Протягом усієї історії розвитку підсобних господарств у всіх без винятку народів основоположним завжди був фактор їх самооплатності. Раціональний сільський уклад не терпів присутності дармоїдів, тому тварини, що знаходились на утриманні людини, підбиралися таким чином, щоб вони могли виправдовувати свій шматок хліба. Уважні селяни помічали в своїх господарствах високопродуктивних окремих особин і залишали їх для подальшого розведення. За таким же принципом в долині річки Зане, що протікає в швейцарських Альпах, у процесі тривалої природної господарської селекції з’явилася зааненська порода кіз.
Історія виникнення
Спочатку ці тварини утворювали лише дуже поширену місцеву популяцію і не класифікувалися як окрема порода. Коза в якості годувальниці була в той час дуже популярна у небагатих верств населення. При відносно низькій вартості вона забезпечувала невелику сім’ю корисним молоком і м’ясом, тому її нерідко називали «коровою бідняка». Починаючи з середини ХIХ століття, зааненські кози поступово набувають популярності та, завдяки своїм продуктивним характеристикам, поширюються по всьому світу.
Сьогодні зааненська порода справедливо вважається однією з кращих козячих порід молочного напряму. На початку ХХ-го століття зааненські кози з’явилися й у нас, але чистоту порода втратила через цілий ряд історичних подій, які спричинили руйнування і знищення приватних господарств. Як наслідок, зааненська порода змішалася з місцевим поголів’ям, і ці тварини вже не мали таких високих продуктивних характеристик, як їхні закордонні породисті родичі. Повторно чистокровні зааненські кози були завезені на наші території лише наприкінці ХХ-го століття і знову набули неабиякої популярності серед численного сільського населення, фермерів, а також серед поціновувачів козячого молока.
Характеристика породи
Зовнішність у зааненскіх кіз специфічна, добре впізнавана. Це чисто-білі, зазвичай безрогі тварини. Порівняно з типовими представниками виду вони досить великі: дорослі козли можуть досягати ваги 100 кг, а кози після другого-третього окоту важать до 85 кг. Висота в холці дорослих кіз – близько 90 см.
У козлів шерсть більш густа та розкішніша, добре розвинені грива й борода. У кіз вовна коротка, до того ж вона щільніше прилягає до тулуба. Тіло зааненських кізок має яскраво виражені пропорції молочного типу: воно звужене в передній частині і розширене до задньої. Загривок і крижі у тварини, що стоїть на рівній поверхні, розташовані на одному рівні й умовно утворюють пряму лінію.
Зааненські кози мають довгі, міцні, з рухомими копитцями і міцним копитним рогом ноги, які допомагають тваринам довше зберігати сили під час довготривалих переходів до кращих пасовищ. Завдяки такій особливості кози здатні знаходити корм у місцях, недоступних для корів та інших тварин (гірські пасовища, ліси, яри тощо).
Кістяк у зааненскіх кіз вузький і легкий, шкіра тонка, легко утворює брижі, шия довга, тонка, часто прикрашена «сережками», живіт об’ємний, з добре розвиненим кишечником і шлунками, округлий. Міжреберні проміжки широкі. Голодні ямки добре виражені. Знизу на животі чітко проглядаються судини, які підходять до вимені.
Округлої форми вим’я добре розвинене, не має помітного поділу на дві частини. Воно немовби підтягнуте до тіла, не відвисає до землі і не заважає козам пересуватися по будь-якому рельєфу. Соски середньої довжини, конічної або циліндричної форми, злегка стирчать в різні боки. Вим’я має так званий «запас» – виступ у задній частині. Воно вкрите тонкою шкірою з рідкими, тонкими волосками, крізь яку добре помітна мережа судин.
Шкіра у кіз зааненской породи біла, з рожевим відтінком. Голова легка, в порівнянні з пропорціями тіла невелика. У козлів вона масивніша ніж у кіз, з широким опуклим чолом. Профіль увігнутий. У більшості тварин немає рогів, їх наявність вважається небажаною ознакою. Вуха прямостоячі, середньої довжини, дуже рухливі. Очі овальні, з щільно прилеглими повіками, зіниці витягнуті, щілиноподібні. Хвіст короткий, не має жирових відкладень і дуже рухливий. У здорових тварин він направлений або вгору, або горизонтально.
Продуктивність
Стосовно продуктивних якостей, то вони у породистих кіз надзвичайно високі. За хороших умов утримання та правильної годівлі повновікова матка може дати в середньому за добу від 4-х до 6-ти літрів молока, що містить близько 3,7–4% (!) молочного жиру. А рекордні надої в окремих представниць породи значно вищі.
Молоко, отримане від зааненських кіз, майже не має специфічного запаху і є дуже цінним дієтичним продуктом харчування. Високий вміст молочних білків робить його придатним для використання у приготуванні багатьох корисних кисломолочних продуктів, таких як йогурт, сир, бринза і тверді сири.
Перші три лактації коза нарощує продуктивність – роздоюється. А від четвертої і до шостої – доїться стабільно добре. Пізніше надої падають через зношування зубів і втрату твариною можливості повноцінно вживати корми.
Розведення
Покривати кізок рекомендується не раніше, ніж у віці одного року, коли вони вже закінчать власний розвиток. Але у цих кіз спостерігається сезонність у прояві статевої охоти, тому парують їх найчастіше восени. Запліднити козу в запланованому віці – завдання не завжди здійсненне. Надмірно рання вагітність не дає можливості козі повною мірою розкрити свій продуктивний породний потенціал.
Зааненські кози мають середню для цього виду тварин плодючість: за один окіт народжується по 2–3 козенят. У більшості випадків окіт відбувається наприкінці зими або на початку весни. Козенят відлучають від матерів одразу після народження і впродовж декількох місяців випоюють їх молоком матері вручну, з соски. Чим довше випоювати козенят молоком, тим краще вони набиратимуть вагу.
За повноціної годівлі козенята зазвичай добре ростуть, і до осені козликів вже можна забивати на м’ясо. Кастрація для цього не потрібна, оскільки м’ясо забитих у молодому віці тварин не має неприємного «козлиного» запаху. Забійний вихід становить 46–52%. Молода козлятина є цінним супутнім продуктом у разі утримання молочного стада кіз.
Зааненські козли також нерідко використовуються для покращення якості місцевого безпорідного поголів’я. Оскільки ген високої молочної продуктивності добре передається у спадок, то в більшості випадків поставлена господарська мета досягається вже в першому поколінні потомства.
Якщо у вас виникнуть якісь питання, не висвітлені у моїх статтях, можна поставити їх на форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
