Лінія альпійка бджолиної породи карніка походить з Австрії. Назва цих бджіл пов’язана з Альпійськими горами, де вони були створені у 1999 році. Базою для виведення альпійки слугували дві інші лінії карніки зінгер (Singer) та тройзек (Troiseck). Також є інформація, що в якості батьківської лінії обмежено використовувалась лінія лігустика італійської породи бджіл. Цим може пояснюватись жовтавість тергітів у робочих бджіл альпійки.
За минулі понад два десятиріччя ця лінія широко розповсюдилась у сусідніх з Австрією державах, де клімат і медоносна база майже не відрізняються від австрійських. Найбільшої популярності альпійка набула в себе на батьківщині – в Австрії, а також у Німеччині, Польщі, Білорусі. На території України вона зустрічається в Карпатах та на території західних областей, проте значного поширення поки що не отримала.
Альпійка відрізняється від решти ліній карніки не лише зовні, але й за деякими особливостями поведінки. Робочі бджоли забарвлені у сірий колір, а на черевці мають бежеві або жовтувато-бежеві поперечні смужки. Молоді бджоли, що тільки-но вийшли з комірок, помітно світліші, проте за кілька днів їхнє забарвлення поступово темнішає і набуває кольору дорослих комах. Розміри в робочих особин середні: маса 10 тисяч бджіл становить близько 1 кг.
Трутні чималі за розміром, чорно-коричневі, з ледь помітними світло-коричневими смужками навколо черевця.
Матки в альпійки трохи більші, ніж у представників решти ліній карніки. Маса плідної бджоломатки влітку становить близько 250 мг, а довжина її тіла сяає від 24 до 25 мм. Забарвлення у маток переважно тигрове: на черевці бежеві поперечні смужки на чорному тлі, але частина з них – однотонні, чорно-коричневі, без смужок. У тигрових маток кінці лапок можуть мати бежевий колір.
Середня продуктивність маток – приблизно 2,5 тисячі яєць на добу. Максимальну плодючість матки розвивають на 7-му – 10-му місяці життя і зберігають цей рівень до 2–2,5 років. Тобто бажано міняти матку раз на два сезони. В іншому разі значно зростає ймовірність роїння сім’ї, або ж ймовірність самостійної заміни бджолами старої матки, що вже втрачає колишню продуктивність, на молоду. Альпійкам властива тиха заміна матки.
Весняний розвиток у сімей цієї лінії ранній, швидкий, проте не вибуховий, – у цьому вони поступаються іншим раннім лініям карніки. Якщо у вулику достатньо корму, то матки продовжують сіяти в тому ж темпі навіть під час тривалих весняних похолодань. Матки сіють від бруска до бруска, у будь-які вільні комірки нижнього корпусу, іноді навіть на крайніх рамках.
Матки більшості порід неохоче сіють у щойно відбудовану білу вощину, але маткам альпійки це не властиво. За сезон пасічник може повністю оновити розплідні рамки на нові. Матки обмежують червлення лише на період інтенсивного взятку та наприкінці сезону, пізньої осені.
У сприятливих умовах ця лінія нарощує великі або дуже великі сім’ї. Наприкінці травня бджолині сім’ї вже повністю готові до першого товарного взятку. Ефективно працюють на акації та інших ранніх лісових медоносах.
Воскова продуктивність середня, за сезон сім’я відбудовує 12–17 рамок. Прополісу збирають чимало.
Робочі бджоли невибагливі до погодних умов. Якщо є взяток, то можуть активно працювати навіть у туманну чи похмуру погоду, рано-вранці й у вечірній час. Ця лінія добре проявляє себе не лише на медозборі, але й на збиранні пилку.
Зимують добре, збереження здорових сімей із достатнім запасом меду становить на волі понад 90%. Запаси кормів бджоли цієї лінії використовують дуже ощадливо. Схильні до очисних обльотів під час зимових та ранніх весняних відлиг. Альпійка добре пристосована до сирої, вітряної зими, проте й довгі морозні зими центральних областей України вона переживає успішно.
Якщо місця у вулику достатньо, то альпійка не схильна до роїння. Та в разі створення сприятливих до цього умов, у роєвий стан входить надзвичайно швидко. Сприятливими до роїння чинниками є: відсутність взятку протягом тривалого періоду, вузький льоток, спекотна погода, вік матки (старше 1,5 року), а особливо – тіснота у вулику та відсутність порожніх комірок для засіву чи взятку. Альпійка негативно реагує на тісноту і недостатню кількість порожніх рамок, тому обидва ці фактори можуть спровокувати роїння.
Вивести бджіл з роєвого стану нескладно, якщо застосувати звичайні протироєві методи. Чимало бджолярів, що займаються розведенням цієї лінії, радять обов’язково брати на початку травня відводки або продавати бджолопакети від сильних сімей. Це значно знизить ризик роїння і створить умови, за яких сім’ї напередодні основного медозбору будуть на піку свого розвитку.
Альпійка добре працює на середніх за силою взятках впродовж усього сезону і до того ж демонструє високі результати. Вона також дуже продуктивно працює і здатна збирати значну кількість меду на слабкому тривалому взятку. Така особливість альпійки робить її дуже ефективною для стаціонарних пасік, що не мають можливості кочувати. Альпійка працює з високою інтенсивністю навіть на підтримуючих взятках.
На сильних взятках потребує завчасного розширення вулика сушею або вощиною. За кілька днів до прогнозованого багатого взятку бажано поставити корпус суші зверху, відокремивши його роздільними (ганеманівськими) гратами від нижнього гніздового корпусу.
Мед ця лінія складає у верхньому корпусі. Якщо вистачає місця у верхніх корпусах, то бджоли не обмежують маток і не несуть нектар у нижній корпус. Якщо ж вільного місця для сильного взятку недостатньо, то бджоли обмежують матку і заповнюють нектаром порожні комірки в розплідній частині вулика.
Для утримання бджіл лінії альпійка найзручнішими є багатокорпусні вулики з можливістю значно розширити об’єми перед великим медозбором, забезпечити достатньо місця для роботи як бджолам, так і матці, щоб таким чином запобігти «просіданню» сім’ї.
Альпійка призначена здебільшого для роботи на середніх за силою, ранніх та пізніх взятках. Особливо ефективно працюють ці бджоли на збиранні паді.
Альпійка – неагресивна лінія, але рівень миролюбності в неї середній. Вона агресивніша за решту ліній карніки, наприклад, ніску чи приму. Для роботи з нею точно знадобляться і лицьова сітка, і спецодяг, але можна цілком обійтися без рукавичок та диму. Працювати з бджолами краще за ясної погоди, тоді вони спокійно сидять на рамках і не виявляють агресії.
До бджолиних крадіжок не схильні. Свої вулики охороняють надійно, не пропускають всередину чужих бджіл, шершнів та ос.
Альпійка надзвичайно охайна, у вуликах дотримується чистоти, але з восковою міллю бореться слабо.
Схильності до ураження якимись певними захворюваннями альпійка не має, але хворіє на них так само, як і решта ліній карніки. Небезпека кліщових уражень в неї знаходиться на такому ж рівні як і в інших порід, тому ці бджоли потребують щорічних планових профілактичних обробок.
Альпійка – це вдалий вибір і для бджолярів вихідного дня, і для бджолярів-професіоналів.
Вдалого вам бджільництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
