримання коней у табуні жеребець сам визначає готовність кобил до запліднення, і жодної участі людини в цьому не потрібно. Якщо в господарстві є один чи декілька коней, і вам важливо знати точну дату їхнього запліднення та майбутнього жеребіння, то уважний господар чи конюх можуть досить легко визначити її за зовнішніми ознаками тварини.
За кілька днів до сприятливого для запліднення періоду кобила починає непокоїтись, реагує на жеребця іржанням, зачіпає його. За день-два до настання охоти вона намагається повертатись до жеребця задом, піднімає хвіст. Сеча в неї мутніє та набуває білого відтінку. У сприятливий для запліднення період у кобили змінюється запах, і жеребець, вловивши цей запах, прагне покрити кобилу. Покривати ж не готову до запліднення кобилу нормальний, соціалізований жеребець не прагнутиме.
Якщо власного жеребця ви не маєте, то привезти його у ваше господарство необхідно за тиждень до планованого парування, щоб надати йому можливість освоїтись і познайомитися з кобилою, краще через загорожу. Привозити слід саме коня до кобили, а не навпаки. Справа в тому, що кобила не знає, що вона приїхала на нове місце тимчасово і з певною метою. А будь-яка зміна місця проживання для тварин стрес, через який кобила може втратити охоту, і тоді покрити її не вдасться.
Фізіологія жеребця значно менше залежить від зовнішніх подій, і він швидше адаптується до нових умов. Якщо жеребець живе в тій же місцевості, де й кобила, або є місця, добре знайомі обом коням (пасовище, ліс, берег річки тощо), то попередньо привозити нікого нікуди не потрібно, і коней можна познайомити в день парування.
Знайомство жеребця з кобилою є надзвичайно важливою подією, і нерідко трапляється, що кобила не дає себе покрити незнайомому коню, навіть якщо знаходиться в стані охоти. Добре знайомі між собою коні рідше травмують одне одного під час парування, та й кобила частіше й легше вагітніє від знайомого жеребця, ніж від чужого.
Зазвичай вистачає одного злягання, але якщо виникли сумніви в його результативності, то через пару годин акт запліднення можна повторити.
Штучне запліднення кобили мені жодного разу не доводилось практикувати, оскільки знайти заморожене сім’я жеребця в нашій місцевості досить складно. Проте, якщо у вас є можливість застосувати якісний сіменний матеріал, то можна успішно нею скористатись. У разі штучного запліднення ви точно заплідните кобилу породистою спермою. І ще один позитивний момент такого методу – виключається ризик зараження тварини інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом.
Якщо кобила була покрита вдало, то вона стає спокійною і надалі не входить у стан охоти впродовж усієї вагітності.
Іноді трапляється така дивна ситуація, коли кобила завагітніла, набирає вагу, її живіт збільшується, але лошатко у визначений строк не народжується. І ні в який інший строк не народжується. Ветеринар перевіряє тварину, і з’ясовується, що вагітності в неї немає! Так буває. На строках до 4-х місяців організм кобили здатний сам перервати розвиток плода і розсмоктати його. У такому разі на хвості чи задніх ногах тварини з’являється незначна кількість слизу зі слідами крові. Та іноді така подія лишається непоміченою господарем, особливо якщо кобила забруднена або темної масті.
Причиною такого явища здебільшого є генетичні дефекти плода або несумісність імунної системи плода й матері. Рідше – це недостатнє, неякісне, неповноцінне годування чи гормональні збої в організмі кобили. У будь-якому разі природа знаходить оптимальний вихід і знищує плід.
І на завершення теми нагадаю про повноцінне годування кобили в цей надзвичайно відповідальний для її фізіології період. За час жеребності тварина додає у вазі відсотків двадцять, тому на кормі заощаджувати не варто. Оскільки тривалість вагітності в кобили становить майже рік, наведу приклад годування і на теплу пору року, і на холодну.
Раціон тварини складають залежно від її ваги та від строків жеребності, але орієнтовно він виглядає так: зимового часу грубі корми (сіно) становлять у поживності раціону 50%, концентрати – близько 40%, соковиті корми – 10%. У літній період основною їжею жеребної кобили є трава пасовища та концентрати у вигляді 2–3 кг (добова норма) вівса або ячмінної дерті.
На останніх місяцях жеребності кобилу краще не залучати до виконання важких робіт.
Якщо ви потребуєте вирішення проблем з розведенням коней, не згаданих у статті, пишіть свої запитання нижче, у коментарях.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
