Використання в промисловому рибництві установок замкненого водопостачання (УЗВ) є найбільш перспективною світовою технологією від середини ХХ сторіччя й до цього часу.
Завдяки використанню УЗВ усі параметри технологічного процесу вирощування рибного поголів’я (кондиціювання води, годування риби, контроль за середовищем тощо) регулюються за допомогою автоматизованих пристроїв, дія яких може програмуватись, а вплив природних факторів на перебіг самого процесу мінімалізується.
Створення та експлуатація сучасної установки замкненого типу для вирощування цінних видів риб вимагають чималих вкладень. Тому основною складовою успішної в економічному плані діяльності є використання найцінніших видів риб. Саме за такої умови вартість на кінцеву продукцію дозволить окупити витрати на будівництво установки та її функціонування. Окрім того, чим швидше зростатиме риба, тим менше на її ціну впливатимуть експлуатаційні витрати, і, відповідно, тим нижчою буде її собівартість.
Використання замкнених рибних установок дозволяє уникнути сезонних коливань температури та непередбачених стрибків витрат води. Це досягається за допомогою технічних засобів, оснащення й приладів автоматичного керування. Зазвичай вирощування риби в замкнених установках відбувається за оптимальної температури води.
Для коропа, осетрів, вугра встановлюється температура водного середовища +24°С, що забезпечує 8760 градусо-днів протягом року. Строк отримання товарної риби в замкнених установках значно скорочується: товарного карпа вагою 425 г вдається виростити в УЗВ за 280 діб, а осетрів вагою 1 кг – за 365 діб.
Розглянемо основні чинники, правильний підбір яких забезпечить оптимальне функціонування та результативність використання УЗВ.
1. Розмір установки
Товарні рибничі господарства з використанням замкнених установок будуються за принципом модульної системи. Кожна модель є ізольованою замкненою системою, не пов’язаною з рештою модулів. Це гарантує нерозповсюдження рибних хвороб у разі зараження поголів’я в одній з установок, і до того ж мінімізує втрати у випадку технічних аварій.
Продуктивність такого модуля зазвичай становить близько 20 т риби на рік. Продуктивність 15–20 т риби на рік забезпечується установкою під управлінням одного-двох працівників (сімейна ферма). Ферма продуктивністю 40 т складатиметься вже з двох модулів і т. д.
Розмір ферми визначається її економічною доцільністю, що безпосередньо пов’язано з конкретними чинниками: попит на ринку, ціна конкурентів, оподаткування, витрати на енергоресурси тощо.
Вибір форми й розміру басейнів для рибництва найчастіше визначається потребами того виду риб, який обрано для вирощування. Деякі з запропонованих на ринку установок мають один басейн, в якому розміщують садки з рибою різного віку й розмірів.
Для риби, що живе на глибині (пструг, карп) обирають глибокі, об’ємні басейни – силоси – прямокутної форми з конусним дном, круглі чи квадратні із заокругленими кутами, завглибшки понад 1–1,5 м.
Питома кількість води в таких басейнах перевищує 1,5 м3 на 1 м2 площі. Замкнені рибні установки монтуються зазвичай у закритих приміщеннях, тому чим вищим є цей показник (співвідношення м3/м2), тим меншої площі будівля знадобиться.
У виборі розміру басейну зазвичай керуються практичними міркуваннями щодо його обслуговування. Розмір басейну повинен відповідати розміру риби, що в ньому вирощується. Невеликі басейни зручніше використовувати для проведення робіт з сортування та відлову риби.
Якщо вирощена риба вилучається з установки частинами, то відлов з одного басейну не відбивається на самопочутті риб з інших басейнів. В іншому разі риба, що утримується в одному великому, спільному басейні, отримує стрес внаслідок вилову частини поголів’я і може на кілька днів перестати споживати корм. Втрата приросту через цей стрес негативно відбивається на економічній складовій вирощування, а також може призвести до загального збою роботи установки.
2. Водопостачання
Водопостачання замкнених установок полягає в одноразовому заповненні їх та щоденному підживленні свіжою водою кількістю 3–10% від повного об’єму води в установці за добу. Витрати води на вирощування кожного кілограма риби зменшують загальний об’єм у басейні на 0,2–0,5 м3.
Щоб уникнути можливого занесення до УЗВ разом з водою личинок засмічуючих видів риби, паразитарних та інших захворювань, а також бруду, для їх заповнення та підживлення використовують артезіанські джерела.
До басейну подається чиста, насичена киснем вода, але на виході з нього стікає вода, забруднена продуктами життєдіяльності риб, вміст кисню в якій знижено внаслідок його споживання рибою. Ступінь забрудненості води на виході з басейну пов’язаний з кількістю корму, який згодовують рибам.
3. Подача води
У замкненій установці, оснащеній оксигенаторами, в басейн подається перенасичена киснем вода. Внаслідок контакту струменя води з атмосферою проявляється ефект дегазації, і кисень втрачається. З цієї причини вхідний патрубок, через який подається вода в басейн, заглиблюється, і перенасичена киснем вода змішується без втрат з рештою води в басейні.
Щоб створити круговий рух води в басейні, струмінь, що подається, спрямовується по дотичній до борту басейну. І в разі подачі на виході з патрубка води, насиченої киснем до 50–60 мг/л (500–700% насичення), утворення значної за розміром зони перенасичення киснем у басейні не відбувається. Ця особливість не завжди враховується навіть фахівцями, які побоюються використовувати воду з подібним рівнем перенасичення киснем.
4. Скидання води
Зазвичай рівень води в окремому басейні підтримується за допомогою переливного пристрою, а вихід води з басейну облаштовується в нижній частині. Отже, все, що потрапляє до басейну, збирається в приймальній камері зливу і видаляється з потоком води.
Приймальна камера басейну – це пастка для решток (фекалій, залишків корму, сміття). Щоб видалити рештки, накопичені в камері, швидкість відтоку води багаторазово й моментально збільшують. Турбулентні струмені, що виникли внаслідок цього, піднімають осад, який підхоплюється потоком води. У деяких установках цей процес автоматизований, але зазвичай злив відстояного сміття здійснюють вручну, через шандорний перелив.
У деяких УЗВ для очищення сітки та приймальної камери використовуються електрощітки, керовані певною програмою.
5. Насос
Насос забезпечує безперебійну циркуляцію води в установці. З його допомогою відбувається протікання води через всі елементи системи, що мають гідравлічний опір. Залежно від конструктивних особливостей УЗВ, в ній може бути два й більше контурів циркуляції.
6. Фільтри
Щоб УЗВ функціонувала правильно, у ній встановлені два механічні фільтри. Один з них потрібен для видалення з води решток, що надходять із басейну з рибою (фекалії, луска, загиблі тварини тощо). Другий механічний фільтр призначений для затримки у водному потоці частинок біологічної плівки з біологічного блоку очищення, що утворюються під час біологічного очищення води.
Біологічна обробка води є багатоступеневим процесом перетворення органічних сполук на нетоксичні, безпечні для риби продукти. Процес відбувається внаслідок життєдіяльності аеробних бактерій, що споживають значну кількість кисню. Він супроводжується утворенням біомаси бактерій та зміною рН-води.
7. Температурна корекція
Правильна температурна корекція забезпечує комфортні температурні умови, оптимальні для вирощування риби. Насамперед корекція передбачає підігрів води, або її охолодження з метою затримки нересту чи навпаки – його стимулювання. У регіонах з досить спекотним континентальним кліматом влітку необхідно охолоджувати циркуляційну воду, щоб запобігти загибелі риби внаслідок перегрівання.
8. Бактерицидна обробка
Бактерицидна обробка призначена для зниження рівня бактеріального забруднення циркуляційної води, який виникає в умовах високих біологічних навантажень в УЗВ. При низьких та середніх навантаженнях бактерицидна обробка зазвичай не застосовується. Висока бактеріальна забрудненість може бути визначена візуально, оскільки вода через наявність у ній бактерій втрачає прозорість і стає каламутною.
9. Насичення киснем
Одним із головних етапів функціонування замкненої установки є насичення води киснем, оскільки всі біологічні процеси в УЗВ вимагають значного споживання кисню. Він витрачається як на дихання риб, так і на здійснення окислювальних процесів під час біологічної обробки. Апарати для насичення води киснем можуть розташовуватись поокремо: один встановлюється перед подачею води в басейн, а інший – перед подачею води на біологічну фільтрацію. У деяких замкнених установках апарат насичення води киснем та насос конструктивно об’єднані в єдиний пристрій – ерліфт.
10. Щільність посадки риби
У характеристиках замкнених рибницьких установок для вирощування товарної риби потрібно оцінювати щільність посадки риби в басейнах (в кг риби на м3 води в басейні). Допустиме максимальне значення щільності посадки риби визначається в установці видом об’єкта, що культивується, забезпеченістю киснем для дихання та біологічної фільтрації, а також потужністю пристроїв регенерації води.
В установках, де використовується технічний кисень, що подається у воду через оксигенератори, обмежень немає, тому щільність посадки риби під час утримання може бути вищою. Наприклад, щільність посадки осетрових риб цілком може сягати до 83 кг/м3, щільність посадки пстругу (форелі) – до 100 кг/м3, карпа – до 200 кг/м3.
Але перевищення цього рівня призведе до непропорційного збільшення концентрації продуктів метаболізму риби й біоценозу фільтра, збільшення кормового коефіцієнта, а також зниження швидкості приросту маси риби.
11. Живлення риби
Досягнення рибницьких цілей з переходу вирощуваних об’єктів на екзогенне живлення багато в чому залежить від керування годуванням. Годування в замкнених установках є для рибного поголів’я єдиним джерелом корму. Водночас корм впливає і на якість циркуляційної води. Норму годування визначають як добовий раціон у відсотках до ваги тіла риби.
На розмір раціону впливають вид риби, її індивідуальна вага, температура води та інші параметри водного середовища, концентрація кисню, концентрація технічних речовин, освітленість, якість корму. Якщо всі ці параметри враховані при складанні раціону, то він буде оптимальним, і кормовий коефіцієнт (КК) матиме мінімальне значення.
Якщо склад раціону перевищує оптимальні показники, кормовий коефіцієнт також зростає. Риба отримує корму більше, ніж може засвоїти у вигляді приросту маси. Надмірний корм або не споживається, як це відбувається у форелі, або ж споживається і перетворюється на фекалії, як у коропа. У будь-якому разі в такій ситуацій збільшується навантаження на очисні пристрої, а якість води знижується через накопичення токсичних речовин.
Якщо зростання токсичності різко знижує рівень засвоєння корму, а останній тільки збільшує забруднення води, процес наростання рівня токсичності може набути в УЗВ лавиноподібний характер. З урахуванням впливу раціону годування риб на якість води в установці, набагато краще трохи недогодовувати рибу, ніж перегодовувати.
12. Пристрої відлову
Вилови риби в аквакультурі є певною складністю. Досить просто вони здійснюються в плоских басейнах об’ємом 8–10 м3. Вода з басейну трохи зливається, внаслідок чого риба концентрується в нижній частині басейну, звідки вручну (сачками) її перевантажують у місткості для транспортування.
Максимальний об’єм ручного перевантаження становить 1000–1500 кг. У басейнах більшого об’єму (100–200 м3) цей метод не застосовують, оскільки там обсяг продукції досить значний і ручне перевантаження займе багато часу, внаслідок чого риба може втратити товарні якості.
Вивантаження риби з басейнів такого обсягу проводиться в режимі нормального водопостачання, а риба концентрується в одному кінці басейну за допомогою спеціальної сітчастої рухомої стінки. – концентратора. Вивантаження риби з високих силосів відбувається частково за допомогою каплерів – сітчастих мішків з механізованим підніманням-опусканням, а частково (остаточне вивантаження) – вручну.
Навіть якщо ви орієнтуєтесь головним чином на виробництво, наприклад, осетрового м’яса, не завжди доцільно планувати господарство потужністю 100–200 тонн риби на рік.
По-перше, у створення такого підприємства необхідно вкласти мінімум 500 тис. $ США, і кожна юридична особа може дозволити собі такі витрати.
По-друге, не скрізь можна реалізувати таку кількість продукції.
По-третє, промислові підприємства не приймають на переробку осетрів, вирощених в УЗВ. Накладні витрати цих підприємств вже й так збільшують високу вартість осетра, тому вартість кінцевої продукції робить таких виробників неконкурентоспроможними на ринку.
По-четверте, для УЗВ потрібне приміщення. Для стотонника це приблизно 10 тис. м2, і для його будівництва потрібні додаткові інвестиції. Якщо додати сюди ще строки окупності такого підприємства, факторії ризику та інше, – це також буде не на користь вибору багатотонника.
Саме тому краще мати УЗВ малої продуктивності. Малі УЗВ вже давно позитивно зарекомендували себе на практиці. Вони широко використовуються на багатьох рибницьких підприємствах, які вирощують рибу в садках, басейнах та ставках на теплих стічних водах електростанцій або регіонах з відповідним теплим кліматом.
УЗВ з невисокою потужністю є альтернативою успішного вкладання грошей. За наявності невеликого стартового капіталу можна швидко побудувати УЗВ продуктивністю 5–10 тонн риби на рік. До прикладу, якщо вирощувати осетрів, собівартість 1 кг продукції становитиме 5–6 $. Самоокупність установки – від 1,5 до 2-х років. Інвестиції в УЗВ становитимуть не більше 50 тис. $ США. Вкласти такі гроші у виробництво зможуть не лише підприємства чи фермерські господарства, а й індивідуальні підприємці.
Вирощування в УЗВ осетрів, пстругу (форелі), сомів та інших видів риб може перетворитись на прибутковий сімейний бізнес.
Суму інвестицій вдасться скоротити на 10–15%, якщо при спорудженні невеликої УЗВ використовувати власну працю та підсобні матеріали, або обрати спрощений проект установки з використанням лише основних вузлів: басейнів, фільтрів грубого очищення, біофільтру та системи аерації.
Споживання води в УЗВ у сотні разів нижче, ніж у басейнових господарствах із прямоточним водопостачанням. Вода може постачатись із джерел, артезіанським свердловин, чистих струмків, річки. Це дозволяє значно збільшити кількість рибних господарств, наблизити їх до місць споживання риби, зменшити питомі витрати. Незначне споживання водного ресурсу в поєднанні з повним біологічним та механічним очищенням стічних вод робить УЗВ безпечною для довкілля.
Використання інтенсивної технології дозволяє вдвічі, а то й втричі скоротити виробничий період вирощування рибного поголів’я, мінімізує витрати людських ресурсів, а вихід риби, отриманої в УЗВ, завжди більший, ніж у разі її вирощування в природних водоймах.
Установки замкненого водопостачання дають можливість вирощувати майже всі види риб цілорічно та отримувати високоякісну продукцію за найкоротший період.
Поділитись в соцмережах:
