У попередніх статтях з цієї рубрики йшлося про те, як отримати молодняк свиней, як допомогти свині під час опоросу та уникнути можливих ускладнень чи як подолати їх у разі виникнення. Сьогодні продовжуємо обговорення теми розведення свиней і розглянемо особливості вирощування поросят з перших днів від народження і до відлучення. Отже, опорос відбувся успішно, і в вашому господарстві з’явились маленькі поросята.
Впродовж перших трьох днів поросята смокчуть молоко у свиноматки щогодини. Якщо у свинарнику холодно, або свиноматка налаштована агресивно до поросят, то перший тиждень їх краще тримати окремо, у ящику під обігрівачем, а до свині повертати лише на час годування. Проте переносити малюків з ящика й назад до 20–30 разів на добу не надто зручно, тому я рекомендую годувати залежно від їх поведінки. Якщо поросята тихо лежать у купці, то не варто їх чіпати. Годувати слід тоді, коли вони активізуються і починають виявляти занепокоєння.
Для поросят тижневого віку й молодших існує ще одна смертельна загроза: необережність їхньої матері. Нерідко трапляється, що коли свиноматка вкладається на підлогу для годування, то придушує своєю вагою поросятко. Дуже часто така ситуація спричинює загибель малюка, тому в перші дні необхідно стежити за безпекою поросят, навіть якщо свиноматка спокійна та пороситься вже не вперше. Пізніше, приблизно через тиждень, поросята стануть дуже рухливими і навчаться самостійно уникати такої небезпеки.
У цьому віці поросята вже можуть постійно перебувати поряд зі свиноматкою. Тримати їх окремо від свині триваліший час не рекомендується, бо в такому випадку вона може відвикнути від потомства і відмовитись приймати поросят, що додасть господарям неабиякого додаткового клопоту. Вирощувати й утримувати поросят без свині значно складніше.
Вже від початку третього дня життя поросят необхідно регулярно забезпечувати чистою питною водою, скільки молоко не може її замінити. На четвертий день поросятам потрібно поставити три неглибоких коритця з деревним вугіллям, шматочками крейди і підсмаженим ячмінним зерном.
Поросятам у віці шести-семи днів загрожує ще одне захворювання: залізодефіцитна анемія. Справа в тому, что порося росте надзвичайно швидко. Його вага за тиждень подвоюється, а за два місяці збільшується майже в 15 разів! Відповідно, дуже значними є витрати заліза молодим організмом. Поросятко народжується із запасом заліза близько 50 мг, щодоби з молоком матері воно отримує трохи більше 1 мг. А витрачає організм поросяти за добу до 10 мг заліза. Тобто, вже на шостий день життя у тварин виникає дефіцит цього елемента, що відразу негативно позначається на функціонуванні їхніх життєво важливих органів.
Насамперед сповільнюється процес утворення гемоглобіну та еритроцитів. Як наслідок, вміст гемоглобіну в крові, який відповідно до норми становить 12%, знижується до 5%. З цієї причини порушується дихання всіх тканин організму, що призводить до порушення окисних процесів у клітинах та насичення крові продуктами недоокислення поживних речовин.
Зовні таке порося виглядає синюшним, млявим, перестає рости. У нього спостерігається втрата або послаблення рефлексу смоктання, прискорюються дихання і серцебиття, пізніше з’являються набряки повік. Іноді виникає пронос. Вуха, хвіст, кінцівки стають холодними. Без ветеринарної допомоги захворювання прогресує, і через 8–12 днів такі поросята гинуть.
Щоб уникнути цієї проблеми, поросятам чотирьох-, п’ятиденного віку слід давати один раз на день коров’яче молоко або ж спеціальний водний розчин (в 1 л води розчиняють 2,5 г залізного купоросу та 1 г мідного купоросу). Для попередження захворювання достатньо щодоби давати поросятам випивати розом зі звичайною питною водою 10 мл такого розчину.
Якщо попередити хворобу не вдалось, і вже помітні перші її ознаки у поголів’я, то в такому разі допоможе ін’єкція залізовмісних препаратів. Хороший лікувальний ефект можна досягти шляхом застосування препаратів «Суіферровіт», «Суіферростар», «Ферродекс», «Ферроглюкін» тощо. У власній практиці надаю перевагу «Суіферровіту». Кожному поросяті достатньо ввести внутрішньом’язово 4–5 мл цього засобу, щоб одночасно поповнити в організмі тварин запаси вітаміну В, заліза, міді, кобальту, селену і тим самим зупинити розвиток анемії на найближчі 8–9 діб.
Теплої пори року свиноматку з поросятами, що досягли недільного віку, потрібно відпускати на прогулянки. Тривалість таких прогулянок у перші дні не має перевищувати 10–15 хвилин, щоб запобігти сонячним опікам чи переохолодженню в поросят. Далі час прогулянок поступово збільшуємо до кількох годин.
З восьмого дня поросята вже не можуть забезпечити свій організм поживними речовинами споживанням виключно молока свиноматки, тому треба починати їх підгодовувати. Сучасний ринок пропонує достатню кількість різних передстартових та стартових комбікормів для поросят, які складені з урахуванням усіх потреб зростаючого організму різного віку. Такий спосіб підживлення є найпростішим. До того ж він дозволяє надалі уникнути проблем під час переходу від одного раціону до наступного, призначеного для поголів’я більш старшого віку.
Якщо ж можливість придбання готових комбікормів відсутня, або ж метою є вирощування органічної продукції, то можна варити ячмінну кашу, змішувати її зі свіжим коров’ячим молоком та згодовувати поросятам. Для годування одного поросяти віком до десяти днів достатньо 30 г каші та 50 г молока.
Добовий раціон поросятка віком від десяти до двадцяти днів виглядає приблизно так: 150 г свіжого коров’ячого молока, 50 г каші, 50 г вареної товченої картоплі, 30 г зеленого або соковитого корму. У цьому віці поросята схильні до переїдання, що призводить до розладу травлення, тому рекомендую контролювати ситуацію, аби запобігти такому порушенню.
Якщо ж вберегти поросят від такої неприємності не вдалось, то в такому випадку допоможе ін’єкція одного з таких препаратів, як «Фармазин», «Дизпаркол» (одному поросяті вистачить 5 мл одноразового внутрішньом’язового введення), або таблетки «Левоміцетин», «Етазол», «Фталазол» тощо. Також дуже важливо стежити за свіжістю кормів і не допускати прокисання залишків корму та води в годівницях і напувалках.
Усім поросятам виводка на двадцятий день їхнього життя рекомендую повторне введення препарату «Суіферровіт» дозою 10 мл. Це поповнить запаси вітаміну В та макроелементів у їх організмах.
З досягненням віку двадцяти п’яти – тридцяти днів усіх хрячків, що не мають племінної цінності та призначені для відгодівлі, необхідно каструвати. Кастровані кабанчики краще ростуть, і така процедура в цьому віці є для них найменш чутливою.
Під час лактації свиноматку необхідно забезпечити якісним кормом. Залежно від ваги самої свині та кількості поросят у приплоді її раціон повинен містити від 6 до 7,6 кормових одиниць. Традиційно 70% цього раціону припадають на концентрати, а решта 30% складають трава (краще люцерна, амарант) і соковиті корми (буряк, морква, картопля, гарбуз, топінамбур та ін.).
Під час вибору концентратів слід надавати перевагу тим, до складу яких входять зернові суміші, а не один, певний тип зерна. Якщо є можливість, то рекомендовано використовувати в харчуванні свиноматки комбінований корм, виготовлений з: 40% ячмінної дерті, 20% кукурудзяної, 10% пшеничної, 10% вівсяної, 10% бобової та 10% макухи.
Крім того, раціон свині має містити трикальційфосфат або крейду. Для збільшення молочності свиноматки їй потрібно щоденно давати 2–3 літри молочних відвійок. Чим вищою є молочність свиноматки, тим краще ростуть поросята.
Поросят у віці тридцяти днів щепимо від хвороби Тешена. Ревакцинувати їх наступного разу потрібно буде через 3 місяці, а згодом ще раз – через 10 місяців.
З місячного віку поросят необхідно привчати до звичайного раціону і дозволяти їм з’їдати корм, призначений для свиноматки. Якщо ви не використовуєте спеціалізовані комбікорми, то в місячному віці раціон порося складається з: 300 г свіжих молочних відвійок або сквашеного молока (кисляку), 200–250 г концентратів, 100–150 г соковитих або зелених кормів і 2 г харчової солі.
На сорок п’ятий день вакцинуємо поросят від лептоспірозу, а через тиждень це ж щеплення проводимо повторно.
З досягненням поросят півторамісячного віку необхідно подбати про поступове скорочення лактації у свиноматки. Тому з її раціону виключаються молокогінні корми (соковиті, молочні відвійки, макуху). Водночас випускаємо її на прогулянку без поросят. Поступово час таких прогулянок збільшуємо, чим створюємо в поросят потребу вгамувати голод за рахунок поїдання кормів, а не за рахунок молока матері.
У віці п’ятдесяти п’яти днів поросята мають повністю перейти на самостійне живлення. В ідеалі, щоб одночасно з цим майже повністю припинилось вироблення молока у свиноматки. Також рекомендую всім поросятам у цьому віці зробити ін’єкцію «Суіферровіту» дозою по 15 мл кожному.
У віці шістдесяти днів поросятам необхідно зробити щеплення від бешихи (рожі). І вже через кілька днів після вакцинації їх відлучають від матері й вирощують окремо.
Окрім цих заходів іноді (за потреби) проводиться дегельмінтизація поросят та лікування від нашкірних паразитів. Але зазвичай такі хвороби трапляються у тварин старшого віку і до відлучення (в умовах дбайливого догляду за молодняком) не виникають.
Якщо у вас виникли питання за цією темою, їх можна вирішити в коментарях під статтею або на нашому форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
