Різноманітність ліній бджолиної породи карніка поступається за чисельністю певно що лише різноманіттю ліній породи бакфаст. Одна з них – лінія скленар – давно та дуже добре відома багатьом пасічникам в усьому світі. Свою назву вона отримала за прізвищем автора, австрійского бджоляра Гвідо Скленара, що створив цю лінію в період приблизно з 1890 по 1922 рік на базі місцевої популяції нижньоавстрійських бджіл поблизу міста Містельбах (Mistelbach an der Zaya).
Історія лінії є досить цікавою. Можна сказати, що ці бджоли виникли випадково. Гвідо Скленар тримав пасіку з 50 вуликів, 36 з яких належали його тестю. Після завершення сезону він звернув увагу на одну з сімей (з вулика №47), що значно відрізнялась від решти.
За своєю силою ця сім’я належала до середніх, та її бджоли принесли найбільше меду, хоча перебували в однакових з іншими сім’ями умовах. Вони зберігали активність з весни до осені, за будь-якої погоди, навіть коли вся пасіка не працювала в полі.
Окрім того, бджоляра зацікавило розміщення кормів і розплоду на рамці в цьому вулику. У центрі знаходився засів, навколо нього – бджолине обніжжя (квітковий пилок або перга), а краї рамки були заповнені медом. Завдяки такому розташуванню запасів корму, сім’я перезимувала успішніше за інших та продемонструвала кращий весняний розвиток. Два роки поспіль бджоли з вулика №47 обганяли у весняному розвитку решту сімей на пасіці та забезпечували найбільшу кількість меду.
Тож у Гвідо Скленара виникло бажання розмножити цю сім’ю, для чого він спробував ввести її у стан роїння. Наприкінці ХІХ сторіччя такий метод був найбільш популярним серед інших методів розмноження бджолиних сімей. Проте усі намагання бджоляра виявились марними, сім’я № 47 не хотіла роїтись.
Тоді Гвідо Скленар отримав від матки цієї сім’ї молодих маток за відомим на той час методом Herzwabe і створив з їх участю нові дочірні сім’ї. Та не всі з них успадкували цінні характеристики сім’ї №47, хоча кілька вдалих варіантів бджоляреві все ж таки вдалось отримати. Саме вони і стали основою для створення нової лінії.
Подальша робота Скленара полягала у розмноженні бджолосімей з цінними властивостями та у жорсткому відбракуванні всіх особин, що не відповідали його вимогам. Через кілька років пасіка селекціонера складалася вже лише з сімей-нащадків матки з вулика №47 і налічувала 150 вуликів.
Розуміючи важливість трутневого фону для племінної роботи, Скленар не знищував трутневий розплід у своїх вуликах і роздавав бджоломаток усім бажаючим сусідам-бджолярам (в окрузі Містельбах, Нижня Австрія). Так за кілька років створилась зона з насиченим трутневим фоном потрібної якості. У таких умовах робота щодо покращення господарсько цінних якостей нових бджіл пішла швидше.
У 1922 році Скленар почав рекламувати свою лінію та навіть став випускати бджільницький журнал «Mein Bienenmütterchen», у якому розповідав про особливості виведених ним бджіл і пропонував придбати плодових маток. На той час більшість бджолярів отримували маток з роєвих маточників, і створені на їх основі нові сім’ї також мали схильність до роїння. Гвідо Скленар був першим, хто пропонував нерійливих бджіл, чим вигідно відрізнявся від решти бджолярів.
Нові бджоли швидко поширилися німецькомовними регіонами. У Німеччині та інших віддалених землях, де лінія Скленара була домінуючою, цінні характеристики цих бджіл не зберігались у наступних поколіннях, тому бджолярам доводилось постійно купувати маток у заводчика. Скленар продавав за рік понад 200 маток.
У 1939 році, після захоплення Австрії, уряд Рейху нагородив Гвідо Скленара вищою бджільницькою нагородою «Silberne Waben» («Cрібні стільники») за виконану роботу і присвоїло йому звання селекціонера. Заохочений успіхом, Гвідо Скленар став ще сильніше просувати свою лінію (продавав маток, створював обльотні майданчики з батьківськими сім’ями, де інші бджолярі могли тимчасово розміщувати свої відводки з молодими матками для парування, друкував журнал, проводив агітацію серед бджолярів тощо).
Його розплідні станції Hirschgrund та Oberhof продукували за рік близько 5000 плідних маток. Внаслідок такої активної діяльності в селекціонера виникли розбіжності з «Об’єднаною державною спілкою бджолярів Німеччини», і в 1944 році, відповідно до рішення цієї організації, лінію скленар перестали вважати частиною породи карніка. Врешті її забракували та виключили з переліку породистих бджіл Рейху. На декілька років лінія втратила свою популярність та перетворилась на нечисленну.
Після поразки Німеччини у Другій світовій війні бджоли Скленара знову привернули увагу німецьких та австрійських пасічників. Національна асоціація бджолярів Rеininghaus провела дослідження та визнала лінію цінною, і автору надали звання селекціонера повторно. Було ухвалене рішення, що земельний інститут Вестфалії, земельний інститут в Мюнстері та Ліпське бджільництво приділятимуть особливу увагу і всіляко сприятимуть популяризації та розведенню лінії скленар. Згодом стали також організовувати острівні обльотні майданчики. Нині практикується штучне запліднення маток.
Гвідо Скленар помер у 1953 році. Бджільницьку справу продовжила його донька, Ханнерл Вебер Скленар. У 1987 році в Німеччині був створений опис характеристик лінії скленар. Але впродовж усього періоду розвитку та розведення цієї лінії виникали різні варіації бджіл скленар зі своїми відмінними рисами. Так, наприклад, у тридцяті роки ХХ століття в Альтенріті (німецькій громаді, що знаходиться в землі Баден-Вюртемберг, округ Штутгарт) великий поціновувач цієї лінії, бджоляр-селекціонер Хупфельд, створив на базі лінії скленар бджіл, здатних добувати нектар із квітів конюшини лучної.
На сьогодні існує декілька варіацій лінії скленар, серед яких найчисленнішими є: 47/P/1; 47/9/26; 47/19/48; 47/9/15; 47/9/24; 47/H/47; 47/G/10. Індекс 47 у всіх цих лініях позначає номер саме того першого вулика з бджолами, що мають унікальні властивості, які й започаткували лінію скленар.
Лінія скленар 47/P/1 була отримана внаслідок схрещування інших ліній скленару та наступного відбору особин з підвищеною здатністю до збирання пилку. Бджоли цієї варіації зберігають усі базові батьківські характеристики, але разом з тим приносять більшу кількість пилку.
Лінія скленар 47/9/26 відрізняється тривалішим періодом працездатності маток, здатністю нарощувати чималі сім’ї, а також миролюбністю. Водночас ці бджоли демонструють більшу схильність до роїння, ніж інші скленарні лінії.
Лінія скленар 47/19/48 є надзвичайно медопродуктивною, несхильною до роїння, а також неагресивною до людини. Її вивели як технічну, щоб використовувати в племінній роботі як батьківську.
Лінія скленар 47/9/24, окрім високої медової продуктивності та неагресивності, вирізняється тим, що матки продовжують сіяти до пізньої осені і виводять значну кількість розплоду перед початком зимівлі. У підсумку, сім’ї йдуть у зиму численними.
Лінія скленар 47/Н/47 була створена ще Гвідо Скленаром, а згодом удосконалена його донькою. Серед інших представників лінії скленар ця варіація є найпоширенішою на товарних пасіках.
Бджоли 47/Н/47 забарвлені у сірувато-коричневий колір і мають середні розміри. Вони абсолютно неагресивні до людини. Під час огляду сімей пасічником робочі особини залишаються на рамках і продовжують займатися своїми справами. Роїння в них майже викорінене, чиста лінія роїться вкрай рідко.
Варіація 47/Н/47 має високу медову та воскову продуктивність. Лінія може використовуватись на взятках будь-якого строку цвітіння. Весняний розвиток ранній, але поступовий. Ці бджоли нарощують сім’ї середньої сили. Сім’я зазвичай займає два корпуси, окремі сім’ї можуть займати три корпуси. Рекомендоване корпусне утримання.
Матки зазвичай сіють до пізньої осені. На зимування представники 47/Н/47 йдуть сильними сім’ями. Зимівля в умовах Європи у них зазвичай є успішною. Слід зазначити, що ці бджоли дуже охайні, свої вулики тримають чистими, завдяки чому рідко уражаються різними хворобами.
Із восковою міллю борються слабо. У помісей цінні ознаки лінії зберігаються нестійко, тому рекомендується штучне запліднення цих бджіл або острівне спарювання на ізольованих облітниках.
Лінія 47/G/10 створена донькою Гвідо Скленара у 1963 році, на десятирічну річницю з дня смерті селекціонера. Лінія надзвичайно медопродуктивна. Бджоли 47/G/10 здатні ефективно працювати на взятках різного строку цвітіння та інтенсивності. Рояться рідко. За умови утримання у багатокорпусних вуликах вони розміщують розплід і запаси пилку в нижньому корпусі, а мед – у верхніх корпусах.
Розвиток у сімей лінії 47/G/10 ранній, дуже стрімкий, часто вибуховий. Бджоли нарощують чималі сім’ї, які можуть займати три корпуси на рамку Дадана. Але головною відмінною рисою варіації 47/G/10 вважається унікальна миролюбність цих сімей.
Агресія у бджіл повністю відсутня. Часто пасічники під час роботи з сім’ями не користуються не лише димарем, але й маскою (лицьовою сіткою). Цю лінію рекомендують обирати, якщо пасіка знаходиться в населеному пункті. Також вона є ідеальною для недосвідчених бджолярів.
Схрещування 47/G/10 з іншими лініями карніки або іншими породами дає незадовільні результати, оскільки підвищує ройливість та агресивність комах. Тому великого поширення лінія не набула.
Лінія скленар – це одна з найстаріших ліній карніки. Бджоли мають сіро-коричневе забарвлення, на черевці помітні вузькі поперечні смужки світлішого тону. Матки й трутні темно-коричневі, майже чорні, з глянцевим полиском тергітів черевця.
Черевце у матки вузьке й довге. Розміри в робочих бджіл середні: в 1 кг налічується близько 10 тисяч особин. Вага плідної матки зазвичай становить 230–240 мг, довжина тіла матки складає від 20 до 22 мм. Середня продуктивність маток F-1 сягає приблизно 2,4–2,7 тис. яєць на добу.
Бджоли лінії скленар мають спокійну вдачу і не виявляють зайвої агресії під час роботи з ними. Роїння їм не властиве, більшість сильних сімей не рояться навіть за відсутності взятку. Зимівля у цих сімей зазвичай успішна, в умовах клімату Європи зимівник їм не потрібний. У зимівлі бджоли дуже економні.
Весняний розвиток ранній, у деяких варіацій дуже бурхливий. Бджоли нарощують середні чи великі сім’ї. Більшість сімей готові до роботи на ранніх взятках. Повну силу сім’ї набирають до середини травня.
Бджоли цієї лінії придатні для кочового бджільництва, за якого інтенсивні взятки з’являються почергово і змінюють один одного. В умовах правильного догляду та своєчасного розширення вуликів корпусами сім’ї не просідають.
На медозборі демонструють дуже високі результати. За наявності взятку бджоли працюють надзвичайно інтенсивно. Печатка меду змішана. Використовують будь-який тип медоносів, швидко переходять з одного виду рослин на інший. Можуть збирати нектар одночасно з кількох видів медоносів.
Воскова продуктивність бджіл цієї лінії є високою. За сезон середня за силою сім’я може відбудувати до 20 рамок вощини. Прополісування гнізд досить значне, особливо в регіонах з холодною і тривалою зимою.
До бджолиного злодійства не схильні. Свої запаси захищають погано, тому слід стежити за ситуацією на пасіці у весняний та осінній безвзятковий період. У вуликах підтримують чистоту, але до воскової молі ставляться поблажливо.
Надзвичайна миролюбність, ранній весняний розвиток, низький рівень роїння, раціональність та кмітливість у медозборі, а також дуже висока медова продуктивність роблять лінію скленар зручною для будь-якої пасіки. Завдяки наведеним характеристикам скленар широко використовується бджолярами різних країн. Лінія скленар стане вдалим вибором як для бджолярів-початківців, так і для великих професійних пасік.
Вдалого вам бджільництва!
Поділитись в соцмережах:
