Той факт, що всі плодові рослини постійно знаходяться під загрозою нападу різних шкідників, здатних не лише пошкодити, але й повністю їх знищити, не є ні для кого таємницею. Наслідки такого згубного впливу полягають як у прямому псуванні врожаю на різних стадіях його дозрівання, так і у знищенні самих культурних рослин чи їх окремих частин (коренів, листя, квіток тощо).
Власники садів та городів витрачають чимало сил і коштів, щоб зберегти свої угіддя від всюдисущих шкідників, але навіть успішні наслідки їх неабияких зусиль виявляються здебільшого тимчасовими. До того ж подібні заходи часто полягають у використанні сильнодіючих отруйних хімічних препаратів, які можуть бути небезпечними і для самих людей, нехай навіть у довготривалій перспективі.
Проте існує й інший, досить ефективний та цілком безпечний спосіб. Дикі комахоїдні птахи є невід’ємною частиною природних ланцюгів живлення в біоценозах. Чимало пташиних видів здатні значно скоротити чисельність комах-шкідників та їхніх личинок на своїй території і таким чином мінімізувати пошкодження культурних рослини.
Для забезпечення свого існування кожна пара таких птахів та їх пташенята з’їдають певну (досить значну) кількість шкідливих комах, що слугують їм за корм. Але різні види птахів живляться різними комахами. І чим більше птахів оселиться на ділянці, тим більша кількість комах їм знадобиться для живлення. Тобто, чим більшою буде видова різноманітність птахів, тим більше видів шкідників на ділянці перебуватиме під контролем.
Отже, птахи, що живуть поруч із садибою, приносять господарям чимало користі. А щоб збільшити чисельність пташиного поголів’я, їх можна привабити на ділянку за допомогою кількох простих способів. Найкращий ефект у привабленні дрібних комахоїдних птахів досягається шляхом створення в обійстях безпечних та сприятливих умов для їхнього проживання та розмноження.
Кількість нагніздних птахів на окультурених територіях лишається порівняно незначною. Зазвичай на 1 га живуть лише одна-дві пари пернатих, хоча кормовий потенціал території значно більший. Обмежуючим фактором у більшості випадків є невелика кількість природних затишних місць для влаштування гнізд (дупел, розколів чи широких щілин у стовбурах дерев тощо). Птахи живуть не лише там, де можуть живитись, а й де в них є можливість виводити потомство.
Найефективнішим способом залучення птахів у фруктові сади, на виноградники та інші культурні насадження є створення на цій території або поблизу неї штучних гніздувань.
Усіх птахів, що живуть у наших садах, лісосмугах, парках, можна умовно поділити на дві великі групи: ті, що облаштовують свої гнізда в дуплах (шпаки, синиці, повзики, дятли, мухоловки та ін.) та ті, що будують відкриті гнізда (солов’ї, коноплянки, щиглики тощо).
Для приваблення на ділянку дуплогніздних птахів слід змайструвати гніздові будиночки з отвором-входом в одній із стінок та закріпити їх на стовбурах дерев на висоті не менше 4 м від поверхні землі. Зазвичай птахи охочіше селяться у гніздуваннях, що знаходяться на висоті від 6 до 10 м, приховані від стороннього погляду густою кроною, але мають вільний простір між гілками для вильоту.
Розміщувати «пташині будиночки» слід віддалено, на відстані близько 60 м один від одного. Якщо ця дистанція буде меншою, то частина запропонованих гніздувань лишиться незаселеною через внутрішньовидову боротьбу за територію між птахами. Розвішувати нові гніздування потрібно не пізніше середини березня, щоб птахи встигли до початку шлюбного сезону виявити їх, звикнути і не сприймати їх як небезпеку.
Для кожного виду птахів розмір та особливості конструкції гніздового будиночка будуть іншими. На одній території потрібно розмістити будиночки різних типів, щоб залучити різні види птахів.
Для шпаків майструють шпаківні, що мають вигляд розмішеного вертикально невеликого ящика з дашком і жердинкою біля вхідного отвору. Орієнтовні внутрішні розміри шпаківні: висота – від 30 до 40 см; ширина – від 15 до 17 см; глибина (від передньої до задньої стінки) – 17 см. Діаметр вхідного отвору становить близько 5 см. Отвір має знаходитись посередині передньої стінки, на відстані 5 см від її верхнього краю. Для зручності бажано зробити під отвором прилітну жердинку завдовжки близько 10 см і діаметром 1,5–3 см, на яку зможуть сідати птахи.
Найкращим матеріалом для майстрування шпаківні є дошка завтовшки близько 2 см. Стругати її рубанком потрібно тільки із зовнішнього боку, а внутрішню поверхню слід лишати максимально шорсткою. Це допоможе птахам, особливо пташенятам, легше вибиратися з будиночка. Фарбувати шпаківню не обов’язково і навіть не бажано. Зайва яскравість та доглянутість «дупла» може відлякувати птахів.
Щоб захистити шпаківню від руйнівного впливу атмосферної вологи, можна просочити її спеціальним розчином, машинним маслом або все ж таки пофарбувати в природний, маскуючий, непомітний колір (коричневий, сірий, хакі тощо). Фарбувати краще не однотонно, а розмитими вертикальними смугами з кількох кольорів, що маскуватимуть гніздування в кроні дерева. Шпаківні, розташовані на березах або осиках, фарбують у світлі тони, під колір кори цих дерев.
Кращою вважається шпаківня, в конструкції якої дах є знімним і нависає спереду у вигляді невеликого козирка. Бажано також щоосені відкривати і чистити шпаківню від посліду, пір’я, трупів пташенят та залишків гніздового матеріалу, після чого обпалити її вогнем газового пальника чи паяльної лампи для знезараження та знищення в ній можливих паразитів.
З’єднуватии дошки між собою треба таким чином, щоб на стиках не було щілин, а цвяхи чи шурупи не виходили всередину шпаківні.
Вдалий варіант – шпаківня з неструганої дошки, вкритої корою, чи у вигляді видовбаної дуплянки з цілісного шматка колоди потрібного діаметра. Для цього згодиться дерево з м’якою деревиною (наприклад, липа) або з трухлявою серцевиною. Такий природний вигляд будиночка нагадує справжнє дупло, тому він краще приваблюватиме птахів.
Шпаківню прикріплюють до дерева мотузкою або дротом за рейку, прибиту до її задньої стінки. Прибивати будиночок цвяхами безпосередньо до стовбура не рекомендується, оскільки це глибоко травмує живі тканини дерева і може спричинити його подальше поступове руйнування чи хворобу.
Кріпити будиночок слід максимально надійно, міцно й нерухомо, краще у двох точках (згори та збоку), щоб запобігти можливості його розхитування під дією вітру чи внаслідок рухів самих птахів. Краще, якщо шпаківня буде прикріплена з невеликим нахилом вперед. Таке розташування зменшить можливість забивання дощової води всередину через вхідний отвір і полегшить пташенятам процес виходу з будиночка, коли прийде час.
Шпаківню розташовують на дереві у найзахищенішому від вітру та прямих сонячних променів місці, льотком у протилежну від напрямку панівних вітрів сторону.
В таких будиночках можуть оселятися не тільки шпаки, але й дятли, горобці, синиці та інші види дуплогніздних птахів.
Протягом теплого сезону одна пара шпаків зазвичай встигає виростити два виводки свого потомства. Дорослі птахи вигодовують один виводок близько місяця. Отже, підвищена потреба у білковому кормі у цієї сім’ї триватиме щонайменше два місяці на сезон. І впродовж цих двох місяців шпаки надзвичайно ретельно збиратимуть шкідників на тій садовій ділянці, поблизу якої вони живуть.
Для дрібніших птахів, таких як синиці, горобці, повзики та ін., роблять будиночки меншого розміру – синичники. За своєю конструкцією вони дуже нагадують шпаківні, але відрізняються розмірами. Як і шпаківні, їх можна змайструвати з неструганої дошки товщиною 2 см, або з невідшліфованої дошки, або з суцільної колоди м’яких порід дерева (верби, липи, осики тощо).
У синичниках-дуплянках охоче оселяються повзики. Якщо в будиночку є щілини, або вхід завеликий, то повзик залагодить ці недоліки, замазавши їх змішаною зі слиною глиною.
Внутрішні розміри синичника приблизно такі: довжина – 14 см; ширина – 14 см; висота – 28 см. Вхідний отвір має бути близько 3 см діаметром, його розміщують нижче на 4 см від верхнього краю синичника. Якщо розмір отвору зробити більшим, то в цьому будиночку зможуть селитися не тільки синиці, а й більші птахи.
Розвішувати синичники краще з осені, оскільки в разі весняного розміщення вони заселяються птахами рідше. У весняно-літній період птахи використовують синичники для гніздування, а в осінньо-зимовий – як прихисток від негоди та для ночівлі. На 1 га можна розмістити до 10 синичників.
Зовсім іншою має бути конструкція житла для підкоришника. Численність цих птахів у нашій кліматичній зоні є незначною. В Україні поширені два види підкоришників: підкоришник звичайний та підкоришник короткопалий.
Підкоришники – це невеликі птахи розміром з горобця, які живуть на стовбурах дерев і живляться комахами та їх личинками, що знаходяться у кронах. Свої гнізда ці птахи облаштовують під товстою відшарованою корою дерев, у тріщинах, щілинах, іноді в невеликих дуплах тощо.
Штучне житло для підкоришника має трикутну клиноподібну форму. Зовні воно нагадує діагонально перерізану по боковій стороні шпаківню. Висота гніздового будиночка становить близько 30 см. Ширина в найширшому місці – від 10 до 11 см. Відстань між лицьовою та задньою стінками – від 10 до 12 см. Розмір кришки: 10 × 12 (см).
Оптимальна товщина дошки для виготовлення житла підкоришника становить 2,5–3,5 см. Будиночок звужується від верхньої частини до низу, і внизу бічні стінки змикаються. Вхідний отвір роблять у вигляді вертикальної щілини, паралельної до стовбура дерева і бічної стінки. Висота його становить приблизно 5 см, а ширина посередині, у найширшому місці – 2,5 см. Краї трапецієподібного входу звужуються та обмежуються бічною стінкою. Вхід має бути розташований приблизно по середині висоти будиночка, впритул до бічної, прилеглої до стовбура стінки. Прилітна жердинка цим птахам не потрібна, оскільки вони здатні вільно переміщуватись по вертикальних поверхнях.
Помешкання для підкоришників розміщують на висоті 2–3 м від землі. До стовбура дерева їх прикріплюють вертикально. Розвішувати гніздові будиночки слід якомога раніше, у лютому-березні. Птахи заселяють їх наприкінці березня – початку квітня, а вже в останній тиждень квітня у гніздах з’являються яйця.
У будиночках, призначених для підкоришників, можуть оселятися повзики та синиці.
Дуже важливо, щоб розмір вхідного отвору не перевищував зазначених величин, а товщина дошки не була меншою за 2,5 см. Справа в тому, що одним з природних ворогів цього виду є дятли. У природних умовах вони легко розбивають кору, під якою знаходиться гніздо підкоришника, після чого охоче поїдають його яйця чи живих пташенят. Вузький вхід у штучний гніздовий будиночок і товста дерев’яна стінка надійно захистять кладку яєць підкоришника і його виводок від дятлів, куниць та інших ворогів.
Мухоловкам потрібна оселя, що має вигляд загородженого з боків закутку чи «кишені» – напіввідкритого гнізда ящикового типу. Такі напіввідкриті гніздові ящики майструють з відповідними розмірами 12 × 12 × 12 (см) та з вхідним прямокутним отвором заввишки більше 5 см. Будівельним матеріалом обирають дошку завтовшки 1–1,5 см.
Розвішувати гніздові будиночки для мухоловок бажано на стінах господарських будівель або на стовбурах поодиноких дерев таким чином, щоб забезпечити птахам перед гніздом широкий відкритий простір, не закритий високою рослинністю.
Привабити до оселення на присадибних ділянках птахів, що будують відкриті гнізда, значно складніше. Пов’язано це з тим, що їхні гнізда є дуже вразливими. У населених пунктах, де зазвичай живе багато кішок, щурів, собак та інших тварин, які становлять потенційну небезпеку, птахи таких видів опиняються в зоні підвищеної небезпеки.
Окрім прямої користі від знищення шкідників саду та городу, чимало кроногніздних та кущогніздних птахів (наприклад, солов’ї, дрозди, славки) ще й гарно співають.
Щоб привабити такі види до оселення, у кронах дерев та кущів влаштовують місця, придатні для розміщення пташиних гнізд. Для цього дрібні гілки скручують у вигляді кілець, з пагонів минулого року формують зручні для гніздування розвилки, закріплюють у гілках кошики з лози діаметром 10–15 см.
Крім облаштування місць для гніздування, осілих (неперелітних) птахів можна привабити та утримати на ділянці, якщо постійно підгодовувати їх у холодну пору року. Переживши зиму, птахи, імовірніше за все, залишатимуться десь поблизу і влітку, оскільки сприйматимуть сад як свою територію.
Проте можливі й негативні наслідки. Деякі комахоїдні птахи (наприклад, шпаки) охоче їдять не тільки шкідників, а й урожай, що вирощується на певних видах фруктових дерев. Тому на час дозрівання шовковиці, черешні, вишні та інших ласих для них плодів потрібно подбати про захист врожаю.
Щоб зменшити численність популяції дрібних гризунів, можна залучати подібним способом на поля й хижих птахів, таких як боривітер, сова, сич та ін. Для цього в балках, лісосмугах, садах, розташованих поблизу ділянки, розвішують гніздові будиночки у вигляді ящиків різного розміру та різної конструкції.
Боривітрам потрібен будиночок-шпаківня з внутрішніми розмірами 20 × 20 (см) та заввишки близько 35 см. Вхідний отвір бажано зробити прямокутним або аркової форми 7 × 8 (см). Він має знаходитись посередині передньої стінки, на 6 см нижче даху. Найкращий матеріал для виготовлення будиночка – соснова дошка завтовшки 2,5–3 см. Прилітна жердинка чи поличка додадуть привабливості та зручності пташиному житлу.
Будиночки закріплюють на товстих, дуже високих деревах, на висоті 9–12 м. Слід встигнути їх розмістити до кінця березня, до того часу, коли ці птахи повернуться з теплих країв.
Сови гніздяться у будиночках ящикового типу або в дуплянках з вхідним отвором достатнього розміру. Сіра сова, поширена на території України, потребує житло розміром 22 × 22 (см) заввишки 35–40 см, з округлим чи прямокутним вхідним отвором розміром 15–17 см. Для сичів габаритні розміри будиночка не обмежуються певними параметрами, а діаметр вхідного отвору має обмежуватись 7–8 см. Середнім та великим совам потрібен будиночок, дно якого має розміри 30 × 40 (см), а висота знаходиться у межах 60–70 см. Розмір вхідного отвору повинен бути не менше 20 × 20 (см).
Гнізда для сов і сичів слід розміщувати на висоті 6–8 м, щоб вхідний отвір був орієнтований на видкритий простір для вільного вильоту птахів.
Розвішування штучних гнізд для птахів не лише приваблює пернатих у наші сади, на городи та поля, але також сприяє збільшенню їхньої популяції, що окрім господарсько корисної функції має також важливе природоохоронне значення.
Поділитись в соцмережах:
