Тепла пора року – найсприятливіший період для перевезення тварин. Це пов’язано з кращими умовами для здійснення вантажнорозвантажувальних робіт, більшою комфортністю для самих тварин, які значно легше переносять транспортування за теплої пори, ніж узимку. До того ж за потреби нагодувати чи напоїти тварин у дорозі влітку значно легше. Винятком є лише занадто спекотні кліматичні умови: транспортувати поголів’я під час значної спеки ще складніше, ніж у морозну погоду.
Проте, незалежно від температурного режиму, під час тривалих перевезень ймовірність виникнення у тварин транспортної хвороби є дуже високою. До того ж, теплої пори року ця проблема має здатність загострюватись. Найчутливішими до транспортної хвороби є корови, хоча зазвичай до неї схильні всі види тварин.
Для необізнаних з цим питанням слід пояснити: транспортна хвороба є одним з різновидів стресу, що виникає внаслідок впливу на тварину незвичних умов дорожнього утримання (скупченості, тряски, шуму, нових запахів та інших подразників, які перенавантажують нервову систему), різкої зміни в режимі годування та якісному складі корму, а найголовніше – внаслідок дії прискорень-гальмувань, вібрації та відцентрової сили на вестибулярний апарат тварини.
Під час транспортування на значні відстані у тварин, що тривалий час зазнають такого стресу, виникають розлади в клітинному обміні речовин, а також у нейрогуморальній регуляції організму, наслідком яких стають порушення процесів загального обміну речовин і терморегуляції, з’являється дихальна недостатність, функціональні збої в діяльності серцево-судинної та нервової систем. Через подібні зміни тварини тимчасово втрачають продуктивність, а у важких випадках можуть навіть загинути.
Також під час тривалих поїздок у тварин спостерігається також значна втрата ваги, зумовлена зневодненням (навіть за достатнього напування) і розщепленням підшкірного та внутрішнього жиру.
Зовнішні прояви порушень, пов’язаних з транспортною хворобою, можуть з’явитись як під час поїздки, так і впродовж кількох діб після неї. Перші ознаки виглядають так: спочатку у тварин настає сильне збудження, деякі з них за відсутності надійної фіксації намагаються вистрибнути або рухатися по кузову вантажівки. Велика рогата худоба сильно мукає, коні б’ють копитами підлогу, свині намагаються рити підстилку, вівці заскакують одна на одну тощо.
Згодом такий стан змінюється пригніченням: тварини нахиляють голови додолу і трохи прикривають очі. Спостерігається втрата апетиту, іноді блювота (окрім коней), порушення координації руху (хода стає хиткою). За наявності всіх перерахованих вище симптомів і відсутності будь-яких інших, ніякого лікування, окрім нормалізації умов утримання і годівлі, зазвичай не потрібно. Через дві-три доби після поїздки ці порушення поступово слабшають і зрештою самі собою зникають.
Якщо ж окрім перерахованих розладів ви помітили, що у транспортованих тварин підвищилась температура тіла (незначно), помітно розширились зіниці і з’явилися часті, неконтрольовані сечовипускання та дефекація, то лишати їхній стан поза увагою не можна. Подібні симптоми викликають побоювання і вимагають обов’язкової ветеринарної допомоги, оскільки у важких випадках може виникнути кома, що веде до загибелі тварини.
Найбільш схильні до виникнення транспортної хвороби тварини, що були ослаблені неповноцінним годуванням, вагітні самки (їх транспортувати на значні відстані взагалі небажано), виснажені роботою коні, а також тварини, які перед перевезенням тривалий час утримувались на пасовищі.
Яких же заходів слід вживати для подолання ситуації і щоб допомогти тварині впоратися з тривожними симптомами? Насамперед, якщо транспортування здійснюється не за допомогою корабля чи літака, необхідно припинити рух, зупинитися десь у тихому, затіненому місці та надати тваринам можливість відпочити. Під час зупинки слід погодувати їх і напоїти прохолодною чистою водою.
Якщо чисельність транспортованих тварин незначна і технічно це можливо, то добре б вивести їх із транспорту на свіже повітря, дати можливість пройтися або просто постояти на землі. Крім цього, рекомендується ввести внутрішньовенно 25%-ий розчин сульфату магнію. Для коня чи корови доза препарату становить 100 мл. Також внутрішньом’язово вводимо 6 мл 1%-ого розчину дімедролу. Свиням сульфат магнію можна дати з кормом, у дозі 20–30 г/добу. Доза дімедролу для свиней: по 0,3 г/гол. двічі на день.
Після послаблення або припинення симптомів транспортної хвороби рух можна продовжувати, але з постійним та уважним наглядом за станом здоров’я тварин. У разі потреби зупинку потрібно повторити.
Отже, не можна ставитись до транспортної хвороби безвідповідально. А найкраще – заздалегідь подбати про необхідні профілактичні заходи. У такому разі, навіть якщо не вдасться повністю захистити тварину від негативного впливу тривалого транспортування, можна істотно полегшити прояв у неї можливих симптомів.
Наразі розглянемо прості та доступні методи профілактики. По-перше, для транспортування вибираємо лише здорових і вгодованих тварин. Робочій худобі, що була задіяна у виконанні тяжкої праці, даємо перед перевезенням кілька днів на відпочинок і забезпечуємо повноцінне, якісне годування.
По-друге, якщо тварини перебувають на пасовищі, то за чотири-п’ять днів до запланованої поїздки переводимо їх на стійлове утримання.
По-третє, переводимо тварин на той корм, яким будемо годувати їх у дорозі. Режим годування також має бути приблизно тим самим, що й запланований під час перевезення.
По-четверте, за добу до початку перевезення і всі дні під час нього додаєм у раціон тварин сульфат магнію, який згодовуємо разом із кормом у дозі по 40 г на кожну корову чи коня і по 20 г на кожну дорослу вівцю чи свиню. Так само, разом із кормом, даємо крейду в дозі по 50 г на велику тварину і по 20–25 г на дорослу свиню чи вівцю.
Завантаження тварин у транспорт проводимо спокійно, без зайвого шуму та значного фізичного примусу. Також слід уникати надмірного скупчення. Одній корові для створення комфортних умов під час перевезення необхідно 3 м2 площі підлоги, коню – не менше 3,5 м2, одній вівці чи козі вистачить 1 м2, дорослій свині знадобиться до 3 м2, а молодняк тварин забезпечують площею підлоги в транспортному засобі залежно від їхнього віку та живої ваги.
Транспорт для перевезення тварин має добре вентилюватись і бути справним. За можливості, під час розроблення маршруту перевезення обираємо дороги з гарним покриттям і рівнішим рельєфом, щоб уникнути трас з крутими підйомами та спусками, різкими поворотами, зруйнованим дорожнім покриттям.
Повороти під час руху слід проходити на низькій швидкості, щоб зменшити вплив відцентрової сили на тварин. Під час транспортування уникаємо різких прискорень і гальмувань задля зниження в такий спосіб навантаження на вестибулярний апарат транспортованих тварин. Годувати тварин у дорозі потрібно тричі на добу звичним кормом, а напувати не менше ніж двічі і в той самий час, у який це робили до перевезення.
Не менш уважними слід бути й під час вивантаження: діяти обережно, намагатись не злякати і не травмувати тварин.
У перші дні після поїздки все ще продовжуємо давати з кормом сульфат магнію і крейду в зазначених раніше дозах та уважно спостерігаємо за станом здоров’я привезеного поголів’я. За необхідності проводимо лікування. На новий корм тварин переводимо поступово.
Сподіваюсь, що викладена інформація допоможе вам уникнути прояву симптомів транспортної хвороби у тварин внаслідок перевезень, а в разі їх виникнення – вчасно запобігти небажаним наслідкам.
Вдалих вам перевезень!
Вирішити питання, що виникли у вас за цією темою, можна спільними зусиллями разом з нами, якщо поставити їх у коментарях, нижче під статтею.
Вітаій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
