Селекційна робота у бджільництві проводиться не з певними біологічними особинами, а з бджолиною сім’єю загалом, як з окремою біологічною одиницею, що утворюється з множини повноцінних особин жіночої статі (бджолиних маток і робочих бджіл) та чоловічої статі (трутнів).
Наявність як генотипної, так і фенотипної мінливості кожної бджолосім’ї накладає свої особливості на організацію направленої селекції під час роботи з видом Apis melifera.
Програма «Селекція карпатських бджіл у напівзакритій мікропопуляції»
Залежно від бажаної мети й завдань, у селекції бджіл використовують масовий та індивідуальний відбір, розведення по лініям чи по типам, міжлінійну, міжтипову гібридизацію в межах однієї чи кількох порід. Водночас для сталого в часі розведення та покращення селекційної групи бджолосімей необхідно зберігати різноманіття їх генетичних алелів.
Задля цього у відділі розведення й селекції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича» розроблено програму «Селекція карпатських бджіл у напівзакритій мікропопуляції», пристосовану до місцевих умов.
Реалізація цієї методики передбачає селекцію бджіл за типами. Для створення типу використовується множина видатних чистопородних неспоріднених маток, нащадки яких певний час розводяться в окремих селекційних групах.
За цією програмою успішно створено типи бджіл «Вучківський», «Колочавський», «Говерла» та «Рахівський». 2009 року перші три визнані експертною комісією Мінагрополітики як селекційне досягнення. На сьогодні створено ще один тип – «Синевир», який очікує на апробацію.
Тип бджіл «Вучківський»
Бджоли типу «Вучківський» мають характерні для чистопородних карпатських бджіл величини породовизначальних ознак. Робочі особини сріблясто-сірі, миролюбні. Печатка меду переважно світла (суха), без чітких окреслень границь комірок.
Вучківські бджоли зимостійкі, мають підвищену стійкість до проносних захворювань, малорійливі, пристосовані до збирання нектару з низьким вмістом цукрів. Інтенсивний розвиток сімей починається рано навесні.
Яйценосність маток висока (1800–2400 яєць на добу), що забезпечує нарощування сили бджолиних сімей до медозбору з ранніх медоносів (садові, кульбаба, вербові, біла акація, ріпак озимий тощо). За сприятливих умов, під час збирання нектару з сильних медоносів, продуктивність сімей типу «Вучківський» становить 80–100 кг меду за сезон, а в окремі роки – до 130 кг.
Тип бджіл «Говерла»
Робочі бджоли типу «Говерла» виділяються дещо більшими розмірами тіла. Вони мають достовірно більший хоботок (М±m=6,85 мм), а це деякою мірою вказує на високу їх ефективність як запилювачів рослин з глибоким заляганням нектару. Аналіз забарвлення тергітів черевця робочих бджіл і трутнів свідчить про його однотипність, але в маток воно різноманітне – від темного до світло-коричневого.
Товарний вихід меду з пасік на сім’ю цього типу коливається від 63 до 86 кг.
Тип бджіл «Рахівський»
Робочі особини і трутні типу «Рахівський» мають однотипне забарвлення тіла. За породовизначальними ознаками вони відповідають найвищим вимогам стандарту карпатської породи бджіл. За цими ознаками вони не поступаються раніше відселекціонованим типам «Вучківський» та «Говерла». Слід зазначити, що в робочих бджіл створеного типу колір опушення тергітів черевця дещо відмінний від бджіл, наприклад, типу «Вучківський». Якщо в останніх він світло-сірий, то в перших – тьмяно-сірий.
У другій половині активного періоду, за відсутності в природі медозбору, бджолині матки скорочують відкладання яєць, чим досягається економне витрачання кормів, а тимчасове незначне їх послаблення компенсується бурхливим надраннім весняним розвитком, тому нерідко весною, під час першого огляду сімей, бджіл у гніздах налічується більше, ніж перед зимуванням.
Тип бджіл «Синевир»
На сьогодні завершено створення ще одного типу карпатських бджіл – «Синевир», бджоли якого мають характерні для чистопородних карпатських бджіл величини породовизначальних ознак, а саме: кубітальний індекс – 2,65; дискоїдальне зміщення позитивне – у 98,5% випадків; випукла форма крайньої границі воскового дзеркальця п’ятого стерніта – у 100% випадків, довжина хоботка – 6,57 мм (Lim 6,44–6,67).
Бджоли сірі, або сріблясто-сірі; миролюбні, або помірно миролюбні під час закінчення медозбору чи зміни погоди; печатка меду світла (суха) без чітких окреслень границь комірок; мають відмінну зимостійкість. Яйценосність маток висока (1850–2500 яєць на добу). За сприятливих умов, під час збирання нектару з сильних медоносів, продуктивність сімей становить 60–80 кг меду за сезон, а в певні роки – 100 кг і більше.
Практичне використання відселекціонованих внутрішньопородних типів
ННЦ «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича», спираючись на багаторічний практичний досвід реалізації селекційних програм у галузі бджільництва, зокрема, в роботі з карпатськими бджолами, в тісній співпраці з чеськими колегами впровадив у національну наукову практику використання програмного забезпечення «Beemorph», що дозволило використовувати принципово нові високоточні методи досліджень.
Для забезпечення цілісного використання програми, співробітники відділу розробили алгоритм та взяли участь у створенні кінцевої програми для біометричного обчислення низки морфометричних показників, що отримала назву «Beemorph & Beemetry». Нині вона дає можливість вирішувати цілий спектр селекційних завдань, що стоять перед селекціонером.
Одним із основних резервів задоволення зростаючого попиту на мед і продукцію бджільництва, особливо в країнах Євроспільноти, є селекційна робота, спрямована на підвищення медової продуктивності бджіл, їх стійкості до захворювань тощо. Одним з методів досягнення цієї мети є використання ефекту гетерозису.
Існує значний досвід отримання та успішного використання міжпородних помісей бджіл у виробництві, проте цей метод має суттєвий недолік, оскільки вимагає недопущення виникнення неконтрольованих поколінь гібридів, які зазвичай вже не мають очікуваного рівня продуктивності. До того ж існує ризик неконтрольованого схрещування місцевих бджіл із завезеними, тому для отримання покоління бджіл з підвищеною продуктивністю доцільніше використовувати внутрішньопородне схрещування, яке забезпечує кращий результат порівняно з міжпородним.
Матеріалом для отримання таких гібридів можуть бути відселекціоновані внутрішньопородні типи карпатських бджіл. Низкою виробничих досліджень доведено доцільність їх використання для отримання ефекту гетерозису на помісному поколінні бджіл за різних варіантів схрещування між собою різних типів даної породи. У підсумку, за однакового рівня матеріальних витрат та умов догляду, продуктивність гібридних бджолосімей є на 8–31% вищою, порівняно з бджолами негібридного походження.
За матеріалами Степана Керека, завідувача відділу селекції і розведення карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» (вул. академіка Заболотного, 19, м. Київ, 03143)
Поділитись в соцмережах:
