Багатьом господарям великої рогатої худоби та працівникам молочних ферм відома ситуація, коли під час доїння у порожнині дійки корови відчувається невеликий твердий предмет округлої форми, який вільно рухається вздовж молочної цистерни. Час від часу він зміщується в напрямі зовнішнього отвору дійки, перекриває його, через що молоко не витікає назовні. Це молочнокам’яна хвороба. Подібне утворення і є молочним каменем. Виникають молочні камені внаслідок осідання солей кальцію та фосфору на згустках молочного білка – казеїну.
Причини хвороби
Причин їх утворення може бути кілька. Найчастіше це неповне зціджування молока протягом тривалого часу, поспішний запуск корови, різні запальні процеси в тканинах вимені різної етиології, або порушення нормального процесу обміну речовин.
Розвиток хвороби
Процес утворення каменів починається в альвеолах залозистої тканини, де на білкові фракції нашаровуються мінеральні солі й утворюють внаслідок цього дуже маленькі пластівці та крупинки різної щільності. У цей період всередині вимені з’являються невеликі затвердіння, а також може спостерігатися незначне збільшення його розмірів без будь-яких ознак маститу (крім випадків, коли саме мастит став причиною початку процесу утворення каменів). Якість молока у більшості випадків також зберігається. Лише іноді можна помітити незначне зниження його жирності та кількості попри стабільну якість і кількість кормів у годуванні.
Поступово розмір і щільність крупинок збільшуються та починають викликати у тварини неприємні відчуття, що помітно по зміні її поведінки: корова час від часу тупає ногою, намагається дотягнутися мордою до уражених ділянок і полизати їх, тихо і протяжно мукає, озирається на вим’я. На цьому етапі зупинити розвиток хвороби допоможе масаж вимені (до і після кожного доїння, в напрямку зверху вниз), а також підшкірне або внутрішньом’язове введення окситоцину дозою 30–35 МЕ для тварини середніх розмірів (якщо корова тільна) або, залежно від ваги, 45–60 МЕ (якщо вона не тільна). Вводити препарат потрібно за 10–15 хвилин перед початком доїння, протягом 4–5 днів.
Який же принцип дії цього лікувального засобу? Як уже згадувалося, початок формування молочного каменю відбувається в порожнині альвеоли, де виробляється молоко. Окситоцин, введений за допомогою ін’єкції, потрапляє до кров’яного русла і стимулює скорочення міоепітеліальних клітин навколо альвеол молочних залоз. Тобто він ніби вичавлює молоко з альвеол у молочні протоки під великим напором, більшим, ніж це відбувається внаслідок природного виділення окситоцину. (При кожному доїнні окситоцин завжди виділяється рефлекторно задньою часткою гіпофізу корови, саме тому і відбувається процес молоковіддачі). Дрібні частинки молочних каменів, які потрапляють із залозистої тканини в молочну цистерну, вільно проходять назовні через дійку, разом з молоком.
Масаж вимені перед початком доїння сприяє виділенню природного окситоцину, до того ж механічний вплив допомагає мікроскопічним часткам молочних каменів на початкових етапах їх формування вийти з альвеол і під час подальшого зціджування переміститись разом з молоком назовні. Також масаж (зверху вниз) допоможе усунути закупорювання (повне або часткове) молочних проток у тканинах вимені дрібними молочними камінцями, що мігрують з альвеоли.
Регулярний механічний вплив на вим’я ззовні сприяє просуванню молочного піску по молочним ходам і евакуації його до молочної цистерни, де крупинки вже менш небезпечні для здоров’я тварини. Але оскільки перші симптоми захворювання часто залишаються непоміченими або незрозумілими для господарів (обслуговуючого персоналу), то на початкових етапах розвитку молочнокам’яної хвороби ніякі заходи зазвичай не проводяться. На дрібні крупинки та пластівці продовжують нашаровуватися мінеральні солі.
Розмір крупинок молочних каменів поступово збільшується. В певний час їх підхоплює струмом молока, і по молочним ходам вони потрапляють до молочної цистерни. Там вони або осідають, або, якщо розміри їх не перевищують діаметр зовнішнього отвору дійкового каналу, зціджуються разом з молоком. У цьому випадку на тканині, крізь яку проціджують молоко, можна помітити дрібні частинки завбільшки з піщинку, світлих відтінків і різної щільності. Деякі з них можуть бути твердими, а решта мають консистенцію сухої глини і кришаться при натисканні пальцями.
У більшості випадків господарі не вживають ніяких заходів, оскільки цей стан не створює особливих проблем для тварини. Часто хвороба обмежується цією стадією і може зберігатися на такому рівні досить тривалий час. Проблеми поглиблюються, коли розміри частини молочних каменів значно збільшуються.
Спочатку ці утворення можна легко відчути крізь шкіру дійки під час ручного доїння. Але потім вони закупорюють отвір дійки і перешкоджають доїнню, а згодом спричиняють вторинні розлади – мастит, травми молочних проток і сфінктера, травми і звуження молочного каналу тощо. Ігнорувати розвиток хвороби у цій фазі стає неможливо. мастит, травми молочних проток і сфінктера, травми і звуження молочного каналу та ін. Ігнорувати розвиток хвороби у цій фазі стає неможливим.
Особливо гострою є така проблема при машинному доїнні, оскільки контролювати локалізацію каменя в дійці при цьому способі доїння неможливо. Ознаки появи каменів – це ускладнений відтік молока або неможливість видоїти одну чверть вимені (або кілька). Зрештою, неповне зціджування призводить до розвитку маститу.
Лікування
Лікування слід починати з негайного звільнення ураженої частини вимені від молока, для чого здійснюють ручне зціджування (наскільки це можливо). У разі повної відсутності прохідності застосовують спеціальний молочний катетер. Катетер буває металічним або пластиковим. У складних випадках, коли навіть установка катетера в отвір дійки є проблемою, зручно користуватися постійними молочними катетерами з заглушками.
Катетер перед використанням необхідно змастити стерильним вазеліном, стрептоцидовою маззю або подібними засобами. Після його введення молоко вільно витікає з вимені, але прискорити процес можна за допомогою акуратного натискання на вим’я пальцями, як це робиться при звичайному ручному доїнні. Після повного завершення зціджування слід ввести через той же катетер у порожнину дійки 25–30 мл заздалегідь приготованого 3% розчину звичайної харчової соди.
Щоб приготувати розчин для лікування однієї чверті, потрібно розчинити 0,9 г сухої хорчової соди у 29,1 мл теплої (+35..37°С), перевареної води. (На практиці зручніше робити більшу кількість: у 97 мл води розчиняють 3 г соди.) За допомогою шприца (через молочний катетер) у молочну цистерну вводять потрібну дозу отриманого розчину.
Якщо катетер постійний, то після ін’єкції його закривають заглушкою, а якщо звичайний, то виймають і акуратно затискають пальцями на кілька секунд сфінктер, щоб запобігти витіканню содового розчину. Далі сфінктер сам буде утримувати отвір дійки закритим.
Поки розчин соди лишається у молочній цистерні, рекомендується притримувати однією рукою дійку та час від часу здійснювати пальцями рухи вгору, у протилежном до доїльного напряму сторону, щоб розчин проникав з нижньої частини дійки вище. Содовий розчин розчиняє молочні камені, робить їх м’якшими, дрібнішими та прискорює їх подрібнення.
Через 10–15 хвилин робочий розчин зціджують. Після двох – п’яти таких процедур частина дрібних камінців-пісчинок розчиняться або зменшаться настільки, що зможуть вийти через сфінктер самостійно. Піщинки побільше (завбільшки з просяне зерно) можна спробувати обережно продавити через отвір під час чергового ручного доїння.
Чим старша корова і більший отвір дійки (його діаметр зазвичай складає від 2 мм до 4 мм), тим вірогідніше досягти найкращого результату. Тугодійній корові (з маленьким діаметром отвору) допомогти значно складніше.
Сода пом’якшує і зрівнює гострі краї каменів, внаслідок чого загроза травмування ними стінок отвору дійки значно зменшується. Більші молочні камені, які не проходять через отвір, слід спробувати акуратно роздавити або деформувати, обхопивши їх пальцями через шкіру дійки по обидва її боки.
Якщо це не вдається, то можна зафіксувати камінь пальцями ззовні, а введеним металевим молочним катетером спробувати зруйнувати його всередині порожнини дійки. Подрібнений молочний камінь видоюють частинами одразу після дроблення, разом з молоком.
Якщо подрібнити камінь не вдається, то содові ін’єкції продовжують ще кілька днів, а потім спробу повторюють. Також для полегшення проходження каменів через дійковий вихідний канал, можна його розширити. Роблять це за допомогою спеціального інструменту, відомого як буж Осетрова.
Надто міцні й щільні камені, які не вийшли ні після обробки содою, ні після бужування, витягають з вимені хірургічним шляхом або шляхом їх подрібнення ультразвуком. Але обидва способи вимагають кваліфікованої ветеринарної підготовки, тому не можуть бути самостійно виконані звичайним господарем корови.
Якщо лікування молочнокам’яної хвороби розпочате вчасно, то бажаний результат досягається у більшості випадків, але в деяких ситуаціях допомогти вдається не всім тваринам.
Молочні камені можуть утворюватися не лише у корів, а й у кіз. Причини хвороби, її перебіг і способи лікування практично не відрізняються від вищезазначених.
Якщо власники корови ставляться до тварини з увагою і турботою, то з виникненням молочнокам’яної хвороби їм вдається вчасно зціджувати молоко з ураженої чверті, внаслідок чого утруднений відтік молока зазвичай не провокує розвиток вторинного захворювання – маститу.
Але якщо мастит у корови все ж таки виник, то паралельно з лікуванням молочнокам’яної хвороби слід лікувати й мастит. Не варто розраховувати, що після видаления молочних каменів мастит зникне сам по собі. Усунення причини в цьому випадку не веде до усунення наслідків. Мастит вимагає окремого лікування.
Окрім маститу молочнокам’яна хвороба часто може супроводжуватись ще одним захворюванням: звуженням молочного каналу і потовщенням стінки дійки. Помітним це ускладнення стає з того моменту, коли молочні камені починають перекривати отвір дійки та перешкоджати доїнню, а доярка намагається грубо видавлювати їх назовні.
У такому випадку зазвичай травмуються слизова оболонка внутрішньої поверхні стінки дійки і канал (стінки самого отвору). Як наслідок, виникає їх запалення, набряк і гіпертонус сфінктера, що робить канал дійки дуже вузьким, і відтік молока ускладнюється ще більше.
При хронічному чи разовому, але сильному травмуванні та ранах, канал може заростати повністю або частково. Допомогти тварині буває складно, та все ж можливо. Щоб зняти запалення і набряк внутрішньої поверхні стінки дійки і каналу, можна скористатися розчином будь-якого антибіотика («Пеніцилін» або «Стрептомицина сульфат», вони добре допомагають і коштують недорого). Один флакон потрібно розчинити у 15–20 мл теплої, перевареної води і після повного зціджування ввести в порожнину дійки через молочний катетер. Зовні дійку потрібно змастити медичним препаратом «Траумель» або зробити компрес з аптечної магнезії (магнію сульфат 25% в ампулах).
Якщо медикаментозний метод не дав відчутного ефекту, то розширити звужений або частково зарослий дійковий канал можна за допомогою бужів Осетрова. Це набір невеликих металевих або пластикових стержнів різного діаметра, від 1 мм до 5 мм. Кожен наступний буж за розміром товщий від попереднього на 0,5 мм.
Процедуру розширення дійкового каналу проводять наступним чином. Бужі попередньо стерилізують і змащують або стерильним вазеліном, або стрептоцидовою маззю. Підготовлений буж, приблизно однаковий за розміром з діаметром отвору, вводять у канал дійки на 3–4 хвилини, після чого замінюють його наступним за розміром, більшим на 0,5 мм. Через 3–4 хвилини, коли отвір адаптується до нього, замінюють іншим, з більшим на 0,5 мм діаметром. І так далі.
Насколько сильно можно расширить канал за первый сеанс – зависит от первоначального размера соскового канала и от способности тканей адаптироваться к введённому бужу. Обычно, если размер канала составляет около 1 мм, то его возможно расширить до 2–2,5 мм. В случае исходного размера 1,5 мм, отверстие соска удается увеличить до 2,5–3 мм.
Передостанній буж залишають у отворі дійки на 5–7 хвилин, а останній – на 25–30 хвилин. Потім необхідно зробити перерву на 3–4 дні і повторити процедуру знову. Лікування триває до тих пір, поки отвір не стане легко пропускати буж діаметром 3,5–4 мм без попеедньої підготовки. (Це діаметр каналу дійки легкодійної корови). Таким же чином можна підготувати канал для видалення молочних каменів.
Якщо у вашої корови з’явилася проблема молочних каменів, то після успішного її вирішення слід надалі приділяти належну увагу профілактиці цього захворювання. Профілактика включає цілий комплекс обов’язкових заходів.
По-перше, потрібно грамотно складати раціон годуванян поголів’я, щоб у ньому не було ні дефіциту, ні надлишку мінеральних речовин і вітамінів. До того ж у раціоні має бути дотримане оптимальне співвідношення основних мікро- і макроелементів, яке відповідає фізіологічному стану корови і технологічному періоду її продуктивності. Так, наприклад, у період лактації тварини співвідношення кальцію до фосфору в раціоні має бути 1,5…2 до 1, а в сухостійний період – 0,8..1,5 до 1.
По-друге, запуск тільних корів слід проводити без поспіху, з постійним контролем стану вимені і зниження рівня надою. Особливо важливо це враховувати, коли приймається рішення про зменшення кратності добових доїнь.
По-третє, не допускати неповного зціджування молока у корів на будь-якому етапі лактації, хоч у перші дні після отелення, чи під час роздоювання або у запуску. А для цього потрібно забезпечувати справність і дотримання робочих характеристик доїльного обладнання, а також контролювати сумлінність виконання роботи доярками.
По-четверте, регулярно перевіряти дійне поголів’я на приховані й клінічні мастити з періодичністю 7–10 днів шляхом проведення експрес-тестів молочних проб. У разі виявлення запалень вимені, хворих тварин необхідно своєчасно лікувати.
При дотриманні вимог зоогігієни, правильному догляді та експлуатації дійних тварин, молочнокам’яна хвороба виникає дуже рідко.
Успішного вам тваринництва!
Відповіді на запитання, що виникли при ознайомленні зі статтею, можна отримати на нашому форумі.
Чугуєвець Віталій
Поділитись в соцмережах:
