Запрягання коня – це важливе вміння, яке потребує уваги до деталей та піклування про тварину. Однокінна упряж використовується для роботи з одним конем. Її правильне одягання дозволяє ефективно виконувати роботу без ризику травм для коня.
Упряж буває різною. Крім основних систем є їх комбінації та доповнення. Російська упряжка є однією з класичних систем запрягання коня.
Розглянемо операції запрягання у російську збрую.
Крок 1. Підготовка коня
Перед початком запрягання кінь повинен бути повністю готовим. Його необхідно оглянути та переконатися, що тварина здорова та нагодована. Перед запряганням коня бажано почистити, переконатися, що на тілі немає подряпин, ран чи запалень. Якщо такі пошкодження є, їх слід обробити розчином йоду (5–10%). Особливо важливо оглянути спину, холку та плечі, тому що на них упряж передає основне навантаження. Якщо на коні виявлені забруднення, бруд слід відчистити, бо він може спричинити потертість під ременями наритників, хомутом або сідельцем.
Крок 2. Одягання вуздечки
Запрягання починають з надягання вуздечки. Одягати вуздечку для людини-правші зручніше, ставши з правого боку коня і притримуючи його лівою рукою за шию чи гриву. Правою рукою вуздечку накидають на лицьову частину голови. Наклавши вуздечку, потрібно розправити всі ремені на їхні місця, уникаючи перекручування.
Після застібання всіх ремінців (потиличний, нащічний, ганашний) вуздечки, коня потрібно загнуздати. Для цього слід відстебнути один край вудил від трензельного кільця і, притримуючи коня лівою рукою за верхню поверхню перенісся, притиснути вудила до рота коня, акуратно спрямовуючи їх на беззубий край щелепи. Досвідчений робочий кінь рефлекторно відкриє рот і прийме вудила. Після цього слід пристебнути вудила на місце до трензельного кільця вуздечки. Важливо, щоб вуздечка була підібрана за розміром, а ремені зручно прилягали, не стискаючи голову.
Особливу увагу потрібно приділити загнуздуванню коня взимку. Вудила на морозі можуть замерзнути, тому перед використанням їх потрібно зігріти в руках. Це запобігатиме можливим травмам від прилипання металевих частин до язика або губ тварини.
Крок 3. Одягання хомута
Тепер настав час хомута. Хомут має бути чистим, а повсть пітника на його поверхні – м’якою і сухою. Якщо підкладка брудна або мокра, це може призвести до потертостей на плечах. Хомут слід очищати відразу після кожного використання наприкінці кожного робочого дня. Такий регулярний догляд збереже здоров’я коня і продовжить термін служби самого хомута.
Одягання мокрого, брудного або несправного хомута може виробити у коня рефлекс негативного ставлення до збруї, небажання запрягатися та працювати.
Одягати хомут через голову коня слід у перевернутому стані. Після того, як голова пройшла в його отвір, хомут перевертають у звичайне робоче положення так, щоб ріжки кліщів і супоня опинилися внизу, ближче до грудей. Важливо перевертати хомут у робоче положення біля самої голови, щоб не пошкодити шию тварини. Коли хомут опиниться на своєму місці, потрібно обережно вийняти з-під нього гриву, щоб вона не натирала шкіру під час роботи.
Якщо в упряж використовуються наритники, їх надягають відразу після хомута. Передній край кріпиться до горти та гужових кілець хомута. Усі ремені розправляють по корпусу коня і, підтягуючи застібки, підганяють під розмір конкретної тварини. Бічні краї наритників кріплять до голобель. Натягувати не слід. Наритники мають вільно лежати на тілі коня, не обмежуючи його рухи.
Крок 4. Закріплення голобель та дуги
Коли хомут одягнений, можна заводити коня в голоблі. Вони мають бути розташовані з боків коня. Заглиблення на кінцях дуги призначені для вставляння в них голобель. Спочатку лівий гуж охоплює голоблю знизу нагору, потім на дугу накладають петлю гужа. Після цього дугу перекидають через холку коня і закріплюють правим гужом на правій голоблі зверху вниз. Дуже важливо щоб гужі проходили та підпирали дугу з протилежних сторін. Якщо лівий гуж проходить та підпирає дугу з передньої поверхні, то правий повинен бути із задньої. Так дуга стоятиме рівно і не падатиме ні назад, ні вперед.
Після зав’язування гужів затягують супоню. Супоня обвиває ріжки кліщів хомута кілька разів і зав’язується петлею, яку можна легко розв’язати у разі потреби.
Затягнути супоню так, щоб ріжки хомута щільно притиснулися один до одного, часто буває складно. Щоб полегшити цю роботу, можна впертися коліном у стулку кліщів і потягнути супоню обома руками.
Крок 5. Вдягання сіделки
Після зав’язування супоні переходять до сіделки. Перед тим як її покласти на спину, обов’язково перевірте пітник і повсть. На них не повинно бути бруду, кірок, що засохли, від поту, пилу, частинок ґрунту тощо. Забруднена повсть сіделки може завдавати коню дискомфорту. Сіделку спочатку накладають вище того місця, де вона має бути, а потім обережно зтягують у напрямку росту шерсті назад. Такі дії потрібні, щоб шерсть лягла рівно і коню було комфортно. Рівна шерсть під сіделкою допомагає уникнути потертостей та запобігає пошкодженню шкіри.
Попруга сіделки (ремінь, який її фіксує) повинен бути затягнутий досить туго, щоб сіделка не зміщувалася під час їзди. Неправильне (слабке) затягування попруги може призвести до травм коня, особливо в районі холки та спини. Надмірно туго затягнута попруга обмежує дихальні рухи ребер коня та ускладнює виконання роботи.
Крок 6. Підтяжка черезсідельника та підчеревника
Черезсідельник протягують через дужки на сіделці. При правильній затяжці черезсідельник повинен забезпечувати щільне прилягання хомута, залишаючи зазор між хомутиною та передньою поверхнею грудей коня близько 1 см. Це важливо для запобігання здавлюванню дихальних шляхів та кровоносних судин коня під час роботи.
Що важча робота, то вільніше має бути затягнутий черезсідельник. Така закономірність пов’язана з тим, що чим більше зусилля прикладає кінь для виконання роботи, тим нижче він змушений опускати голову для зміщення свого центру ваги. Надмірно підтягнутий черезсідельник утримуватиме хомут занадто високо і не дозволить коню опускати голову, придушуючи його нижньою частиною хомутини.
Підчеревник затягують таким чином, щоб голоблі не коливались вгору та вниз під час руху.
Крок 7. Налаштування поводу та віжок
Повід вуздечки повинен бути підтягнутий так, щоб кінь міг вільно тримати голову в зручному для нього положенні. Якщо кінь тягне тяжкий вантаж, голову він тримає низько, тому повід вуздечки до кільця дуги слід підв’язувати довше. При швидкій їзді в легкому екіпажі, навпаки, повід можна підв’язувати коротше.
Віжки пристібають останніми, коли вся упряж одягнена. Їх потрібно розправити по всій довжині, щоб вони не сплуталися. Середину віжок кладуть на віз, а кінці пропускають через віжкові кільця на хомуті (якщо вони є) і пристібають за трензельні кільця.
Догляд за збруєю
Правильний догляд за збруєю дуже важливий. Після роботи повстяні та шкіряні частини потрібно ретельно просушувати. Повсть очищають від поту, засохлих кірок і залишків шерсті за допомогою постукування палицею або жорсткою щіткою. Шкіряні ремені, які згодом можуть затвердіти та натирати шкіру коня, слід регулярно розминати та змащувати спеціальними засобами, щоб зберегти їхню еластичність. Зберігати збрую потрібно в сухому приміщенні, що провітрюється, щоб уникнути псування.
Правильна запряжка коня в упряж дуже важлива. Зручна, чиста та правильно закріплена збруя – це запорука здоров’я коня та успішного виконання роботи. Дотримуючись наведених рекомендацій, ви зможете запрягти коня так, щоб йому було комфортно, а робота пройшла без неприємних наслідків.
Успішного вам конярства!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
