Продовжуючи розмову на весняні теми про молодняк сільськогосподарських тварин, зупинимось на темі вирощування телят з докладним розглядом проблем, що можуть трапитись. Якщо тільність та отелення минули успішно, то корова вже подарувала вам здорове телятко. Подальший успіх його вирощування майже на 100% залежить від вас, хазяїна.
Новонароджене теля найкраще одразу розмістити в індивідуальній дерев’яній клітці розмірами не менше 1,5 м × 0,7 м і заввишки не нижче 1 м. Підлога в клітці має вивищуватись над рівнем підлоги сараю (коровника) на 20–25 см (для стікання сечі). До переселення теляти в обладнану клітку, потрібно покласти туди підстилку з чистої соломи.
Першою проблемою, яка може мати сумні наслідки, є пупковий сепсис (запалення пуповини). Початковий прояв зовнішніх ознак цього захворювання виражений не надто яскраво, тому в неуважних господарів теля може загинути в перші ж дні свого життя.
Симптоми хвороби виявляються в пригніченому стані тварини, підвищенні температури на 0,5–1,5°С, втраті апетиту, деколи в теляти спостерігається пронос. На животі, біля основи пуповини, з’являється тістоподібний набряк, болючий і гарячий. Помічають його не одразу, тому час втрачється, і стан теляти швидко погіршується. Без отримання необхідної ветеринарної допомоги тварина гине на 3-й – 4-й день.
Причиною цього захворювання є потрапляння до розірваних пупкових судин патогенної мікрофлори з підстилки чи слини корови при облизуванні. Найчастіше це бета-гемолітичний стрептокок, синьогнійна паличка, протеї, клостридії тощо. Потрапивши у сприятливі умови, мікроорганізми швидко розвиваються й викликають запалення та загальну інтоксикацію організму, крім того мікроорганізми потрапляють у кров’яне русло, дуже стрімко розмножуються там, і зрештою розвивається сепсис. Внаслідок такого блискавичного розвитку хвороби симптоми навіть не встигають проявитись. За гострого перебігу тварина гине за 1–2 дні.
Щоб уникнути такого розвитку подій, потрібно дотримуватись загальних санітарних правил у приміщенні та чистоти під час отелення. Рекомендовано обов’язково двічі припікати кінець пуповини 10% розчином йоду (занурити кінець пуповини в розчин і потримати 20–30 секунд).
Уперше таку процедуру потрібно здійснити одразу після отелення, а згодом повторити її через 3–4 години. За станом пуповини потрібно слідкувати до повного її всихання, яке зазвичай завершується на 6-й – 7-й день. В жодному разі не можна допускати смоктання телятами кукси одне в одного. Щоб запобігти цьому, перший час краще утримувати їх в індивідуальних клітках чи будиночках.
Якщо ж проблеми уникнути не вдалось, то уражену пуповину слід підрізати на 2–3 см, промити пероксидом водню або розчином марганцівки й рясно обробити діамантовою зеленню. Внутрішньом’язово потрібно ввести антибіотик.
Хорошого результату вдається досягти, якщо ввести «Стрептоміцин» і «Біцилін-5» у дозі по 20 тисяч ОД на 1 кг ваги теляти. Якщо чутливість мікрофлори до цих препаратів на вашій фермі низька (це потрібно знати заздалегідь), то застосовуйте ті засоби, до яких є чутливість (наприклад, «Амоксицилін» чи інші).
Половину дози антибіотика ефективніше вколоти в основу пуповини. Якщо в основі пуповини розвинувся абсцес або виразка, їх потрібно вичистити і промити розчином марганцівки, після чого засипати стрептоцидом. Такого лікування зазвичай буває достатньо для збереження життя теляти.
Одразу після народження теляти його обов’язково потрібно напоїти молозивом. Зробіть це якнайшвидше, поки зберігається висока проникність стінок шлунково-кишкового тракту! З випитим молозивом теля отримує не лише необхідні поживні речовини, але й життєво важливі готові антитіла, що забезпечать йому захист від усієї патогенної мікрофлори, присутньої в корівнику. Саме вони складають імунітет у перші дні життя молодого організму.
Крім того, молозиво поповнює запас вітамінів в організмі теляти, підвищує вміст глобуліну в крові, сприяє мінералізації кістяка, стимулює моторику кишківника. Але це не означає, що давати молозиво можна без міри.
Існує чимало різноманітих думок щодо того, скільки молозива потрібно випоювати теляті та як це робити. З власного досвіду скажу, що на першому випоюванні цілком достатньо дати телятку не більше 1 л. Така кількість молозива легко перетравлюється організмом і не викликає розладів травлення.
Напувати теля краще тричі на день. Впродовж першої доби давати йому по 1 л, а потім дозу поступово збільшувати, і за чотири-п’ять днів довести її до 2-х літрів за одне випоювання, тобто до 6 літрів на день.
Випоювати потрібно або свіже молозиво, або (обов’язково!) підігріте до температури тіла (+37,5°С). Холодне молозиво чи молоко випоювати не можна! Напувати телятко молозивом і молоком краще через соску з маленьким отвором. Це допоможе йому пити маленькими ковтками, щоб їжа надходила невеличкими порціями по стравохідному жолобу в сичуг і встигала оброблятися слиною, ферментами й травними соками.
Таке дозоване споживання сприяє повному розщепленню поживних речовин. Під час випоювання збільшеною кількістю молозива уважно слідкуйте за реакцією організму теляти у відповідь. Якщо з’являється пронос, дозу слід зменшити. Поява проносу означає, що ця кількість корму завелика для теляти, і його організм не може якісно перетравити надлишок їжі.
У разі порушень режиму випоювання, або при випоюванні великими порціями з відра чи холодним молоком (молозивом), сичуг теляти забивається нерозщепленим казеїном, який розкладається і створює інтоксикацію в організмі.
Зовні це проявляється спочатку невеликим здуттям, потім світлим проносом, зневодненням, відмовою від корму, ослабленням. Якщо вчасно теляті не допомогти, воно може загинути. Також пронос може бути наслідком випоювання неякісним, забрудненим, прокислим молоком.
Краще не допускати подібних порушень, але якщо вже таке сталося і спостерігаються зміна поведінки теляти, а також поява рідкого калу, потрібно терміново розпочинати лікування. Молоко в цьому разі слід замінити підсоленим відваром (ромашка + звіробій + деревій, взяті в рівних частинах). Доза: 5 столових ложок суміші трав на літр води. Давати такий відвар потрібно теплим (не гарячим!) тричі на день, по 1,5–2 л за раз.
Крім цього, перед напуванням кладемо на корінь язика теляті 2–3 пігулки будь-якого з препаратів: «Фталазол», «Левоміцетин», «Етазол», «Лопераміду гідрохлорид» і примушуємо їх проковтнути. Результат буде помітним вже наприкінці дня.
Якщо ж ця допомога не спрацювала, то слід зробити внутрішньом’язову ін’єкцію препарату “Дізпаркол”, або “Фармазин” у дозі 5 мл. Таке лікування зазвичай забезпечує хороший результат вже на другий день.
Дуже важливо виявити диспепсію та розпочати її лікування якомога раніше, щоб не допустити розвитку хвороби. Розвиток диспепсії загрожує теляті зневодненням. У разі втрати організмом теляти 10% рідини, життя його перебуває в небезпеці. Якщо цей показник сягає 14%, настає смерть.
Лікування теляти з симптомами зневоднення може провести лише ветеринар (парентеральна регідратація, внутрішньочеревне введення розчинів Рінгера-Локка, за Шарабріним, Колесовим, Мітюшиним чи ін.), тому більш докладно розглядати це питання недоцільно.
Продовження теми вирощування телят розглянуте в наступній статті.
У разі виникнення проблем, не згаданих у цій статті, можна обговорити їх на нашому форумі та спільними зусиллями знайти оптимальне їх вирішення.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах: