З настанням осені більшість дбайливих бджолярів розпочинають сезонні роботи та проводять підготовку своєї пасіки до зими. Одним із таких важливих занять є збирання гнізда. Правильно зібране гніздо, з індивідуальним підходом до потреб кожної сім’ї, з урахуванням її розміру та стану, а також обсягу наявного у вулику запасу корму, значно збільшує шанси на благополучне проходження цією бджолиною сім’єю найекстремальнішого для них зимового періоду.
Звичайно, збирати гніздо бджолам на зиму необхідно, проте через вплив різних факторів може скластися ситуація, коли бджоляру не вдається здійснити цю операцію. Причин може бути багато: несприятливі погодні умови, брак досвіду та знань або поганий стан здоров’я в самого бджоляра, дефіцит часу, зокрема й через значну зайнятість іншими видами діяльності, сильна агресія з боку бджіл та багато іншого.
Та якими б не були причини, в підсумку отримуємо один і той же наслідок – непідготовлена сім’я з неправильним розташуванням у вулику медових і порожніх рамок зимує гірше за підготовлену та своєчасно перегруповану. Такі сім’ї після зими часто виходять ослабленими. З настанням тепла вони пізніше починають весняний розвиток, а в деяких випадках можуть навіть загинути під час зимівлі. Завдяки проведеним зазделегідь деяким діям пасічника, що значно підвищують якісні фактори зимівлі та сприяють збереженню бджолиних сімей, можна уникнути подібних ризиків. Усі вони розраховані на сім’ю, яка живе в багатокорпусному вулику.
Перший спосіб застосовують для тих сімей, ситуація в яких невідома пасічнику. Вона виникає, якщо вулик давно не оглядався, а тому й незрозуміло, що в ньому відбувається. До того ж бракує часу чи можливостей, щоб з ним розбиратися. Такий вулик потрібно відкрити, зняти стельову дошку чи холстик і встановити зверху магазин або корпус повномедних рамок. Потім покласти стельову дошку на цей другий корпус, утеплити його зверху, насипати трохи протруєного зерна (на той випадок, якщо протягом зимового періоду туди заберуться миші) і закрити кришку.
Усі ці дії матимуть дуже сприятливі наслідки для бджолиної сім’ї в умовах недостатнього запасу кормів. Тоді зимуючий клуб, спустошивши стільники нижнього корпусу, переміститься у встановлений бджолярем верхній повномедний корпус і доживе до тепла. Якщо ж запаси кормів у сім’ї були достатніми й до нашого втручання, то надлишки меду їй не зашкодять.
Другий спосіб призначений для тих бджолярів, чиї пасіки були своєчасно підготовлені до зимівлі, але під час збору гнізда виявилося, що повномедних рамок мало чи вони зовсім відсутні, натомість є лише маломедні рамки. У такому разі нижній корпус потрібно залишити порожнім (зовсім без рамок), а зверху на нього встановити другий, у центрі якого, навпроти льотка, треба поставити кілька найбільш заповнених медом рамок. Визначати їх краще за вагою, а не візуально. Потім з боків від медових рамок встановлюємо рамки вже з меншою кількістю меду. І так поступово – до найменш маломедих з обох країв.
Добре, якщо знайдуться хоча б 2–3 повномеді рамки, та якщо ні, то в будь-якому разі сумарна кількість меду має бути достатньою, щоб бджоли могли дожити до тепла, коли з’явиться можливість поповнити запаси корму природним взятком або штучними кормами (канді, цукровим сиропом, різними медовими пастами тощо).
Розглянемо орієнтовно приблизну потребу в кормах на зиму для середньої за розміром сім’ї в умовах клімату центральної України в різні місяці холодного періоду.
Витрата меду для бджіл у стані повного спокою в листопаді, грудні, січні – порівняно невелика. Вона складає разом близько 0,8–1 кг у місяць. У лютому, коли матка починає потроху сіяти, а робочі особини активізуються, витрата зростає до 1,5 кг. У березні, коли матка вже сіє добре, витрати запасів корму ще збільшуються і вже перевищують 3 кг на місяць. У квітні, з появою перших пилконосів, коли бджоли починають активно вирощувати розплід для зміни особин, що зимували, їм потрібно вже не менше 6–7 кг меду на місяць.
Тобто, для зимівлі з листопада до квітня у вулику має бути щонайменше 13–14 кг меду. Ще також потрібно враховувати й особливості породи ваших бджіл. Наприклад, карніка витрачає корми дуже економно, а італійська порода – навпаки, потребує більших запасів. Значення має і спосіб зимівлі: сім’ї, які зимують у вуликах на відкритій місцевості, споживають більше меду, ніж ті, вулики яких взимку зберігаються в приміщенні.
Після того, як бджоляр перегрупує рамки вказаним чином, бджолиний клуб сяде в центрі вулика, навпроти льотка, на нижній частині медових рамок (чого ми й домагалися). Вірніше, сидітиме на рамках лише частина клубу, якій вистачить місця на незаповненій медом вощині. Решта ж висітиме під ними над нижнім порожнім корпусом, який потрібен для того, щоб клуб правильно сформувався і щоб його нижня частина могла залишатися рихлою.
Нещільне, рихле групування клубу дає можливість забезпечити оптимальну вентиляцію всередині нього, щоб процес дихання всіх особин проходив нормально. Крім того, порожній корпус внизу дозволяє бджолам постійно вільно переміщатися всередині клубу, від центру до периферії та навпаки, підтримуючи оптимальний температурний режим.
Пізніше, коли бджоли під’їдять запаси корму в нижній частині рамок, місце звільниться, і клуб підніметься вище. Якщо з осені не забезпечити бджіл нижнім порожнім корпусом, то через відсутність вільного від меду місця клуб торкатиметься дна вулика, що різко зменшить шанси на його успішну зимівлю.
Іноді складається протилежна ситуація, коли через різні обставини майже всі рамки до осені виявилися повномедими, тоді як заповнених на третину або на половину (підходящих для створення ложа зимуючому клубу) нема, або їх мало. У такому випадку, так само, як і в попередньому, треба встановити для бджіл знизу порожній корпус, а рамки верхнього корпусу поставити ширше (з проміжками 14–15 мм).
Встановлення рамок з широким міжрамковим простором також є бажаним, якщо сім’я йде в зиму нечисленною. У разі широкої постановки рамок клуб може розміститися компактніше за рахунок використання простору між рамками. У таких умовах невеликій сім’ї буде простіше підтримувати потрібну температуру.
Наведені вище заходи для покращення умов зимівлі бджолам не є еталонними, але з їхнім застосуванням шанси на успіший перебіг зимового періоду на пасіці за господарсько несприятливих обставин суттєво зростають.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
