З моменту приручення кроликів і за весь час їх розведення було створено багато різноманітих порід цих пухнастих звірят. Одні виводилися з метою отримання м’яса, інші – як постачальники теплого і легкого пуху, привабливого й цінного хутра, або ж просто з декоративною метою. Унікальний зовнішній вигляд кроликів-рекс дозволяє зараховувати їх одночасно і до м’ясо-шкуркових, і до декоративних порід.
Порода ця виникла у Франції зовсім випадково. На початку ХХ століття на одній з кролеферм у департаменті Сарта пыд час розведення бельгійських велетнів трапилася мутація, внаслідок якої у потомстві з’явився кролик-самець з незвичайним густим та коротким хутром каштанового кольору. У наступному посліді самка приносить таких же дитинчат-мутантів.
Власнику кролеферми нові кролики сподобалися, і він став розводити їх, для чого відбирав для розмноження виключно короткошерстих особин. Через кілька поколінь бажану ознаку вдалося остаточно закріпити в генах, і порода була створена. Назвали її «кролик рекс», що в перекладі з латини означає «король кроликів».
У 1924 році кроликів-рексів привезли на сільськогосподарську виставку до Парижу, де вони спричинили неабиякий інтерес у відвідувачів, і впродовж кількох наступних років порода поширилась у всьому світі. У деяких країнах рекси набули надзвичайно цінного статусу. Німеччина навіть забороняла вивезення кроликів цієї породи з країни.
Своєю зовнішністю кролики породи рекс суттєво відрізняються від представників решти кролячих порід. Справа в тому, що шерсть і вуса-вібриси у рексів помітно коротші, ніж у звичайних кроликів, волоски хутряного покриву не мають звичної спрямованості росту назад, а ростуть зі шкіри під прямим кутом. Така будова створює незвичайний оксамитовий вигляд хутра тварин, роблячи кроликів схожими на живу плюшеву іграшку.
Довжина остьового волосяного покриву і підшерстя у рексів практично однакова і досягає 1,25–1,3 см. Внаслідок цього хутро на дотик набагато м’якше, ніж у звичайних кролів. Для порівняння, довжина підшерстя у кроликів інших порід становить 1,6–1,7 см, а їх остьові волоски виростають до 2 см, при цьому вони більш жорсткі, спрямовані в одну сторону і перекривають один одного.
Забарвлення хутра в рекса буває надзвичайно різноманітим, але найбільш поширеними є окраси: чорний, чорно-вогняний, блакитно-сірий, металик різних відтінків, коричнево-рудий. Сьогодні у світі існує близько 30 колірних варіантів хутра цієї породи. Найбільш цінними вважаються агуті, оскільки хутряний виріб зі шкурок такого забарвлення після кваліфікованого виготовлення дуже складно відрізнити від справжнього хутра шиншили, та білий, ймовірно через простоту перефарбовування такого хутра у будь-який інший колір. Іноді серед рексів зустрічаються особини з хвилястим хутром. Такі шкурки вважаються дуже цінною сировиною і слугують матеріалом для пошиття елітних хутряних виробів.
Але порода рекс цінується не лише за зовнішній вигляд та якість хутра. Тварини цілком придатні для м’ясного використання. Вага дорослого кролика сягає від трьох до 4,5– 5 кг. Довжина тіла – близько 50 см, кістяк тонкий і легкий, але м’яса на тушках багато, що певним чином підтверджує їхнє походження від бельгійських велетнів.
Тіло у рексів округле, з добре розвиненими м’язами (теж внаслідок спадковості!), широке, спина злегка горбата. Голова пропорційна по відношенню до розміру тіла, широколоба. Вуха відносно короткі, широкі, округлі, стоячі, дуже рухливі. Очі темно-коричневі або сірі, залежно від загального забарвлення тварини. Шия коротка, мускулиста. Лапи міцні, короткі, з кігтями темного кольору.
Кролиці рексів не багатоплідні, в середньому в гнізді знаходиться 5–6 крольченят. Батьківські якості і молочність у більшості кролиць хороші, тому збереження виводка у підсосний період за хороших умов утримання, достатнього напування та збалансованого харчування батьківського стада дуже висока. Отримавши хороший старт у ранньому віці, кроленята мають високу енергію росту, і надалі повноцінне годування сприяє швидкому нарощуванню в них маси.
Відселяти молодняк від кролематок краще не раніше, ніж у віці 45–60 днів. Якщо говорити конкретно, то орієнтовні темпи зростання молодняка рексів такі: у тримісячному віці кожен молодий кролик вже важить близько 1,3–1,4 кг; у чотири місяці його вага складає 1,7–1,9 кг; у п’ять місяців цей показник збільшується до 2,2–2,4 кг; у шість місяців вага досягає 2,6–2,8 кг; у сім місяців кролик важить 3–3,3 кг, а у вісім – 3,5 кг; вага дев’ятимісячного кролика – близько 3,7 кг, а десятимісячне звірятко виростає до 4 кг.
Зростання організму рекса триває ще приблизно до однорічного віку, але конверсія корму різко знижується, тому тварин, не призначених для подальшого розмноження, рекомендується забити на м’ясо. Забійний вихід тушок, отриманих від добре вгодованих кроликів, становить в цьому віці близько 61–63%.
М’ясо кроликів більш старшого віку за жирністю та поживними якостями перевершує м’ясо однорічних тварин. У кроликів молодшого віку м’ясо ніжне, але водянисте, і забійний вихід тушок набагато нижчий. Отже, 10 місяців – це оптимальний вік для забою, з огляду на раціональне використання кормів та отримання якісної кролятини. Проте, в разі забою тварин, слід враховувати періоди сезонних і вікових линьок, оскільки рексів розводять не тільки заради м’яса, але насамперед задля отримання якісного хутра.
Попри своє коротке хутро рекси надзвичайно добре переносять низькі температури. Навіть за сильних морозів, якщо немає вітру, протягу й вогкості, вони зберігають активність і почуваються комфортно. А ось спекотну погоду ці тваринки не люблять. Вже за температури +30°С вони втрачають статеву активність і рухливість, у них спостерігається прискорене дихання та зниження апетиту. Подальше підвищення температури повітря може навіть призвести до загибелі частини поголів’я.
Що ж до ветеринарного обслуговування, то воно нічим не відрізняється від ветеринарних заходів, які слід проводити в разі утримання кроликів інших порід. Рекси так само схильні до типових кролячих захворювань, найпоширенішими серед яких є кокцидіоз, «мокра мордочка» тощо, тому вони потребують обов’язкових профілактичних щеплень від міксоматозу, геморагічної хвороби й т. ін. Цю тему я вже докладно описував у деяких попередніх статтях.
У годуванні рекси невибагливі. Раціон у них такий же, як і в звичайних кроликів. Він містить грубі (сіно, молоді зелені гілки), концентровані (зернові, шрот, комбікорм) та соковиті корми (трава, коренеплоди, фрукти). Якісне годування передбачає дотримання таких вимог до кормів, як чистота, свіжість, відсутність цвілі та рослин, здатних спричинити отруєння. Особливу увагу слід приділяти годуванню та наявності питної води у кролематок перед окролом та одразу після нього. У разі нестачі пиття чи корму кролиця здатна з’їсти свій виводок.
Загалом порода кролів рекс дуже цікава і підходить для розведення як у приватних господарствах, так і на великих кролефермах, у промислових масштабах.
Якщо у вас виникли якісь питання за цією темою, ви можете поставити їх на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
