У попередній статті ми продовжили розгляд теми розведення коней, а саме розповіли про їх парування і про жеребність кобили. Тепер давайте зупинимося на необхідних діях під час очікування народження лошати і відразу після його появи.
За кілька днів до жеребіння кобила стає дуже обережною, навіть малорухливою. Вона надовго зупиняється, стоїть, ніби задумавшись про щось своє. Поглядає на живіт, іноді торкається його губами, нюхає. У її сосках утворюється молозиво, і вони спрямовуються в різні боки. Такі особливості поведінки кобили сигналізують про наближення в неї пологів.
Якщо у стійлі чи станку жеребої кобили з’являється значна кількість гною (набагато більше, ніж звичайно), кобила стала менше їсти, з її сосків звисають крапельки молозива, а живіт змістився вгору, то лоша народиться впродовж доби. Готуйтеся до поповнення у вашому господарстві!
Надзвичайно важливою, навіть унікальною особливістю коней є здатність затримувати пологи на кілька годин або навіть діб, якщо обставини для самого пологового процесу або для майбутнього потомства складаються несприятливо. З цієї причини кобили в табунах жеребляться зазвичай у найспокійніший час доби – вночі.
У приватних господарствах, в хороших господарів чи на конефермах, де тварини утримуються в індивідуальних стійлах, кобили можуть жеребитися як вдень, так і вночі. Хоча й тут простежується деяка закономірність: старі та спокійні кобили народжують будь-якого часу доби, а неспокійні й молоді – частіше все одно вночі. Напевно, це залежить від особливостей нервової системи самої тварини.
Значний вплив на процес жеребіння в кобили та його успішне завершення має поведінка господаря чи обслуговуючого персоналу. Помітивши наближення пологів, не варто створювати навколо кобили напружену, нервозну атмосферу.
Що мається на увазі: не змінюйте режим дня та раціон, не переводьте тварину на нове місце чи в інше приміщення. Не потрібно приділяти кобилі занадто багато уваги, постійно до неї ходити, чіпати її вим’я, заглядати під хвіст, слухати живіт тощо. Коні – це соціальні тварини, тому вони дуже добре відчувають ваше занепокоєння, яке передається їм автоматично.
Звичайно, що поглядати на кобилу потрібно, але робіть це спокійно. Найкраще, щоб сама кобила цього не помітила та не бачила вас. Встановлення камери відеоспостереження чи автомобільного реєстратора (за можливості) було б оптимальним варіантом.
За відсутності можливих патологій (головне передлежання, верхня позиція, нормальне членорозташування) пологи в кобили здебільшого відбуваються дуже швидко (за кілька хвилин) і жодної допомоги з боку людини не потребують.
У разі затяжних пологів дуже бажаною є допомога ветеринара. Людина без досвіду не зможе виправити розташування плода в матці та надати необхідну допомогу. Також краще звернутися до ветеринара і в разі затримки посліду. Затримка посліду – це надзвичайо небезпечне ускладнення післяпологового періоду. Внаслідок інтоксикації організму продуктами розкладання навколоплідних оболонок, воно з високою ймовірністю може закінчитись смертю кобили-породіллі протягом першого тижня. Пильнуйте!
Щодо кількох можливих проблем післяпологового періоду. Деякий час після жеребіння кобила здатна демонструвати агресію до інших тварин і людини. Це одна з особливостей коней, що є проявом материнського інстинкту. Зважайте на це і будьте обережні в поводженні з вашою кобилою, особливо якщо в неї це перше жеребіння. Тварина може завдати вам досить серйозних травм, навіть якщо до цього вона була цілком адекватною під час роботи й обслуговування та безпечною у спілкуванні. Згодом її поведінка повернеться в норму, і кобила поводитиметься як і завичай.
Після народження лошатка кобила має облизати свого малюка, а лошатко повинно піднятись на ніжки (хвилин через 5–10) та попити молозива. Це важливо як для здоров’я самого лошати, так і для здоров’я кобили. З материнським молозивом новонароджена тваринка отримує поживні речовини, вітаміни та готові антитіла, які безперешкодно потрапляють у кров і створюють пасивний імунітет, без якого лоша може загинути. У кобили ж годування малюка стимулює скорочення гладкої мускулатури матки, що прискорює відділення посліду, а також створює особливий контакт, сильний взаємний зв’язок і залежність матері та лошатка, яка ослабне приблизно через півроку.
Якщо лошатко народилося слабким чи з якоїсь іншої причини не може встати і самостійно знайти вим’я, то йому необхідно допомогти. І зробити це треба якнайшвидше. Затягування процесу небезпечне тим, що вим’я у кобили-матері поступово твердне, і незабаром будь-який дотик до нього завдаватиме їй болю. Врешті кобила сприйматиме лоша як причину свого болю, почне ухилятися від його спроб попити молозива, а потім і відганяти його та навіть бити.
Одразу після народження потрібно обережно очистити копита лошати від хряща, який розрісся під час внутрішньоутробного розвитку малюка. Якщо цього не зробити, то нічого страшного не станеться, але з ними лошаті буде незручно ходити в перші дні.
Якщо кобила народжує вперше, то через стрес, пов’язаний з пологами, або біль в області переповненого й набряклого вимені вона може проявляти агресію до свого малюка і не дозволяти йому смоктати молозиво. Цю проблему слід вирішувати невідкладно. Чим більше часу минає, тим гірше для вас: лоша слабшає, молочна залоза кобили набрякає і починає запалюватись, рішення кобили не приймати маля тільки зміцнюється. Сподівання на те, що через день-другий кобила «порозумнішає» і сама почне годувати свого малюка точно не здійсняться. А лоша, позбавлене їжі понад добу, з великою ймовірністю загине.
Якщо кобила не нагодує своє лоша в перші години після жеребіння, то материнський інстинкт може бути нею втрачений. Що ж робити? Для початку слід натерти лоша материнським гноєм, щоб запах малюка став ідентичним запаху кобили. Тоді вона відчуватиме свій власний запах і перестане сприймати лоша як щось чужорідне. Після такої маніпуляції потрібно спостерігати, чи змінилася поведінка кобили.
У разі прояву незначної агресивності (фиркання, топання, притискання вух під час наближення лошатка) такої дії зазвичай вистачає. Та якщо протягом години жодних змін не відбулося, то доведеться вдатися до насильства. Інакше, на жаль, не вийде. На кобилу треба вдягти вуздечку і прив’язати її дуже коротко, затиснувши біля стіни, щоб тварина не могла відійти убік. Після цього накриваємо її голову чималим шматком темної тканини (можна курткою, піджаком, попоною тощо), щоб кобила не бачила, що відбувається довкола. Тепер можна підвести лоша до вимені. Примушуємо кобилу стояти і терпіти, поки маля питиме.
Якщо кобила починає стрибати, відбиватися тощо, потрібно її не тільки зафіксувати, а ще й стриножити. Так і доведеться спочатку годувати лоша кожні півгодини. Чому так часто? Справа в тому, що за один раз лоша випиває блтзько 150–200 мл молока. Крім того, об’єм молочних цистерн вимені в кобили невеличкий, і якщо зціджувати молоко рідше, то воно або «перегоратиме» (реадсорбція, процес зворотнього всмоктування) та спричинятиме мастит, або ж витікатиме. Через декілька днів у більшості кобил материнський інстинкт таки включається, а лошатко за цей же час стає сильнішим і жвавішим, тому матері складно буде ухилятися від нього.
Вирощувати лошатко без матері – надзвичайно складна справа. Коров’яче молоко не годиться для його годування, оскільки має інший склад. Перші 2–3 місяці напувати малюка потрібно кожні півгодини. До того ж, його соціалізація не відбувається належним чином. Саме з цих причин рекомендую докласти всіх зусиль, щоб змусити кобилу прийняти своє лоша.
Про подальше вирощування лошат йтиметься в наступній статті.
Про всі проблеми, пов’язані з цією темою, пишіть у коментарях під статтею. Вирішуватимемо їх разом.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
