У попередніх статтях вже було розглянуто чимало аспектів виховання й використання коней, особливості догляду та спілкування з цими тваринами, проте деякі питання лишилися поза увагою. Щоб виправити це упущення, розповімо зараз про ветеринарні сторони присадибного конярства, а саме про те, які щеплення потрібно зробити вашому вихованцю, які дослідження можуть знадобитися, чим він може захворіти, чому та як запобігти таким неприємностям.
У дбайливих хазяїв, за умови помірної і правильної експлуатації, гарного годування та комфортного (з погляду коня) утримання, ймовірність захворювання тварини практично зводиться до нуля. Однак у житті будь-якого господарства бувають і важкі часи, коли можлива нестача кормів для тварини, їх низька якість, надмірні фізичні навантаження в господарських роботах чи навпаки – нестача руху, що для коня також не менш шкідливо. Усі ці фактори здатні спровокувати різні проблеми зі здоров’ям вашого помічника. Також не виключена можливість виникнення інфекційних захворювань!
Насамперед розглянемо планові ветеринарні заходи. Найпростіша та необхідна для будь-якого господаря інформація – це про вирішення проблеми з гельмінтами у тварин. Точніше, як визначити їх наявність чи відсутність у коня та які заходи необхідні для усунення паразитів з організму тварини.
Існує чимало різноманітних видів гельмінтів, здатних паразитувати на різних органах тварини. Залежно від їх кількості (у ветеринарії це називається інтенсивністю інвазії), рівень шкоди, яку вони завдають тварині теж може відрізнятися.
У разі незначної кількості паразитів в організмі коня, практично неможливо визначити їх наявність виключно за зовнішніми ознаками. Гельмінти живуть в організмі тварини, розмножуються та заражають територію її перебування, і це також має негативні наслідки.
Якщо кількість глистів в організмі коня є значною, він втрачає вагу, а в молодняку відбувається уповільнення росту й розвитку. Робочі тварини швидко втомлюються, стають нервовими, їхня шерсть виглядає скуйовдженою, та й вся зовнішність коня свідчить про якісь порушення здоров’я.
Як дізнатися, чи є в коня глисти? З ветеринарної точки зору найправильніший спосіб визначення зараженості організму тварини гельмінтами – це проведення лабораторного аналізу калу. Для цього потрібно взяти пробу свіжого калу коня (кількістю 50 г) та відвезти до ветеринарної лабораторії на копрологічне дослідження.
Результати покажуть, чи є глисти у вашої тварини, і якщо є, то які саме та як з ними боротися (конкретні назви препаратів і рекомендовані дози застосування). У пробі ветеринари шукатимуть не самих гельмінтів, а їхні яйця, розміри яких настільки малі, що без використання мікроскопа виявити їх неможливо.
Цілком зрозуміло, що більшість господарів не проводитимуть подібне лабораторне дослідження, тому хочу розповісти про інший спосіб перевірки тварин на глисти. Для визначення наявності гельмінтів у коня достатньо уважно оглянути корінь його хвоста. Якщо вовна на ньому рівна й гладенька, то гельмінтів у кишківнику тварини або зовсім немає (що малоймовірно), або кількість їх є незначною, і вони не завдають коневі особливої шкоди.
Якщо ж хвіст біля кореня скуйовджений-кошлатий, а також спостерігається часткова втрата вовни на корені хвоста чи навколо нього, якщо ви бачите розчіси аж до самої шкіри, то гельмінти точно є і вони неабияк дошкуляють вашому коневі, тому треба з ними боротися.
Щоб убезпечитись від цієї проблеми, рекомендується двічі на рік (весною, до початку пасовищного сезону та восени, після його завершення) проводити планову дегельмінтизацію. У продажу є чимало антигельмінтних препаратів, для коней їх найчастіше виготавляють у формі пасти чи гелю. Як на мене, то кращими є ін’єкційні препарати на основі івермектину. Значно легше застосувати коневі препарат ін’єкційно, ніж орально, до того ж можна бути впевненим, що потрібна доза точно потрапила в організм тварини.
Препарати івермектину (до прикладу, «Профіверм») мають ще й ті переваги, що вони майже універсальні і діють не лише на кишечних глистів, але й багатьох інших паразитів, наприклад, на личинок овода, коростяних кліщів, вошей та інших небажаних жителів, що оселяються й живуть у (на) тілі коня та за його рахунок. Ці препарати слід колоти з суворим дотриманням інструкції (підшкірно, дозою 1 мл на 50 кг ваги тіла). Зверніть увагу, що їх не можна застосовувати для жеребних кобил.
Окрім ін’єкційних засобів, досить зручними у використанні є різні солі-лизунці, до складу яких входять антигельмінтні препарати. Ніякого суворого дозування у таких препаратів немає, сіль просто повинна бути в стійлі коня, і за необхідності тварина її вживає та непомітно для себе знищує гельмінтів. Обробка також проводиться двічі на рік. Постійно давати такі солі не можна, оскільки будь-який хімічний антигельмітик – це отрута, і її надмірне вживання може призвести до тяжких порушень здоров’я.
Наступні планові заходи – це щеплення. Завдяки тривалій (впродовж десятиліть) та копіткій роботі ветеринарів вдалося впоратись із багатьма небезпечними інфекційними захворюваннями коней, і зараз вони трапляються вкрай рідко. Проте не варто втрачати пильність. Є кілька щеплень, які слід зробити обов’язково. Це убереже вас від дуже неприємних проблем та чималих збитків (якщо говорити про фінансову сторону питання). До того ж, деякі з цих хвороб є небезпечними і для людини (тут вже йдеться не лише про гроші!).
Обов’язково вакцинуйте свого коня від сибірки (сибірської виразки). Роблять це щеплення раз на рік. Щепити лошат можна не раніше дев’ятимісячного віку, з наступною ревакцинацією через шість місяців, а в подальшому – щорічно, як і дорослих коней. Доза живої спорової вакцини: 1 мл підшкірно. У вільному продажу цієї вакцини немає, оскільки вона містить живого збудника хвороби і може бути небезпечною в разі використання її людиною без відповідних навичок.
Щепити можна лише здорових тварин. Якщо вас дещо насторожує у стані вашого коня, то вакцинацію краще відкласти на кілька днів.
Неабиякою загрозою є захворовання тварини на сказ. Ризик інфікування є особливо високим, якщо коні утримуються на пасовищі, де є можливість контакту з хворою лисицею чи іншими дикими тваринами. Та навіть якщо кінь утримується у стайні і працює під наглядом людини, все рівно існує ризик зараження.
Щепити коня від сказу можна будь-якою з антирабічних вакцин, наприклад, «Nobivac Rabies», «Rabisin» тощо. Вакцинацію лошат проводять з тримісячного віку, а наступну ревакцинацію – через рік. У подальшому повторювати щеплення необхідно раз на два роки. Доза преперату становить 5 мл на одну тварину. Робити щеплення від сказу повинен лише ветеринарний працівник!
Вакцинацію від правця та грипу зазвичай здійснюють однією вакциною «Duvaxyn IE-T Plus» або подібними до неї. Доза: 1,5 мл на одну тварину. Щепити лошат можна з шестимісячного віку, з наступною ревакцинацією через півтора місяці. Вакцинувати дорослих коней потрібно раз на п’ять років (від правця!).
Вакцинація від лептоспірозу здійснюється раз на рік спеціальною вакциною, внутрішньом’язово, після досягнення тваринами півторамісячного віку. Дозування: для лошат молодше 6-місячного віку – 1 мл, через 6 місяців – повторно по 1 мл кожній тварині; з 6-ти місяців і до року – 1 мл і через 6 місяців – по 1,5 мл; для дорослих коней – 2 мл, а через 12 місяців – повторно по 2 мл. Жеребних кобил рекомендується щепити за 1,5–3 місяці до жеребіння. У такому разі новонароджене лоша отримуватиме готові антитіла від цієї інфекції разом з молозивом матері.
Подальший розгляд наведеної інформації буде продовжено в наступній статті.
Усі запитання, що цікавлять вас за цією темою, але не були тут розглянуті, залишайте в коментарях, нижче під статтею. Вирішуватимемо їх спільними зусиллями.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
