Австралійський прісноводний річковий або червоноклешневий рак (лат. Cherax quadricarinatus) є одним із видів, що належать до ряду десятиногих ракоподібних, типу членистоногих. Назву виду та його перший опис дав у 1868 році німецький зоололог Карл Едуард фон Мартенс (1831–1904).
Австралійський червоноклешневий рак має цілу низку переваг порівняно з представниками інших видів. Він вирізняється поміж решти оригінальним яскравим забарвленням, швидко набирає товарну вагу, а його м’ясо є цінним делікатесом, що за смаком нагадує омара.
Австралійського рака можна вирощувати або в невеликих акваріумах, виключно з декоративною метою, або розводити штучно у промислових масштабах.
Природне середовище існування цього виду охоплює північно-східне узбережжя Австралії та південь Папуа Нової Гвінеї, де червоноклешневі раки населяють заплави, невеликі прісноводні ріки, озера та струмки. Вони живуть під каменями, стовбурами дерев і в печерах. Надають перевагу слаболужному, чистому й збагаченому киснем водному середовищу.
Завдяки своїм фізичним і біологічними властивостями австралійський рак має високу комерційну цінність і є чудовим об’єктом для вирощування з метою подальшої реалізації на ринку. У рідній для нього Австралії вважається досить популярним їстівним видом, вирощуванням якого займаються великі фермерські господарства. З метою комерційного використання в аквакультурі червоноклешневий рак був завезений до різних країн Північної та Південної Америки (наприклад, до Мексики, на Ямайку), Південно-Східної Азії (у Китай) і Африки (до Південно-Африканської республіки).
Найбільшим постачальником червоноклешневих раків на сьогодні є Китай, який забезпечує цим продуктом понад 70% світового ринку. У виробництві, пов”язаному з вирощуванням австралійського річкового рака нині задіяно близько 5 мільйонів китайців. Особливістю вирощування цих членистоногих у Піднебесній є те, що для їх розведення активно використовують рисові поля. Тобто, з кожної плантації, де вирощується рис, китайським фермерам вдається отримати одразу два врожаї – рису та раків.
Сучасні біологи прогнозують, що цей вид раків цілком здатний скласти конкуренцію прісноводній креветці, яка користується непоганим попитом. Отже, ця аквакультура також може стати перспективним напрямом для бізнесу. Тим більше, що Україна має для цього необхідні водні ресурси. Окрім того, практика підтверджує високий ступінь рентабельності та значний потенціал промислового вирощування раків.
Австралійський рак невибагливий, життєстійкий, добре переносить несприятливі кліматичні умови, а його вирощування не вимагає ні дорогого устаткування, ні складних технологій. До того ж сам процес вирощування практично нічим не відрізняється від умов розведення вузькопалого (лат. Pontastacus leptodactylus) чи широкопалого (лат. Astacus astacus) річкових раків. Детально про вирощування цих двох видів можна дізнатись тут.
Опис австралійського червоноклешневого рака
Червоноклешневий рак має оригінальне забарвлення з переважанням яскраво-синього або блакитного відтінку і жовтуватими вкрапленнями по всьому тілу. Водночас колір між окремими сегментами тіла може мати червонуватий, рожевий або помаранчевий тон.
Цікаво, що зі зростанням жорсткості води забарвлення цих членистоногих стає більш насиченим та яскравим. У достатньо м’якій воді колір їх хітинового панцира набуває світло-коричневого відтінку з блакитним полиском.
У статевозрілих червоноклешневих самців на нижній частині клешні добре помітний своєрідний яскраво-червоний або вишневий широкий плоский наріст (кіготь). Саме через цю ознаку вид і отримав свою назву.
Жіночі особини не мають такої особливості, та й за розміром вони поступаються самцям.
Тривалість життя австралійського прісноводного річкового рака складає близько 5–6 років. Довжина окремих екземплярів може досягати 40 сантиметрів (зазвичай у природних умовах вона не перевищує 20 сантиметрів), а вага – до 2 кг (на волі – до 500 г).
Упродовж одного літнього сезону за сприятливих умов приріст товарної ваги окремих особин може досягати 200 грамів, тоді як звичайний річковий рак набирає вагу від 100 до 120 грамів протягом 8–10 років.
Вміст м’яса у хвостовій частині австралійських раків складає 30% (у решти видів цей показник зазвичай не перевищує 15–20%).
Представники австралійського червоноклешневого рака не риють нір. Вони демонструють терпимість і миролюбність. Чудово співіснують з будь-якими видами риб, та водночас можуть нападати на менших за розміром власних родичів.
Умови утримання
Технологія вирощування раків в Україні має свої особливості. Це пов’язано насамперед з наявністю холодного зимового сезону в нашій кліматичній зоні. Саме тому вирощування цих членистоногих у нашій країні відбувається в два етапи. На зимовий період раків переселяють до опалювальних приміщень, де вони попередньо розміщуються в штучних резервуарах або установках замкнутого водопостачання. А з настанням літа їх знову повертають у ставки.
Проте в штучних умовах раки ростуть значно повільніше, тому товарну вагу вони нарощують довше.
Для промислового розведення австралійських раків придатні штучні або природні водойми з непроточною чи слабопроточною водою, завглибшки від одного до двох з половиною метрів і з площею дзеркала від 0,05 до 0,5 гектарів.
Бажано, щоб водойма була обладнана системою аерації та забезпечувалась постійна циркуляція води, під час якої щодоби відбуватиметься заміна води на свіжу в кількості не менше 5% від загального об’єму. Слід також систематично контролювати якість води в системі та використовувати надійні фільтри механічного й біологічного очищення.
Австралійський рак належить до теплолюбних видів, тому зміна температури води нижче ніж +10°С може спричинити загибель усієї популяції. З тієї ж причини не варто допускати й перегрів води вище +36°С.
Ідеальна температура водного середовища для забезпечення життєдіяльності раків має знаходитись у межах від +20° до +25°С. Якщо ж вода нагрівається сильніше, важливо забезпечити в ній достатню кількість кисню.
Рівень кислотності (рН) водного середовища має знаходитись у межах від 6,5 до 8,5 одиниць. Крім того, необхідно, щоб тривалість денного освітлення, якщо мова йде про розведення в штучному резервуарі, становила не менше 14 годин на добу. Також важливо контролювати, щоб щільність раків в резервуарі не перевищувала 10–15 особин на один кубічний метр води.
Статевої зрілості австралійський рак зазвичай досягає у віці від 6 до 12 місяців.
Для відтворення потомства відбирають найбільших статевозрілих особин, яких розміщують парами (два-три самця на одну самку) в окремому акваріумі чи резервуарі. Цей нескладний прийом дозволить уникнути надмірної конкуренції між раками і буде стимулювати статеву активність членистоногих.
Після спаровування самка австралійського рака починає формувати під черевцем ікру (приблизно 1000 ікринок), яку потім виношує впродовж 8–9 тижнів (насамперед це залежить від температури води). Тобто, молодь протягом кількох тижнів розвивається безпосередньо під материнським наглядом, перебуваючи під її черевною порожниною.
У 9 місяців молоді раки досягають ваги 65 грам.
Хоча австралійський рак і менш агресивний, ніж звичайний річковий, проте з появою молодняку підростаюче покоління слід одразу перемістити в окремий резервуар, щоб новонароджені не постраждали від своїх старших родичів.
Зростає юне покоління швидко, але нерівномірно, тому час від часу потрібно сортувати їх за розміром. Утворені внаслідок сортування групи необхідно утримувати в різних акваріумах і постійно відбраковувати слабкіших.
Ємність, де будуть вирощуватися раки, необхідно облаштувати різними предметами, які зможуть забезпечити їм укриття. Для цього добре підійдуть обрізки каналізаційних труб або невеликі шматки хвилястого шиферу.
Не зайвим буде влаштувати ракам можливість виходу на поверхню для здійснення моціону. Та варто потурбуватись про безпеку членистоногих і забезпечити їм захист від хижих птахів. Зазвичай у таких випадках використовують дрібновічкову сіть, яку натягують над резервуаром.
Також потрібно слідкувати, щоб відстань від поверхні води до краю ємності (висота стінки над водою) була нездоланною для раків, тоді вони не зможуть самостійно залишити резервуар.
Нерест у австралійських раків відбувається тричі на рік, а відсоток виживаності молодняка складає близько 60%.
Раціон живлення
Австралійські раки абсолютно невибагливі до їжі. Зазвичай їх раціон харчування складається з рослинної їжі і тваринних білків. Раки можуть живитися водоростями, дрібними представниками іхтіофауни (мальками, жабами, равликами, німфами, хробаками та іншими прісноводними мешканцями), добре їдять гранульовану риб’ячу прикормку і харчові відходи рослинного походження.
Крім усього вищезгаданого, вони із задоволенням вживають варені й перетерті овочі, горох, яєчний білок і шкаралупу, креветок, а також черстві хлібобулочні вироби, які слід попередньо розмочувати у воді. Сире м’ясо та свіжий хліб додавати в раціон не рекомендується, оскільки вони погано впливають на якість водного середовища.
Корисно буде додавати ракам у раціон букове й дубове листя, а також висохле листя мигдалю, що має червоно-коричневе забарвлення. Воно діє як природний антисептик і зміцнює імунну систему членистоногих.
Окрім листя можна додати до раціону спеціальні корми для раків, які містять усі необхідні для них речовини.
Комерційна складова цього бізнесу
На ринку реалізовують раків, вирощених протягом одного сезону (від 3-х місяців до одного року). Дуже важливо подбати про збут продукції завчасно, щоб не тільки окупити витрати, але й отримати прибуток.
Повна окупність цього бізнес-напрямку за сприятливих умов складає близько двох років.
Наприклад, в Австралії раки цього виду реалізуються залежно від їх розміру за ціною від 10,70 до 17,70 американських доларів за кілограм.
Саме зараз сприятливим для українських підприємців буде той факт, що в прісноводних водоймах загального користування популяція раків значно скоротилася, тому конкуренція з любителями стихійного лову цих членистоногих буде невисокою. Тим паче, що широкопалий прісноводний рак у наші дні знаходиться на межі зникнення і з цієї причини занесений до Червоної книги України.
Підприємці, які займаються вирощуванням раків, зазвичай вважають за краще віддавати їх на реалізацію живими, хоча деякі виробники вже навчилися їх відварювати і заморожувати.
Помилка більшості молодих підприємств, що розпочинають цей виду бізнесу, полягає в повній відсутності маркетингу, а також в недостатній або неякісній рекламі, тоді як цьому напрямку слід приділяти належну увагу.
Поділитись в соцмережах:
