Стриження вовни – один з найважливіших технологічних процесів у вівчарстві. Робота ця дуже трудомістка та відповідальна, від її правильної організації й термінів проведення залежать не лише якість, цінність і технологічна придатність вовнової сировини, тобто економічний ефект від заняття вівчарством, а й стан здоров’я овечого поголів’я на фермі.
Велике значення мають терміни проведення цього заходу. Надто раннє стриження створює ризик переохолодження тварин, внаслідок якого можливе виникнення пов’язаних з цим різноманітних захворювань. Але й затягувати з його проведенням не слід, оскільки з настанням тепла у нестрижених грубошерстих овець може початися природна сезонна линька, і тоді значна частина вовни буде втрачена. Окрім того, теплої пори року нестрижені тонкорунні й напівтонкорунні вівці перегріваються й худнуть, а підсисні вівцематки знижують не лише свою вгодованість, але й молочність, що призводить до відставання в рості й розвитку їх ягнят.
Тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижуть один раз на рік, наприкінці весни, одразу після настання стабільно теплої погоди. Якщо тварин цих порід стригти двічі на рік, то проміжок часу між стриженнями буде недостатнім для того, щоб їхня вовна встигла відрости на потрібну для її технологічної придатності довжину.
Довжина волокна є однією з важливих характеристик, які впливають на закупівельні ціни тонкої та напівтонкої вовни. І якщо цей параметр не відповідає вимогам, необхідним для виготовлення гладких вовняних тканин й інших виробів високої якості, то вартість сировини значно знижується. Тому одноразове стриження тонкорунних, напівтонкорунних порід овець та їх метисів вигідніше з економічної точки зору (менше затрачається зусиль на проведення стрижки, а ціна продукції вища).
Грубошерстих і напівгрубошерстих овець стрижуть зазвичай двічі на рік: навесні, після настання теплої погоди, та наприкінці літа – початку осені. Терміни проведення цього заходу значною мірою залежать від особливостей клімату і погодних умов, але закінчити стриження необхідно не пізніше, ніж за 2,5–3 місяці до настання істотного похолодання, щоб вовна до початку холодного сезону встигла відрости на 2,5–4 см (швідкість її відростання залежить від породи, віку, якості й кількості корму, а також багатьох інших факторів).
Молодняк зимових і ранньовесняних окотів стрижуть зазвичай наприкінці літа (у віці 5–7 місяців), у рік їхнього народження, та отримують поярок – найбільш цінну овечу вовну. Цінність пояркової вовни полягає в її надзвичайній м’якості, еластичності, блиску. Тканина, виготовлена з такої вовни, тдуже приємна на дотик, не деформується після прання та внаслідок експлуатації, вона легка й добре зберігає тепло.
Призначених на м’ясо овець доцільно стригти не пізніше ніж за 1,5–2 місяці до запланованого забою: вовна за цей час встигне відрости, і шкури можна буде використовувати як сировину для хутряних виробів. Якщо говорити про конкретні дати, то в нашому кліматі весняне стриження зазвичай проводять наприкінці травня – у червні, а осіннє бажано завершити до 15 вересня.
Стриження слід проводити в якомога більш стислі терміни. Це дозволить до наступної кампанії отримати відросле волокно в усіх тварин приблизно однакової довжини. Рівномірне відростання вовни забезпечить максимально однорідну продукцію для наступного стриження. Та й сам процес буде проходити набагато легше й швидше, оскільки не доведеться сортувати овець відповідно до їхньої довжини вовнових волокон і можна буде стригти всіх тварин підряд, не вибираючи.
До успішного проведення стриження в короткі терміни слід готуватися заздалегідь. Для цього потрібно ретельно продумати всі етапи роботи, підготувати тварин, інструменти та приміщення. Приміщення для стриження овець обладнують або в уже наявних спорудах (в стригальню можна перетворити кошару, пусте зерносховище, сарай тощо), або ж використовують побудоване саме для цієї мети. У будь-якому випадку необхідно передбачити зручні виходи із стригальні до загону з нестриженими вівцями і до загону для тварин після стриження.
Якщо стригальня велика, а загонів немає, то приміщення можна тимчасово поділити на зони за допомогою переносних щитів. В одній частині розміщуються нестрижені тварини, в середній відбувається процес стриження, маркування та зважування тюків вовни, а в третю відправляють пострижених овець. У стригальні має бути чисто, сухо і добре освітлено. Якщо природного світла недостатньо, то слід подумати про його штучні джерела. Також знадобиться чисте, просторе приміщення для збору й тимчасового зберігання готової вовни.
Стосовно інструментів та обладнання: будуть потрібні спеціальні ножиці або стригальні машинки, запасні частини до них, змінні ножі, точильний апарат, кошики для збору й перенесення рун, ваги, шпагат для зв’язування кип вовни, фарба для маркування та ветеринарна аптечка. Одночасно зі стриженням нерідко проводять підрізування копит, у такому випадку знадобиться спеціальний інструмент і для цієї роботи (копитний ніж, щипці-кусачки, гачок для розчищення копит, рашпіль, букова смола або дьоготь, перев’язувальний матеріал).
Стриження овець – досить трудомістке заняття, тому необхідно залучати до цієї роботи досвідчених стригалів та помічників. У невеликих приватних господарствах або за наявності малочисельної отари можна впоратися зі стриженням і власними силами, без сторонньої допомоги. Але у випадку значного поголів’я на фермі варто заздалегідь домовитись про допомогу кваліфікованого персоналу.
За два тижні до планованого початку стриження не рекомендується випасати овець на пасовищах з бур’янистою рослинністю, здатною забруднювати руно. До таких рослин належать лопух (реп’ях), череда, нетреба звичайна та схожі види, чиє насіння, частинки стебел або листя можуть заплутуватись у волокнах вовни при потраплянні на них і суттєво погіршувати якість руна та знижувати ціну вихідної сировини.
За тиждень до планованого початку стриження овець тримають подалі від багнюки, не дозволяють їм забруднюватися (під час водопою, після дощу тощо), а до базу та в кошари завозять свіжу суху солому для щільної підстилки. За день до стриження чабани повинні зістригти на вівцях ковтуни і сильно забруднену вовну, а на випадок дощової погоди поголів’я на кілька днів переводять у сухе приміщення.
За 10–12 годин до стриження тваринам не дають їжу (з вечора до ранку), а за 4–6 годин припиняють поїння. Справа в тому, що нагодовані та напоєні дорослі вівці в процесі зістригання вовни знаходяться у неприродних для них позах, через що відчувають значний дискомфорт від тиску наповнених органів травлення на діафрагму й легені. Внаслідок цього дискомфорту вони поводяться неспокійно і створюють додаткові незручності в роботі стригалів. Але якщо тварин не годувати занадто довго, то у них істотно заглиблюються голодні ямки на боках, і це теж ускладнює стриження та збільшує ризики травмування шкіри. Перерва в годуванні ягнят підсисного віку не має перевищувати 3–4 години.
Під час проведення стриження, особливо якщо робота виконується поспіхом, можливі травми шкіри тварин стригальним обладнанням. Усі рани й садна слід одразу обробляти 5–10% розчином йоду, або «Кубатолом», «Чеміспреєм», «Дезіспреєм» чи іншими дезінфікуючими та репелентними засобами. Великі порізи рекомендується зашити і також обробити зазначеними засобами.
Вибір стригального обладнання залежить від передбачуваного обсягу роботи і фінансових можливостей власника отари. Якщо потрібно обстригти всього кілька овець у присадибному господарстві, то це можна зробити за допомогою спеціальних пружинних ножиць або ручної стригальної машинки.
Стриження ножицями або ручною машинкою проводиться повільно, вимагає великих фізичних зусиль з боку стригаля, але руно виходить якісним, без січки, вовна зрізається близько до шкіри, а тварини отримують менше травм і стресу, ніж при механізованій стрижці. Та під час стриження значної кількості тварин доцільніше застосовувати сучасні електричні машинки. Зараз на ринку їх є багато, і кожен вівчар може підібрати найприйнятніший варіант саме для свого господарства.
Усе різноманіття стригального інструменту можна умовно поділити на три категорії, які відрізняються між собою якістю приладів, їх робочими можливостями та ціною. Зазвичай усі показники знаходяться в прямій залежності один від одного. Чим краща та надійніша машинка, тим дорожче вона коштує, і тим легше використовувати її в роботі.
До першої групи належать стригальні машинки, які добре себе зарекомендували у вівчарів та професійних стригалів різних країн.
Машинка для стриження овець «Kaison 500» – яскравий приклад такого якісного обладнання. Цей інструмент американського виробництва має зручну для роботи форму. Вісь руків’я знаходиться вище осі робочої площини, завдяки чому забезпечує менше навантаження на кисть руки оператора. Саме руків’я має трохи вигнуту форму і виконане з прогумованого пластика, по якому не ковзає навіть волога рука. Ширина корпуса – 85 мм, його висота – 100 мм, довжина всього апарату – 350 мм. На цій машинці встановлений якісний американський двигун з великим ресурсом на 0,5 КВт, що продукує 3200 обертів за хвилину. Кількість обертів регулюється спеціальним перемикачем швидкості. Маса приладу 1900 г.
Редуктор виконано з використанням сталевих шестерень і надійних підшипників. Ножовий механізм регулюється притискним гвинтом. У заводській комплектації використовуються якісні леза «Beiyuan». Працює машинка від звичайної мережі 220 Вольт. Виробник добре продумав систему вентиляції та охолодження, яка захищена від забруднення повітряним фільтром. Вона дозволяє убезпечити машинку від перегріву навіть при тривалій роботі. Машинка розрахована на стрижку отари до 400 голів за сезон. Ціна на сьогоднішній день (весна 2020 р.): у межах 5000–6000 грн.
Стригальна машинка англійського виробництва «EWE 3000» належить до категорії інструментів дещо вищого рівня продуктивності. Вона обладнана більш потужним двигуном на 650 Вт, що забезпечує 4000 обертів за хвилину з можливістю їх ручного регулювання. Ширина її корпусу – 80 мм, висота – 95 мм, загальна довжина – 360 мм. Довжина шнура – 5 метрів, тому використовувати подовжувачі не потрібно.
Руків’я, яке виконане з неслизького прогумованого якісного пластику, має звужену вигнуту форму і зручно лягає в руку стригаля. Ця форма розроблялася з урахуванням побажань професійних вівчарів і стригалів. Вага машинки становить 1879 г. У ножовому механізмі встановлені леза «Beiyuan». У редукторі застосовуються сталеві шестерні, що забезпечують довговічність роботи механізму.
За допомогою такого обладнання стриження здійснюється швидко та якісно, умілий оператор на операцію по зістриганню вовни з однієї вівці витрачає близько 5–7 хвилин. Цей інструмент призначений для тривалої безперервної роботи і витримує великі навантаження. Розрахункова продуктивність такого апарату: 700 голів за сезон. Орієнтовна ціна: 7500 грн.
Стригальна машинка «DIMI ZXS 301» є німецьким брендом, але виробляється в Китаї та має кілька варіантів якості й ціни. Машинка максимальної якості є надійним інструментом, який розрахований на стрижку отари до 400 голів за сезон, або по 50–60 овець за робочий день.
Вона оснащена електродвигуном виробництва Великобританії потужністю 500 Вт, який видає до 4000 обертів за хвилину. На корпусі є регулятор для 6 швидкостей. Руків’я має зручну форму, що сприяє комфортній роботі оператора. Зовні вона схожа на «Kaison 500» – такий же колір і форма корпусу, але дещо компактніша. Тобто при аналогічному рівні зручності в роботі вона легша й маневровіша. Ширина корпусу – 80 мм, висота – 90 мм, довжина – 320 мм.
Якісна збірка мінімізує вібрацію та знижує рівень шуму, а сталеві деталі редуктора гарантують довговічність її служби. Хороша вентиляція внутрішнього простору корпусу перешкоджає перегріванню двигуна. Ножі новозеландського виробництва «Beiyuan» витримують роботу на будь-якому типі вовни. Одного заточування вистачає на стриження 20–25 овець. Вага машинки незаперечно є важливою перевагою цієї моделі порівняно з її аналогами – лише 1,2 кг, що полегшує роботу стригаля.
Машинки «DIMI» нижчої якості укомплектовані ножами з низьковуглецевої сталі та інших матеріалів, експлуатаційні характеристики яких не можна назвати високими. Ціна якісної машинки відносно невелика, близько 3300–4000 грн. Ця модель демонструє розумну відповідність вартості інструменту його якості.
Німецька машинка «Berger Z5» виробляється в Китаї під контролем німецьких фахівців. Вона комплектується якісними новозеландськими лезами «Beiyuan», двигуном німецького виробництва потужністю 500 Вт, який видає 3200 обертів за хвилину і має великий ресурс роботи. Корпус виготовлений з прогумованого пластика, зігнутий для більшої зручності експлуатації та має невеликі поглиблення для пальців стригаля.
Надійна система охолодження дає можливість машинці працювати тривалий час без довгих зупинок. Ширина корпусу – 100 мм, висота – 85 мм, довжина – 350 мм. Вага приладу – 1900 грамів. За умови акуратної роботи леза витримують стриження 20–25 овець без заточування. Ресурс леза – до 100 точінь.
Усі шестерні редуктора виготовлені з інструментальної сталі та забезпечують безперебійну роботу механізму тривалий час. Довжина шнура – 4,5 метри. Машинка обладнана запобіжником, який захищає її від перепадів напруги в мережі. Вона працює від звичайної розетки напругою в 220 В. Орієнтовна ціна: 3700–4500 грн.
«Heiniger Xpert» – швейцарське виробництво, якісна збірка, яка виключає надмірну вібрацію та шум під час роботи механізму. Відносно слабкий двигун потужністю 200 Вт, на 2500 обертів за хвилину, завдяки особливій запатентованої технології працює як 350-ватний, тому створює достатню ріжучу силу в ножовому механізмі. Корпус і руків’я зроблені з армованого скловолокном пластику, що забезпечує міцність і зниження вібрації під час користування.
Для зручності роботи руків’я трохи вигнуте й звужене в передній частині. Крім того, машинка має порівняно малу вагу – 1180 грамів та невелику довжину корпусу – 301 мм. Довжина кабеля складає 5 м, що дозволяє оператору вільно працювати, без побоювань висмикнути шнур з розетки при необережному русі. Ці машинки надійні в роботі та цілком можуть використовуватись для стриження великих отар, але коштують відносно дорого, близько 10000–13500 грн.
Для нечисленного стада (до 200 голів) цілком підійдуть дешевші стригальні машинки. Хорошим і порівняно недорогим інструментом для стриження невеликого поголів’я є менш потужна машинка «Kaison 300». Ця модель передувала у виробництві заводу, який згодом налагодив випуск описаної вище «Kaison 500». Випускається «Каison 300» у США, вона обладнана якісним щітковим електродвигуном потужністю 380 Вт, який забезпечує максимально 1200 циклів рухів ножа за хвилину.
У цій моделі встановлені універсальні ножі «Beiyuan», які виготовлені з високоякісної сталі та витримують багаторазові заточування. Корпус виконаний з прогумованого пластика аналогічно 500-й моделі: він має зручну форму й ефективну систему повітряного охолодження зі знімним фільтром. Така машинка впорається зі стриженням отари у 50–200 голів. За робочий день вона здатна постригти 30–40 овець.
Машинка «GTS» виробляється в Китаї. У ній встановлено двигун потужністю 350 Вт, який видає максимально 2500 обертів за хвилину. Швидкість роботи ножа не регулюється. Корпус не відрізняється зручністю форми, але зроблений з прогумованого матеріалу, що перешкоджає ковзанню руки під час роботи. Ширина корпусу – 80 мм, висота – 95 мм, довжина – 343 мм.
У корпусі вмонтований знімний повітряний фільтр, який потрібно періодично чистити від накопичення пилу, вовнової січки та інших дрібних механічних частинок. У ножовому механізмі застосовуються якісні леза новозеландського виробництва «Beiyuan», які забезпечують високі експлуатаційні характеристики цього приладу.
У редукторі використані текстолітові шестерні, які можуть пошкоджуватися при великих навантаженнях, тому обережне поводження, своєчасне заточування лез та регулярне поповнення мастила редуктора є критично важливими при обслуговуванні цього інструменту. Вага машинки «GTS» становить півтора кілограми, довжина кабеля – 3,4 м. Вона розрахована на обслуговування невеликої отари. Ціна складає близько 3600 грн.
Машинка для стриження овець «Baoda SC 0909 500» виготовлена на українському заводі «Крим прилад». Зовні вона схожа на американську машинку «Kaison 500»: такий самий колір, вага, розміри та форма корпусу. Аналогічно влаштована й система охолодження електродвигуна, яка дає можливість машинці не перегріватися під час тривалої роботи. На вході встановлено повітряний фільтр, який захищає внутрішні деталі інструменту від засмічення пилом і дрібними механічними частинками. Цей фільтр час від часу необхідно очищати.
Прилад має наступні габаритні розміри: ширина корпусу – 85 мм, його висота – 100 мм, довжина машинки – 350 мм. У цій моделі встановлено якісний електродвигун потужністю 500 Вт, який працює від звичайної розетки 220 В і дає регульовану шістьма швидкісними режимами кількість рухів ножа до 2400 за хвилину.
Ножовий механізм стандартний, він оснащений якісними лезами «Beiyuan», які забезпечують легку роботу інструменту: без заточування можна постригти до 20 голів тонкорунних або напівтонкорунних овець. Гребінка дозволяє зрізати вовну на відстані 3–3,5 мм від шкіри тварини. Вага стригальної машинки: 1,9 кг. Розрахункове навантаження на одну машинку за рабочий день – до 60 голів, за сезон нею можна обслужити отару загальною чисельністю до 200 голів. Ціна – близько 3500 грн.
Окрім таких, цілком прийнятних варіантів, на ринку є багато інших, відносно недорогих інструментів, але нижчої якості. У таких машинках використовуються двигуни малої потужності, текстолітові або алюмінієві шестерні приводу, які не витримують великих навантажень (наприклад, тривалої роботи, стриження грубої, брудної або зваляної вовни) і попадання в ножовий механізм сміття або інших сторонніх часток. У них часто встановлюють ножі з низькосортної сталі, які складно заточити. Такий інструмент підходить для нерегулярного використання в механізації стриження декількох тварин на рік.
Для стриження поголів’я до 10 овець за сезон буде достатньо польської машинки «Bass Polska», російсько-китайських «Питер», «Ураган», «Шторм», «Лакоста» та подібного інструменту. У сприятливих домашніх умовах вони непогано працюють протягом декількох років, але для роботи в умовах товарної ферми вони малопридатні.
Раніше використовувались електричні машинки (наприклад, «МСО-77Б») зі спеціальним перетворювачем струму, але сучасні машинки вже не потребують ніяких додаткових приладів-посередників і всі працюють безпосередньо від мережі на 220 В, що дуже спрощує їх експлуатацію.
У багатьох машинках кількість обертів регулюється спеціальним роликовим тумблером. У більшості випадків стриження проводиться на максимальних обертах. Але трапляється, що звук увімкненої машинки сильно лякає деяких тварин, і вони ведуть себе дуже неспокійно, чим заважають роботі стригаля. Тоді кількість обертів зменшують, завдяки чому звук змінюється і стає не таким страшним для вівці. Крім того, оператору зручніше, та й безпечніше для механізму машинки стригти тварин на низьких оборотах у незручних місцях (ноги, пах, підгруддя, шия), а також грубу й забруднену вовну.
Щоб правильно вибрати машинку, слід звернути увагу на потужність двигуна. Оптимальна величина цього показника становить 500 Вт. При меншій потужності знижується продуктивність інструменту, а при більшій швидше зношуються шестерні та ножовий блок. Також не менш важливі:
– матеріал, з якого виготовлені шестерні (бажано, щоб це була якісна сталь);
– леза (кращими є «Beiyuan» новозеландського виробництва або «Liscop» німецького);
– величина та захищеність охолоджуючих отворів (чим більша їхня площа й дрібніші вічка захисної сіточки, тим краще);
– довжина шнура (не менше 3–4 м);
– якість збірки (відсутність задирок на деталях, люфтів і великих зазорів у з’єднаннях підшипників та шестерень).
І ще дуже важлива обставина – можливість гарантійного та післягарантійного обслуговування у вашому регіоні, а також наявність запчастин до машинки у вільному продажу. Якщо теоретично гарантія є, але сервісний центр розташований дуже далеко від вас, то можна сміливо вважати, що гарантії немає, і бути готовим до того, що всі клопоти по усуненню можливих несправностей придбаного механізму ляжуть на ваші плечі.
Неабияке значення має правильна експлуатація стригального обладнання. Як доводить практика, доцільно після стриження кожної вівці відключати машинку на короткий проміжок часу і на 20–30 хвилин після стриження 5–7 овець. У цей період потрібно почистити повітряний фільтр, очистити й змастити ножовий механізм і дати охолонути двигуну, залишивши машинку там, де прохолодніше.
Найбільш вдале рішення – використання у господарстві двох стригальних машинок, якими можна стригти по черзі. Цей спосіб сприяє збільшенню термінів служби обох приладів та забезпечує безперервність процесу стриження протягом робочого дня. Чим дешевша машинка і чим нижча її продуктивність, тим чутливіша вона до перевантажень, і тим частіше потрібно зупиняти роботу для її обслуговування та охолодження.
Після закінчення стриження кожних 20–50 овець, рекомендується здійснювати заточування або заміну лез для збереження швидкості виконання роботи і зниження навантаження на двигун. Звичайно, різниця між показниками чисельності (20 і 50 голів) дуже значна, але вона залежить від тонини й густоти вовни, а також від ступеня її забрудненості. Під час стриження чистих, доглянутих овець ножі тупляться менше, ніж при обслуговуванні тварин із забрудненою вовною, засміченою піском, насінням рослин та різними механічними домішками (іноді у вовні трапляються навіть частинки дроту).
Поточне заточування ножа проводять вручну, з використанням найдрібнішого наждачного паперу, круговими рухами, протягом хвилини. Якісна сталь стирається дуже тонкими шарами, тому процес заточування відбувається легко і швидко. Проблеми можуть виникати, якщо ножі виготовлені із низькоякісної сталі, оскільки при заточуванні вона часто кришиться.
Хороший ніж витримує близько 100 таких заточувань. Якщо ніж надто затупився, і періодичне заточування вже не дає бажаного ефекту, або ж цей ефект дуже короткочасний, то слід заточити лезо на дуже дрібному наждачному колі до відновлення ним робочих характеристик.
Також важливо не перетягнути затискну гайку під час встановлення ножа в інструмент, щоб не ускладнювати його рух по робочій траекторії на гребінці. Гострий ніж знижує навантаження на всі вузли машинки і полегшує роботу оператора.
Продуктивність праці кваліфікованого стригаля, озброєного справною та добре відрегульованою машинкою, дозволяє обробити від 50 до 90 голів за робочий день (7 годин роботи з годинною перервою).
Цей показник залежить не лише від майстерності стригаля і якості використовуваного ним стригального інструменту, але й від обраного способу стриження. Найпоширенішими є дві техніки роботи: звичайна та швидкісна (новозеландський метод).
За звичайного методу стриження в приміщенні стригальні для кожного стригаля встановлюють стіл розміром 1,5 м на 1 м і заввишки 40–50 см від підлоги. Для одночасної роботи декількох стригалів ставлять або декілька таких столів, або один довгий (3 м на 1 м – для роботи двох стригалів, 11 м на 1 м – для роботи шести операторів).
Для стриження звичайним способом вівцю вкладають на стіл лівою стороною, спиною до стригаля (ноги можна зв’язати або ж залишити вільними) і спершу зрізають у тварини забруднену та некондиційну вовну, яку складають окремо від решти. Після цього стрижуть низькосортну вовну: на ногах, хвості, внутрішній стороні стегна, в паху, на нижній частині боків і черева. Складають її окремо від некондиційної та основної. Потім простригають смугу від правого боку паху до правої передньої кінцівки, а від неї, проходячи смугу за смугою, знімають руно цільним килимом з живота і грудей.
Наступний етап: вівцю вкладають на стіл правою стороною і стрижуть вовну з крупа й лівого боку, лопатки, загривка та лівої половини спини до хребта. Перевернувши знову вівцю на ліву сторону, звільняють від вовни таким же чином праву сторону й спину. Останніми стрижуть шию і голову.
Під час зістригання вовни на шиї слід бути якомога обережнішим, щоб не поранити тварину. Особливої уваги потребує стриження овець зі складчастою шкірою шиї (наприклад, асканійської, кавказької, австралійської порід, радянського мериноса та ін.).
Швидкісне стриження за новозеландським методом є продуктивнішим методом. Цей спосіб не потребує стола для роботи, зрізане руно отримують у вигляді суцільного килима, та й зв’язувати тварин для стриження не потрібно. Це більш раціональний за витратою часу й сил спосіб. Одна людина за робочий день зазвичай може постригти близько 70–80 голів.
Процес стриження відбувається наступним чином: підійшовши ззаду, стригаль підхоплює вівцю під шию і різким рухом ставить її на задні ноги, після чого саджає на крижі, спиною до себе; тварина знаходиться майже у вертикальному положенні, сидячи між стопами стригаля. Стригаль відгинає ліктем лівої руки голову вівці назад і притискає її шию до себе.
Починають стриження з верхньої частини грудей, потім стрижуть живіт і внутрішні поверхні кінцівок. При цьому лівою рукою стригаль притримує вівцю по черзі за кожну ногу, коли їх стриже. Лишивши тварину в тому ж положенні, оператор лівою рукою відводить праву передню ногу вівці під своє праве коліно і короткими поперечними рухами обстригає боки.
Стригти живіт і пах потрібно дуже обережно, щоб не поранити соски у вівцематок і ярок, а також статеві органи у баранів і валухів. Після стриження боків оператор переходить до обробки зовнішнього боку задніх ніг, для чого потрібно покласти вівцю на бік. Майстер простригає лінію за лінією по діагоналі від скакального суглоба до крижів і хребта, потім стриже хвіст та кілька разів проходить машинкою уздовж хребта, щоб вирівняти лінію для довгих поперечних проходів.
Зістрижене руно оператор підгортає лівою рукою таким чином, щоб воно не заважало роботі й спочатку стриже одну половину спини, зовнішню поверхню передньої ноги, загривку та шиї, а потім перевертає тварину на стрижений бік і аналогічно стриже вовну на другій половині спини, на лопатці, на передній кінцівці, загривку та шиї. Вовна на голові знімається в останню чергу.
Стрижених овець відправляють у інший загін, окремо від нестрижених. Тварини після стриження потребують уважного, дбайливого догляду. Стрижені вівці можуть легко застудитися навіть при незначних нічних зниженнях температури, тому перші 10–14 днів їх слід в холодні дні, дощову погоду і на ніч заганяти в кошару.
Спекотна, сонячна погода також небезпечна для них, оскільки здатна викликати сонячні опіки. Щоб убезпечити тварин від подібного, перший місяць після стриження не слід випасати отару під спекотним сонячним промінням, а денний відпочинок їм варто проводити під навісами. Овець, які отримали травму шкіри під час стриження, щодня оглядають до повного загоєння ран, щоб виключити можливість розвитку вольфартіозу (раноутворення внаслідок паразитування личинок вольфартової мухи).
Дбайливе ставлення до тварин та інструменту, а також правильна організація процесу стрижки гарантують успішне здійснення кампанії за найкоротші терміни.
Вдалого вам вівчарства і високих настригів вовни!
Відповіді на запитання стосовно теми статті можна отримати на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
