На відміну від сформованих еволюційним шляхом середньоруської, кавказької, української степової та решти відомих бджолиних порід, далекосхідна порода бджіл створена людською діяльністю. Але виникла вона не завдяки цілеспрямованій роботі вчених-бджолярів, а внаслідок спонтанної селекції, здійснюваної звичайними пасічниками-аматорами!
З початком активної міграції населення на Далекий Схід, яка відбувалась у минулому столітті, територія Примор’я, Читинської області, Хабаровського, Амурського краю поступово почала заселятись і бджолами, яких переселенці привозили з собою. Згодом, внаслідок нерегульованого схрещування і доцільного відбору найкращих за господарсько важливими ознаками бджолосімей, сформувалась ця унікальна порода.
Цілковитого офіційного визнання порода далекосхідних бджіл не отримала. Ймовірно, така ситуація виникла через її неоднорідність, нестійкість певних ознак та коротку історію розвитку, оскільки утворилась вона порівняно недавно. Проте 18 січня 2018 року далекосхідна порода бджіл все ж таки була зареєстрована.
Як вихідний матеріал для племінної роботи використовувались бджоли середньоруської, української степової, італійської та кавказької порід. В умовах суворого клімату Далекого Сходу з цих надзвичайно різних за своїми ознаками бджіл склалась і продовжує формуватися далекосхідна бджолина порода. Майже вся популяція зосереджена зараз у Хабаровському і Приморському краї. За межами свого рідного ареалу вони поширені мало.
Більшість робочих особин далекосхідної бджоли мають сіре з жовтавістю забарвлення, але доволі часто трапляються і повністю сірі бджоли. Деякі фахівці навіть умовно поділяють породу на сіру й жовту популяції. Далекосхідні бджоли мають середні розміри, в 1 кг їх налічується близько 10 тисяч особин. Матки – коричневого кольору, зі світло-коричневими смужками. Трутні майже всі коричневі, хоча трапляються сіруваті.
Продуктивність маток середня: 1500–1600 яєць на добу. Представники далекосхідної породи не схильні до тихої заміни матки. Весняний розвиток у них пізній, проте сім’ї набирають силу стрімко, і в наших умовах максимальної чисельності робочих бджіл вони досягають вже до середини червня.
Найрезультативніше ці бджоли працюють на липі. Сильна сім’я під час її цвітіння здатна принести близько 100 кг меду за 10–12 днів! Це цілком зрозуміло, оскільки на Далекому Сході росте чимало різних видів липи, що стало впливовим фактором під час формування породи та адаптації бджіл щодо панівної культури місцевої природної кормової бази.
Але й на інших медоносах, особливо лісових, вони також демонструють чудову продуктивність. У разі відсутності взятку з липи далекосхідні бджоли дуже невибагливі у виборі іншого нектароноса. Такою властивістю швидко знаходити альтернативний медонос вони нагадують кавказьку породу (одну з вихідних під час створення далекосхідної). Особливих вимог до погодних умов ці бджоли не мають, можуть працювати в прохолодну погоду і за сильної вологості. Печатка меду в них біла, суха, але іноді буває змішана.
Мед складають безладно, заливають ним розплідну частину, як і кормову. Під час основного медозбору матку обмежують, а після його закінчення знову починають стимулювати. Через таку особливість далекосхідна порода не придатна для інтенсивного кочового бджільництва, оскільки за умови постійного значного медозбору сім’ї зношуються та сильно «просідають». На слабких і середніх взятках матка продовжує сіяти. Далекосхідні бджоли добре пристосовані або до короткочасних і дуже значних взятків, або до слабких, але довготривалих.
Під час огляду вуликів за наявності медоносів вони не проявляють агресії до людини, спокійно сидять на рамках. Але несприятливої днини чи за відсутності нектару в природі бджоли стають помірно агресивними. Лицьова сітка, димар і захисний одяг точно не будуть зайвими, хоча і на значний прояв агресії від бджіл очікувати не варто.
Наприкінці травня рекомендую від кожної сильної сім’ї брати один відводок. Інакше, якщо основний взяток запізнюватиметься, то без відводка майже половина сімей почнуть роїтися. З появою взятку бджоли самостійно виходять з ройового стану і розпочинають заготівлю корму. Воскова продуктивність далекосхідних бджіл порівняно низька. Вони активно відбудовують вощину тільки під час сильного взятку, а в інший період – дуже слабо.
Після медозбору матка знову починає сіяти. Зазвичай цей період є нетривалим, і незабаром оновлені сім’ї починають готуватися до зими. Дивно, але навіть живучи в холодному кліматі з суворими зимами, далекосхідні бджоли не надто сильно прополісують свої гнізда. Можливо, це наслідок італійської спадковості.
Зиму переживають добре. Це вже чіткий прояв генів середньоруських предків: не бояться ні сильних морозів, ні вогкості, ні тривалого безоблітного періоду. Зимують невеликими сім’ями, на 5-ти – 6-ти рамках Дадана.
З настанням холодів обмінні процеси в їхніх організмах сповільнюються, і активність бджіл значно знижується. Зимового розплоду в сім’ях далекосхідної породи зазвичай не буває, завдяки чому вони надзвичайно економні в зимівлі. Довгу зиму переживають з хорошим збереженням своєї чисельності, до весни підмору на дні вулика збирається небагато.
Внаслідок тривалого господарського відбору та хорошої комбінованої спадковості, далекосхідним бджолам властивий сильний імунітет, завдяки якому вони рідко вражаються нозематозом та падевим токсикозом, хоча й поступаються за цим показником бджолам середньоруської породи. Далекосхідні бджоли успішно борються з восковою міллю та бджолами-злодійками, та й самі вони не схильні до крадівництва.
Заради справедливості зазначу, що в нашій місцевості далекосхідна порода є досить рідкісною (утримується лише в одного пасічника). Бачив їх у колеги і багато з ним спілкувався на бджолині теми. У статті використав його досвід: поділився спостереженнями, правилами догляду, особливостями поведінки далекосхідних бджіл.
Найімовірніше, що реалізувати бажання більшості пасічників придбати далекосхідну породу на території України не вдасться, проте лишати цих бджіл поза увагою теж не можна. Адже порода далекосхідних бджіл – дуже своєрідна, зі своїми позитивними і негативними властивостями, тож вона заслуговує на подальшу популяризацію і детальніше вивчення.
На завершення теми вибору порід для пасіки та їх теоретичного огляду, хочу порадити два варіанти дій, щоб зрозуміти, на чому зупинити свій вибір. Перший: заведіть одну обрану породу і працюйте з нею. Якщо вона вас влаштовує – вибір зроблено. Якщо ні, то заведіть 1–2 вулика іншої, яка на вашу думку є кращою. А згодом порівняйте реальність з вашими очікуваннями. Так за кілька років, дослідним шляхом, випробувавши різні породи, ви зможете обрати найбільш обґрунтовану й ту, що найкраще відповідає вашим вимогам.
Другий варіант потребує менше часу. Заведіть одразу усі бажані породи по 3–5 сімей. Їх можна придбати у бджолопакетах за доступними цінами. І впродовж дво-трирічної роботи з ними порівнюйте сім’ї за підсумками медозбору, зимівель, рійливості, інших параметрів в умовах вашої технології та за зручністю обслуговування.
Такий спосіб буде найбільш об’єктивним, оскільки всі породи працюватимуть та утримуватимуться в однакових умовах (погода, кормова база тощо). Коли нарешті вибір буде остаточно зроблено, замініть маток решти порід матками породи-переможниці вашого особистого «конкурсу» господарсько цінних характеристик.
Вдалого вам вибору та успішного бджільництва!
Запитання, що виникли під час ознайомлення з цією темою, можна поставити в коментарях під статтею.
Віталій Чугуевець
Поділитись в соцмережах:
