Японські бентамки (їх ще називають цябо, чабо чи шабо, チャボ) – це унікальна порода декоративних курей, історія яких налічує вже кілька століть.
Бентамки шабо походять з Японії і раніше мали особливу пошану серед знаті та самураїв.
Перші згадки про бентамок шабо як уже про цілком сформовану породу відносяться до XVI століття, коли ці птахи стали символом витонченості та естетики, прикрашаючи сади багатих японських резиденцій. У Японію предки бентамок шабо потрапили імовірно з Тайланду, Індії чи островів Індонезії. Вважається, що порода виникла в результаті селекції завезених раніше мініатюрних курей, спеціально відібраних за їхню незвичайну зовнішність, невеликий розмір і невибагливість. Бентамки шабо стали живим втіленням японського мистецтва гармонії: малі розміри птахів ідеально підходили для утримання у невеликих дворах та садах.
Саме слово «шабо», яким користуються в європейських мовах, походить від транслітераційної вимови японського слова チャボ – «цябо», яке в перекладі з японської означає «півень».
Японські бентамки – це самобутня порода зі своїми особливостями та характеристиками.
Зовнішній вигляд та особливості породи
Незвичайний зовнішній вигляд японських бентамок викликає захоплення, а різноманітність варіацій забарвлення дозволяє любителям цієї породи вибрати птаха на будь-який власний смак.
Бентамки шабо мають компактне тіло зі злегка порушеними пропорціями (підкреслено-низьке тіло з великою головою). Деяке порушення звичних пропорцій не лише не псує вигляду породи, а навідь додає їй особливого шарму. Більшість представників породи мають міцну або міцну-грубу конституцію. Статевий диморфізм виражений досить яскраво. Він полягає у значній різниці у вазі (дорослі півні можуть бути важчими за курок на 100–200 г, а це до 40%!), у зовнішньому вигляді (півнів у стаді візуально легко відрізнити від курей) та у поведінці (півні значно активніші та агресивніші за курок).
Жива вага півнів становить близько 0,7–0,8 кг, а дорослих курей – 0,5–0,6 кг.
Голова більша середнього розміру, округла. Гребінь добре розвинений, листоподібний, зубчастий, яскраво-червоного кольору. У самців він може бути дуже великим. Часто гребінь закриває частину дзьоба і проходить по маківці від лоба до потилиці. Дуже великий гребінь створює ілюзію надмірно великої голови. Сережки яскраво-червоні, великі, у самців масивні. Дзьоб середнього розміру, зі злегка загнутим кінцем. Колір дзьоба відповідає основному тону оперення. У світлих особин він може бути ближчим до жовтих тонів, у темних – до коричневих або сірих. Очі круглі, середнього розміру, коричневого чи сірого кольору. Повіки щільно прилеглі.
Шия високо поставлена, середньої довжини. Тіло коротке, округле, з широкими і глибокими грудьми. Спина коротка та широка. Живіт підтягнутий. Хвіст пишно оперений, поставлений високо і майже вертикально. У півнів хвостове оперення значно пишніше і ошатніше, ніж у курок.
Крила м’язисті, відносно великі, поставлені низько. Краї махових пір’їн майже дістають до землі. За рахунок невеликої маси тіла і сильних, добре оперених крил японські бентамки здатні до польоту на короткі дистанції (від кількох метрів до кількох десятків метрів), що часто створює незручності при утриманні для господарів цих бентамок.
Ноги непропорційно короткі, середньої товщини. Цівка та пальці не оперені. Колір неопереної частини ніг відповідає загальному тону оперення. Довгі крила та короткі ноги створюють незвичайний приземистий зовнішній вигляд птиці.
Оперення
Оперення японських бентамок густе та пишне. Забарвлення допустимі будь-які. Найчастіше зустрічаються білий, чорний, палевий, куріпчастий, сіро-блакитний кольори та їх змішані варіації. Найбільше цінуються птахи з рівномірним кольором і блискучим пір’ям. Хвіст півня особливо гарний: він високий, дугоподібний, із довгими серповидними косицями, які часто перетинаються між собою. У півнів на шиї та попереку також присутні довгі косиці.
Продуктивність
Порода виведена винятково з декоративною метою, тому її продуктивність невисока. За рік курка може знести близько 80 яєць. Яйця дрібні. Маса одного яйця близько 30 г, шкаралупа кремового або білого кольору. Колір шкаралупи часто залежить від масті курки. Що темніше забарвлення пір’я, то темніша і шкаралупа яєць.
Молоді курочки починають нестись у віці близько 6 місяців. Перші яйця дрібніші від звичайного розміру, але вже через кілька тижнів розмір яєць молодих курей стає таким самим, як і у доросліших.
М’ясна продуктивність не є цільовою, але забійний вихід тушок становить близько 68–72%. М’ясо бентамок шабо відрізняється ніжністю та приємним смаком. Смак м’яса японських бентамок нагадує перепелятину.
Умови утримання та годівля
Японські бентамки невибагливі, проте для збереження їх красивої декоративної зовнішності та здоров’я важливо дотримуватись деяких правил.
Насамперед необхідна якісна годівля. Для підтримки блиску оперення та високої щоденної активності годівля має бути повноцінною. Найкращим варіантом буде використання спеціального комбікорму для декоративних порід птиці. Але можна обійтись і звичайними кормами. Вони повинні включати зернові суміші, овочі, зелень, білкові, вітамінні та мінеральні добавки.
Добовий раціон може виглядати приблизно так: кукурудзяна дерть грубого помелу – 15 г, пшенична дерть – 4 г, ячмінна дерть – 5 г, вівсяна дерть – 8 г, просо – 4 г, макуха соняшникова – 5 г, висівки пшеничні – 2 г, варена картопля – 15 г, сирі коренеплоди або трава – 15 г, кормова ракушка або крейда – 4 г, сіль – 0,15 г, кормові дріжджі – 2 г, корми тваринного походження – 4 г.
Крім забезпечення повноцінного харчування, дуже важливо дотримуватись вимог зоогігієни щодо параметрів мікроклімату та щільності посадки птиці. На одну дорослу особину потрібно не менше 0,5 м² площі підлоги курника. Незважаючи на свої розміри, шабо активні та люблять вільно пересуватися. Кліткове утримання можливе, але не бажане для японських шабо. Крім того, в клітковому утриманні немає сенсу, оскільки це декоративна птиця, яка найбільш ефектно виглядає у саду або у дворі.
Добре, якщо площа вигулу буде не менше ніж 1,5 м2 на одну особину. Наявність трави та чагарників у загоні буде перевагою. Влаштовуючи вигул, слід подбати про те, щоб кури не змогли залишити межі відведеної для них території. Це забезпечити не завжди просто, оскільки японські бентамки можуть перелітати навіть високі паркани.
Бентамки шабо чутливі до низьких температур. Для дорослих курей-несучок оптимальною буде температура в межах +18…22°С. Взимку їх краще утримувати в утеплених пташниках із температурою не нижче +5°C. Для молодняку (добових курчат) оптимальною буде температура +32…34°C, з поступовим її зниженням до +20…22°C до шеститижневого віку.
Оптимальний рівень вологості повітря у пташнику – 60–70%. Зниження вологості нижче 50% призводить до пересушування слизових оболонок, а підвищення вище 75% сприяє погіршенню загального санітарного стану приміщень. Як висока, так і низька вологість не бажані, оскільки збільшують ризик виникнення у поголів’я різних захворювань.
Світловий день для несучок має бути близько 14 годин. Інтенсивність освітлення – 10–15 люкс для дорослих курей. Для курчат у перші дні життя – до 30–40 люкс, з поступовим зниженням до 20 люкс до кінця першого тижня життя.
Дуже важлива вентиляція в пташнику та швидкість руху повітря. Вентиляція забезпечує видалення надмірної вологи, тепла та шкідливих газів. Але потрібно дотримуватися балансу між припливом свіжого повітря і збереженням комфортної температури. У теплу пору року швидкість руху повітря в приміщенні курника повинна бути близько 0,2–0,6 м/с, а взимку – не більше 0,2 м/с. Протяги неприпустимі.
Максимальний вміст аміаку (NH₃) у повітрі курника повинен бути не більше 0,01 мг/л. Гранично допустима концентрація вуглекислого газу (CO₂) – не більше 0,25% (при нормальній вентиляції вона залишається в межах 0,07…0,1%), а концентрація сірководню (H₂S) – не більше 0,01 мг/л. Вміст у повітрі нетоксичного пилу (що складається з мікрочастинок грунту, посліду, пера та епідермісу) не повинен перевищувати 10 мг/м3.
Регулярне прибирання курника і періодична зміна підстилки обов’язкова. Крім прибирання, для покращення санітарного стану приміщення та зниження ризику виникнення різних захворювань у поголів’я, рекомендується періодично проводити профілактичну дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію. Ці заходи вимагають певного вкладення коштів, але зрештою вони вбережуть господарство від значно більших витрат та втрати птиці.
Розведення
Японські бентамки не мають якихось труднощів із розмноженням. Їх можуть успішно розводити навіть аматори-початківці.
Для розведення з птиці, що є в господарстві, потрібно сформувати батьківське стадо. До його складу включають птицю не молодше шестимісячного і не старше дворічного віку. Важливе значення має співвідношення статей у батьківському стаді. Для максимально високої заплідненості інкубаційних яєць на гарем із 10–13 курок достатньо одного молодого та активного у репродуктивному сенсі півня. Небажана як велика кількість півнів, так і мала. При малій кількості півнів частина курей залишатиметься не покритими, а їх яйця не заплідненими. За надто великої кількості півнів, вони конкуруватимуть між собою за володіння гаремом і заважатимуть один одному спаровуватись. У такому випадку частина курей також залишиться не покритими, а яйця не заплідненими.
Якість молодняку залежить від якості батьківського стада. Бентамки шабо можуть схрещуватися з іншими бентамками та давати потомство з цікавим забарвленням. Але для отримання чистопорідного молодняку все батьківське стадо має бути чистопорідним.
Бентамки шабо схильні нести яйця в гніздо. Тому батьківське стадо необхідно забезпечити достатньою кількістю гніздових місць. Їхня кількість повинна бути не меншою, ніж 60% від кількості несучок. Розмір ящика має бути таким, щоб у ньому могла вільно розташуватися курка. Розміщувати гнізда бажано в затишних місцях, там, де несучка почуватиметься захищеною. Японські бентамки охочіше відкладають яйця в гніздо, що знаходиться у схованці. У гніздовий ящик потрібно покласти м’яку солому або сіно. Тирса не найкращий матеріал для гнізда, оскільки вона погано зберігає тепло.
Більшість курей шабо характеризуються яскраво вираженим інстинктом насиджування. Вони дбайливі квочки, агресивні до чужинців. Під квочку шабо можна підкласти 10–13 її яєць або 6–7 яєць звичайних курей. Півень участі у вирощуванні курчат не бере, але активно захищає свій гарем від інших півнів, свійських тварин, а іноді й від незнайомих людей.
Насиджування триває 21 день. Виводимість залежить від умов насиджування і якості яєць (заплідненості, терміну зберігання і т.ін.). Курчата виводяться дружно і після обсихання та розсмоктування залишків жовтка (з другого дня) стають активними. При дбайливому догляді та повноцінній годівлі вони швидко ростуть та розвиваються.
Значно підвищує виживання молодняку шабо проведення деяких простих профілактичних ветеринарних заходів за стандартною схемою відповідно до віку. За сприятливих умов виживання молодняку сягає 90–95%.
За теплу пору року одна курка може виростити два виводки. До речі, з цією особливістю пов’язана невисока яєчна продуктивність японських бентамок. Більшу частину теплого сезону курка займається вирощуванням потомства і не несеться.
Японські бентамки можуть жити у господарстві понад 10 років, зберігаючи привабливий зовнішній вигляд та яскравість оперення. Але після чотирирічного віку кури несуться значно гірше, а півні втрачають статеву активність. Крім того, стара птиця може бути носієм туберкульозу та деяких інших захворювань. Тому японських бентамок краще утримувати не довше ніж три роки.
Японські бентамки – частина культурної спадщини Японії. Вони прикрашають аграрні виставки, стають окрасою приватних садів та присадибних господарств. Порода завоювала популярність у всьому світі завдяки своєму граційному вигляду та невибагливості.
Якщо ви шукаєте тварин, що додадуть вашому господарству естетики та унікальності, японські бентамки можуть стати чудовим вибором. Їхня елегантність та поведінка будуть приносити задоволення щодня!
Успішного вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
