Моє захоплення бджільництвом триває вже досить довго, і за цей час я неодноразово намагався підрахувати рентабельність свого хобі, яке поступово розвивалось і непомітно перетворилося на мою основну діяльність. Проте остаточно підсумувати результати своєї праці та якось відобразити їх у конкретних числових показниках мені так і не вдалося.
Зрозуміло одне: баланс позитивний, і його цілком вистачає для задоволення поточних потреб, що мене дуже тішить! Тому сьогодні ми не будемо заглиблюватись у розрахунки, а просто поговоримо про те, які продукти бджільництва реально створити в домашніх умовах і на чому можна заробляти завдяки своїй улюбленій справі та водночас приносити користь людям.
Перший продукт бджільництва, який одразу ж спадає на думку – це, звичайно ж, мед! Він буває відкачаний – розливний чи кристалізований, а буває стільниковий. Такими різновидами меду можна розширити асортимент своєї солодкої продукції та підвищити попит на неї. Для виробництва стільникового меду можна використати спеціальні рамки, розділені на секції.
Після заповнення їх медом і запечатування такі секції дуже зручно розділяти: мед з них не витікає, тому все відбувається акуратно та чистенько! Єдиний мінус такого продукту – його ціна. Порожня дерев’яна рамка з 8–12 секціями коштує до 50 грн. Щоб реалізація готового продукту (стільникового меду) стала прибутковою, необхідно до його вартості додати грошові витрати на придбані рамки. Так формується ціна, що здатна загальмувати вам продажі.
Порівняно нещодавно з’явились пластикові рамки із вбудованими контейнерами, у яких бджоли будують стільники. Їхня перевага полягає в тому, що бджоляр зовсім не торкається стільників. Заповнена медом рамка розрізається ножицями за контуром пластикових контейнерів й одразу пропонується споживачам. Усе майже стерильно і прозоро, в повному сенсі цього слова! Але мінус той самий – висока ціна, що обмежує попит.
Тому пасічники здебільшого вдаються до різних способів, які допомагають знизити собівартість стільникового меду. Зниження собівартості зумовлює зменшення ціни, що робить цей продукт доступнішим для покупців. Один з таких способів наведений нижче.
Щоб це здійснити, потрібно взяти звичайну стандартну порожню дерев’яну рамку вашої системи (Дадана-Блатта з зовнішніми розмірами 435 мм × 300 мм, або Лангстрота-Рута з параметрами 435 мм × 230 мм), яку ви використовуєте на своїй пасіці. Попередньо до її верхнього бруска прикріплюється смужка нової вощини завширшки 3–4 см. На період основного або сильного взятку підготовлена рамка ставиться в медову частину вулика (у лежаку це крайні рамки, у багатокорпусному вулику – верхні корпуси).
Смужка, закріплена на верхньому бруску, потрібна для того, щоб вказати бджолам напрямок відбудови «язиків» і щоб відбудована вощина була рівною, без поворотів, поперечинок тощо. За наявності великого взятку бджоли гостро потребуватимуть площі для розміщення меду, тому вони самі відбудують вощину красивого світло-жовтого кольору і заповнять її. Від вас вимагатиметься лише акуратно вийняти рамку з вулика, зрізати і поділити її ножем на порційні прямокутники.
Ще один медовий продукт – крем-мед, який з’явився в нас порівняно недавно, проте впевнено здобуває популярність серед ласунів, з яких і складається значною мірою контингент споживачів медової продукції. Що ж це таке і з чим його можна їсти?!
Насправді це той самий мед, але збитий з повітрям до стану ніжного однорідного крему. Щось на кшталт «ґогель-моґеля», тільки з меду! Медовий смак у продукті зберігається, змінюється лише його консистенція, яка змінюється на м’яку, легку масу, внаслідок чого покращуються смакові властивості. Особливо полюбляють такий продукт діти.
Приготувати крем-мед можна з кристалізованого (зацукрованого) пастоподібного меду. Для цього знадобиться міксер, блендер або, якщо потрібно зробити значну кількість продукту, то дриль зі спеціальною насадкою. Спочатку мед перемішують на малих обертах, поки розіб’ються всі грудочки, а потім – на максимальних. Час приготування залежить від обсягу продукту та можливостей вашого інструменту. Зазвичай вистачає 15–20 хвилин. Збита маса має відстоятись приблизно добу, щоб можливі залишки кристалізованого меду осіли на дно.
Це надзвичайно важливо для меду з великими кристалами, наприклад, соняшникового. Якщо збитий мед не відстоїться, то під час його споживання відчуватимуться кристали, що погіршує смакові якості продукту. Залежно від походження меду, на дні може осісти кристалів до 20% від усього обсягу приготованого продукту. Після відстоювання крем-мед потрібно зібрати, розфасувати в зручну тару, після чого пропонувати його поціновувачам незвичайного продукту.
Продукція, яка виробляється на пасіці, не обмежується лише медом, хоча, безумовно, для багатьох пасічників він є основним продуктом, що забезпечує прибуток. Залежно від часу збору та виду рослин, з яких він збирався, мед може значно відрізнятись і своїми складовими, і зовнішнім виглядом і характеристиками.
Але якщо бджоли зібрали його на квітучих рослинах, а не переробили з цукрового підживлення, якщо відкачували з вулика тільки зрілий мед і не вдавались до якоїсь зміни його складу, то, незалежно від походження, він являє собою не тільки смачний, а й дієтичний продукт з лікувальними властивостями (за умови розумного вживання в помірних дозах).
Під час обслуговування пасіки можна отримати крім меду доволі значну кількість прополісу. Прополіс – це смолиста речовина, якою бджоли полірують свої комірки, заклеюють щілини, скорочують восени льотки, бальзамують трупи чималих комах, що випадково потрапили до вулика, або дрібних тварин, якщо не можуть прибрати їх зі свого житла самостійно.
До складу прополісу входять ефірні олії, ароматичні альдегіди, дубильні речовини, смоли, органічні кислоти, віск, дезінфікуючі речовини, вітаміни, мікроелементи. Відсотковий вміст перерахованих речовин може широко варіюватися залежно від пори року, погоди й особливостей флори тієї місцевості, де мешкає рій.
З приводу походження прополісу науковці ще й досі не дійшли єдиної думки. Частина дослідників доводять, що цей продукт бджоли збирають зі смолистих виділень бруньок листяних і хвойних дерев. Інші вважають, що прополіс – побічна речовина, яка утворюється внаслідок перетравлення пилку в організмі самої бджоли. Згідно з цією версією, маслянисті речовини, що виділяються в передшлунку після набрякання пилкового зерна, накопичуються у зобику, після чого змішуються з секретом глоткових залоз і використовуються на потреби сім’ї.
Незалежно від того, яка з цих гіпотез правильна, унікальні цілющі властивості прополісу для людського організму є незаперечними. Різні форми прополісу використовують як антисептик, знеболювальний препарат, засіб для загоєння ран і виразок, лікування застудних захворювань тощо.
Пасічник може продавати цей продукт у чистому вигляді та у вигляді 10%-ої спиртової настоянки.
Прополіс, як побічний продукт, отримують шляхом збирання його надлишків, тобто зішкрібають на всіх внутрішніх поверхнях вулика. Також можна замість стельових дощечок встановлювати спеціальні сітки, які провокують бджіл на його виробництво, і тоді «урожай» прополісу значно збільшиться.
Кількість прополісу, продукованого сім’єю, значною мірою залежить від стану вулика, породи бджіл та клімату. Найінтенсивніше виробляють прополіс бджоли сірої кавказької породи та середньоруські. Менше його у карпатки, карніки, італійської породи. Що добротніший вулик, то менше бджолам потрібно виробляти прополісу для його облаштування та герметизації. Що суворіший клімат і триваліші зими, то більше в гніздах прополісу.
Бджоли виробляють цей продукт впродовж усього теплого сезону, але найінтенсивніше – у серпні. У гнізді наших місцевих бджіл зазвичай знаходиться близько 150–200 г прополісу. Щоб не завдати шкоди сім’ї, можна вилучити в цьому разі до 80 г.
Бджоли настільки корисні комахи, що лишаються цінними для людини навіть після своєї смерті. Бджолиний підмор, зібраний у вулику після зимівлі, має цілющі властивості, тому використовується для лікування та з медичною метою. Препарати з бджолиного підмору сприяють зміцненню імунітету, нормалізують роботу багатьох органів і систем людського організму, мають антиоксидантну дію. Особливо ефективні вони в лікуванні органів зору та сечостатевої системи.
Перед застосуванням підмор потрібно попередньо підготувати: очистити від часточок воску, різних смітлинок, скупчень пилу, а потім просушити за температури не вище +40°С. Підмор повинен мати природний колір, бути сухим, без ознак плісняви та неприємного запаху. З такої сировини будь-який пасічник може приготувати щонайменше три простих препарати, рецепти яких наводжу нижче.
Спиртова настоянка. У 1,5-літрову банку насипати 0,5 літра підмору та залити спиртом до самого верху. Настоювати не менше 2-х тижнів. Вживати можна внутрішньо (у разі захворювань печінки, нирок, ендокринної, серцево-судинної та статевої систем) і зовнішньно, у вигляді примочок (для лікування суглобів і вен).
Сухий підмор. Очищений підмор просушити, перемолоти на кавомолці до стану однорідного порошку. Застосовувати по 0,5 чайної ложки двічі на день за півгодини до прийому їжі, запиваючи водою. Такі ліки є чудовим профілактичним засобом у разі хвороб сечостатевої системи.
Смажений підмор. Підготовані тільця мертвих бджіл обсмажити в невеликій кількості будь-якої рослинної олії впродовж 3–4 хвилин, після чого остудити. Вживати по чайній ложці раз на день натщесерце, запивати молоком. Цей засіб добре впливає на органи зору.
Також підмор використовують для приготування очних крапель, мазей і відварів. Але оскільки такі засоби мають доволі обмежений термін придатності (лише кілька днів), то готують їх покупці зазвичай самостійно, безпосередньо перед застосуванням.
Вживати препарати з бджолиного підмору рекомендується лише після консультації з лікарем. І ще: готувати препарати з підмору не можна, якщо бджоли загинули внаслідок дії отрутохімікатів або інфекційних хвороб.
Ще один цілющий продукт бджільництва – це квітковий пилок. Бджоли збирають його на квітучих рослинах, спресовують у крупинки завбільшки із сірникову голівку і в такому вигляді приносять у вулик. Пилок використовується комахами як білковий корм для своїх личинок.
Зібрати пилок для власних потреб можна на етапі входу бджоли у вулик. Для цього існують спеціальні пилковловлювачі, які встановлюються на льотках. Наприкінці кожного робочого дня потрібно зібрати пилок, накопичений у бункері пилковловлювача, в іншу ємкість, після чого просушити отриману сировину за температури +38…39°С протягом 10–12 годин (зазвичай з вечора до ранку).
Висушений пилок слід зберігати у щільно закритій тарі, в прохолодному, темному місці. Вважається, що зберігається він близько півтора року, але що він свіжіший, то кращі його цілющі якості. Зберігати пилок можна як у сухому вигляді, так і в тарі, заповненій медом. Залитий медом, він зберігає свої властивості довше.
Якісний склад пилку залежить від рослин, з яких його зібрано. У ньому є чимало вітамінів, мікро- та макроелементи, амінокислоти, ароматичні сполуки, а також значна кількість інших біологічно активних речовин.
Вживання пилку нормалізує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, поліпшує апетит, стимулює мозкову активність, нормалізує тиск, сприяє усуненню анемії, добре впливає на роботу печінки та травного тракту, дуже добре позначається на нервовій системі, репродуктивних функціях, поліпшує стан шкіри, волосся, нігтів.
Дорослій людині рекомендовано вживати його по чайній ложці за півгодини до їди 1–3 рази на день, курсом від одного тижня до одного місяця. Перерва між курсами має бути не менше 3-х місяців. Але будьте обережні! Цей продукт здатен викликати алергічні реакції, якщо ви до них схильні. Рекомендується починати вживання з мінімальної дози в кілька зерен і лише за відсутності будь-яких негативних проявів переходити до стандартного дозування.
За день сильна бджолина сеім’я приносить близько 100–150 г пилку. Але його кількість залежить також від пори року, відстані до пилконосів і самої кормової бази вашої місцевості. До найпродуктивніших пилконосів належать: вільха, соняшник, обліпиха, ліщина , волоський горіх, осика, люпин, верба, акація, суріпиця, коноплі, лобода, в’яз, мак.
У заготівлі пилку пасічнику не слід сильно захоплюватися цією справою, щоб не обмежити розвиток розплоду. Я ставлю пилковловлювачі не довше ніж на три дні для кожної сім’ї, а потім роблю триденну перерву, після чого знову встановлюю пилковловлювач і дотримуюсь такої ж циклічності надалі.
Наступним цінним продуктом бджільництва, який розширить асортимент пасічної продуції, є трутневий гомогенат або трутневе молочко. Про існування такого продукту багато хто навіть і не знає, але він надзвичайно корисний! Основний свій позитивний вплив трутневе молочко чинить на репродуктивну сферу людини, але також воно тонізує і зміцнює весь організм загалом. До його складу входять макро- та мікроелементи, фітостерини, фітонциди, вітаміни, гормони, ферменти.
Трутневе молочко має вигляд однорідної рідини сірувато-білого кольору (світло-жовтого після заморозки), яка є сумішшю з розчавлених личинок трутнів і поживних речовин корму, яким їх забезпечують бджоли. Не можна стверджувати, що трутневе молочко смачне, але як ліки цілком придатне для вживання в невеликих дозах.
А ця доза є зовсім незначною: по 2 г двічі на день натщесерце. Тривалість профілактичного курсу складає 1–2 місяці. Як і будь-які інші ліки, бджолине молочко потребує попередньої консультації з лікарем та обережності в застосуванні. Цей продукт протипоказаний у разі алергій, онкологічних захворювань, гіпервітамінозів, інфекцій та інших серйозних проблем зі здоров’ям.
Для отримання трутневого молочка, наприкінці травня-початку червня у розплідній частині гнізда сім’ї зі старою маткою встановлюється порожня рамка без проволоки. Важливим є вік матки, – вона обов’язково має пережити зимовий період. На цій рамці бджоли відбудують трутневу вощину і після її засіву маткою почнуть вирощувати личинки трутнів. Щойно личинки будуть запечатані, рамку слід забрати з вулика і замінити такою самою.
Рамки з трутневим розплодом одразу ж потрібно розрізати на частини та віджати у звичайному фруктовому гвинтовому пресі. Рідина, отримана таким чином – це і є трутневе молочко. Вживають його або свіжим, або заморожують у побутовій морозильній камері до температури –18…24°С. Так воно збергатиметься впродовж потрібного часу до вживання. Значно зручніше заморожувати молочко дозовано, у шприцах, тоді не доведеться розморожувати всю рідину, щоб дістати необхідну кількість.
Повторне заморожування трутневого молочка не допускається! А після розморожування використати його слід впродовж 3-х днів! Для покращення смаку гомогенат можна змішувати з медом.
У статті розглянуті найпростіші продукти бджільництва, які в домашніх умовах може приготувати будь-який пасічник. Окрім них, є ще декілька видів продукції бджільництва, які будуть розглянуті в наступній статті.
Вдалого та прибуткового вам бджільництва!
Поставити запитання, пов’язані з цією темою, та вирішити їх спільно з нами можна у коментарях під цією статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
