Як продовження розпочатої у попередній статті теми стосовно переваг і недоліків поширених бджолиних порід, розглянемо зараз особливості бджіл породи карніка.
Предки цих бджіл здавна існували на території, що охоплює сучасні Румунію, Угорщину, Словаччину, Австрію, Болгарію і Карпати. Пізніше, у ХIХ столітті, з розвитком бджільництва як галузі сільського господарства, вони потрапили до Німеччини, де методом селекції їх перетворили на господарсько цінну породу. Згодом ці «вдосконалені» бджоли поширились у всьому світі.
Зовні представники карніки є доволі непримітними, на відміну, наприклад, від італійських бджіл. Робочі особини невеликі за розмірами і мають сірий окрас. Залежно від трутневого фону конкретного регіону забарвлення цих бджіл може варіюватися від дуже темно-сірого до сіро-коричневого. Матки карніки майже чорні, з вузьким, довгим тілом.
Усередині породи є кілька породних ліній, серед яких найбільшого поширення набули в нашому регіоні пешец, скленар і тройзек. Візуально визначити відмінності між ними доволі складно, оскільки представники всіх трьох ліній мають дуже схожу зовнішність. Різниця між ними, до того ж слабко виражена, помітна лише в динаміці розвитку сімей.
Навесні тройзек і скленар набирають силу поступово, а піку свого розвитку досягають до середини червня, тобто до початку основного медозбору або трохи раніше. Подальший їхній розвиток залежить від інтенсивності взятку. У разі його слабшання чи скорочення тривалості матка реагує на це помітним зниженням яйцекладки.
Пешець, на відміну від тройзека і скленара, вирізняється раннім весняним розвитком. Набравши максимальну силу до середини травня, він утримує її до серпня, що робить цю лінію надзвичайно привабливою для кочових пасічників.
Є в цих бджіл і незначні недоліки. Хоча комахи лінії пешец не схильні до роїння, та якщо їх не завантажити роботою чи завчасно не подбати про достатньо просторе житло, щоб сім’ї не було тісно у вулику, то вони все ж входитимуть у ройовий стан. Лінії тройзек і скленар частіше прощають пасічнику такі помилки. Водночас не варто забувати і про застосування протироєвих методів.
Проте навіть у тому разі, коли бджоляр не встигає створити бджолам оптимальні умови через недостатню досвідченість чи з якихось інших причин (погодні умови, додаткова робота тощо), роїтися буде не більше 15–20% сімей. Тобто значною мірою ситуація з роїнням залежить від пасічника, обраної ним технології бджолярства та системи вуликів.
Ще одна особливість: карніка не схильна обмежувати маток під час сильного взятку. Гніздо (розплідну частину) вона не заливає нектаром. Та в разі відсутності вільних рамок бджоли будуть наповнювати медом усі наявні місця. Тут теж все залежить від пасічника, його працьовитості та фаховості.
Для успішного медозбору карніку краще тримати в багатокорпусних вуликах. Продуктивність у бджолиних маток карніки середня і за сприятливих умов вона досягає 2000 яєць на добу. Значний вплив на цю характеристику має наявність чи відсутність пилкового взятку.
Попри те, що батьківщиною карніки є місцевість з м’яким кліматом, вона непогано зимує в наших умовах навіть на волі. За достатнього, ще з осіннього періоду, забезпечення бджіл медом, наявності здорових бджолиних сімей і вчасної профілактичної обробки комах від варроатозу спостерігається незначне утворення підмору.
У хорошому зимівнику бджоли карніки зимують найуспішніше, до того ж спостерігається значна економія у споживанні запасів меду. До речі, під час зимування карніка надзвичайно економна. Деякі сім’ї успішно зимують, використавши лише 16–18 кг хорошого корму! Але у вулику все одно має бути стратегічний запас меду. Для бджіл це гарантія безпечного виживання в безоблітний період і подальшого існування сім’ї, а для бджоляра – запорука вдалої зимівлі та продуктивного розвитку пасіки наступною весною.
Бджоли породи карніка мають добре розвинені воскові залози, за сезон сім’я зазвичай легко відбудовує 10–15 рамок вощини. А ось прополісу карніка продукує мало. Це і добре, і погано водночас. Позитивний момент полягає в тому, що вулик завжди чистий, а стельові дощечки легко розбирати. Але для кочової пасіки в такому разі необхідно буде фіксувати рамки міжрамковими роздільниками, оскільки незначна кількість прополісу не забезпечить надійне кріплення рамок до вулика. Крім того, карніка встигає закласти щілини аж тільки до настання осені.
У своєму гнізді бджоли завжди підтримують чистоту, але не вдаються до будь-яких дій проти воскової молі. Вони просто не звертають на неї уваги. У власній практиці мені доводилось самостійно виловлювати поодиноку гусінь пінцетом. Ця проблема є особливо актуальною для слабких сімей. Та й до злодійок бджоли цієї породи ставляться занадто лояльно, навіть якщо сім’я й сильна. На мій погляд, такі особливості бджіл є господарсько незручними.
На особливу увагу заслуговує миролюбна вдача карніки. Це, напевно, найвагоміший аргумент на користь вибору цієї породи. Під час огляду бджоли ніяк не реагують на людину, спокійно сидять на рамках і продовжують займатися своїми справами. Матка в цей час може навіть не переривати процес яйцекладки! Вистачить легенького постукування по верхньому брусочку рамки, щоб бджоли просто перемістились донизу і не заважали оглядати вулик. Якщо ж потрібно перевірити якусь частину рамки, то достатньо просто здмухнути з неї бджіл без жодного ризику бути вжаленим. Чимало пасічників не користуються ні димовим захистом, ні сіткою під час роботи з карнікою.
За моїми спостереженнями, особливо миролюбними є бджоли, придбані в австрійських заводчиків. Відсутність взятку не має негативного впливу на їхню поведінку. Комахи не виявляють жодних ознак агресії і зберігають повний спокій. Вибравши для своєї пасіки карніку, можна без будь-якого остраху долучати до заняття бджільництвом дітей або родичів, а періодична допомога на пасіці зайвою не буде.
Також ця порода добре підходитиме бджоляру-початківцю, який ще не звик працювати з ігноруванням агресивної поведінки бджіл і не адаптувався до їхніх частих укусів. Та й сусіди не скаржитимуться на ваших утриманців, що допоможе уникнути зайвих проблем і конфліктів. Спокійно поводиться карніка і під час перевезення до місць кочівлі.
Бджоли карніки ефективно використовують як сильний тривалий взяток (соняшник), так і слабкий (різнотрав’я), коли збирають нектар із низьким вмістом цукрів. Завдяки довгому, добре розвиненому хоботку вони можуть брати нектар навіть із конюшини. За наявності взятку ці бджоли працюють і в прохолодну, похмуру погоду, і в невеликий дощ. Працьовитість, витривалість – їхні відмінні риси. Меду в карніки завжди багато, навіть якщо пасіка розміщена стаціонарно в населеному пункті. Кочівля, звісно ж, помітно підвищує медопродуктивність карніки, як і в бджіл будь-якої іншої породи.
До зимівлі карніка починає готуватися рано. Як тільки завершується останній взяток, матка припиняє яйцекладку, і в зиму бджолині сім’ї йдуть нечисленним складом. Можу помилятися, але за моїми спостереженнями карніка погано працює на пізніх взятках. Ще я помітив одну особливість: мед у карніки відсотків на десять важчий, ніж у решти порід. Найімовірніше, це пов’язано з його меншою вологістю, з тим, що бджоли сильніше випарюють принесений з поля нектар. Але подібна інформація в літературі мені не траплялась. Якщо у когось є досвід схожих спостережень – можемо обговорити особливості цих бджіл у коментарях нижче під статтею. Ось, певно, і вся інформація про карніку, якою мені хотілось поділитися з вами.
Вдалого вам вибору породи та успішного бджільництва!
Якщо у вас виникли питання за цією темою, їх можна поставити нижче, у коментарях під статтею. Будемо вирішувати проблеми спільно.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
