Вівчарство в Україні переживає зараз не найкращі свої часи. З різних причин за останні 30 років поголів’я овець скоротилось у нашій державі більш ніж на 70%. Але навіть у цих складних умовах українські вівчарі під керівництвом групи вчених з Інституту тваринництва НААН України та Дніпровського державного аграрно-економічного університету змогли створити нову породу м’ясних овець.
Робота зі створення придніпровської м’ясної овечої породи розпочалась у 2004 році в Дніпропетровській області. Базовими стали вівці дніпропетровського внутрішньопородного типу асканійської м’ясо-вовнової породи та барани кількох кращих м’ясних порід світової селекції: олібс, латвійської темноголової, мериноландської (вюртемберської) та саффольської.
Племінна робота тривала до 2015 року. Офіційно її затвердили 20 березня 2015 року наказом №106 Міністерства аграрної політики та продовольства України. Вже через рік придніпровські м’ясні вівці були продемонстровані на міжнародній виставці «Агро-2016», де порода здобула перше місце в номінації «Селекційні досягнення у тваринництві».
Чисельність поголів’я придніпровських м’ясних овець поки що лишається незначною, але вже кілька років поспіль цю породу успішно розводять у тваринницьких господарствах Дніпропетровської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Запорізької та інших областей. Господарства «ТОВ Агроцентр Золоте руно», «ТОВ Меринос захід», «ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Руно» є репродукторами придніпровських овець.
Представникам придніпровської м’ясної породи властива хороша пристосованість до посушливого клімату півдня України та особливостей кормової бази. Теплої пори року тварини перебувають на пасовищному утриманні, живляться виключно підніжним кормом і за таких умов добре нагулюють вагу.
Взимку поголів’я потребує неопалювального капітального приміщення з чималим вигульним майданчиком та повноцінного годування в межах стандартного овечого раціону (сіно, коренеплоди, сінаж, силос, концентрати).
Представники придніпровської м’ясної породи – це тварини міцної, міцної-грубої та міцної-щільної конституції, чималі за розміром. Жива вага баранів може становити 98–120 кг, вівцематки важать близько 65–69 кг. Висота в загривку в баранів складає до 80 см, у вівцематок – від 67 до 70 см. Статевий диморфізм добре помітний, він полягає в більшій масі тіла самців, кращому розвитку їхньої м’язової системи, грубіших пропорціях тіла та більш складчастій шкірі.
Голова в придніпровських овець клиноподібна, пропорційна, з прямим або трохи вигнутим профілем. Лоб широкий, опуклий. Очі невеликі, довгасті, з щільно прилеглими повіками. Вуха товсті, рухливі, стоячі, середнього розміру.
Представники обох статей безрогі. На лицьовій поверхні рунна шерсть відсутня. Шия коротка, у баранів надзвичайно м’язиста, високо поставлена. Загривок високий, масивний, не роздвоєний. Грудна клітка широка та глибока. Живіт об’ємний, але не відвислий, ребра косо поставлені.
Лінія спини рівна. Спина широка, з добре розвиненими м’язами. Поперек широкий, короткий. Крижі високі, свислий, округлі, значно обмускулені. Хвіст середній завдовжки, товстий, його кінець сягає до скакальних суглобів. Жирових відкладень у хвості й огузку немає.
Кінцівки товсті, пропорційні, правильно поставлені, рівні. Копита міцні, широкі. Копитний ріг білий, щільний, придатний до пасовищного утримання та значних навантажень в умовах тривалих перегонів отари.
Шкіра товста, рожева, з добре розвиненою підшкірною клітковиною, складчаста. У баранів на шиї є 2–3 великі складки. У вівцематок складок менше, і вони слабше виражені. Типова масть – біла.
Рунна вовна вкриває все тіло тварин, крім морди, пахової зони та ніг нижче зап’ясткових та скакальних суглобів. Руно штапельного типу середньої жирності. Довжина волокон складає 9–11 см. Жиропіт світло-жовтий або кремового кольору.
Попри м’ясне спрямування продуктивності породи, від цих тварин отримують і певну кількість якісної вовни. Стрижуть придніпровських овець двічі на рік: наприкінці весни та на початку осені.
Настриг сирої немитої вовни за рік від дорослого барана становить 4–4,6 кг, від вівцематки отримують від 3,8 до 4 кг. У перерахунку на миту вовну це відповідає 2–2,3 кг від однієї тварини за рік. Вихід митої вовни досягає 48–55%. Тонина волокон знаходиться від 24 до 28 мкм.
Розмножуються тварини придніпровської м’ясної породи сезонно. Сезон парування розпочинається наприкінці літа і триває всю осінь. Ярок вперше запліднюють у віці 1,5 року. Окіт проходить наприкінці зими та на початку весни. У більшості овець народжується одне ягня, але приблизно у 30% маток трапляються двійні. На 100 маток отримують від 125 до 130 ягнят. У племінних господарствах-репродукторах плодючість поголів’я сягає 149 ягнят на 100 вівцематок основного стада.
Зазвичай під час окоту допомога від людини не потрібна. Ягнята народжуються чималими й активними. Вага новонародженого ягняти в одиночному посліді становить близько 4–4,5 кг. Молочність у вівцематок середня, за умови рясного годування в них продукується до 1,3 л молока щодоби.
Ягнят вирощують на підсосі, під матерями, в загальній отарі. Молодняк швидко росте й розвивається, у підсосний період добовий приріст ягняти становить близько 280–300 г. У двомісячному віці молодняк важить по 20–25 кг. Збереженість молодняка за весь період його вирощування складає приблизно 90%.
У віці 7–9 місяців підрослих ягнят вже можна забивати й отримувати дуже цінну ягнятину. Забійний вихід туш від вирощених на підніжному кормі тварин у цьому віці становить від 48 до 49%. У разі пізнішого забою, у віці 16–18 місяців, забійний вихід досягає 50–51%.
М’ясо в цих овець дуже ніжне, соковите, з незначною кількістю жиру. Діаметр м’язових волокон – від 31 до 32 мкм.
Щоб підвищити забійний вихід туш, збільшити частку їстівних тканин у туші та покращити якість м’яса, рекомендується за 1,5–2 місяця до запланованої дати забою забезпечити молодняку посилене годування з додаванням концентратів.
Також слід за 1,5–2 місяця до запланованого забою постригти овець, щоб згодом отримати від них якісні овчини з рівним вовняним покривом середньої довжини по всій шкурі.
Термін господарського використання придніпровських м’ясних овець становить приблизно 6–7 років. Найвищу плодючість і молочність матки демонструють с 3-го по 5-й окот.
Тварин придніпровської м’ясної породи розводять на півдні та в центрі України. Чистопородних баранів використовують для покращення м’ясних характеристик безпородного поголів’я у присадибних господарствах.
Примітка. У багатьох інтернет-джерелах назва цієї породи помилково вказується як придністровська. Але відповідно до наказу №106 від 20.03.2015 Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження придніпровської м’ясної породи овець, її внутрішньопородних типів та заводських ліній» правильною є назва придніпровська.
Поділитись в соцмережах:
