Кожен, хто займається тваринництвом, з власного досвіду знає, наскільки це нелегке заняття. Воно потребує виснажливої фізичної праці, немало часу і засобів. Вирощування тварин пов’язане з придбанням чималої кількості кормів, підстилкового матеріалу та з іншими додатковими витратами.
Окрім того хазяї постійно «прив’язані» до свого господарства і не мають можливості кудись відлучитись навіть на пару днів, не кажучи вже про те, щоб поїхати до моря, на гірськолижну базу, в гості до родичів чи тиждень-другий просто відпочити.
Тому цілком зрозуміло, що необхідність безперервно перебувати біля вирощуваного поголів’я відштовхує від фермерства багатьох, навіть серйозно зацікавлених працівників. Хто ж прагне перетворитись на раба власного господарства?
Як людина, що все життя займається тваринництвом, я також багато міркував над цими питаннями. Намагався мінімізувати витрати часу та фізичних сил на обслуговування тварин. Вивчав досвід великих автоматизованих тваринницьких комплексів. Приміряв ці технології до свого порівняно невеликого господарства. Цікавився розрізненим вдалим досвідом місцевих умільців. І внаслідок багаторічних пошуків та сумнівів, керуючись принципом «працювати з розумом, а не з ранку до ночі», мені вдалося розробити майже автономну систему вирощування свиней.
Зрозуміло, що участь людини у вирощуванні поголів’я свійських тварин є необхідною, але із впровадженням нового методу витрати вашого часу та праці порівняно зі звичайним способом обслуговування значно скоротяться.
Якщо розглянути процес вирощування молодняка свиней спрощено, то найбільш трудомісткими операціями є: годування, напування та прибирання гною з тваринницького приміщення. Тобто поросят треба правильно нагодувати-напоїти, а потім вчасно почистити свинарник.
Саме цим і займаються власники свиней переважну більшість свого часу, який витрачається на догляд за поголів’ям. Полегшити та прискорити виконання саме цих етапів робіт, а за можливості взагалі їх уникнути – найзаповітніша мрія свинарів. І її можливо досягти!
Як саме? Почнемо з головного – з годування. Існує чимало систем годування. З власного досвіду можу запевнити, що найбільш фізіологічно сприятливими для організму свиней є корми, виготовлені на основі зернових каш, зелених кормів, молочних продуктів та коренеплодів.
Але такий корм не підходить для автоматизації процесу годування. Тому довелося піти на компроміс зі своїми поглядами і замість запропонованого, безперечно кращого корму, використовувати сухий і сипкий (саме така консистенція і структура роблять можливим його викоритстання в автоматичній годівниці).
До того ж корм має відповідати й іншим необхідним умовам: не псуватися тривалий час і водночас бути поживним, добре засвоюватись, щоб забезпечити високі прирости молодняка на відгодівлі.
Таким вимогам відповідає дерть, а також ідеально підходить екструдоване зерно з додаванням трав’яного, м’ясо-кісткового та рибного борошна, відповідно до норм раціону для конкретного віку. Можна також скористатися готовим повнораціонним комбікормом промислового виробництва.
Автоматична годівниця має вигляд встановленого вертикально бункеру великого обсягу, що звужується донизу. У нижній частині бункера знаходиться вузький, щілинний отвір, крізь який корм, у міру його поїдання свинями, висипається в корито.
Ширина щілини залежить від типу корму. Якщо це комбікорм або дерть, ширина отвору становить приблизно 1,5 см. Якщо екструдоване зерно, то цей параметр збільшується до 5 см.
Обмеження ширини вихідного отвору запобігає перевитраті кормів, оскільки не дає свиням можливості розкидати їжу. Водночас така конструкція забезпечує постійну наявність корму в коритах, що гарантує цілодобову ситість поросят. Врешті, за умови високої якості кормової суміші забезпечуються всі умови для високих приростів.
Завантажувати бункер кормами потрібно повністю. Чим більшим є об’єм бункера, тим рідше вам доведеться наповнювати його комбікормом чи дертю, і тим більше вільного часу ви отримаєте.
Найзручніший режим завантаження – раз на три дні. У разі дотримання такого ритму корм не встигає злежуватись, і водночас у вас не виникатиме потреба його завантажувати.
Екструдованим зерном можна наповнювати автогодівницю ще рідше, оскільки воно не злежується і тривалий час зберігає свою сипкість. Під час практичного використання цього методу можна буде точніше зорієнтуватися, на який період вистачає запасу корму в бункері. Такий досвід допоможе надалі точніше прогнозувати свою зайнятість на найближчі дні тижня (а не на години щодоби!)
Корито під бункером має бути поділене на сектори поперечними перегородками, які встановлюються рівновіддалено одна від одної на відстані, що відповідає ширині морди свині. Тоді тварини під час живлення не зможуть розкидати кормову суміш на підлогу. Подібні годівниці можна купити готові, або зробити самому з дощок чи листової сталі, що зовсім нескладно.
Тепер поговоримо про наступний, не менш важливий та достатньо трудомісткий процес – про напування. Постійний доступ до питної води необхідний тваринам за будь-якого типу годування, а в разі споживання сухих кормів – особливо, оскільки в таких умовах свині споживають її у значних кількостях.
Щоб було легше орієнтуватись у цьому питанні, нагадаю, що одна свиня потребує щодобово приблизно 1 л води на кожні 10 кг своєї живої ваги. Окрім того, слід враховувати, що підвищення навколишньої температури повітря з +20°С до +30°С (а в нашому кліматі це трапляється нерідко) призведе до зростання потреби у воді втроє-вчетверо!
Успішно вирішити це завдання допомагає використання ніпельних напувалок. Коштують вони порівняно недорого. Вода в них завжди свіжа (не забруднюється підстилкою, залишками корму, гною тощо), використовується раціонально. Крім того, до неї можна додати майже будь-який профілактичний препарат, і свині вживатимуть його непомітно для себе.
Ця система напування складається з великого, закритого (але не герметично!) резервуару з водою, розміщеного на підвищенні (для створення напору в системі), труб, що відходять від нього, і самих ніпельних напувалок, прикріплених на кронштейнах до будь-якої нерухомої вертикальної поверхні (стіни, стінки станка чи загону, стовпа тощо).
Водний резервуар слід встановити у найтеплішій частині свинарника, щоб вода в ньому була теплішою. Особливо це важливо для маленьких поросят і взимку. Система напування буде оптимальною, якщо створити в ній достатній напір, щоб вода в напувалки надходила самопливом. Це здешевить процес (немає витрат на електроенергію, і ви не будете залежні від її раптового відключення), а також створить комфортні умови для поросят.
Найбільш прийнятна швидкість подачі води для відлучених поросят становить 0,5 літрів за хвилину; для свиней на відгодівлі – у межаах 0,8–1,5 літрів за хвилину; для свиноматок – до 3-х літрів за хвилину. Сильний напір (коли тиск води в системі перевищує 2 бари), що створюється насосною станцією, відлякує поросят, особливо на самому початку їх привчання до ніпельних напувалок.
Змонтувати таку систему самостійно, з урахуванням кількості поголів’я та віку поросят, також нескладно. Висота установки напувалок залежить від віку тварин і від кута їхнього нахилу до площини підлоги. Наприклад, для поросят вагою до 25 кг, у разі паралельного до підлоги розташування напувалки, її розміщують на висоті 35 см. Для свиней вагою близько 50 кг – на висоті 50–60 см, а для свиней вагою 100 кг і більше – на висоті 70 см над рівнем підлоги. Якщо ж напувалка закріплена під кутом 45° до підлоги, то висота її встановлення має бути на 10–15 см вищою порівняно з попередньою моделлю.
Кількість напувалок, встановлених у станках (загонах), визначається за розрахунком: 1 напувалка на 12 поросят вагою 25 кг; для поросят вагою 50 кг потрібно встановити одну напувалку на 7 голів; для свиней на відгодівлі, з вагою 100 кг і більше, одна напувалка має припадати на кожні 5 голів.
Навчити поросят користуватися автонапувалкою нескладно, якщо вставити в неї шматочок картону. Капання води з-під картону приверне увагу перших, найсміливіших і найдопитливіших (альфів за ієрархією) поросят, а решта навчаться пити завдяки наслідуванню їхнього прикладу. Свині ж соціальні тварини!
Щоб не допустити спорожніння резервуару, слід регулярно поповнювати в ньому запас води. Чим більшим є об’єм резервуару, тим рідше це треба робити і тим менше часу витрачатиметься на догляд за фермою. Перед кожним новим заповненням резервуару рекомендую ретельно вимивати його гарячою водою та дезінфікувати, щоб уникнути можливого розвитку в ньому патогенних мікроорганізмів.
Годування та напування, як бачимо, вдається майже повністю автоматизувати, завдяки чому значно зекономити сили й час. А як вирішити питання з прибиранням гною? Чи можна полегшити і цей процес? Безумовно! І не просто полегшити, а майже повністю уникнути! І свині будуть чистими, і в загонах сухо, навіть не відчуватиметься запах гною! «Фантастика!» – скажете ви.
У прагненні досягти цієї мети я намагався зробити ґратчасті підлоги і навіть планував обладнати гідрозмив, проте для маленької домашньої ферми обидва ці способи виявились непридатними. І якось мені трапилась інформація про гнійні культури мікроорганізмів, якими заражають підстилку для свиней… Але давайте розберемось з цим питанням детальніше.
По-перше, використання екструдованого корму, що має високий рівень доступності для організму свиней, тобто засвоєння, забезпечує майже повне його перетравлення (до 90%). А це означає не лише те, що корм використовується дуже раціонально, але й те, що гною за такого годування буде значно менше, ніж у разі застосування звичайного раціону.
По-друге, як виявилось, нові екскременти можна переробляти безпосередньо у загоні з тваринами, причому постійно! Для цього потрібно завантажити у станок (загін) свіжу підстилку шаром близько 40 см завтовшки. Можна провести цю роботу в присутності тварин, але працювати вам буде зручніше, якщо їх на той час прибрати з приміщення, наприклад, випустити на вигул. Найкращим матеріалом для підстилки є тирса і деревна стружка. Вони не так злежуються під вагою тварин і краще забезпечують повітрообмін, що дуже важливо для мікрофлори. Але якщо такого матеріалу мало, то можна до нього підмішувати до 30% соломи, лушпиння, опалого листя з дерев тощо.
Після цього у свіжу підстилку треба внести гноєпереробні мікроорганізми. Їх можна придбати за цілком доступною ціною, тобто вартість 100 г такого біологічного засобу становить приблизно 110 грн. Інструкція з використання та особливості застосування докладно описані на зовнішній упаковці.
Одні виробники рекомендують розвести вміст пакету в теплій воді, настояти отриманий розчин 20 хвилин, а потім змочити ним підстилку (з розрахунку 50 г на одну тварину або 2,8 м2). Інші виробники рекомендують рівномірно змішати вміст пакету (порошок) з підстилкою в сухому стані, з розрахунку 500 г на 10 м2, після чого завести тварин у станок (загін).
Мікроорганізми, що оселились у підстилці, потребують для своєї життєдіяльності тепла (не менше +6°С), поживних речовин і кисню. Усе це вони отримають у достатній кількості, як тільки в приміщенні з’являться свині, оскільки поживним середовищем для мікробів є кал і сеча тварин. У процесі переробки екскрементів підстилка у своїй товщі розігріватиметься до +40°С (!) і виділятиме тепло.
Така особливість мікробної діяльності буде дуже сприятливою в зимовий час, особливо для маленьких поросят. Але є й мінус – це виділення значої кількості пари, що може призвести до зростання рівня вологості у свинарнику. Аби уникнути цього, потрібно подбати про достатню вентиляцію тваринницького приміщення.
Для того, щоб діяльність переробних мікроорганізмів була ефективною, екскременти тварин мають надходити до них постійно. Перерва на 10–12 днів може спричинити загибель колонії. Дуже важливо, щоб на поверхні підстилки не утворювався ущільнений шар, який перешкоджатиме надходженню кисню та поживних речовин у товщу підстилки. Але завдяки схильності свиней перекопувати підстилку, відбувається достатня аерація робочого шару та забезпечення мікрофлори живленням. Саму підстилку – стружку чи тирсу, треба постійно (але нечасто) підсипати, щоб товщина її шару підтримувалась у межах не менше 40 см.
Для кращої дії мікрофлори потрібно її періодично оновлювати. Робиться це один раз на місяць, з розрахунку 5 г маточного розчину на 1 тварину або на 2,8 м2. Якщо свині недостатньо активно переривають підстилку, то раз на 3–4 дні її слід розрихлювати для кращої аерації і доступу переробних мікробів до екскрементів. Найлегше перевертати підстилку на всю глибину підстилкового шару за допомогою вил.
Внаслідок використання гноєпереробної мікрофлори значно зменшується обсяг екскрементів, виділених поголів’ям, і не відбувається їх накопичення, а отже – немає потреби в щоденних прибираннях, а це й було нашою метою. Таким чином, вдається уникнути малоприємної роботи зі щоденного видалення гною у свинарнику!
Крім того, завдяки використанню такої живої підстилки в приміщенні знижується рівень аміаку та інших газів, які зазвичай утворюються під час розкладання екскрементів, а це значно покращує мікроклімат свинарника. Саму ж перероблену підстилку через деякий час можна використати як цінне органічне добриво.
Врешті ми можемо звести догляд за поголів’ям до кількох відвідувань свинарника за тиждень. Та й то, не задля виснажливої брудної роботи, а для контролю за функціонуванням всієї системи, станом здоров’я поголів’я, завантаженням бункера годівниці кормом і заповненням ємності води (за допомогою насоса). І ми ніяк не обмежуємось часовими рамками, коли саме це потрібно зробити і скільки часу витратити.
Хочу звернути вашу увагу, що наведена система майже автономного життєзабезпечення свиней добре підходить тільки для вирощування молодняка на відгодівлю, з відлучення й до забою.
Для батьківського стада сухий тип годування не варто використовувати. Також не підійде свиноматкам з виводком ні автоматична система напування, ні сухе годування з безперервною подачею корму, ні глибока, завжди волога підстилка. На етапі розведення свинячого поголів’я доводиться працювати по-старому.
Подібний принцип автономності тваринницької ферми напевно можна застосувати і для вирощування інших видів тварин, але власного досвіду щодо цього не маю.
Сподіваюся, що ця стаття вкаже вам шлях до раціонального використання власних сил та часу. Успішного вам свинарства!
Якщо у вас виникли запитання за темою цієї статті, можете поставити їх у коментарях під статтею або на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
