Страуси – типові мешканці напівпустель і саван, розташованих у зоні сухого тропічного клімату. Крім Африканського континенту цих птахів можна зустріти в Австралії (страуси ему) та в Південній Америці (страуси нанду). Страуси легко переносять звичайні для місць їхнього існування добові перепади температур до 40°С.
Вони дуже люблять воду, тому за будь-якої можливості приймають водяні ванни, але водночас страуси здатні витримувати посушливий період і втрачати внаслідок зневоднення до 25% своєї ваги. Така особливість птахів відобразилась і в їх науковій назві (лат. Struthio camelus), запозиченій з грецької στρουθίο-κάμηλος, що означає «горобець-верблюд». У ХVIII столітті шведський натураліст Карл Лінней у своїй роботі «Systema Naturae» зробив перший опис страуса.
Ці птахи надають перевагу відкритим ландшафтам з невисокою травою і поодинокими деревами, що не перешкоджають їх вільному переміщенню та широкому огляду місцевості. Щоб вчасно виявити ворога, природа наділила страусів чутливим нюхом і чудовим зором, які дозволяють їм помічати рухливі предмети на відстані до 5 км.
Головною небезпекою для них є великі хижаки (гепарди, леви, леопарди, плямисті гієни та ін.), від яких страуси зазвичай рятуються втечею. У разі нападу хижака чи при виникненні будь-якої іншої загрози самець здатен завдати смертельно небезпечного, точно націленого удару ногою. Сила удару страуса становить 30 кг/см2, тому птах спроможний легко вбити лева або людину.
Страуси справедливо вважаються найбільшими представниками пернатих на планеті – зріст найвищого з них, африканського страуса, сягає 2,5–2,7 м. Вага самців становить 150–160 кг, у самок вона трохи менша: 140–150 кг.
Страуси – істоти соціальні. Вони не можуть жити поодинці, поза зграєю. У дикій природі кочівні страусові групи налічують від 5 до 50 птахів, а молодняк (статевонезрілі птахи) – іноді до 100 особин і більше.
Страуси існували на Землі ще за часів динозаврів. Однією з особливостей їхньої будови є відсутність кіля (виросту грудини, до якого у птахів кріпляться грудні м’язи), тому ці птахи не здатні літати. Крила у страусів недорозвинені, проте вони допомагають птахам утримувати баланс під час бігу. У шлюбний період крила використовуються страусами в ритуальних танцях, а під час вирощування пташенят виконують функцію захисту гнізда від несприятливих кліматичних факторів.
Очі страусів розташовані таким чином, щоб охоплювати повністю весь навколишній простір, тобто вони забезпечують птахам огляд на 360°. Серед усіх представників наземних хребетних тварин саме страуси мають найбільші за розміром очі: їх діаметр становить 50 мм.
Очі опушені густими чорними віями. Свого часу з них виготовляли художні пензлі для дуже тонкої роботи, а також вишукані накладні вії. Мода та шалений попит на цінне оперення й вії страусів стали головною причиною майже повного знищення цих птахів у XVIII столітті.
Пересуваються страуси за допомогою надзвичайно сильних і міцних ніг. Вони надзвичайно добре бігають і під час бігу розвивають швидкість до 70 км/год й більше. У цьому їм також допомагає особлива двопала будова лап. Один з пальців закінчується видозміненим кігтем – ороговілим утворенням, що нагадує копито. Завдяки цьому утворенню птах може легко відштовхуватися від поверхні землі. У стрибку страуси здатні долати відстань від 3 до 8 м.
Страуси – істоти всеїдні. Вони живляться переважно рослинною їжею (зернові, трава, трав’янисті чагарники, їх листя, квіти, насіння, плоди, здерідка листя, плоди дерев і кущів), але можуть поїдати комах (гусінь, коників, сарану). Для забезпечення кращого травлення птахи заковтують невеликі камінчики, пісок та інші тверді предмети.
Ще в стародавньому Єгипті страуси були відомі як дуже цінне джерело м’яса, яєць і пір’я. Полювали на них представники знаті, а виготовлені з білосніжного пір’я птахів султани, що символізували світло і справедливість, прикрашали королівські прапори.
Особливість будови страусового пера – відсутність фіксуючих борідок з гачечками, внаслідок чого опахало відрізняється м’якістю, лег кістю, невагомим і ніжним дотиком. До того ж пір’ю страуса властива симетричність щодо центрального стрижня.
Найбільш цінними є великі махові пера з першого ряду оперення крила страусів, які досягли трирічного віку. У великого африканського страуса вони мають чорне забарвлення. Біле пір’я можна легко забарвити в будь-які кольори, їх збирають на хвостовому оперенні самців.
Пір’я самок страуса має сіре або сірувато-коричневе забарвлення. Вага оперення дорослого страуса становить близько 1 кг. Збирають пір’їни дуже акуратно, обережно зістригаючи їх з крил і хвоста якомога ближче до шкіри. Повторна стрижка можлива не раніше, ніж через півроку, до того ж за умови хороших умов утримання птахів та їх повноцінного годування.
Величезний попит на пір’я страусів виник у XVIII столітті, коли з’явилася мода на декорування ними різних предметів одягу (капелюхи, боа, плюмажі, сукні, пальто, карнавальні, театральні костюми тощо), а також аксесуарів (віяла, опахала, парасолі). Саме тоді почалося неконтрольоване винищення цих красивих і дивовижних птахів. Популяції африканських страусів перебували на межі зникнення.
Приблизно у 1840-х – 1850-х роках в Африці з’являються страусові ферми, де організовується комерційне вирощування цих птахів. Перша з них виникла в 1838 році, на півдні континенту. На початку ХХ-го століття поголів’я страусів, яке утримувалось та вирощувалось на фермах, становило понад 700 000 птахів. Та після Першої світової війни попит на пір’я страусів значно зменшився, що призвело до повного занепаду галузі.
У другій половині ХХ століття розведення страусів знову набуває популярності в Європі та Америці. Страусовий бізнес приносить чималий дохід, тому що є практично безвідходним виробництвом. І пір’я птахів грає в цьому далеко не головну роль.
Найбільшим попитом користується шкіра страусів, яка відрізняється надзвичайною міцністю та дуже високою якістю (довговічність, водостійкість, м’якість, еластичність, оригінальна фактура). Виготовлені з неї галантерейні вироби (портмоне, сумки, валізи), взуття, інші предмети побуту, зокрема оздоблення салонів автомобілів, оббивання меблів, не зношуються й не втрачають свій товарний вигляд протягом тридцяти років. Лідером в імпорті страусиної шкіри є Японія.
Не меншою цінністю є дієтичне м’ясо страусів. Воно майже не містить жиру (не більше 1%), за смаком і поживними якостями не поступається яловичині та м’ясу бізона. До того ж його вихід становить до 70% від загальної ваги птиці.
Слід також враховувати, що страуси, на відміну від великої рогатої худоби, не схильні до таких хвороб як коров’ячий сказ та ін. Середня вартість 1 кг м’яса страуса сьогодні становить близько 12 $. Постійними споживачами продукту є елітні ресторани, а також установи із забезпечення спортивного харчування.
Страусовий жир – ще одна стаття доходу фермерів. Він є дуже сильним антиоксидантом. Завдяки яскраво вираженій бактерицидній дії допомагає позбутися від усіх шкірних захворювань, успішно загоює не лише поверхневі рани, але й застосовується для лікування проблем внутрішніх органів, покращує функціонування опорно-рухового апарату, ліквідує запальні процеси.
Субстанція складається з ненасичених жирних кислот і тригліцеридів. Легко проникає не тільки у верхні, але й у нижні шари епідермісу. Жир страусів дуже вдало поєднується з іншими компонентами, доповнюючи і посилюючи їх дію, через що користується великим попитом у косметології та медицині.
Яйця страусів використовують у лікувальному та дієтичному харчуванні, а також у звичайній кулінарії. Вміст жирів і холестерину в них значно нижчий, ніж в яйцях представників домашньої птиці.
Вага одного яйця може коливатися від 1 до 2,5 кг. Калорійність 100 г продукту становить 120 ккал. За своєю поживністю одне стаусове яйце прирівнюється до 25–40 курячих. Такої яєчні вистачить, щоб нагодувати 10 і більше осіб.
Яйце страуса має напрочуд багатий вітамінний і мінеральний склад. Вітаміни А та Е сприяють підтримці краси шкіри й волосся, а також позитивно впливають на зорові функції організму (вітамін А).
Містяться в страусиних яйцях і незамінні амінокислоти, які забезпечують профілактику серцево-судинних захворювань. Цей дієтичний продукт корисний як дорослим, так і дітям. Його рекомендують у лікувальному харчуванні під час відновлення після операцій або тяжких захворювань.
Яєчна шкаралупа відрізняється високою міцністю й водночас легко обробляється. Структура її нагадує порцеляну. Застосовується вона як матеріал для декоративних виробів. Цілісна шкаралупа може бути основою для художнього розпису, фігурного різьблення, гравіювання. Також з неї можна виготовляти предмети домашнього начиння: посуд для зберігання рідини, світильники, лампадки тощо.
Рогоподібний кіготь на внутрішньому пальці страуса, що нагадує копито, переробляють на порошок, який потім застосовується для шліфування алмазів (основний споживач – Голландія). Відшліфовані кігті також цінуються в ювелірній справі. Їх використовують для виготовлення оригінальної біжутерії (намиста, кулони, браслети та ін.). У радіоелектороніці за допомогою невеликих страусових пір’їн видаляють пил і дрібні сторонні частинки.
Самі по собі страусові ферми можна використовувати для організації альтернативного туристичного бізнесу. Крім екскурсії по території господарства, додатковий заробіток можна отримати від кухні, представленої екзотичними стравами зі страусового м’яса та яєць. Раніше страусів використовували як упряжних тварин, для проведення страусових перегонів. Ця традиція ще збереглась в окремих країнах, але в Європі подібна «розвага» заборонена.
Сучасні страусові ферми – дуже перспективний бізнес. Останнім часом їх організація набуває в Україні все більшої популярності. Сьогодні на території країни вже існує близько 200 господарств, які займаються вирощуванням і розведенням страусів.
Одне з них розташоване поблизу курортного містечка Миргород, що на Полтавщині. Господар ферми, Мурашко Микола Павлович, колишній пивовар, використав для нового бізнесу приміщення, де раніше вирощували овець. Починання виявилося вдалим – його страусова ферма існує вже 10 років. Вік страусів, які живуть на фермі, становить 12–14 років. Середня тривалість життя страусів сягає 70 років.
Мешканці ферми – великі чорні африканські страуси. З усіх представників свого роду вони найбільш невибагливі, тому найкраще підходять для розведення. Ці птахи дуже довірливі, легко йдуть на контакт з людиною, що має велике значення в страусівництві.
Гостей страуси зустрічають доброзичливо, з цікавістю. Господар ферми роздає велике, на високих стеблах реп’яхове листя усім, хто бажає погодувати птахів. Страуси дуже люблять живитися свіжою зеленню прямо з рук, відщипуючи дзьобом з відчутною силою частини листків. Але вони ніколи не використовують дзьоб для нападу. За характером ці птахи тихі, спокійні. У конфліктних ситуаціях можуть шипіти один на одного (при розділі їжі, або відстоюючи право на своїх самок).
Зараз на фермі живуть 7 сімей по 3 страуси в кожній. На одного самця припадає по дві самки. Сім’ї розташовуються в окремих загонах, де кожному страусові забезпечується площа не менше 10 м2. Молодняк також тримають окремо від дорослих птахів. У шлюбний період ноги й шия самців набувають червонуватого забарвлення. Самки за сезон відкладають від 40 до 80 яєць, товщина яєчної шкаралупи становить 2–3 мм. Середня вартість страусового яйця становить близько 300 грн/шт.
Активну частину доби страуси проводять на ногах і лише вночі, або перед дощем сідають на землю. Ноги – їх найвразливіше місце. Страус зі зламаною ногою жити не може, тому його забивають на м’ясо. Для щоденного моціону птахам облаштовують на фермі бігові доріжки завдовжки до 60 м. Або ж організовують дуже просторі вольєри, що не обмежують їх вільне пересування.
Їдять страуси у 8–10 разів менше ніж поросята. На фермі птахів годують зерном, силосом, зеленим кормом, м’ясо-кістковим та рибним борошном, комбікормом. На зиму господарі ферми заготовлюють їм сіно. Але в раціоні страусів категорично заборонені петрушка і плоди кісточкових.
Важливо також дотримуватися гігієни в приміщеннях, де вони містяться, оскільки страуси підхоплюють і з’їдають усе, що потрапляє їм на очі, зокрема й пластикове сміття, різні блискучі предмети та інші неїстівні дрібниці. Хоча страуси здатні кілька днів обходитися без пиття, вони дуже люблять воду. Дорослі птахи випивають до 12 л води за добу.
Холод і морози не лякають страусів. Найсерйознішу небезпеку для них складають протяги, тому так важливо створити їм укриття, що надійно захистить від вологості та вітру. Перший сніг страуси зустрічають із захопленням, здійснюючи граційні, високі стрибки з піднятими, розправленими крилами, немовби у танці.
У дикій природі страуси для кладки яєць виривають у піску глибоку яму, де головна самка (вдень) і головний самець (вночі) по черзі висиджують яйця. Головна самка може регулювати кількість яєць, відкидаючи яйця інших самок, або жертвуючи ними в разі наближення хижака. Свої ж яйця вона переміщує ближче до центру гнізда.
Пташенят страуси висиджують 41 добу (іноді довше). У самця оперення пишніше й густіше, завдяки чому він може захищати пташенят від палючого сонця, вітру, дощу та інших несприятливих чинників. На грудях самця є немовби ущільнений панцир, за допомогою якого він здатний відбивати атаки нападника, а також використовувати його для ударів по шкаралупі яєць, щоб допомогти пташенятам проклюнутися.
Важко сказати, як з’явився міф про те, що страус в разі небезпеки ховає голову в пісок. Насправді він так не поводиться. Можливо, це пов’язано з тим, що здолавши значну відстань з величезною швидкістю птах падає на землю і знесилено опускає голову прямо на пісок… А може, цей помилковий висновок з’явився через те, що самка, яка висиджує пташенят, постійно переміщує яйця в гнізді. Саме гніздо вирите в піску, тому здалеку це виглядає як занурення голови страуса нижче рівня землі.
Для штучного розведення страусів їхні яйця розміщують в інкубаторі. Природні умови нашої кліматичної зони не сприяють традиційному висиджуванню курчат страуса самкою. Дощова погода діє згубно на майбутніх пташенят.
Новонароджені страусенята важать від 0,7 до 0,8 кг. Вже з перших хвилин життя вони повинні самостійно знаходити собі їжу та воду. За 11 місяців пташенята виростають до 2-х метрів заввишки й набирають при цьому до 100–130 кг живої ваги! Цікаво, що в 14–16 місяців страус здатний змінити свою стать. У цьому ж віці їх можна забивати на м’ясо.
М’ясо, а особливо страусова печінка, так само як і яйця страусів, користуються великим попитом у дитячому, лікувальному й дієтичному харчуванні. Запліднені яйця можна реалізувати підприємцям, які хочуть створити власну страусову ферму.
Попри різноманітні варіанти та чималі можливості отримання хороших прибутків від заняття страусівництвом, це не завжди можливо. В Україні подібний бізнес знаходиться лише на початковій стадії свого розвитку. І хоча відсутність жорсткої конкуренції в цій галузі дає неабиякі шанси для гідного заробітку, нестача спеціалізованого обладнання, надійного і стабільного ринку для реалізації продукції, допоміжних служб, а також деякі інші фактори негативно впливають на кінцевий результат роботи.
Та всупереч усім негараздам, розведення і вирощування страусів – це заняття, що забазпечує моральне й естетичне задоволення. Позитивна енергетика птахів дарує радість, спокій, душевну рівновагу не лише самим господарям, а й усім відвідувачам ферми. Навіть дощовий, похмурий день після спілкування з життєрадісними страусами здається цікавим і багатообіцяючим.
Поділитись в соцмережах:
