Будь-яку справу можна постійно покращувати та вдосконалювати. Часто буває, що на перший погляд незначні деталі чинять несподівано відчутний вплив на кінцеві результати всієї діяльності. У м’ясному скотарстві також є такі дрібні деталі, які здатні помітно покращити результати роботи тваринницького господарства.
Однією з кількох таких найбільш значущих «дрібниць» є стислий період отелення всього маточного стада. В ідеалі, господарю ферми слід прагнути до того, щоб отелення проходило у найкоротші терміни і всі телята, що народилися, були приблизно одного віку. Так технологічні процеси на фермі організувати буде простіше і дешевше.
У разі, якщо отелення розтягнуте в часі, то різниця у віці між найстаршими телятами та наймолодшими стає значною. Різниця 2,5–3,5 місяця – це дуже багато.
Різниця у віці дозволяє старшим телятам домінувати над молодшими, смоктати молоко їх матерів, відганяти молодших від підгодівельного корита, від кращої трави, від води на водопої і т.д. А крім того домінування старших над молодшими створює для останніх ситуацію хронічного стресу, внаслідок чого вони гірше засвоюють та конвертують поживні речовини із спожитого корму та мають менші середньодобові прирости. У результаті такі нерівноправні стосунки між молодняком призводять до відставання у зростанні телят пізніх отелень, що дуже невигідно для господарства загалом.
Розтягнутий період отелення ускладнює вирощування телят не лише під матерями у підсисний період, а й після відлучення. З відлученого молодняку неможливо сформувати дві одновікові одностатеві групи (телят доведеться ділити не лише за статтю, а й за віком та розміром), що призводить до збільшення витрат та собівартості продукції. Розтягнутий у часі період отелення опосередковано порушує багато інших технологічних циклів у господарстві, бо незрозуміло, в який період проводити парувальну кампанію, як оптимізувати раціон, коли проводити забій та багато іншого.
Щоб виправити ситуацію і отелення проходило у максимально стислий термін, потрібно розрахувати його бажаний час і за 10–11 місяців до орієнтовної дати початку запланованого періоду отелення на 1,5–2 місяці в батьківське стадо пустити достатню кількість молодих биків з високою статевою активністю. Для аборигенних порід і тих, що походять від них (такими є, наприклад, калмицька, казахська білоголова, сіра українська та ін.), достатнім буде співвідношення один бик на 25 корів або телиць. Для промислових порід (таких як абердин-ангуська, герефордська, лімузинська та інші) знадобиться один бик на 20 корів або телиць парувального віку. За такої організації парувальної кампанії майже всі здорові корови будуть запліднені в першу або другу охоту і отелення всього стада відбуватиметься протягом 1,5–2 місяців. Причому, переважна більшість телят народиться протягом 1–1,5 місяця і матиме різницю у віці в межах 2–5 тижнів. Для господарства це дуже зручно.
Найкращий вік для бугаїв-плідників – 1,5–2,5 року. Міняти бугаїв-плідників на молодих рекомендується один раз на 2 роки. Бики старшого віку (більше трьох років) втрачають статеву активність і справляються зі своїми функціями гірше. Крім того, якщо не поміняти бугаїв, то велика ймовірність, що народжені від них телички, які на той час підростуть і прийдуть в маточне стадо на поповнення, можуть бути покриті власними батьками, а це дуже небажано.
Дуже важливою обставиною, що значно спрощує ведення м’ясного скотарства, є правильний вибір пори року для отелення. У помірному кліматі, коли є чітко виражені сезони, що змінюються, найбільш вдалим вважається кінець весни. У цьому випадку пік вегетації пасовищної рослинності, пік молочної продуктивності корів та пік потреби телят у молоці дуже вдало збігаються, даючи можливість коровам добре харчуватися, повноцінно годувати своє потомство та зберігати власну вгодованість. А до настання осінніх холодів молодняк встигне зміцніти і зможе обходитися без теплих приміщень, так само, як і доросле поголів’я.
Ще однією неочевидною причиною зниження загальних економічних показників м’ясного скотарського господарства є низька вгодованість корів наприкінці лактації та на початку зимівлі.
Логіка тут така. Чим більше на м’ясній фермі народжується міцних телят у оптимальні терміни, тим більше можна виростити товарної продукції та отримати прибутку. Таким чином, економічний успіх безпосередньо залежить від плодючості батьківського стада та життєздатності новонародженого потомства. А плодючість, своєю чергою, багато в чому залежить від загального стану здоров’я корови та її вгодованості. У виснажених і ослаблених попередньою лактацією корів статевий цикл стає нерегулярним, а охота не завжди закінчується заплідненням. Виснажені корови приносять слабке потомство, яке гірше росте і має меншу збереженість.
Народження слабкого потомства пов’язане з багатьма біохімічними процесами всередині організму корови, наприклад, з банальною нестачею потрібних речовин для побудови сильного повноцінного організму плоду всередині тільної корови. Найбільший вплив на нормальне протікання статевого циклу і настання тільності має робота залоз внутрішньої секреції: передньої частки гіпофіза і кори надниркових залоз, через статеві гормони, що продукуються ними (тестостерон, лютеїнізуючий гормон і фолікулостимулюючий гормон).
Тут зробимо невеличкий відступ. Уважний читач може поставити запитання про тестостерон і заперечити що, мовляв, він виробляється в чоловічому організмі в сім’яниках, який же тестостерон у корові?! Так, правильно, в сім’яниках, але не тільки. Невелика його кількість (і деяких подібних до нього інших гормонів) виробляється ще і в корі надниркових залоз, незалежно від статі організму. У жіночому організмі тестостерон теж є, і він потрібен. Його концентрація в крові жіночого організму приблизно в 20 разів менша, ніж у чоловічому. Тестостерон керує багатьма процесами у тканинах, наприклад розвитком м’язової і кісткової тканин, розподілом і локалізацією в організмі жирової тканини, навіть впливає на дозрівання фолікула перед овуляцією. Також він керує статевою поведінкою корови й впливає на яскравість проявів агресивних реакцій на зовнішні подразники.
Але повернемося до нашої основної теми. Виправити ситуацію таким чином, щоб корови йшли в зимівлю міцнішими і з більшою вгодованістю, можна спробувати двома способами: покращити годівлю та зменшити тривалість підсисного періоду до 4–4,5 місяців.
Про годівлю сказано багато. Існують науково обґрунтовані та відкориговані практикою раціони, які здатні дати достатньо енергії, поживних та інших речовин для нормального функціонування організму тварини у різні фізіологічні періоди її життя. Але в реальних умовах у більшості випадків м’ясне стадо перебуває на підніжному пасовищному кормі і ніхто йому ідеального раціону не дає. А якщо й дати поживніші корми, наприклад, за рахунок згодовування концентратів, то більшість корів у відповідь на це збільшать свою молочність, і телята просто споживатимуть більше молока. А вгодованість корів при цьому не зміниться. Тому, в зв’язку зі специфікою технологічного процесу, для м’ясного скотарства перспективнішим є другий шлях.
Довгий підсисний період (5–6 місяців) добре позначається на вгодованості та приростах молодняку. Якщо порівняти живу вагу теляти у віці 6–7 місяців, яке було під коровою до 4–4,5 місяців, і вагу того, яке було під коровою до 6 місяців, то друге буде на 10–15 кг більше. Для телят довге вигодовування молоком начебто і бажане, воно позитивно позначається на їхньому стані. Але така тривала лактація дуже виснажує організм корови.
Корова втрачає не тільки вгодованість (жирову тканину) – з її організму з молоком постійно виводиться значна кількість мінеральних речовин, білка, цукру, вітамінів. В результаті в її організмі знижується утворення гонадотропінів та статевий цикл порушується.
Якщо вибирати між здоров’ям і продуктивним довголіттям корови і трохи більшими приростами телят, то раціональніше вибрати здоров’я корови.
А теля старше 4–4,5 місяців вже може обійтися і без молока матері. Відлучення в цьому віці не завдає шкоди здоров’ю та майбутній м’ясній продуктивності молодняку (забійний вихід, вік досягнення забійних кондицій, тощо) і дозволяє маточному стаду відновитися і увійти в зимівлю в хорошому стані. Завдяки цьому корови зможуть благополучно виносити наступну вагітність і принести міцне потомство. Тому, якщо ваші корови за період вигодовування молодняку виснажуються, то є сенс проводити відлучення телят у 4–4,5 місяця. Згладити можливі негативні наслідки більш раннього відлучення допоможе підгодовування молодняку концентратами з раннього віку.
Організація підгодівлі концентратами підсисних телят в пасовищний період є ще одним резервом, який може поліпшити продуктивні показники м’ясної ферми за рахунок збільшення добових приростів молодняку. Підгодівля молодняку з раннього віку зменшує потребу телят у молоці. Кожна кормова одиниця, що надійшла в організм з концентратами, за позитивним впливом на приріст теляти дорівнює приблизно двом літрам материнського молока. Порівнюючи ціни на незбиране молоко та фуражне зерно, можна зробити висновок, що підгодивля концентратами є досить дешевим способом забезпечити високі прирости м’ясного молодняку. Підгодовування телят концентратами робить телят більш незалежними від молочної продуктивності матерів і готує їх до відлучення.
Підгодівлю найпростіше організувати, встановивши на пасовищі загороджені підгодівельні майданчики з шириною проходу близько 35 см, як це показано на фото. За такої конструкції підгодівельного майданчика молодняк зможе проходити всередину, а дорослі тварини – ні. Постійний доступ до концентратів, пасовищна трава та материнське молоко у вільному доступі забезпечують максимально можливі прирости ваги молодняку і дозволяють йому розкрити весь його генетичний потенціал.
Для підгодівлі можна використовувати спеціальний комбікорм (це найкращий варіант, але й найзатратніший) або цільне зерно кукурудзи (у перші тижні), плющене злакове зерно або злакову дерть (кращим варіантом буде ячмінь). Зерно бобових не бажано згодовувати в сирому вигляді, бо присутні у ньому речовини-інгібітори травних ферментів порушують процес травлення і не дають можливості засвоюватися поживним речовинам. Бобове зерно можна використовувати у екструдованому або мікронізованому вигляді.
Ще один важливий фактор, здатний покращити продуктивність м’ясної ферми, – ретельний контроль та ведення обліку всіх важливих подій у житті поголів’я. Найкраще, щоб на кожну корову було заведено окрему картку. У цей документ потрібно вносити всю інформацію про тварину. А саме: дата народження; вік першої охоти, першого осіменіння та першого продуктивного осіменіння; вік першого отелення; дата кожного отелення та дата наступного запліднення; номери її телят; номери бугаїв-плідників, якими корова була покрита; кількість проведених осіменінь, після яких корова стала тільною; рівень розвитку материнського інстинкту та особливості поведінки чи фізіології (надмірна агресія після отелення, чи дає молоко чужим телятам, тиха охота, полохливість тощо); молочність; прирости молодняку в підсисний період; чим корова хворіла, чим її лікували, з яким успіхом та багато іншого. До речі, із цим завданням можуть допомогти впоратися сучасні мобільні додатки.
Ведення обліку та внесення всієї наявної інформації дозволить об’єктивно оцінити якість кожної корови та її репродуктивну цінність. Облік допоможе виявити малопродуктивних корів, яких необхідно замінити. Часто буває, що в маточному стаді близько 20% корів розмножуються лише раз на 2–3 роки, а господарі навіть не помічають цього, особливо, якщо поголів’я численне. Облік допоможе виправити цю ситуацію та покращити репродуктивні показники стада.
Облік також допоможе уникнути спорідненого спарювання (чи штучного осіменіння) та пов’язаного з ним зниження життєздатності молодняку й погіршення його продуктивного потенціалу.
Кожна дрібна деталь має значення і здатна вплинути на продуктивність ферми. Але максимальний ефект принесе комплексне виправлення одночасно кількох можливих недоліків.
Успішного вам скотарства!
Чугуєвець Віталій.
Поділитись в соцмережах:
