Цвартблес є порівняно молодою породою овець, виведеною менше 100 років тому в Голландії. Словосполучення «zwart bles» з голландської мови перекладається як «чорне полум’я». Імовірно, така назва закріпилася за породою через червонувато-чорний або коричнево-чорний колір їхньої вовни.
Базою для створення породи цвартблес стали місцеві молочні вівці схонебек (Schoonebeek), яких фермери Фрісландії (однієї з адміністративних територіальних одиниць Голландії) розводили здавна.
Спочатку наявних овець схонебек покращували лише тривалою селекцією, а в період з 1920 по 1930 роки їх стали схрещувати з іншою голландською породою – текселем та молочною східно-фризькою породою овець.
Отримане помісне поголів’я фрисляндські вівчарі піддавали жорсткому відбору за господарсько цінними якостями та пристосованістю до місцевої кормової бази, суворого клімату й пасовищного способу утримання. Кращих відібраних тварин розводили «в собі» у кількох поколіннях, стандартизуючи за зовнішністю, витривалістю, продуктивними показниками та іншими параметрами. Особливу увагу під час відбору звертали на плодючість вівцематок, їх молочність, легкість протікання окоту, однотипність за мастю й будовою тіла.
У першій половині ХХ століття нова порода досить швидко стала набувати популярності на всій території королівства Нідерланди, включно з островами. Але німецька окупація (з 10 травня 1940 року по квітень 1945 року) згубно позначилася на всьому сільському господарстві Голландії, зокрема й на вівчарстві. Порода цвартблес не стала винятком.
Необхідність швидкого відновлення у повоєнні роки змусила країну інтенсифікувати економіку. Реформи дали свій результат, але одночасно зі зростанням виробництва в нових галузях промисловості занепали деякі старі традиційні галузі.
До 1972 ріку розорилося понад 10 тисяч дрібних і середніх аграрних підприємств, а кількість зайнятого в сільському господарстві населення зменшилася приблизно на чверть від довоєнного. У сільському господарстві пріоритетними галузями стали молочне скотарство та тепличне господарство. Вівчарство занепало, і багато порід овець у Голландії значно скоротили чисельність. Серед них опинилась і порода цвартблес. У 1974 році залишилося лише кілька невеликих отар породи у дрібних фермерських господарствах та на островах. Внаслідок спільної дії згаданих причин вівці цвартблес ледь не були повністю втрачені.
За відродження породи цвартблес у Голландії активно взялися із середини 1980-х років. На початку 1990-х поголів’я значно збільшилося, частина його навіть була завезена до Великобританії, а звідти – до Ірландії. У 1995 році було створено Асоціацію заводчиків породи.
До 2004 року поголів’я цвартблес у світі поступово нарощувалося, але потім знову почало скорочуватись. У 2022 року сумарно налічувалося 1875 племінних тварин породи. З них були вписані в племінну книгу 1607, зокрема 172 барани. У європейських кріобанках зберігається 2970 спермодоз, отриманих від 32 найкращих племінних баранів. Наразі стан породи оцінюють як стабільний.
У наші дні овець цвартблес утримують у Європі, зокрема й в Україні, Білорусі та інших державах. Найкраще поголів’я знаходиться в Англії та Нідерландах. Хоча порода цвартблес у світі й залишається відносно малочисельною, в Україні вона стає дедалі популярнішою. Успішно розводять цих овець у кількох тваринницьких господарствах, що знаходяться в західних областях країни.
Зважаючи на своє походження, представники породи цвартблес добре пристосовані до холодної й вогкої погоди з частими дощами теплої пори року та до сирої, морозної, снігової зими.
У теплий період для таких тварин доцільно практикувати пасовищне утримання, за якого вони активно використовують підніжну кормову базу та швидко нагулюють вагу. Холодної ж пори вівці потребують тристінного навісу для захисту від вітру та опадів, або неопалюваного приміщення з великим вигулом та повноцінного годування в рамках стандартного овечого раціону (вода, сіно, гілковий корм, коренеплоди, сінаж, силос, концентрати). Загалом вівці цвартблес невибагливі, але для отримання високих продуктивних результатів вони потребують якісного та достатнього годування.
Ці тварини не агресивні, бійки в отарі трапляються вкрай рідко. Винятком може бути лише період парування, коли статевозрілі самці влаштовують турніри. Решту часу вони мирно уживаються між собою і легко звикають до людей, які їх обслуговують.
Вівці цвартблес – тварини міцної, міцної-грубої та міцної-щільної конституції, досить великого розміру. Жива маса баранів зазвичай досягає 90–95 кг. Деякі барани можуть важити понад 100 кг. Вівцематки важать близько 78–85 кг. Висота в холці баранів – до 90 см, вівцематок – 79–82 см.
Зовні статевий диморфізм виражений слабкою мірою. Він полягає в дещо більшій масі тіла самців, у кращому розвитку їх м’язової системи, у трохи грубіших пропорціях тіла. На перший погляд складно одразу відрізнити в отарі самців від самок. Представники обох статей комолі й мають приблизно однакові розміри.
Цвартблес – вівці з гармонійною будовою тіла. Голова велика чи середнього розміру (залежно від конституції конкретної особини), пропорційна, із трохи вигнутим профілем. Лоб вузький, опуклий. Очі коричневі або сірі, великі, овальні, зі щільно прилеглими повіками. Вуха широкі, рухливі, стоячі, середнього розміру. На голові та на вухах рунної вовни немає, ці частини тіла вкриті короткою, прямою, густою покривною шерстю.
Шия середньої довжини, м’язиста, високо поставлена. Холка широка, роздвоєна. Грудна клітка широка та глибока. Живіт об’ємний, підтягнутий. Тіло відносно довге, бочкоподібне (помітно вплив генетики тексель). Лінія спини рівна, без прогинів. Спина широка, з добре розвиненими м’язами. Поперек широкий, короткий. Крижі високі, округлі, дуже м’язисті. Рівень крижів трохи вище рівня холки. Хвіст довгий, тонкий, його кінець досягає скакальних суглобів. Хвіст та огузок жирових відкладень не мають.
Кінцівки довгі, пропорційні, широко поставлені, рівні. Ратиці міцні, широкі. Копитний ріг чорний, білий або комбінований (чорні смуги на білому тлі). Колір копитного рогу залежить від кольору волосяного покриву нижньої частини кінцівки. Копитний ріг щільний, тварини добре переносять пасовищне утримання та тривалі перегони отари.
Шкіра товста, з добре розвиненою підшкірною клітковиною, складок не утворює. Масть усіх тварин однакова. Покривна остьова шерсть чорна та біла. Вона вкриває голову, кінцівки від середини передпліччя та від середини стегна до копит. Нижня частина всіх або двох-трьох кінцівок – біла. Утворені білою шерстю «шкарпетки» виглядають дуже ошатно. Голова чорна, але посередині має широку білу проточину від тім’я до губ. Рунна вовна на всьому тілі темно-коричнева, коричнево-чорна або червонувато-чорна. На нижній половині хвоста рунна вовна біла.
Руно штапельного типу, матове, пружне. Вовна має високу валкість і середню прядомість. Волокна дрібно звивисті. Звивистість переважно плоска, у частини волокон нормальна. Довжина волокон 10–13 см. Тонина від 27 мкм до 32 мкм, що відповідає класу тонини від 56 (напівтонка) до 48 (груба). Від дорослого барана можна настригти до 4 кг, від вівцематки – 3,5–4 кг, від однорічного молодняку – 2,5 кг немитої вовни на рік. Руно середньої жирності. Жиропот світло-жовтий або кремовий. Вихід митої вовни становить 55–65%. Якість рунної вовни на всіх частинах тіла приблизно однакова, але на животі вона рідша і трохи коротша. Швидкість відростання вовни знижується у тварин старше п’ятирічного віку. Вовна цвартблес не піддається фарбуванню, тому застосовується лише у природному кольорі.
Ягнята народжуються повністю чорними, з характерними для породи білими мітками на голові, ногах та хвості. Через кілька місяців коричневі пухові волокна рунної вовни на їх тулубі стають довшими за чорне остьове волосся, і колір молодих тварин змінюється, перетворюючись на чорно-коричневий.
Розмноження у цвартблес сезонне, потомство народжується раз на рік. Парувальний сезон починається наприкінці літа і триває до середини осені. Окот отари проходить у стислі терміни, наприкінці зими або на початку весни (зазвичай з початку лютого до кінця березня). У більшості вівцематок народжуються двоє або троє ягнят. На 100 маток одержують до 235 ягнят за рік. Зазвичай окот проходить легко і не вимагає допомоги з боку людини, хоча ягнята народжуються досить великими.
Жива маса новонародженого ягняти в одноплідній вагітності становить близько 4–4,5 кг, якщо народжується двійнія, то до 3,5 кг, якщо трійня, то 2–2,5 кг. Молочність вівцематок цілком достатня, щоб нормально вигодувати трьох ягнят.
Цвартблес – порода комбінованої продуктивності. Від неї можна отримувати шерсть, м’ясо та молоко.
За лактацію вівцематка в середньому продукує близько 300 літрів молока. Тривалість лактації становить приблизно 4–4,5 місяці. Від того, з якою метою утримується отара, залежить спосіб вирощування ягнят. Їх вирощують або під матерями – у загальній отарі, або матерів доять, а ягнят випоюють вручну.
У молоці цвартблес міститься близько 6,7% жиру, 5,8% білка, 4,6% цукру. Такий склад забезпечує приємний солодкуватий смак молока та його придатність для виробництва багатьох кисломолочних продуктів. Зокрема, воно годиться для виробництва твердих сортів сиру. За словами заводчиків, молоко не має характерного запаху баранини.
Молодняк швидко росте й розвивається. За хорошого годування в підсисний період добовий приріст у ягнят складає близько 240–300 г. З такими темпами зростання молодняк у чотиримісячному віці важить по 34–42 кг. Різниця в живій масі залежить від того, скількох ягнят вигодовує матка, від її молочності, статі ягняти і якості кормової бази.
Збереження молодняка за період вирощування й до початку репродуктивного використання становить близько 90%.
Ярок вперше запліднюють у віці 7–9 місяців. У цей час вони вже досягають розмірів дорослої особини.
Не призначений для репродуктивних цілей молодняк відправляють на забій або у чотиримісячному віці, отримуючи нежирну, дуже ніжну та цінну молоду баранину, або вирощують до 8–9 місяців, коли м’яса в туші стає більше. У восьмимісячному віці забійний вихід туш, отриманих від поголів’я, вирощеного на підніжному кормі, становить 48–50%.
М’ясо, отримане від молодняка цвартблес, не має специфічного запаху баранини, воно соковите, з невеликою кількістю жиру. Таке м’ясо після вмілого приготування дуже смачне, тому має стабільний попит у споживачів.
Призначених для забою овець рекомендується постригти за 1,5–2 місяці до запланованого забою, щоб отримати рівний ворс середньої довжини по всій шкурі і цим покращити якість овчини.
Термін господарського використання представників породи становить близько 5–6 років. Найбільшу плодючість і молочність матки виявляють з другого по п’ятий окіт.
Чистопородних баранів рекомендується використовувати як поліпшувачів м’ясних і молочних характеристик в товарних отарах порід не шерстного напряму продуктивності. Помісний молодняк дає нежирну баранину з високими смаковими якостями. Використовувати баранів цвартблес у тонкорунних отарах з білою вовною небажано, тому що це призводить до появи особин з коричневим руном. Воно оцінюється нижче через неможливість його подальшого фарбування, що зменшує кількість варіантів використання такої вовни.
Є перспективи схрещування породи цвартблес з романівською для збільшення молочності у помісних романівських вівцематок.
Цвартблес добре почуваються в помірному кліматі. Їх можна успішно розводити в умовах України. Крім того, що ці вівці мають високі продуктивні характеристики, вони ще й дуже красиво виглядають, особливо в групі. Цвартблес можуть стати окрасою присадибного господарства чи селянського обійстя.
Успішного вам вівчарства!
Чугуєвець Віталій
Поділитись в соцмережах:
